Патріарху Філарету 90 років. Сім цитат про переломні події його життя

Саме Філарет, який нещодавно отримав титул почесного патріарха новоствореної автокефальної Православної церкви України, протягом останніх десятиліть був ключовою рушійною силою в боротьбі за незалежність українського православ'я.

НВ зібрало висловлювання Філарета від першої особи про найбільш важливі факти його біографії.

Обрав шлях священика через загибель батька на війні

Патріарх Філарет (справжнє ім'я - Михайло Денисенко) втратив кількох близьких у двох головних історичних катастрофах, що обрушилися на Україну в ХХ столітті. Його дід помер у роки Голодомору, а батько - шахтар з села в Амвросіївському районі Донбасу - загинув на війні в 1943 році в Запорізькій області, під час битви за Дніпро.

Згодом Філарет не раз розповідав, що смерть батька багато в чому вплинула на його життєвий вибір.

Любов засвідчує, що батько і після смерті повинен існувати. Значить є вічне життя

"Я навернувся до Бога через смерть батька. Смерть батька була поштовхом до питання – чи Бог існує, чи не існує. Якщо він не існує, як нас вчили тоді в школі, то зі смертю людина перетворюється в небуття, просто зникає. Тому, якщо це правда, що людина перетворюється в небуття, то мого батька немає. А як же немає його, коли я його люблю? Хіба можна любити не існуюче? Не можна. А якщо я люблю, то любов засвідчує, що батько і після смерті повинен існувати. Значить є вічне життя. А якщо є вічне життя, то є і Бог, якому я повинен служити насамперед... І ось оце переконання мене привело до того, що я поступив в семінарію, потім в академію і став священнослужителем – бажання служити Богові", - розповів в інтерв'ю Укрінформу патріарх Філарет.

Був ректором Московської духовної академії

Закінчивши звичайну середню школу, майбутній голова УПЦ КП продовжив навчання в Одеській духовній семінарії, закінчив її з відзнакою та вступив до Московської духовної академії.

З цим навчальним закладом пов'язана значна і досить важлива частина життя патріарха. Саме тут другокурсник Михайло Денисенко в 1950 році прийняв чернечий постриг, отримавши церковне ім'я Філарет.

Цей період я вважаю найкращим, тому що духовно я був вільним, мав внутрішній спокій і радість

"У Московській духовній академії я навчався, будучи монахом, тільки на першому курсі був світським. Жив у монастирі, відвідував лекції. Цей період я вважаю найкращим, бо духовно я був вільним, мав внутрішній спокій та радість, хоч і дуже багато тоді працював. Повністю був відданий наміснику монастиря, був слухняним: що мені говорили - виконував. За стіни монастиря виходити мені було заборонено. Я три роки й не виходив. Мені також не можна було писати ніяких листів, лише матері - двічі на рік. Більше ніякого зв’язку зі світом", - розповідав Філарет в одному зі своїх інтерв'ю.

Академію він закінчив зі ступенем кандидата богослов'я і залишився викладати тут Святе Письмо. Уже в 1954 році він отримав звання доцента, а через десять років, коли йому було лише 35, був призначений ректором Московської духовної академії і семінарії.

Патріарх Філарет у Володимирському соборі / Фото: ЕРА

У СРСР був змушений співпрацювати з КДБ

У Радянському Союзі Філарет входив у число найбільш високопоставлених церковних ієрархів, йому довіряли управління найважливішими внутрішніми і багатьма зарубіжними єпархіями РПЦ.

1960-го року його призначили керуючим справами українського екзархату РПЦ, у різні роки був вікарієм Ленінградської і Московської єпархій, керував Ризькою єпаріхєю, виконував обов'язки екзарха Середньої Європи, після створення єпархії РПЦ в Австрії був єпархом Віденським і Австрійським.

Треба було домовитися з ними, щоб вони погодилися на висвячення того чи іншого єпископа

Такі високі посади зобов'язували церковників до співпраці з КДБ - зокрема, існувала реєстрація, без якої указ архієрея був недійсним.

