Звернення ВРЦ щодо сепаратизму та мовного питання (липень, 2006)

ЗВЕРНЕННЯ
Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій
до українського народу

Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій глибоко занепокоєна суспільною напругою, що виникла навколо таких важливих питань життя нашої держави, як функціонування мов та загроза сепаратизму.

Мова – це дар Бога людям. Її покликання – єднати, а не розділяти людей, допомагати взаємному порозумінню, а не сіяти ворожнечу. Переконані, що в нашій державі не повинно мати місця протиставлення мов одна одній. Конституцією України не тільки закріплено державний статус української мови, але й закріплено обов’язок держави сприяти розвитку і функціонуванню російської та інших національних мов. Тому закликаємо державних, політичних і громадських діячів всіх рівнів додержуватися Конституції, не перетворювати мовне питання на предмет протистояння, не сіяти навколо його розв’язання ворожнечу й ненависть, пам’ятати про відповідальність за наслідки своїх рішень і дій не тільки перед народом, але й перед Богом.

Так само відповідально потрібно поставитися і до питання сепаратизму, який становить загрозу незалежності й суверенітету нашої держави. Україна пройшла болісний багатосотлітній шлях до об’єднання своїх історичних земель в єдиній державі. Наш народ віддав мільйони життів за свою соборність, свободу і незалежність. Одним з його найбільших досягнень можна вважати вміння знаходити порозуміння, мирно розв’язувати навіть найскладніші питання. Цю нашу спільну якість потрібно цінувати, як найдорожчий скарб.

Всяка ворожнеча і ненависть починається з того, що хтось думає про себе: «Я кращий за інших». Таким способом диявол – противник Бога і ворог людей – завжди сіяв зло на землі. І ми є живими свідками того, скільки мільйонів людей загинуло від того, що хтось вважав себе кращим за іншого. Ми – сини і доньки єдиного українського народу, у нас одна держава – Україна. Тому не можна протиставляти одну частину нашої Батьківщини іншим, не можна ділити Україну і її народ – це зло, від якого користі не здобуде ніхто, а нещастя зазнають всі.

Ми – керівники різних Церков та релігійних організацій. Наші конфесії різними мовами й по-різному прославляють Бога та здійснюють своє служіння. Між нами відбуваються дискусії і ми по-різному ставимося до багатьох питань. Але заради спільного блага, заради єдності українського народу, задля забезпечення прав і свобод кожного, хто живе в Україні, ми знаходимо порозуміння та спільно працюємо на благо нашої Батьківщини, до чого закликаємо і всіх наших співгромадян.

Історія довела, що у громадянських конфліктах немає переможців, а переможеним стає весь народ. Тому ми закликаємо весь український народ, без розрізнення на Схід і Захід, Центр, Північ і Південь, - бо ж чи не є ми всі однаково люди, діти того ж самого Небесного Отця - до порозуміння та співпраці, до злагоди, єднання і консолідації у розбудові нашого спільного дому – України. Мир в державі, єдність народу, взаємна повага – це наше дорогоцінне надбання. Бережімо та примножуймо його!

Закликаємо на всіх Боже благословення!

Київ, 11 липня 2006 року