Як Порошенко Константинополь брав: історія томосу для українського православ'я
Зусиллями президента Порошенка доля українського православ'я із внутрішньоцерковного перетворилася на питання національної безпеки (на фото — Петро Порошенко під час візіиту у Литву, Вільнюс, 8 грудня 2017 року)/ Фото Миколи Лазаренка (УНІАН)
Надання томосу про автокефалію, а простіше, проголошення незалежності Української православної церкви Вселенським патріархом — головна інформаційна подія 2018-го року. Її «двигун» — президент Петро Порошенко. Саме його зусиллями доля українського православ'я із внутрішньоцерковного перетворилася на питання національної безпеки та фактор майбутніх президентських виборів.
Сам Порошенко за час президентства пройшов шлях від звичайного прихожанина Української Православної церкви Московського патріархату до прибічника української церковної незалежності. Як усе це сталося, і чому саме зараз — у матеріалі Громадського.
Третього листопада цього року Вселенський патріарх Варфоломій I влаштував бенкет. У своїй резиденції у Фанарі, історичному районі Стамбула, він щойно підписав угоду про співпрацю з президентом Петром Порошенком. За день до того Росія запровадила проти керівництва України санкції — як переповідають учасники тієї зустрічі, патріарх цікавився, як гості ставляться до цього.
— Для нас потрапити до санкційного списку Кремля — все одно, що отримати державну нагороду, — жартував Генеральний прокурор Юрій Луценко, переповідають співрозмовники Громадського.
— Тоді тут всі свої, — буцімто відповів Варфоломій, із яким незадовго до того розірвала стосунки Російська православна церква. — Я теж під санкціями.
Ще на початку року така історія була б неможлива. Але вже восени президент, генпрокурор, майже половина уряду та ще й голова НАК «Нафтогаз України» Андрій Коболєв приїхали до Стамбула, аби ще раз пересвідчитися у намірах Вселенського патріарха визнати незалежність Української православної церкви.
Історія перемовин про томос — це сюжет для серіалу про світову політику, де головними героями будуть президенти, патріархи та митрополити. Аби реконструювати її Громадське поспілкувалося із топ-чиновниками, які брали участь у перемовинах, а також дипломатами та церковними ієрархами.
Частину інформації наші співрозмовники досі не бажають розголошувати, втім із посиланнями на джерела ми викладаємо тільки ту інформацію, яку незалежно один від одного повідомили принаймні два учасники подій.
***
Офіційно все почалося 17 квітня цього року. Тоді президент Петро Порошенко звернувся до Вселенського патріарха з проханням «надати томос про автокефалію українській помісній православній церкві». Тобто запропонував Варфоломію визнати, що Україна має власну незалежну православну церкву, так само як і переважна більшість країн, громадяни яких сповідують православ'я. Україна досі такої церкви не мала.
Довідка: Українська православна церква (УПЦ) входила до складу Російської православної церкви (РПЦ) та підпорядковувалася Московському патріарху. Крім неї існувало одразу дві самопроголошені структури — Українська автокефальна православна церква (УАПЦ) від’єдналася від РПЦ у 1920-му році, а Українська православна церква Київського патріархату (УПЦ КП) — у 1992-му. Втім жодна інша православна церква офіційно не визнавала їхнього існування або церковною термінологію, не вважала їх канонічними.
Українська церква не завжди підпорядковувалася Москві. До 1686 року Київська митрополія була складовою Вселенської православної церкви на чолі з Константинопольським патріархом. Саме до тих часів і апелював у своєму зверненні президент України. Він пропонував на базі діючих церковних структур створити в Україні єдину (помісну) церкву, незалежність якої і мав визнати патріарх.
В Україні церква відділена від держави, тож Петро Порошенко не мав би втручатися у церковні справи. У 2016-му Петро Порошенко оголосив, що незалежність церкви — питання національної безпеки та складова державної незалежності. У 2018-му пішов далі і визначив незалежну церкву складовою формули «національної ідентичності».
Українську Православну Церкву Московського Патріархату Порошенко розглядав як інструмент Росії у війні з Україною. «Хіба можуть називатися українськими храми, в яких моляться за патріарха РПЦ Кирила, який зі свого боку, молиться за російське військо, що вбиває українських воїнів і цивільне населення? – питав Порошенко, виступаючи на святкуванні Покрови цьогоріч у Києві. – Прошу задуматися над цим і паству, і вірних цієї конфесії».