"Без згоди радянських спецслужб ієрархи не могли призначити жодного священнослужителя. Без згоди КДБ не призначали ані архієреїв, ані священиків. Треба було з ними узгоджувати всі призначення. [...] Тому для того, щоб мати реєстрацію, треба було домовитися з ними, щоб вони погодилися на висвячення того чи іншого єпископа і призначення того чи іншого священика", - розповідав він в інтерв'ю Радіо Свобода .

Крім того, за його словами, у всіх поїздках за кордон його супроводжував агент КДБ, а радянські органи держбезпеки не раз вимагали розкрити зміст сповідей прихожан.

"Я сказав: ні, священик повинен зберігати таємницю сповіді. Тоді він [співробітник КДБ] виймає пістолет, кладе на стіл і каже: ми можемо вас розстріляти. Я йому на це сказав: можете розстріляти мене, але для мене не має значення, помру я зараз, ви мене розстріляєте, чи я доживу до глибокої старості, а виконувати ці ваші умови не буду", - розповідав предстоятель УПЦ КП.

Міг очолити РПЦ

В останні роки життя Московського патріарха Пимена та після його смерті в 1990-му році Філарет вважався одним з найбільш ймовірних наступників голови РПЦ. Саме його обрали місцеблюстителем московського патріаршого престолу до виборів нового предстоятеля Російської православної церкви. Однак самі вибори Філарет не виграв, хоча його кандидатуру називали серед ключових - Московським патріархом став Алексій II.

Значить Бог не бажав, щоб я став патріархом РПЦ

"Значить Богу не бажав, щоб я став патріархом РПЦ", - відповів одного разу патріарх Філарет на запитання про те, чи надав він би автокефальний статус українській церкві, якщо був би головою РПЦ.

Патріарх Філарет / Фото: ЕРА

"Років чотири чи п’ять тому я дізнався, що Путін у колі своїх однодумців визнав, що вони помилились, обравши Алексія, а не Філарета, бо тоді б Україна залишалась би досі у руках Росії. Тобто обставини складались так, що якби я мав за мету стати патріархом РПЦ, я став би ним. Але, коли я став місцеблюстителем [престолу РПЦ після смерті Пимена], я молив, щоб на мені звершилась воля Божа, не того, чого я хочу, а того, чого хоче Бог", - розповідав Філарет в 2016 році в інтерв'ю Главкому .

Називав "своєю Голгофою" конфлікт з Москвою через боротьбу за автокефалію української церкви

З наближенням розпаду СРСР Філарет став головною рушійною силою відродження незалежної української церкви. У 1990 році з його ініціативи єпископат Української православної церкви звернувся до РПЦ і патріарха Алексія з проханням про надання УПЦ "самостійність і незалежність в управлінні".

Таке право УПЦ отримала - синод РПЦ підтримав це рішення, - а Філарету надали титул митрополита Київського і всієї України.

Восени 1991 року, незабаром після проголошення незалежності України, помісний собор УПЦ на чолі з Філаретом одноголосно прийняв рішення про повну канонічну незалежність - автокефалію - української церкви. З проханням затвердити це рішення УПЦ знову звернулася до РПЦ.

Свою реакцію Московський престол повинен був оголосити в ході архієрейського собору РПЦ в червні 1992 року. Вона була нищівною: російські церковні ієрархи піддали особисто Філарета руйнівній критиці, а також позбавили його всіх церковних чинів "за порушення клятви перед хрестом і Євангелієм та інші самовільні дії". 

Я на багатьох зборах був за сорок років служіння церкви, але не чув, щоб так поливали побратима-архієрея

"Я на багатьох зібраннях був за сорок років служіння Церкві, на загальноцерковних нарадах, але не чув, щоб так поливали собрата-архієрея... То для мене була Голгофа... І я мав її витримати, вистояти до кінця, - цитує спогади Філарета про ті події книга Голгофа українського православ'я Валентина Чемериса. - Після я говорив про автокефалію. Що вона потрібна, що Українська православна церква визріла для неї. І вона буде мати автокефалію... А закінчив свій виступ словами, що не можу відмовитися від київської кафедри... Як і автокефалії не зречуся, бо в незалежній Україні повинна бути незалежна церква".

