Чому ми досі не православні

25 лютого 2019, 15:01 | Суспільство-дайджест | 13 |   | Код для блогу |  | 

Андрій Сабініч

"Новое время", 25 лютого 2019

Українському православ’ю слід чесно і відкрито визнати свої помилки, а не робити у храмі конфесійний фейс-контроль

Днями голова УГКЦ заявив про свої наміри провести прощу і звершити літургію в столичному соборі Святої Софії, на що отримав досить контроверсійну відповідь колишнього предстоятеля УПЦ КП Філарета. У своєму зверненні Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет заявив, що це досить незвична подія, що може викликати спротив з боку православних, і цим може скористатись Росія. На превеликий жаль, відповідь Патріарха Філарета викликала певний резонанс у суспільстві, зокрема й у неоднозначних стосунках греко-католицької та православної спільнот.

Саме звернення блискавично віддзеркалює ту зашкарублість, яка пронизує гілки будь-якої системи з чіткою і потужною ієрархією, чи то церква, чи то армія. Як і у випадку з останньою, для змін потрібна криза, громадянське суспільство і політична воля. Справді, нашу армію змінили самі українці, котрих згуртувала криза війни з Росією. А ось церква цих реформ потребує вкрай: ні суспільного консенсусу, ні міцного лідера на теренах ПЦУ так і не з’явилося. Безперечно, розглядати заяву Філарета як офіційну позицію ПЦУ буде некоректно. Але такий хід думок колишнього очільника і справді знакової фігури українського православ’я є черговим сигналом про те, що українське православ’я певною мірою відділилося від Москви формально, а не ментально.

"Позиція Патріарха Філарета дуже перекликається з риторикою російського православ’я"

Ніяких ілюзій щодо миттєвого і велелюбного воз’єднання греко-католицької та православної церков ми, звичайно, не маємо. Догматична і світоглядна різниця є фундаментальними відмінностями, а не стародавнім непорозумінням. Себто для об’єднання обидві церкви мають певною мірою відмовитись від тисячолітніх догматів і визнати свої помилки одне перед одним, а це – дуже важко. Це геть не означає, що воз’єднання неможливе, просто воно буде далеко не в той спосіб, який ми собі уявляємо. Та якщо повернутися до маленьких кроків назустріч між УГКЦ та ПЦУ, позиція Патріарха Філарета дуже перекликається з риторикою російського православ’я. Саме від їхньої церкви пішов цей тріумфалізм, відчуття власної неперевершенності та сліпе наполягання на власній правоті. Мислення такого штибу просто не дозволяє уявити у своєму храмі християн іншої конфесії. Католики і протестанти – ледь не єретики, а «Русь святая храніт вєру православную». Це проказа переважної більшості московських священників – інтелектуальна бідність, імперіалістичний наратив та примітивне богослов’я не дозволяють їм дивитися на світ ширше за власний підрясник. У фактичному несприйнятті літургії греко-католиків у головному храмі українського православ’я проглядається дуже вузьке і примітивне мислення.

Утім, мотиви відмови можливо зрозуміти. Собор Святої Софії – одна з найбільших святинь, дійсно феноменальна споруда і велика культурна спадщина України. Та сама служба, Божественна літургія, є ключовою частиною християнського життя, що покликана об’єднувати усіх в одне. І тут, як справжні брати у Христі, православні без зайвих вагань поділилися би радістю від Божественної літургії у такій перлині, ще й разом зі своїми співгромадянами. Але ні. Ця хвора релігійність, буквальне ідолопоклонство до цілющих мощей, храмів-святинь, чудотворних ікон і тому подібного – символ примату форми над змістом. Також гнітить відсутність самокритики, бажання зрозуміти та визнати власні помилки та вибачитися, бо нам, православним, справді є за що вибачатися. Згадаймо, як мінімум, ганебний львівський собор 1946 року, який наше православне священство проводило спільно з НКВС.

Звичайно, що постать Патріарха Філарета неможливо переоцінити, але нам не варто приймати на свою адресу його персональні побоювання щодо «протесту православних» і «провокацій з боку Москви». Владика Філарет щиро і всім серцем турбується за репутацію та рівень довіри до ПЦУ. Та будьмо відверті: репутація Православної Церкви в України навряд чи похитнеться від братолюбного служіння греко-католиків у головній православній святині України. Імідж та фундамент церкви більше хитає бідна та поверхнева публічна риторика, відсутність прозорої та доступної комунікації з суспільством.

Слабка богословська школа та майже повна ізольованість від закордонного досвіду наносить усій церкві набагато більше шкоди, аніж проблема філіокве. У грецькій мові є слово «атом», що перекладається як «неподільний». І найбільшою проблемою ПЦУ сьогодні є саме ця атомізація, відсутність бажання ділитися, дарувати, відкривати себе для інших. Усе це подається під соусом зовнішньої загрози чи абстрактних невдоволених православних вірян, а насправді ж – лише страх, що похитнеться велетенська стіна власних гордощів та замкненості.