Президент мав знати про що говорить, адже сам є прихожанином УПЦ МП, чого ніколи не приховував.
Виступаючи на святкуванні Покрови у Києві Порошенко розглядав УПЦ МП як інструмент Росії у війні з Україною (на фото — президент України Петро Порошенко під час спільної Молитви за Україну на Софійській площі у Києві, 14 жовтня 2018 року). Фото Миколи Лазаренка (УНІАН)
***
Багато років Петро Порошенко був прихожанином Свято-Троїцького Іонінського монастиря Києва. Але про свою дорогу до храму він не надто багато розповідає. У квітні 2000-го, тоді ще народний депутат, він згадував, що з дружиною ходити до церкви вони почали ще у 1980-х. Згодом, у вересні 2014-го, вже ставши президентом, розповідав, що до Бога прийшов після смерті матері у 2004-му: «Я відчув необхідність цього, коли всю ніч провів у храмі поряд з труною мами. Тоді-то все й перевернулося всередині».
Єдиний відомий епізод, коли Порошенко привернув увагу до своєї релігійності — святкування Трійці 16 червня 2009 року. Тоді мережею розлетілися фото Порошенка у стихарі (одязі священнослужителя) під час урочистостей. Із цього фото народилася легенда, що Порошенко буцімто має сан іподиякона УПЦ МП.
Намісник Свято-Троїцького монастиря Іона згодом пояснював, що одяг, у якому сфотографували Порошенка, не дияконський. «Це просто одяг, який деякі парафіяни одягають на святкових хресних ходах», — запевняв Іона. Нещодавно «легенду про іподиякона» також офіційно спростувала Адміністрація президента.
«Він був вірний по цій дорозі, але це не була така віра, яка б принижувала когось іншого. У нього це виходило делікатно», — розповів Громадському третій президент України Віктор Ющенко. Він — прихожанин УПЦ КП, але те, що політики ходять до різних церков не завадило їм породичатися. Порошенко — кум Ющенка, який хрестив двох його дочок.
Не хизувався Порошенко й пожертвами на користь церкви. Хоча той таки Ющенко згадує: 2005-го він власним коштом поставив іконостас у відбудований Свято-Троїцький собор Києво-Печерської Лаври.
«У Петра Олексійовича були нейтральні погляди: от є у нас церква, ми до неї ходимо. Питання про незалежність церкви або про зміну її юрисдикції з'явилися вже пізніше, оскільки це стало предметом національної безпеки», — каже митрополит Переяслав-Хмельницький та Вишневський УПЦ МП Олександр (Драбинко).
У 2005-му роцу власним коштом Порошенка поставили іконостас у відбуваному Свято-Троїцькому соборі Києво-Печерської Лаври (на фото — фасад Свято-Троїцького собору, Київ, 27 червня 2014 року). EPA/YURI KOCHETKOV
***
Активно до церковних справ Порошенко став долучатися після Революції гідності. Наступного дня після втечі Віктора Януковича, він разом із Андрієм Деркачем (на той час позафракційним народним депутатом і водночас членом дорадчого органу РПЦ — «міжсоборної присутності») та декількома ієрархами УПЦ МП заспокоював активістів, які зібралися біля Києво-Печерської Лаври. Ті хотіли перевірити, чи не вивозять звідти церковні коштовності.
«Я зателефонував Андрію Деркачу, а він в свою чергу покликав Петра Олексійовича, якому зрештою і вдалося заспокоїти публіку, — згадує Драбинко, — а от Вадима Новинського (народного депутата від «Опозиційного блоку», який позиціонує себе як захисника УПЦ МП — ред.) тієї ночі біля Лаври не було».
Наступного дня, 24 лютого, Порошенко приїхав на засідання Синоду (церковного уряду) УПЦ МП. Тоді серед верхівки церкви сталася драматична ситуація. Чинний митрополит Київський Володимир (Сабодан) за станом здоров'я вже не міг нею керувати, тож згідно статуту, члени Синоду мали обрати виконувача обов'язків митрополита. Однак, частина ієрархів не хотіла цього робити, наполягаючи, щоб церквою поки що управляв Синод.
