Адвентизм

16 жовтня 2012, 16:53 | Конфесії, релігійні організації | 0 |   | Код для блогу |  | 

Адвентизм (Церква Адвентистів сьомого дня, АДС) – (лат. Adventus - прихід) – християнський релігійний напрямок в рамках пізнього протестантизму. Адвентизм виник в першій половині ХІХ століття в США. Особливостями вчення адвентистів є очікування скорого другого пришестя Христа та суворе дотримання вшанування суботи, як сьомого дня відповідно до старозавітної традиції.

Історія

Засновником адвентизму був баптистський проповідник Вільям Міллер (1782-1849). У своїй книзі «Свідчення зі Святого Письма і історії про Другий прихід Христа у 1843 році та його тисячолітнє царювання» (1831) Міллер, базуючись на біблійних пророцтвах, передбачив дату другого пришестя, яке, на його думку, повинно було б відбутись у 1843/1844 році і разом з цим повинно було настати 1000-літнє Царство Христа (Тому адвентистів часом називають «міллеаритами» від латинського millenium – тисячоліття). Протягом 12 років з часу оприлюднення пророцтва до Вільяма Міллера приєдналось близько 100 тисяч послідовників. Проте, коли 21 березня 1844 друге пришестя не відбулось, адвентисти почали висувати наступні гіпотетичні дати початку тисячолітнього Царства. С. Сноу (1806-1870) назвав дату 22 жовтня 1844 року. Проте і в цей день нічого не відбулось. Ці дві події внесли значне розчарування в середовище адвентистів, зокрема й на самого Вільяма Міллера. Тому в історії Адвентизму цей період отримав назву «велике розчарування». Натомість Х. Едсон (1806-1882) висунув свою версію, згідно з якою в 1844 році, це початок служіння Христа у небесному святилищі. На думку Едсона, Христос в цей рік увійшов в святу-святих (грец. ἅγιος αγίων , лат. sancta sanctorum) небесного Храму і розпочав очищення небес, яке передує Страшному суду.

В наступному році послідовники Міллера зібрались на з‘їзд в американському місті Олбані (штат Нью-Йорк), де було засновано Асоціацію тисячолітнього приходу та відбулась спроба сформулювати головні тези віровчення. Проте саме на цьому етапі нова протестантська течія розкололась на кілька окремих груп: Адвентистів сьомого дня, Християнська Церква пришестя, Церква Бога (дві гілки), Союз Життя і Пришестя, і Християнську Церкву первозданного Адвенту.

Найбільшою гілкою адвентизму є Церква Адвентистів сьомого дня, натхненником якої став І. Бейтс (1792-1872), який зробив наголос на особливому вшануванні суботи, як сьомого дня. Це вчення він запозичив у баптистів сьомого дня. Його підтримало подружжя Уайтів: Джеймс та Елен. Як самостійна структура Церква Адвентистів сьомого дня постала у 1863 році під час Генеральної конференції у Балт-Крик (штат Мічіган) (Неформально «Церква християн адвентистів сьомого дня» існувала з 1860 року). Особлива роль в заснуванні належить Дж. Уайту та його дружині Елен Уайт. На Генеральній конференції були випрацювані головні постулати віровчення та план емісійної діяльності. На той час Церква налічувала 125 громад (3500 вірних).

Ключову роль в розвитку нової деномінації зіграла Елен Уайт. Ще у грудні 1844 році вона мала своє перше видіння, яких загалом було понад 2000. В цих видіннях вона отримала підтвердження всіх основних постулатів віровчення адвентистів сьомого дня. Так, у своєму першому видінні вона бачила Ковчег завіту з переліком 10 заповідей, де особливо було виділено четверту заповідь про дотримання суботи. Починаючи з 1848 року, Елен Уайт започатковує суботні зустрічі, на яких поступово викристалізувалось вчення Церкви адвентистів сьомого дня. В цьому ж році подружжя Уайт заснувало журнал «Справжня істина». Книги Елен Уайт, зокрема: «Шлях до Христа» (1892), «Видіння та досвід» мають серед адвентистів сьомого дня надзвичайно високий авторитет та вважаються богонатхненними.

