Подячна промова Його Святості Вселенського Патріарха Варфоломія І на врученні найвищої нагороди України
26 липня 2008 року
Ваша величносте пане Президенте,
для церковних єрархів, і ще більше для Патріархів, найвища відзнака і нагорода не може бути більшою, ніж їхнє священство і хрест пастирського служіння. Але задля задоволення благочестя (набожності) Божого люду, який завжди бажає виразити свою синівську вдячність за провід у Христі, за духовне заступництво і опіку, за освячення і благословення, за підтримку і моральне зростання, все що вони отримують від єпископів і Патріархів, які представляють і символізують Христа, ми приймаємо відзнаку, як шану від лиця Вашої Величності і від імені всього благочестивого українського народу.
Приймаючи цю найвищу нагороду України, орден Ярослава Мудрого Першого Ступеня, ми перш за все щиро дякуємо Вашій Величності за цю нагороду. Ми вважаємо цю високу нагороду не як пошанування нашої Скромності, а більше як вшанування Святого Вселенського Престолу і Трону мучеників Константинополя, від якого 1020 років назад, прийшло в цю країну, до великого народу України Світло Христового Євангелія, Благодать і Істина. Константинополь був духовною Матір’ю України і її народу, якій він дав народження «з Води і Духу». Матір-Церква турботливо підтримувала український народ не тільки під час перших кроків у Христовій вірі, але і в довгій тисячолітній подорожі у Христі, годувала життєдайним Хлібом Святих Тайн, зрошувала водою Євангельської правди, захищала від чисельних віроломних ворогів правди і Православ’я та успішно привила його в Тілі Воскреслого Христа, охороняючи таким чином для нього потенційне і актуальне вічне життя і спасіння.
Показуючи ваші найвищі досягнення, пам’ятаємо звичайно велику постать князя Ярослава Мудрого, який, mutatis mutandis, може бути названий вашим Юстиніаном. Мудрий провідник, який писав послання, кодифікував закони, обороняв державу, звільнив Західну Галичину, перемагав ворогів, розвивав зв’язки з країнами Західної Європи, будував величні фортеці і громадські будівлі і що більш важливо сотні церков, найбільш знаковою з яких є Візантійська Церква Святої Софії в Києві, храм який став святилищем Київської Русі, її набожності і в якому віруюче серце українського народу не перестає битись по сьогоднішній день. На кінець, всіма своїми силами і засобами він підтримував Православ’я, яке завжди житиме у вірі його послідовників. Ми також пам’ятаємо всю історію України, її проблеми, труднощі з якими стикався її народ, але також її успіхи і поступ, не тільки в вірі але й в соціальній, науковій, технічній, мистецькій сферах та в багатьох інших ділянках життя, якими ви маєте право гордитися. Ми пам’ятаємо українських святих, мучеників, ісповідників багатьох аскетів, які посвятили себе Господу і тим заклали основу вічної слави України. Ми пам’ятаємо вас, Ваша Величносте, і поважний уряд вашої країни, вашу любов і повагу до мучениці Константинопольської Матері-Церкви і до нас особисто. Ми пам’ятаємо про велику, славну українську націю і її Святу Церкву. Нашим основним обов’язком є молити Бога за вас.
Тому дякуємо від щирого серця та великою пошаною Вашій Величності, дорогий та поважний пане Президенте. Ми благословляємо Вас від щирого серця в ім’я Триєдиного Бога і бажаємо Вам довгих років життя, міцного здоров’я і сил з висоти, щоб Ви продовжували свою працю для країни та вашого народу ще багато років.