Всі звинувачення і дії РПЦ Філарет назвав незаконними і неканонічними. У лічені тижні після тих подій в Україні була створена УПЦ Київського патріархату (25 червня 199

Кількість її прихожан зростала з кожним роком, а Москва продовжувала війну з Філаретом: у 1997 році РПЦ відлучила його від церкви, наклавши анафему за "продовження розкольницької діяльності".

"Анафема накладається за єресь, за розкол, за відступ від морального християнського вчення або за грубе порушення канонів. А я нічого цього не робив. Тому претензій до мене з цього боку немає", - коментував Філарет дії РПЦ.

У 2018 році Вселенський патріархат офіційно визнав незаконність анафеми, накладеної на патріарха УПЦ КП, і визнав її недійсною.

Зробив УПЦ КП опорою проукраїнських сил

В ході подій останніх років - Революції Гідності та війни на Донбасі - УПЦ КП на чолі з патріархом Філаретом зайняла активну проукраїнську позицію.

Якщо ми будемо єдиними вже в об'єднаній церкві, то до цієї церкви будуть приєднання і з Московського патріархату

Починаючи з побиття студентів у 2013 році і аж до останніх днів Майдану Михайлівський собор залишався одним з головних притулків для протестувальників. Сам Філарет разом з іншими предстоятелями церков був одним з тих, хто намагався захистити демонстрантів від силових дій правоохоронців.

У день свого 85-річчя у січні 2014 року, незабаром після серйозних зіткнень і загибелі перших активістів на вулиці Грушевського в Києві, Філарет відмовився від ордена За заслуги I ступеня, яким його нагородив тодішній президент Віктор Янукович, і нагород Священного Синоду УПЦ КП.

"В умовах, які сьогодні склалися в Україні, коли загинули люди, а в центрі Києва триває жорстоке протистояння, я прошу не вручати мені нагород", - заявив він.

Згодом Філарет зазначив, що вважає позицію УПЦ КП в ході тих подій і конфлікту на сході України одним із проявів єдності церкви, без якого було б неможливим і створення автокефальної ПЦУ.

"Ось із-за того, що Київський патріархат був єдиним, він зростав. І це привело до цього Об’єднавчого собору. А якби Київський патріархат не був єдиним, не виявив би себе і під час Революції гідності, і під час цієї неоголошеної війни на сході... Бо ми, Київський патріархат, допомогли і нашій армії, і тим, хто постраждав. Так от, ось ця єдність виявилася в діях. Якщо ми будемо єдиними вже в об’єднаній церкві, то буде приєднання до цієї церкви і з Московського патріархату. І народ підтримає це", - переконаний він.

Підготував наступника заздалегідь

Філарет не став висувати свою кандидатуру на роль предстоятеля новоствореної Православної церкви України - ним за рекомендацією УПЦ КП і згідно з рішенням об'єднавчого собору став митрополит Епіфаній.

Навіть якщо не було б цього об'єднавчого собору, я радив би архієреям мати орієнтир на нього

У недавньому інтерв'ю Радіо Свобода Філарет визнав, що саме його він вважав найдостойнішим своїм наступником і мав намір сприяти його просуванню.

"Я бачив його серед всього єпископату як найбільш здатного бути моїм наступником. [За] принциповість, освіту, непідкупність, вміння організувати і багато інших якостей, які я бачив, - сказав Філарет про Епіфанія. - Єпархія [якою керував Епіфаній] найбільша в Київському патріархаті – біля 500 парафій. Правда, він вже й отримав її великою, але розбудовував. І скарг ніяких не було ні від парафій, ні від духовенства. Це теж говорить про багато що. І тому я його мав на увазі, навіть якщо не було б цього Об’єднуючого собору, я на майбутнє Київським патріархатом теж радив би архієреям мати орієнтир на нього ".

Інна Семенова

"Новое время", 23 січня 2019