Віровчення

Віровчення адвентистів сьомого дня базується на 27 головних віровчительних істинах. Серед фундаментальних постулатів є віра в Трійцю, непорочне зачаття Діви Марії, спасительну (замісну) жертву Ісуса Христа за всіх людей, та протестантський принцип виправдання тільки вірою. Відповідно до протестантського богослов‘я визнають найвищий авторитет для віровчення Святого Письма (Sola Scriptura), а найавторитетнішим джерелом біблійної екзегези твори Елен Уайт. Серед головних постулатів віровчення адвентистів є також строге дотримання четвертої заповіді Декалогу Мойсея. Вшанування суботи, вважається печаттю, якою позначені обрані. Це знак приналежності Богові. Адвентисти відкидають вчення про пекло і рай та не вважають душу безсмертною. Згідно з віровченням Церкви адвентистів душа помирає в момент смерті людини разом із тілом (безсмертя було втрачене внаслідок гріхопадіння Адама і Єви) і воскресне тільки в день другого приходу Христа. Проте воскреснуть тільки праведники, які протягом тисячолітнього Царства будуть судити сатану і грішний світ. По закінченню тисячолітнього Царства воскреснуть в осудження грішники. В цей час також відбудеться остання битва з сатаною і його прибічниками, в якій Христос і праведники отримають перемогу. Весь світ загине у вогні, а на його місці постане новий світ, в якому будуть жити праведники.

Згідно з віровченням адвентистів, служіння Христа включає три фази: 1) спасительна (замісна) жертва Христа 2) священниче посередництво між грішником і Богом і 3) останній суд, який також пройде в три етапи. У 1844 році розпочалась друга фаза служіння Христа в небесному Храмі.

Богослужіння адвентистів включає читання Святого Письма та проповідь. Кожен вірний приймає хрещення у дорослому віці через повне занурення. Кілька разів в рік відбувається причастя вірних хлібом і чистим виноградним соком, проте адвентисти вважають причастя тільки священним обрядом, а хліб і сік тільки символами тіла і крові Христа. Прийняття причастя є виразом віри в нього. Перед причастям відбувається омивання ніг та особисте каяття. Адвентисти вірять в присутність Христа та ангелів на богослужінні.

Особливе місце у вченні Церкви адвентисті сьомого дня займають етичні питання. Фундаментом етичної системи є Декалог Мойсея. Для адвентистів неприйнятною є служба у бойових військових частинах, а тільки у тих формуваннях, які не беруть участі в боях. Існує заборона на певні види їжі, вживання алкоголю. Важлива увага приділяється особистій гігієні та здоров‘ю, оскільки тіло є храмом Святого Духа (яка була запроваджена внаслідок ініційованої Елен Уайт «санітарної реформи»). Важливою ділянкою праці адвентистів є благодійництво та діла милосердя, а також місіонерській праці. У Церкві адвентистів сьомого дня святкують Пасху, П‘ятидесятницю, Підношення першого снопа, День труб, та День очищення земного святилища. 

Церква адвентистів сьомого дня у світі

Основною одиницею Церкви адвентистів є громада. Громади об‘єднуються в місцеві конференції, а конференції в уніони. На сьогодні Церква адвентистів сьомого дня поширена у 209 з 232 країн, визнаних Організацією Об'єднаних Націй. За даними 2011 р., у світі налічується 70 188 громад віруючих: 17 214 683 членів Церкви

Керівним і координаційним центром світового руху адвентистів сьомого дня є Генеральна Конференція, яка була організована у 1863 році у Балт-Крик .

