Гнів - ще не гідність

2 квітня 2019, 22:08 | Суспільство-дайджест | 0 |   | Код для блогу |  | 

Архиєпископ Борис Ґудзяк

"Левый берег", 02 квітня 2019

Результати першого туру голосування за президента для багатьох стали шоком. Найбільш холеричні заявили про бажання покинути країну, бо не можуть прийняти вибору своїх співгромадян. Голосували мільйони. Такі ж мільйони голосували за Brexit, мільйони сьогодні в гніві приймають неосмислені рішення.

Тисячі вступають в злі та агресивні сварки в соцмережах, піддаючи нещадній та часом несправедливій критиці супротивників. Розбиті ілюзії тих, які думали, що все відбудеться швидко. Розчарування, що ллється на нас з усіх боків відображає глибшу проблему сучасної глобальної культури — нереалістичні, нетерпеливі, надмірні очікування. Вони завжди провадять до розчарування, а розчарування до гніву....

Гнів огорнув країну від оголошення перших результатів екзит-полів і наростає. Саме гнів, а не результати лякають. Ще в дитинстві мені мама говорила, щоб у гніві не варто виясняти стосунки з рідними та друзями і робити вирішальні кроки. Сьогодні хочу закликати всіх прислухатися до маминої поради.

Для тих, хто щодня уважно спостерігає та працює над розвитком країни, встановленням справедливості, над автентичним духовним життям та правдивою культурою, у результатах першого туру президентських перегонів немає несподіванки. Вибори візуалізували нас самих. Кожен має право сказати своє слово. Слово кожного враховане.

Якщо мозаїка, що вимальовується, вам не подобається, треба закочувати рукави і братися до роботи. На Майдані ми говорили, що дорога від страху до гідності складна і тривала. Виглядає, що страху ми позбулися, але гнів – це ще не гідність. Кажуть, що пекло починається з піни в кутику губ ангела, що агресивно бореться за справедливість. Облишмо гнів. Він, як і страх, жахливий порадник.

Ідімо разом, ідімо з Богом. Не оглядаймося на помилки інших, але жертовно працюймо. Ми не одне пережили. І випробування нас загартували.

Орієнтуймося на людей, що мали позицію вчора і позавчора, які вміли зберегти і плекати гідність в радянські часи і в бурхливий час початку нашої Незалежності.

До мудрості і глибини можна вести лише власним прикладом. Мудрість, глибина, гідність – це тонкі справи, пізнавати і вивчати які треба довго. Важкі обставини виявляють правду про нас. Ми справжні увиразнюємося в труднощах.

Наш Месія – не політик, наша остаточна надія не в сильних чи популярних світу цього.

Не біймося, підставмо одне одному дружнє плече і робімо правдиві речі там, де покликані. Формула, яка скріплює і дає надію, проста: автентичне служіння, жертвенна любов і віра в Божу присутність.

Господь близько. Мараната!

Система Orphus
Рейтинг
0
0
0коментарів

Коментарі

додати коментар 

    Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

    Моніторинг ЗМІ

    Останні коментарі

    • enzian | 17 лютого 2020, 14:53

      Звісно, вони ж не могли сказати, що отримали наказ з Москви.

    • velovs@ukr.net | 17 лютого 2020, 13:07

      Досить немало, як на мій погляд, правильних і слушних думок і акцентів наголошено і зафіксовано в цій статті. В т. ч., зокрема, щодо цього: "У церквах не може відбутися уніфікація догматики

    • velovs@ukr.net | 17 лютого 2020, 10:11

      "«Ми повинні зберегти Православну Церкву України в Криму, адже наразі це — єдиний осередок українства, який зберігся після 2014 року." ------- Тобто. Так виходить, що ГОЛОВНИЙ зміст і сенс

    • velovs@ukr.net | 17 лютого 2020, 09:34

      И, тем не менее, достаточно много пар у нас - не то что невоцерковленных, а даже, по сути и откровенно, БЕЗБОЖНЫХ - ради "моды" и внешней красоты обряда идут венчаться в храм!!! ------- И в

    • Aquinatus | 17 лютого 2020, 09:27

      Просто о. Дмитрий явно не дипломат и не льстец!

    Популярні статті місяця