• Головна
  • Заява Предстоятеля Української Автокефальної Православної Церкви щодо ситуації в УПЦ (МП)...

Заява Предстоятеля Української Автокефальної Православної Церкви щодо ситуації в УПЦ (МП)

17.01.2009, 16:21
Відновлення переговорів з УПЦ з ініціативи нашої Церкви у 2005 р. не було свідченням слабкості УАПЦ або відсутності бажання вести діалог про об’єднання Українського Православ’я з іншими церковними структурами.

17 січня 2009 року в Києво-Печерській Лаврі відбулась передсоборова нарада делегатів від єпархій УПЦ (Московського Патріархату) на Помісний Собор Руської Православної Церкви. Як стало відомо, під час цієї наради серед делегатів УПЦ відбулася жорстка дискусія на тему майбутнього цієї Церкви. Результатом дискусії стало оприлюднення групою єпископів УПЦ власної ідеологічної платформи, яка є альтернативною до програми церковного будівництва Предстоятеля УПЦ Блаженнішого Митрополита Володимира. Стало очевидним, що в сучасній УПЦ існує група єпископату на чолі з митрополитом Одеським та Ізмаїльським Агафангелом, яка ставить під сумнів авторитет та церковну програму Предстоятеля та бажає нав’язати єпископату УПЦ власну фундаменталістську програму. Зокрема, як стало відомо, програма цієї групи єпископів складається з наступних пунктів:

  • Відмова від ініціатив Предстоятеля УПЦ Митрополита Володимира щодо відновлення єдності Православної Церкви в Україні;
  • Відмова від обговорення канонічного статусу УПЦ, перспектив його удосконалення з метою внесення УПЦ та її Предстоятеля до загально-церковного диптиху;
  • Зміна існуючого статусу УПЦ (незалежна та самокерована Церква в складі Московського Патріархату) до статусу Екзархату, який існував до 1990 року;
  • Відмова від засудження «політичного православ’я», що мало місце на грудневому Соборі єпископів УПЦ 2007 р.;
  • Активна політизація УПЦ, використання її впливу на суспільство для поширення проросійської політичної ідеології.

Ретельно проаналізувавши небезпечні тенденції у внутрішньому житті УПЦ, Українська Автокефальна Православна Церква заявляє наступне.

Відновлення переговорів з УПЦ з ініціативи нашої Церкви у 2005 р. не було свідченням слабкості УАПЦ або відсутності бажання вести діалог про об’єднання Українського Православ’я з іншими церковними структурами. Відновлення діалогу з нашого боку пояснюється перш за все повагою до нинішнього Предстоятеля УПЦ Блаженнішого Митрополита Володимира, який, на нашу думку, є тим історичним церковним діячем, що має потенціал привести Українську Церкву до єдності.

Постать Митрополита Володимира в контексті діалогу про подолання розколу в Україні є безальтернативною. Будь же які намагання усунути його від керівництва в УПЦ або звести його роль у церковному житті сучасної України до символічної ми розцінюємо як небезпечні для УПЦ ізоляціоністські тенденції, що значно поглиблять розкол в Українському Православ’ї, можуть порушити конфесійну стабільність в країні та становлять значну небезпеку для суспільства.

Метою діалогу нашої Церкви з УПЦ було відновлення єдності Українського Православ’я. Тому наша Церква впродовж десятиліть веде переговори з Вселенським Патріархатом щодо шляхів подолання штучної канонічної ізоляції, в якій опинилася наша Церква після проголошення повної канонічної незалежності (автокефалії). В разі перемоги кріптодіомідівської ізоляціоністської партії всередині єпископату УПЦ наша Церква не припинить діалог з Вселенським Православ’ям щодо шляхів подолання розколу. Натомість ми активно продовжуватимемо та розвиватимемо діалог зі Вселенським Патріархатом, сподіваючись, що конструктивні об’єднавчі зусилля Його Всесвятості Патріарха Варфоломія допоможуть православним вірним в Україні вийти з канонічної кризи та утворити єдину Помісну Церкву.

Відсутність сьогодні повноцінного діалогу між УАПЦ та УПЦ-Київського Патріархату пояснюється не тим, що наша Церква нібито принципово не бажає вести такий діалог, а колом канонічних проблем, які пов’язані з особою предстоятеля УПЦ-КП патріарха Філарета. Втім, не зважаючи на різне бачення УАПЦ та керівництва сучасної УПЦ-КП канонічних механізмів остаточного конституювання в Україні єдиної Помісної Церкви, ці розбіжності у підходах можливо подолати. Тому, якщо відбудеться канонічна реабілітація глави УПЦ-КП з боку Вселенського Православ’я або ж УПЦ-КП очолить інша особа, діалог між УАПЦ та УПЦ-КП буде продовжено, а перед нашими Церквами відкриється реальна перспектива досягти єдності.

+Мефодій

Предстоятель Української Автокефальної Православної Церкви