Парафіяни церкви прп. Іова Почаївського не дозволили поглумитися над зображенням святих хрестів

Парафіяни церкви прп. Іова Почаївського не дозволили поглумитися над зображенням святих хрестів.

В ідеологічні безбожні часи дітям не дозволяли ходити до церкви, це було категорично заборонено. Траплялося навіть й так, що самі викладачі стояли біля церковних дверей і їх туди не впускали. Навіть тоді, батьки старалися охрестити своїх дітей. А тепер дітей навчають тому, що малювати хрести на дорогах це нормально, нічого поганого в цьому немає. Коли це таке було, щоб зображення церкви та хреста малювали на дорозі?!! Хрест - це символ Воскресіння Христового. Господь Своєю кров’ю його освятив, надавши йому святості та цілющої сили. А Церква – це місце перебування Самого Бога - «Дім мій домом молитви назветься» (Мф. 21, 13). 

У неділю, 1-го серпня, парафіяни Дрогобицького храму Іова Почаївського вийшли на мирну акцію протесту. Білою фарбою вони замальовували хрести, що були зображені на дорозі.

Напередодні, на проїжджій частині дороги, що по напрямку Дрогобич-Трускавець з’явилися контурні малюнки найвизначніших споруд міста: ратуші, костелу, а також багато церков із хрестами. Це результат акції на підтримку «Євро-2012», що проходила в рамках молодіжного фестивалю «Інше місто».

Як пояснили представники організаторів заходу, спочатку ця акція не була запланована у програмі, але до них звернувся міський голова Микола Гук із проханням: «У Дрогобич приїжджають організатори футбольного чемпіонату. Треба зустріти їх так, щоб місто отримало право стати тренувальною базою на футбольному святі». Разом вони придумали перенести на асфальт (трохи видозмінивши і доповнивши футбольною символікою) логотип фестивалю: графічне зображення найвизначніших споруд міста, що нагадує кардіограму і має символізувати – місто живе. Для втілення задуманого, організатори запросили дітей, котрі і малювали ці зображення під керівництвом художників. Хіба не можна було придумати іншого способу привернути увагу представників організаторів чемпіонату? Напевно для представників професійного спорту більш важливе значення має якість та стан футбольного поля, на якому будуть проходити тренувальні матчі, а не те, що буде зображено на проїжджій частині дороги. Хоча напевно варто подумати і про саму якість доріг в місті.

«Одна справа – це зображення хреста на футболці; зовсім інша – на проїжджій частині, де їздять машини, ходять люди, – говорить настоятель кафедрального собору преподобного Іова Почаївського отець Микола Мандзюк у своїй недільній проповіді. Колись так робили іконоборці – топтали святий хрест ногами, глумилися. Сьогодні іконоборцями змушують бути нас усіх, хто іде, чи їде по вулиці Трускавецькій. Бо церкви з хрестами на куполах намальовані просто на землі, і їх не один десяток, а сотні, і зображені вони протягом цілого кілометра…». Як було підраховано опісля, на дорозі було зображено 140 церков і 320 хрестів великих та малих.

З благословення Архієпископа Львівського і Галицького Августина, отець Миколай закликав усіх прихожан виправити помилку своїх нерозсудливих земляків. І хоча стерти зображення хрестів не вдасться, бо намальовані вони стійкою фарбою, якою роблять дорожню розмітку, то хоча б замалювати самі хрести, щоб не топтала їх людська нога.

Парафіяни не залишилися байдужими до палкого слова свого настоятеля. Близько сотні православних прийшли в 12.30 на перехрестя вулиць Спортивної і Трускавецької. Перед початком хресної ходи, котру супроводжували дві машини Державтоінспекції, був відслужений молебен, після котрого  прот. Миколай знову нагадав про значення хреста для кожного віруючого: «Хрест – це священне знамено, символ нашого спасіння, це зброя християнина і негоже йому бути намальованим на землі».

Цього разу священика слухали не лише парафіяни Іовської церкви. Почувши про акцію прийшли на місце події і організатори фестивалю.

