Звернення Церков на захист життя

ЗВЕРНЕННЯ
християнських Церков України
до держави та українського народу

Дорогі браття і сестри, шановні співгромадяни!

Пройдений нашим народом шлях будівництва незалежної держави вимагає того, щоб ми не тільки згадали свої здобутки, але й замислилися над тими проблемами, виклик яких християнські Церкви не мають права оминути мовчанням. На нашу думку до них належать проблеми зміни і викривлення світогляду та поступової втрати значною частиною наших співгромадян розуміння цінності життя людини протягом всього часу її фізичного буття – від моменту зачаття і до природної смерті. Тому з нагоди відзначення 1 червня Міжнародного дня захисту дітей і враховуючи проголошення Президентом України Леонідом Кучмою 2004 року „Роком сім’ї” вважаємо за необхідне поділитися з вами нашим спільним баченням існуючих проблем та шляхів їхнього вирішення.

Україна, як і більшість країн Європи, протягом тривалого часу переживає демографічну кризу. Відтворення населення забезпечується лише на половину, його загальна кількість поступово зменшується і воно відчутно старіє. На нашу думку такий стан речей одночасно є і духовно-моральною проблемою, і становить реальну загрозу національним інтересам і безпеці нашої держави. Однією з основних причин, яка спонукала нас до цього звернення є те, що в Україні в середньому половина вагітностей закінчуються абортами – вбивством ненароджених дітей в лоні матері. В наслідок цього за 12 років своєї Незалежності наша держава фактично втратила 8,5 мільйонів ненароджених громадян. З цими цифрами пов’язаний і той сумний факт, що кожна п’ята подружня пара безплідна, бо причиною безпліддя у 60% випадків є ускладнення після аборту.

Існує багато причин, якими можна пояснити виникнення згаданих проблем, але найголовнішою з них, на нашу думку, є світоглядна криза, і як її наслідок – зміна пріоритетів людського життя. Протягом всієї історії українському народові були притаманні родинні цінності, а створення сім’ї, народження і достойне виховання дітей визнавалися одними з найважливіших обов’язків людини. Тепер на противагу цим цінностям прийшли інші – матеріальний добробут і свобода самореалізації. Якщо раніше у суспільній свідомості права людини нерозривно сполучалися з її обов’язками, то тепер ми бачимо, що для багатьох цей зв’язок втратився, а набуття тих чи інших прав стало не засобом, а метою існування особистості.

Ми не виступаємо ні проти свободи самореалізації, бо Сам Господь створив людину за Своїм образом і наділив її свободою, ні проти матеріального добробуту, набуття якого повинно усвідомлюватися, як Боже благословення. Разом з тим кожен з нас повинен пам’ятати, що духовні, а не матеріальні цінності, повинні складати основу світогляду людини, що людина покликана до існування не заради скороминучих благ теперішнього життя, а заради блаженного вічного життя з Богом. Ніхто не повинен забувати про те, що свобода людини нерозривно пов’язана з відповідальністю, а її права не можуть бути відділені від обов’язків. Живучи разом з іншими, людина не може ігнорувати суспільних потреб і заради егоїстичних та індивідуалістичних забаганок не повинна відкидати спільні обов’язки. Саме тому захист права на життя ненародженої дитини, відродження сімейних цінностей, і як наслідок - вихід з демографічної кризи є загальною справою, посильну участь в якій мають брати всі члени суспільства.

Загальновизнаним є право людини на життя. Воно закріплене і Божими заповідями, і міжнародним правом, і Конституцією України. Але християнські Церкви України вкотре наголошують на тому, що право на життя повинно розповсюджуватися на кожну людину, а не тільки на ту, яка вже народилася. Церква визнає, що життя кожної людської особи починається з моменту зачаття, а тому штучне переривання вагітності – аборт – є нічим іншим, як вбивством беззахисної маленької людини. Плід в утробі матері не є одним з органів її тіла, а є живою людською істотою, яка так само, як і інші люди, має право на захист свого життя з боку суспільства і закону. В момент народження змінюється стан, а не сутність дитини, а тому важко зрозуміти, чому суспільство і закон засуджують жінок, які вбивають новонароджених немовлят в той час, як вбивство ненароджених дітей вважається і законним, і суспільно виправданим.

Також викликає особливе обурення той факт, що в Україні не тільки існує суспільно прийнятне дітовбивство, але й узаконено використання так званих “людських зародків” – тіл вбитих шляхом аборту немовлят. Тільки зневагою до гідності людини можна пояснити той факт, що вбита дитина певними представниками медичного бізнесу розглядається, як сировина для медичних та косметичних препаратів. Це створює навколо акту аборту атмосферу схвалення та дозволеності, яка ризикує перерости у справжній виробничий інтерес.

Вважаємо, що проблема вбивства ненароджених дітей нерозривно пов’язана з кризою сім’ї, бо найчастіше мотивом аборту є бажання не створювати собі соціальних проблем. Християнська Церква розглядає сім’ю, як природній і первинний інститут суспільства, який базується на добровільно укладеному благословенному Богом союзі чоловіка та жінки. Сім’я відіграє виняткову роль у справі виховання людини і становлення здорового і повноцінного суспільства. Ми глибоко переконані, що в разі деградації сім’ї, як соціального інституту, обов’язково відбудеться і занепад українського суспільства, яке втратить свою самобутність та ідентичність.

Що ми можемо зробити для того, щоб захистити життя кожної людини і запобігти суспільній катастрофі?

