Звернення членів ВРЦіРО з приводу 75-рiччя початку Голодомору в Україні

Зло має бути назване злом, злочин – названий злочином. Не може бути жодного виправдання діям тих, хто прирік на жахливу голодну смерть мільйони людей. Тим, хто відбирав останні продукти, хто зі зброєю в руках не давав людям жодної можливості врятуватися, заганяючи їх назад у голодні села.

ЗВЕРНЕННЯ
членів Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій
з приводу 75-рiччя початку Голодомору в Україні

Дорогі браття і сестри! Співвітчизники!

75 років відділяє нас від однієї з найбільших трагедій в історії України та всього людства – Голодомору 1932-33 рр. Кількість жертв цієї трагедії, яка обчислюється мільйонами, вражає. Ще більше вражає жорстокий і нелюдський спосіб їхнього знищення – штучний голод, спланований та втілений в життя тогочасним більшовицьким керівництвом Радянського Союзу.

Протягом тривалого часу правда про цей злочин ретельно приховувалася. Партійний наказ змусив мовчати істориків. Але ніхто не змусить мовчати народну пам’ять. Ніхто не зможе прибрати безмовних свідків страшного злочину – братські могили жертв Голодомору. Такі могили є майже у всіх селах та містах підрадянської України. Ці могили вимагають від кожного з нас піднести свій голос на захист правди.

Страшна правда полягає в тому, що за наказом державно-партійного керівництва Радянського Союзу за кілька місяців 1932-33 рр. в Україні було заморено голодом більше наших співвітчизників, ніж їх загинуло під час ІІ Світової війни. Жертв останньої ми пам’ятаємо і шануємо. Так само ми повинні вшанувати пам’ять і загиблих від Голодомору.

У кожному місті та селі України має з’явитися пам’ятний знак, який нагадуватиме живим про трагедію Голодомору. Потрібно, щоб науковці ретельно вивчили та оприлюднили всі свідчення і документи, які проливають світло на цю подію. Органи державної влади та місцевого самоврядування повинні зробити все можливе для того, щоб правда про Голодомор, його причини та наслідки, стала загальновідомою як в Україні, так і за кордоном .

Зло має бути назване злом, злочин – названий злочином. Не може бути жодного виправдання діям тих, хто прирік на жахливу голодну смерть мільйони людей. Тим, хто відбирав останні продукти, хто зі зброєю в руках не давав людям жодної можливості врятуватися, заганяючи їх назад у голодні села. Правда про страшний геноцид українського народу має звучати голосно, бо народ, який не пам’ятає свого минулого, приречений на блукання у пошуках майбутнього.

Ця правда повинна об’єднати український народ. Бо тільки єднання навколо правди допомагає народу переживати найстрашніші етапи свого історичного шляху. Не потрібно шукати помсти, бо злочинці лягли у землю, як і їхні жертви. І тепер для них єдиним справедливим суддею є Бог, який праведно воздасть кожному за його вчинками. Ми закликаємо до усвідомлення страшної правди про Голодомор, бо тільки зрозумівши своє минуле, давши йому належну оцінку, ми зможемо краще зрозуміти й свій шлях у майбутньому.

Пам’ять про спільну трагедію Голодомору 1932-33 рр. об’єднує нас незалежно від національності, віросповідання або політичних переконань. Згадуючи жертв геноциду ми повинні віддати їм належну шану. Ми маємо піднести свою молитву, засвітити свічку пам’яті. Ми просимо у Бога, щоб наша українська земля і наш народ ніколи більше у своїй історії не зазнавали подібних трагедій. І кожен нехай зробить для цього все необхідне. Слово правди про Голодомор та пам’ять про його жертви допоможе нам у цьому.

Закликаємо на всіх вас Боже благословення!

Звернення підписали:

Філарет – Предстоятель Української Православної Церкви Київського Патріархату, Патріарх Київський і всієї Руси-України;
Володимир – Предстоятель Української Православної Церкви, Митрополит Київський і всієї України;
Любомир (Гузар) – Верховний Архієпископ Української Греко-Католицької Церкви, Кардинал;
Маркіян Трофим'як – Заступник Голови Конференції Римсько-Католицьких Єпископів України, Єпископ;
Мефодій – Предстоятель Української Автокефальної Православної Церкви, Митрополит Київський і всієї України;
В’ячеслав Нестерук – Голова Всеукраїнського Союзу об'єднань євангельських християн баптистів;
Михайло Паночко – Єпископ Церкви християн віри євангельської України;
Леонід Падун – Старший єпископ Української Християнської Євангельської Церкви;
Андрій Гамбург – Президент Синоду Німецької євангелічно-лютеранської церкви України;
Анатолій Глуховський – Перший заступник Голови Союзу вільних церков християн віри євангельської;
Яків Дов Блайх – Головний рабин м. Києва та України, Президент Об'єднання іудейських релігійних організацій України;
Ахмед Тамім – Муфтій Духовного управління мусульман України;
Еміралі Аблаєв – Муфтій Духовного управління мусульман Криму;
Григорій Комендант – Президент Українського Біблійного Товариства.