Система Orphus
Рейтинг
2
0
13коментарів

Коментарі

додати коментар 
  • barni | 4 березня 2019, 07:18
    Коментувати коментар

    На жаль, на даний час ми пам"ятаємо тільки дії РПЦ, щодо Української церкви, а от католики східного обряду (т.зв.УГКЦ) у нас сьогодні "білі та пухнасті". І РПЦ і т.зв.УГКЦ насаджувались в Україні кровю, підступом і обманом !!! Чи не так п. velovs ??? "Храм св. Софії та, загалом, Київ - як столиця Київської унійної митрополії" Тут ви б"єте, на жаль, недосвідченого, християнина, нижче пояса. СВІДОМО "упустивши" кілька СТОЛІТЬ української історії до унії та кілька після !!! Думаю, ще не час правити католикам в нашій Святині !!!

    • velovs@ukr.net | 4 березня 2019, 10:14
      Коментувати коментар

      В українській минувшині, шановний п. barni, НІКОЛИ і НІЯК - НЕ БУЛО (і досі нема) "абсолютно білих і пухнастих", з одного боку, та "всуціль і завше винних", з іншого. Й тому я просто прагну і намагаюсь, по можливості, дивитися на все це - більш-менш - неупереджено та об'єктивно. -------- Так от, УГКЦ походить зі спільного - як для неї, так і православних християн, - кореня: історичної Київської Церкви. І це - 100% істина і правда. Як і те, що ця Церква та її вірні - НЕВІД'ЄМНА і, причому, досить немала складова частина України та українського народу, їх історії і сучасності, духовності і культури тощо. -------- Одначе певні ЗОВНІШНІ - ворожі Україні сили й кола довший час - спритно, зухвало й підступно - спекулювали й маніпулювали (і, до речі, ще подосі цим активно переймаються) тим прикрим і драматичним - постберестейським церковно-суспільним поділом-розколом, що, як відомо, стався наприкінці XVI ст. В т. ч. досить багато братньої крові було пролито внаслідок відомих історичних - руйнівних і деструктивно-безглуздих непорозумінь і трагедій, конфліктів, конфронтацій і розправ. У т. ч. на релігійному та міжетнічному, соціально-становому і суспільно-політичному ґрунті. --------- Разом з тим, як виглядає, той темний час, коли на українських теренах безвідповідально "каміння розкидалося", вже, на щастя, геть минає. І настає - благодатна й благословенна Богом - та світла і надихаюча доба, в якій оте - легковажно "розкидане каміння" слід знову і сумлінно ЗБИРАТИ ДОКУПИ! Задля кращого - і неодмінно з Христом та у Христі - майбуття нашої спільної і єдиної, соборної та цілісної Батьківщини - любої неньки-України!!! --------- А от - кому і як правити у Соборі св. Софії, то це питання - при обопільному щирому бажанні і взаєморозумінні - можна розв'язати дуже легко і просто! :)

    • velovs@ukr.net | 4 березня 2019, 10:29
      Коментувати коментар

      А також. Я не є членом УГКЦ і не поділяю ті відомі - ексклюзивно-котраверсійні догмати, що їх одноосібно ухвалила КЦ вже після початку Великої схизми 1054 р. ------ А є прихильником відновлення єдності й цілісності Христової Церкви Сходу і Заходу, що існувала в І тисячолітті. У т. ч. на підвалинах тієї теології і спільного церковного вчення, що були офіційно ухвалені на її СЕМИ Вселенських соборах. І яка успішно діє і служить Богові і людям у євангельських дарах і плодах Святого Духа.

    • velovs@ukr.net | 4 березня 2019, 11:31
      Коментувати коментар

      Р. S. Нині, на жаль, відбувається, досить масово-масштабний процес своєрідного "розкидання каміння" (і, значною мірою, ніяк не найгіршого) з України: у вельми велике й різноманітне число країн і частин світу. Причому, набагато сильніший і потужніший, ніж колись раніше. І на то, напевно, є певні причини і стимулюючі його фактори: суб'єктивні та об'єктивні. ---------- Разом з тим, так виглядає, що на це є Божий допуск і навіть певний план-задум. З деякою і вповні конкретною метою. ---------- Одначе це - дещо окрема тема, яка, вочевидь, потребує свого спеціального, у т. ч. і особливо, якраз ДУХОВНОГО (біблійно-пророчого) аналізу та осмислення... :)

  • Zenia | 3 березня 2019, 12:00
    Коментувати коментар

    Я також вважаю, що порівняння ПЦУ із позицією Росії тут недоречне. Софія Київська - це православний, а не уніатський храм, і вираз "спільна святиня Києва" тут ні до чого. Католики та уніати не повинні служити свої меси у православних храмах, а православні не служать у католицьких! Бажання УГКЦ відслужити у Святій Софії можна порівняти із тим, якби, наприклад, Філарет сказав: "Рим та його Папа колись у давнину, до розділення, теж були православними... а ну, дайте, я поїду й відслужу свою православну літургію у вашому Римському головному соборі замість вашого Папи!" Я б хотіла подивитися на реакцію католиків на це.)))