«Ці зображення робили діти. Близько 150 дітей цілий день малювали малюнки і були щасливі. Лише дякуючи їм місто вибороло право приймати у себе «Євро-2012». А тепер ви хочете зіпсувати дитячу творчість, зруйнувати дитячу мрію», –  пояснюють вони своє обурення.

Отець Миколай не заперечує: організовувати дозвілля молоді потрібно. Але чому ніхто із дорослих не пояснив дітям, що не можна малювати на дорозі хрести? Я особисто телефонував у канцелярію греко-католицької церкви Св. Трійці, пропонував спільно виступити проти такого поглумлення Хреста, але не отримав підтримки.

«Я консультувався з представниками усіх церков крім вашої, телефонував у Львів, Рівне, Київ, –  говорить інший представник ініціативної молоді на свій захист, –  і ніхто не побачив у наших діях нічого поганого. Усі згодні, що хрест – це коли він освячений. А коли не освячений – то це плюс». Не будемо уточнювати релігійні громади, котрі давали свою згоду на таку акцію. Хоча в цих словах відчувається недостовірність сказаного. Також хочеться запитати, де ви бачили церкву з плюсами на куполах? Наскільки секулярне сьогодення трансформує наше бачення світу. В наш час зображення хреста на церкві вже не являється таким, а є зображенням математичних знаків. Абсурд!

Далі розмова перейшла у площину: «Ви є Московська церква, ви чужинці на цій землі»… А це вже традиційне звинувачення – хто винен, всі крім нас: Москва, московська, руська церква… І хто би міг подумати, що після святкування такого великого церковного та державного свята – Дня Хрещення Київської Русі, в нашому місті пройде така акція. Декілька днів до цього, вся Україна святкувала день, коли весь наш народ прийняв святе християнство. І називати нас чужинцями буде неправомірно, ми діти князя Володимира, ми його нащадки, ми прийняли від нього святе хрещення, якому і залишилися вірними, на відміну від всіх хто йому зрадив.

Якщо Ви такі патріоти, то чому примушуєте дітей малювати на дорозі державну символіку, чи можливо зображення прапору і тризуба для вас не являється символікою?!!

Продовжувати розмову не було змісту…

Отець Миколай благословив чотирьом прихожанам взяти пензлики і замальовувати хрести. Інші йшли за ними процесією і співали духовні пісні. І були серед цієї процесії і сивочолі старці, і юна молодь, і зовсім діти.

У семирічної Юлі сьогодні свято – перша сповідь і причастя. У святковій білій сукні вона теж приймає участь у акції. Пензлика юній красуні не довірили, але у неї своя місія. Разом із подругою, десятирічною Христиною вони ідуть попереду всіх і слідкують: «Ось тут ще треба замалювати, і тут не пропустіть…».

Так процесія доходить до повороту на Трускавець. Тут зображення закінчуються. Довжина зображень сягає 1300 метрів, а їх ширина до 2 метрів. Повертаючись назад люди ще раз перевіряють чи нічого не пропустили і обговорюють побачене. «Сама ідея непогана, – каже Галина, – але не продумана до кінця. Хай би малювали лише футбольну символіку і м’ячі. До чого тут церква?» «Або малювали на парканах», – погоджується із нею Анна. Надію турбує думка дітей-авторів проекту. «Треба їм добре все пояснити, щоб діточки не були в образі», – каже вона.

Ця акція буде мати значний резонанс у місті, і пояснень з усіх сторін ще буде багато, – переконаний прот. Миколай. «Але ради Хреста я готовий усе понести, – говорить він у заключному слові, дякуючи всім, хто взяв участь у акції, – і вам бажаю мужності». Усі парафіяни дружньо підтвердили готовність іти за Хрестом і своїм пастирем до кінця.

P.S. Напевно варто серйозніше ставитися до речей. Краще перед всяким дійством зважувати всі сторони запланованої події й ставити собі запитання: чи варто це робити, чи не порушуємо ми моральних, етичних норм, чи не викличе ця подія негативу?…

Успіх та гармонії в суспільстві – це результат взаємоповаги та взаєморозуміння всіх соціальних груп людей різного віросповідання та етнічної приналежності…

Прес-служба Іовського собору, м.Дрогобич