Церквою засновано Коледж Батл-Крик, а у 1876 р. — Інститут реформи здоров'я, відомий як Санаторій Батл-Крик. Адвентистський медичний центр університету Лома Лінда став одним із провідних закладів з пересадки серця та лікування раку. Крім нього працюють ще 173 госпіталів та санаторіїв, 132 будинки для людей похилого віку, 216 клінік та диспансерів, 36 притулків і дитячих будинків, в яких працюють понад 100 тисяч адвентистських лікарів та інший медичний персонал.

Церква організовує безкоштовні їдальні для бідних, відкриває нічліжки для бездомних. У багатьох містах створюються товариства Тавити, які здійснюють різні доброчинні проекти для нужденних і знедолених.

У 1956 р. було засновано всесвітнє Адвентистське агентство допомоги і розвитку (ADRA), що здійснює широкомасштабну філантропічну діяльність у різних частинах земної кулі і має своє представництво у 131 країні світу.

Напрями діяльності агентства:

Забезпечення продуктами харчування. Програми АDRА із забезпечення продуктами харчування спрямовані на допомогу бідним і нужденним. Невідкладна допомога продуктами харчування забезпечує підтримку біженців і потерпілих від стихійних лих.

Допомога у разі стихійних лих. Програми допомоги у разі стихійних лих — це реалізація проектів, спрямованих на допомогу постраждалим від стихії. Війни, голод, урагани, посуха, землетруси і повені — усе це забирає людські життя і гальмує розвиток. Щоб пом'якшити наслідки стихійних лих, офіси АDRА по всьому світу реалізують з партнерами і дипломатичними місіями план допомоги і меморандуми розуміння.

Економічний розвиток. Програми економічного розвитку АDRА реалізує в країнах, де відсутня надійна банківська система або інститути збереження і кредитування, а також, де ці служби недоступні жінкам і тим, хто живе в убогості.

Освіта. Програми початкової освіти. Надаючи підтримку дітям і надаючи нову можливість тим, хто не зміг здобути початкову освіту в школі (особливо це стосується дівчаток і жінок), АDRА забезпечує можливістю отримати базові знання і підтримує подальшу спеціальну (професійну) освіту.

Турбота про здоров'я. Програми АDRА спрямовані на профілактичні заходи і турботу про здоров'я. Смертельну небезпеку для багатьох дітей і батьків представляє ВІЛ/СНІД, незнання елементарних правил гігієни і відсутність води. Борючись з цими труднощами, АDRА допомагає впроваджувати в суспільстві програми здорового способу життя.

АDRА щороку надає допомогу потерпілим від стихійних лих, воєнних конфліктів, а також безпритульним і хворим у всьому світі на суму більше чверті мільйона доларів США.

У 1971 р. засновано радіо- і телецентр у Каліфорнії, США. По всьому світу працюють 14 медіацентрів.

Адвентисти сьомого дня мають централізовану систему освіти, що у 2011 році налічувала 7, 806 навчальних закладів, серед яких початкові та середні школи, 111 вищих навчальних закладів, один з яких Український гуманітарний інститут, розташований в м. Буча, Київської області.

Церква адвентистів також відома своєю просвітницькою діяльністю: щороку 63 церковних видавничих будинки, розташованих у різних країнах, друкують релігійну та науково-освітню літературу 377 мовами.

Церква адвентистів сьомого дня в Україні

Перші місії адвентистів на територію України припадають на другу половину ХІХ століття, коли в Австро-Угорську імперію з США прибув проповідник адвентизму Михайло Чеховський, колишній римо-католицький священик. Паралельно відбувались місії на Волині, яка на той час входила до складу Російської імперії. Наприкінці ХІХ — початку ХХ століття в Західній Україні було засновано десятки громад. У міжвоєнний період вже існувало дві галицькі конференції Церкви Адвентистів сьомого дня: одна з центром у Львові, друга – у Пожарках, де діяло понад 80 громад. Існували громади на Закарпатті та Буковині. У Радянський період Церква адвентистів сьомого дня зазнавала переслідувань з боку влади, багато вірних загинуло внаслідок репресій. На 1987 рік в Україні існувало тільки 65 офіційно зареєстрованих громад адвентистів.