На засідання Порошенка запросив Деркач. Той приїхав і звернувся до синодалів: «Владики, я є прихожанином нашої церкви і мені від імені нашої церкви треба вийти на Майдані і сказати людям, хто буде говорити від імені церкви, і що церква може сьогодні сказати», — цитує з пам'яті Порошенка Олександр (Драбинко). Після чого додає, що його слова були прийняті. Зрештою Синод обрав місцеблюстителя — ним став митрополит Чернівецький та Буковинський Онуфрій, який, як стверджують джерела серед ієрархів УПЦ МП, до того ж є кумом Деркача.
У якості кого Порошенко був присутнім на засіданні Синоду? Митрополит Олександр на це питання відповідає так: «Він був просто лідер, якого всі знали та до якого ставилися з повагою».
У лютому 2014 року, після втечі Януковича, Порошенко приїхав на засідання Синоду (церковного уряду) УПЦ МП, куди його запросив позафракційний депутат Андрій Деркач (на фото — Андрій Деркач (праворуч) біля будівлі Верховної Ради у Києві, 12 грудня 2012 року).
За три місяці після того митрополит Володимир помер. У серпні 2014-го, на засіданні Собору УПЦ МП Онуфрія обрали митрополитом Київським. Шостого липня Порошенко прийшов до Лаври на прощання з Володимиром. Співрозмовник Громадського з церковних ієрархів розповідає, що того дня став свідком розмови Порошенка з Деркачем та академіком Юрієм Богуцьким, згодом радником президента. Ніби-то Порошенко запитав Деркача, чи вирішено вже, кого мають обрати митрополитом, а той у відповідь сказав, що ним буде Онуфрій.
Недоброзичливці президента з числа ієрархів УПЦ МП стверджують, що Порошенко мав свої плани на те, хто має стати Київським митрополитом. Начебто на тих виборах президент уболівав за митрополита Вінницького та Барського Симеона. Він вийшов до другого туру виборів разом з Онуфрієм і митрополитом Бориспільським та Броварським Антонієм, однак у підсумку посів останнє місце.
Втім, офіційних підтверджень, що Порошенко якимось чином агітував учасників Собору за кандидатуру Симеона, немає. Принаймні зараз президент та Симеон мають одні погляди — митрополит Вінницький та Барський чи не єдиний з ієрархів УПЦ МП, хто відкрито підтримує автокефалію.
Петро Порошенко під час церемонії прощання із митрополитов УПЦ МП Володимиром (Сабоданом), 5 липня 2014 року.
***
Більшість ієрархів УПЦ МП виступають проти ідеї автокефалії. Проте так було не завжди. За часів митрополита Володимира ця церква сама порушувала питання про визнання її незалежності. Втім, розраховувала отримати її від Московського патріарха. У музеї Володимира музеї в Києві досі можна побачити газету з його інтерв'ю 1993 року, з твердженням про те, що УПЦ поступово йде до своєї незалежності, але цей процес ні в якому разі не можна форсувати.
Митрополит Онуфрій такі погляди попередника не поділяв і виступав за існування УПЦ як складової Російської православної церкви.
Новообраний патріарх Російської православної церкви Кирил (другий праворуч) та предстоятель Української православної церкви Московського патріархата, митрополит Володимир (другий ліворуч) під час зустрічі на Соборі РПЦ в кафедральному Храмі Христа Спасителя у Москві, 27 січня 2009 року. Фото
Поки Володимир чекав автокефалії від Москви його опонент з УПЦ КП Філарет розраховував, що незалежність Української церкви визнає Вселенський патріарх. Історично саме він вважається «першим серед рівних» у православному світі. Втім Московський патріархат ставив під сумнів такий його статус, аргументуючи це тим, що Константинополь «втратив чистоту православ'я», підписавши 1439 року Ф
лорентійську унію — договір про об'єднання з католицьким Римом. Ще один закид РПЦ — Вселенський патріарх перебуває на території Туреччини, де панівна релігія – іслам.