Насамперед необхідно усвідомити, що ні держава, ні політичні або громадські об’єднання, ні інші соціальні інститути навіть за наявності великого бажання не зможуть самотужки подолати проблеми знецінення життя людини. Це під силу тільки всім нам разом.

Тому християнські Церкви України, будучи невід’ємною частиною суспільства, не зважаючи на існуючі між нами розбіжності, висловлюють бажання спільно працювати в питаннях захисту життя людини і відродження сім’ї. У зв’язку з цим ми підтримуємо ідею створення Всеукраїнського міжконфесійного комітету захисту життя людини, в роботі якого матимуть можливість взяти участь не тільки християни, а й представники ісламу та іудаїзму, які поділяють з нами погляд на суспільні проблеми. Організація і робота такого комітету може стати прикладом об’єднання людей з різними поглядами заради досягнення спільної мети.

Ми звертаємося до Парламенту і Уряду України з проханням переглянути чинне законодавство (стаття 50 „Добровільне штучне переривання вагітності” Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”, прийнятого постановою Верховної Ради України від 19.11.1992 р. (№ 2802-12); Постанова Кабінету Міністрів № 926 від 12.11. 93р. „Про порядок штучного переривання вагітності від 12 до 28 тижнів” та інші), якими регулюється питання штучного переривання вагітності. Звертаємо увагу на суб’єктивність визначення підстав для аборту - так званих „соціальних та медичних показників”, під якими можуть розумітися практично будь-які причини, якими виправдовується вбивство ненародженої дитини. Покликання держави – забезпечувати гідний рівень життя своїм громадянам. Тому ми, усвідомлюючи, що однією з причин абортів є економічні труднощі, звертаємося до законодавців і Уряду з проханням посилити соціальний захист та опіку сімей у питанні народження і виховання дітей, активно пропагувати збільшення кількості дітей в сім’ї, підтримувати багатодітні сім’ї.

Ми звертаємося до лікарів, особливо до тих, хто є християнами, із закликом не тільки самим не брати участі у абортах, але й сприяти усвідомленню того, що аборт є і дітовбивством, і шкідливою для організму жінки дією, яка може привести до непоправних наслідків. Церкви, які ми представляємо, рішучо протестують проти комерційного використання вбитих через аборт дітей (так званого „абортивного матеріалу”), і тому ми звертаємося до медиків та науковців з проханням не брати участь у пов’язаних з цим заходах, а Верховну Раду України просимо внести до законодавства відповідні зміни. Взагалі ми вважаємо неприйнятними будь-які дії, в тому числі і способи штучного запліднення, наслідком яких є знищення зачатого плоду або його комерційне використання.

Ми звертаємося до вчителів і лікарів із закликом сприяти підготовці молоді до подружнього життя та відповідального батьківства, а також розповсюдженню знань про те, що вбивство ненародженої дитини не може бути способом вирішення проблем. Ми звертаємося до всіх, хто має суспільно важливий голос – політиків, діячів науки і культури, журналістів – із закликом використати свій вплив на суспільство для того, щоб захистити життя ненароджених дітей. Чим більше людей будуть знати правду про те, що ховається за словом „аборт”, тим менше буде тих, хто підтримуватиме позбавлення життя беззахисних маленьких дітей.

Ми звертаємося до власників і працівників засобів масової інформації, що часто використовуються для поширення культу насильства, вбивств, брутальності, сексуальної розбещеності, що провокує безвідповідальні статеві зв’язки, жорстокість та злочинність, приводить до небажаної вагітності та абортів, з проханням пам’ятати про відповідальність за результати своєї праці. Свобода слова і самовиразу повинна сполучатися з відповідальністю за це слово та спосіб самовиразу. Євангеліє попереджує, що відповідальність за гріх несе не тільки сам грішник, але й той, хто спокусив його до гріха, а тому просимо власників і працівників засобів масової інформації робити все можливе для того, щоб нові способи суспільної комунікації не ставали новими засобами розповсюдження зла в світі.

Ми переконані, що кожна людина має невід’ємне право на життя з моменту зачаття до природної смерті, а сім’я, як благословенний Богом союз чоловіка та жінки, а також дитина, яка є плодом їхньої любові, мають величезну цінність та потребують всебічної охорони і опіки. Ми переконані, що тільки разом, спільними зусиллями всіх суспільних інституцій, ми зможемо подолати труднощі становлення українського суспільства, збудувати його на міцних духовних основах, зробити його здатним захистити життя кожної людини і дати їй можливість для гармонійного розвитку.

Нехай Господь Бог допоможе нам у цій добрій справі!

Філарет, Патріарх Київський і всієї Руси-України
Любомир, Верховний Архиєпископ УГКЦ
Михайло Паночко, Єпископ Церкви Християн Віри Євангельської України (ЦХВЄУ)
Маркіян Трофим’як, Заступник Голови Конференції Римсько-Католицьких Єпископів України
Григорій Комендант, Голова Всеукраїнського Союзу об‘єднання Євангельських Християн баптистів
Леонід Падун, Старший єпископ Української Християнської Євангельської Церкви
Василь Райчинець, Старший Єпископ Союзу Вільних Церков Християн Євангельської Віри України
Володимир Крупський, президент Української Уніонної Конференції (УУК) Церкви Адвентистів Сьомого Дня

Оприлюднено 1 червня 2004 р., в Міжнародний день захисту дітей, на прес-конференції в інформаційному агентстві УНІАН.

Взято зі сайту “Українське православ’я”