В Україні Церква адвентистів сьомого дня входить до складу Євро-Азійського дивізіону як Українська Уніонна Конференція і має 9 регіональних відділень-конференцій: Київську, Подільську, Буковинську, Центральну, Дніпровську, Східно-Дніпровську, Східну, Західну та Південну. В Україні існує 924 громади, які нараховують 54 709 членів Церкви.

У 1999 році розпочав свою діяльність Український гуманітарний інститут — недержавний вищий навчальний заклад освіти. Інститут готує спеціалістів в таких царинах як: менеджмент ЗЕД, Фінанси, Маркетинг, Філологія, Філософія (Релігієзнавство).

В Україні діють п’ять центрів оздоровлення та відпочинку: «Наш дім» у с. Нові Обіходи Немирівського району Вінницької області; «Барвінок» у с. Горішнє Миколаївського району Львівської обл..; «Нове життя» у с.Кир’яківка Миколаївської обл..; «Буковинська черешенька» у с. Черешенька Вижницького району Чернівецької обл., та «Сонячні Карпати» у с. Брестово Мукачівського району Закарпатської обл. Усі ці заклади пропонують процедури з оздоровлення організму та профілактики ожиріння, серцево-судинних та ракових захворювань для мешканців України та сусідніх держав, незалежно від їх конфесійної приналежності.

19 січня 2009 року в Києві Церква адвентистів сьомого дня відкрила першу телестудію телеканалу «Надія». На сьогоднішній день телеканал «Надія» має дев’ять регіональних медіа-центрів.

З 1993 року АDRА працює в Україні. За 16 років було реалізовано 70 проектів допомоги і розвитку на загальну суму більше 2 мільйонів доларів.

У 1993 році в Україні було засноване видавництво «Джерело життя», яке має невелику друкарню, яка регулярно випускає книги різної тематики, журнали, газети російською і українською мовами. Це богословська, духовна, наукова, науково-популярна, довідкова, учбова, дитяча література як для вузького кола фахівців, так і для широкої читацької аудиторії. Переклади здійснюються з англійської, іспанської, польської, румунської, французької і інших мов.

Окрім Української Уніонної Конференції АСД в Україні діють громади адвентистів-реформістів, адвентистська християнська церква, церква Бога (сьомого дня) та інші.

Спільнота реформістів виникла після суперечки в середовищі адвентистів щодо військового обов‘язку та як окрема громада постала у 1926 році на з‘їзді в Готі (Німеччина). Реформовані адвентисти з’явилися в Україні у 20-х рр. ХХ ст. У радянську епоху їхні громади діяли в підпіллі. Найбільший рівень активності адвентистів-реформістів мав місце після ІІ Світової війни та у 60-х роках. Реформісти дотримуються більш жорстких принципів «санітарної реформи», особливо щодо вживання м‘яса, та мають вчення про 144 тисячі обраних, особливих людей. Сьогодні АСД-реформовані отримали в Україні рівні з іншими конфесіями можливості для розвитку.

 

Використані література:

  1. Історія релігії в Україні: Навчальний посібник / A.M. Колодний, П.Л. Яроцький, Б.О. Лобовик та ін.. — К.: Т-во «Знання», 1999. — 735 с.
  2. В началебыло слово... Основы вероучения Христиан Адвентистов седьмого Дня—Заокский: Источникжизни, 2002. —122 с.
  3. Религиоведение. Энциклопедический словарь, - М.: «Академический проэкт», 2006. – 1254 с.
  4. Адвентизм // Православная энциклопедия. Т. І. М., Церковно-научный центр "Православная Энциклопедия", 2000.
Система Orphus
Рейтинг
0
0