Закон про переходи релігійних громад: що не подобається УПЦ (МП)
Томос про автокефалію для Православної церкви України (ПЦУ). Стамбул, 5 січня 2019 року
Гості програми «Ваша Свобода»: Дмитро Горєвой, релігієзнавець; Микола Данилевич, заступник голови відділу зовнішніх церковних зв’язків УПЦ (МП); Сергій Здіорук, провідний науковий співробітник відділу гуманітарної безпеки Національного інституту стратегічних досліджень.
Триває процес переходу релігійних громад до новоствореної помісної Православної церкви України – незалежної церкви українського народу. За даними самої ПЦУ, до неї перейшли 80 парафій по всій території України. 17 січня Верховна Рада ухвалила довгоочікувані законодавчі правки, які регулюють перехід релігійної громади з однієї церкви до іншої.
Віталій Портников: Панове, що саме у цих правках цього законопроекту змінилося для українських громадян? І як це варто сприймати з різних боків?
Дмитро Горєвой: У профільному законі «Про свободу совісті та релігійні організації» було вже право громади кожної не тільки вільно сповідувати релігію, а й вільно змінювати. Не тільки одноособово, але й колективно. Право таке було, але як його застосувати – цієї процедури не було. Дуже важливий є нюанс в ухваленому законі, що (депутати захищають не тільки більшість, яка хоче перейти, але й меншість) якщо є незгідні з переходом, то мають право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про почергове користування храмом.
Микола Данилевич: Цей законопроект писався проти нашої церкви, тобто під нас. Немає зараз жодної конфесії, яка була би в захваті від цього закону, всі стурбовані. Закон зачепить всі релігійні організації – не тільки православних, але й католиків, протестантів, іудеїв, мусульман. Закон був ухвалений з поспіхом, без обговорення з Всеукраїнською радою церков.
По-перше, є ознаки втручання держави у справи церкви, а саме, порушення автономності релігійних організацій. Можливість переходу є. І вона прописана в самих уставах церков. Зберігається небезпека рейдерства. Хоча вона мінімізована в порівнянні з першою версією закону. Тобто закон цей поганий, але те, що пропонувалося – ще гірше. Тут, як хороший поліцейський і поганий поліцейський – обидва на меті мають одне і те ж. При реалізації закону передбачаємо дуже багато проблем.
– Важлива річ, чи має держава регламентувати норми переходу громад?
Дмитро Горєвой: Питання членства, критеріїв членства, як приймати, як виключати, які збори є правочинними – все це держава не регулює, а дає відсилки до статутів. Кожна релігійна громада вирішує. Держава лише встановлює, що для переходу потрібно дві третини, а не 50% плюс 1, як це було раніше. І мораторій на будь-які маніпуляції щодо майна. Це єдині зміни, які пропонуються державою.
Всі переходи, які відбуваються – це парафії, де є безконфліктні переходи. Це (не символічні переходи – ред.). Ухвалене рішення. Очікують, коли буде створена юридична особа (реєстрація ПЦУ як релігійного центру – ред.) – вони вже до неї доєднуються. Далі – це питання бюрократичне, тобто подати до ОДА і зареєструвати відповідну зміну до статуту. Я чув, що начебто статут подано. Він вивчається, розглядається.
В УПЦ (МП – ред.) вважають, що цей законопроект і всі законопроекти проти неї. УПЦ за роки незалежності звикла бути пануючою релігійною конфесією, у тому числі завдяки попередній владі, завдяки певним преференціям. Коли позбавили преференцій і вони стали в один ряд, в таку нормальну конкуренцію, вважають, що це – переслідування, упередження і дискримінація.
Микола Данилевич: Ми не вважаємо себе жертвою і не просимо особливої уваги чи пільг для нашої церкви. Ми вимагаємо рівного відношення до нас, як до найбільшої конфесії, так само як і до найменшої конфесії в Україні будь-якої іншої. Ми не претендуємо на якийсь особливий статус. У нашої церкви забирають парафії реально, виганяють людей. Десь є переходи, де 90%-95% людей разом з священиком переходять. Але останні випадки в Чернігівській області. Борзнянський район – Миколаївка, Іванівка, Оленівка.
У перших двох селах приїхали представники сільради і давай збирати людей. Люди сказали: до побачення! В Оленівці забрали храм.Ще немає куди переходити. ПЦУ не має статусу юридичної особи.
Парафії, які зараз переходять – я назвав би це «декларативним переходами».
У православній церкві відсутнє фіксоване членство. Закон Верховною Радою приймається для всіх конфесій.
Ми вважаємо, що членами парафій є ті, які регулярно туди ходять, сповідаються, причащаються, беруть участь в таїнствах, а не які раз у рік освятили квартиру, а то й раз у п’ять років, чи принесли на хрестини, потім повінчали, а потім поховали. Людина прийде проголосує, а потім 50 років не ходитиме до того храму. Думаю, що можемо навіть повернутися до фіксованого членства, як це є у протестантів.
– Пане Здіорук, у чому для вас сенс цього закону? Наскільки обґрунтованими є побоювання представників УПЦ (МП)?
Сергій Здіорук: Нарешті ми подолаємо оту облуду, яка постійно накидалася, що, нібито, хтось приліпив собі назву «українська» – вже стали українськими. Громадян не можна усіх обдурити. Цей закон нарешті дає чіткий і точний механізм, як змінити юрисдикцію одній релігійній громаді на іншу. На цьому було багато спекуляцій. Законодавець пішов навіть на те, що вказав, що якщо дві третини учасників цієї громади релігійної голосують за об’єднання з помісною церквою чи іншою громадою, тоді спокійно переходять з усім тим, що вони надбали.
Спекуляції на тому, що нібито комусь десь доведеться шукати нового прихистку, або неможливо порахувати, скільки людей приходять в дану громаду, є абсолютно від лукавого. Я не знаю жодного священика за ці десятиліття, який не знав би своїх членів громади. Цей закон нарешті розставить крапки над «і», і багатомільйонна громада українства, яка була змушена постійно ковтати ці лукаві пігулки, що нібито Московський патріархат є ... української церкви, нарешті «зійде на пси». Побачимо, що люди дуже точно, коректно і однозначно зможуть ухвалити рішення.
Я за останні місяці був у складі нашої експертної ради у таких особливих областях, як Запорізька, Донецька, Сумська, Чернігівська, Чернівецька. Зусилля Московського патріархату задіяні колосальні! Від штатних «гебістських офіцерів» до «п’ятої колони». І серед депутатського корпусу, чернецтва, єпископату, священства. Вони організовують навіть воєнізовані формування і не просто «тітушок», а які володіють зброєю.
Віталій Портніков