    • velovs@ukr.net | 3 березня 2019, 14:25
      Коментувати коментар

      Отут інфа про те, як митрополит РПЦ МП Іларіон відслужив утреню в РИМО-КАТОЛИЦЬКОМУ КАФЕДРАЛЬНОМУ СОБОРІ Турина. І разом з православним духовенством на цьому богослужінні молилися - в т. ч. - і місцеві РИМО-КАТОЛИЦЬКІ священнослужителі. ----- І це, до речі, саме той собор, де зберігається знаменита Туринська плащаниця: http://www.portal-credo.ru/site/?act=news&id=77793

    • Тарасій | 3 березня 2019, 19:52
      Коментувати коментар

      Повна дурня! По-перше, уніати або греко-католики мають Літургію ну дуже подібну до тої, що служать православні. Навіть були непоодинокі випадки, що православні правили по греко-католицькому служебнику або молитовнику "Прийдіте поклонімся". По-друге, св. Софія тривалий час була кафедрою унійного митрополита в Києві. По-третє, православні в Україні користуються чи навіть мають у власності екс-римо-католицькими чи екс-греко-католицькими храмами, подекуди навіть використовують скульптури, які не характерні для візантійської традиції,чи латинські типи ікон. Собори у Вінниці і Луцьку - це колишні костели. І нарешті, владика Філарет служив у храмі УГКЦ в Канаді, бо його, на той час ще розкольника, не прийняли в храмі УПЦ в Канаді. Зрештою, його старе московське семінарійне виховання занадто міцно засіло в його свідомості, що важко переконати змінити і своє ставлення до інших конфесій, і ставлення до державно-конфесійних стосунків.

    • Sergiusz | 5 березня 2019, 01:05
      Коментувати коментар

      Православні відправляють служби у католицьких храмах, "чесно" привласнених у різні часи - від 1790х до 1990х.

  • Halo | 25 лютого 2019, 22:14
    Коментувати коментар

    Посиланя на російське православ`я тут некоректне, бо основні події навколо підпорядкування Софії відбувалися до 1654 року, і позиція митрополита Петра Могили в цьому питанні була власною, а не промосковською.

  • velovs@ukr.net | 25 лютого 2019, 19:06
    Коментувати коментар

    Храм св. Софії та, загалом, Київ - як столиця Київської унійної митрополії (Історична розвідка): https://kyrios.org.ua/literature/articles/44742-kyiv-iak-stolytsia-kyivskoi-uniinoi-mytropolii.html

    • Zenia | 3 березня 2019, 12:03
      Коментувати коментар

      Факт укладання унії, виникнення цього розколу та поява УГКЦ - це велика трагедія для нашого православного українського народу! Ніхто не заперечує, що ця біда існує у нашій історії. Проте весь Київ та вся наша Україна ніколи не була і не буде уніатською або католицькою!

Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

Моніторинг ЗМІ

Останні коментарі

  • velovs@ukr.net | 16 жовтня 2019, 20:24

    В цьому інтерв'ю у шановної Вікторії Нестеренко спостерігаються деякі проблеми з елементарною логікою. ---- Так, з одного боку, вона стверджує, що, мовляв, "протягом останніх 1400 років

  • velovs@ukr.net | 16 жовтня 2019, 18:10

    "У нашому [американському] суспільстві не все гаразд. Ми ніколи ще не мали стільки і стільки не споживали, однак як легко ми спускаємося від багатства та привілеїв до ницості та навіть

  • Paraeklezyarh | 16 жовтня 2019, 10:57

    Ймовірніше оберуть п.п. 5-6. РПЦ зараз необхідно зберегти лице перед своїми прихильниками. Та й підготовка до такого реверансу йшла не одне десятиліття. В церковних лавках Московського патріархату

  • bopa | 15 жовтня 2019, 23:00

    Православна церква в Україні переживє тепер ювілейни період відновлення своєї автокефалії. Період повернення Митрополита Мстислава (Скипника) в Україну, його служіння і інтронізацію у Святій Софії на

  • bopa | 15 жовтня 2019, 22:45

    Тим більше, що відновлено стан Православної церкви в Україні, який вона мала у ХУІІ ст. Митрополію з перспективою на патріархію, що дає можливість користати здобуткам, досвідом інших братніх

Популярні статті місяця