За словами Варфоломія, надати незалежність УПЦ його просили всі президенти України, окрім Віктора Януковича. Найближче до цього підійшов Віктор Ющенко. У 2008-му Вселенський патріарх навіть вперше за 300 років приїхав до Києва. Ющенко згадує, що той візит мав засвідчити — Варфоломій вважає Україну своєю канонічною територією, водночас він планував використати візит Вселенського, щоб погодити з ним «дорожню карту» надання автокефалії. Втім до Києва терміново прилетів Московський патріарх Алексій II. Він домігся незапланованої зустрічі з Варфоломієм, за підсумками якої Вселенський патріарх відклав питання томосу для України «в довгу шухляду».
Подробиці тих перемовин Ющенко детально розповів в інтерв'ю Громадському. Він стверджує: Алексій II пообіцяв Варфоломію, що підтримає скликання Всеправославного собору — з'їзду очільників всіх церков світового православ'я, рішення якого мають вищу силу у православній церкві — та приїде на нього. Востаннє собор збирався понад 100 років тому і Варфоломій вважав його проведення — справою свого життя. Натомість РПЦ не підтримувала таку ініціативу, що за правилами унеможливлювало скликання Собору. На ньому Варфоломій планував серед іншого обговорити питання порядку надання автокефалії помісним церквам. В обмін на згоду провести Собор, Алексій II домовився, що до цієї події Варфоломій не торкатиметься питання незалежності Українській православній церкві.
Наступник Алексія II — патріарх Кирило не дотримав слова свого попередника. Хоч РПЦ погодилась на проведення собору, який зрештою відбувся з 20 по 26 червня 2016 року на Криті, представників РПЦ на нього не приїхали.
Вселенський патріарх Варфоломій (праворуч) та патріарх РПЦ Алексій ІІ (ліворуч) під час святкової літургії на Володимирській гірці у Києві з нагоди 1020-ї річниці хрещення Русі, 27 липня 2008 року. Фото УНІАН
***
Станом на початок 2015 року перспектив отримати автокефалію в УПЦ практично не було. З одного боку, проти цієї ідеї виступав Московський патріарх та митрополит Онуфрій, з іншого — Вселенський патріарх ще сподівався, що представники РПЦ наступного року приїдуть на Всеправославний собор, тож йому не було сенсу порушувати «українське питання» і тим самим дратувати Москву. Втім, саме тоді українська влада почала перемовини зі Вселенським патріархом щодо створення помісної церкви та надання їй незалежності.
«У грудні 2014-го президент призначив мене заступником голови Адміністрації президента, а вже у 2015-му я почав регулярно їздити до Стамбула на перемовини», — Ростислав Павленко, радник Петра Порошенка, який у 2014-2018 був заступником голови Адміністрації президента, згадує, як на початку 2015 року українська влада почала перемовини зі Вселенським патріархом.
Чому Порошенко, на той час прихожанин УПЦ МП, який ніколи до того не висловлювався на підтримку автокефалії, раптом вирішив піти шляхом Віктора Ющенка та знову спробувати отримати томос? Президент ніколи прямо не розповідав про це. Висловлюючись на тему церкви, він неодноразово запитував, як можна бути прихожанами церкви, священики якої не відспівують загиблих воїнів АТО та дітей, хрещених у парафії іншої церкви. ЗМІ дійсно повідомляли про подібні випадки та цитували офіційні підтвердження такої позиції деякими священниками УПЦ МП. До того ж, у лютому 2015 року митрополит Онуфрій поїхав до Москви на святкування шостої річниці обрання на престол патріарха Кирила. В той час на Донбасі тривала Дебальцівська операція, а Порошенко готувався до нових перемовин Нормандської четвірки, підсумком яких став «Мінськ-2».
«Петро Олексійович неодноразово повторював митрополиту Онуфрію: “подумайте, за кого ви молитесь?”» — переповідає співрозмовник з близького оточення президента.
Наочна демонстрація розриву між керівництвом УПЦ МП та президентом відбулася восьмого травня 2015-го року. Тод
і митрополит Онуфрій, разом із митрополитом Антонієм (Поканичем) та Іоною (Черепаном), намісником монастиря, до якого стільки років ходив Порошенко, не встали у гостьовій ложі парламенту, коли всі присутні стоячи вітали оплесками імена військових, яких президент нагородив званням Героя України за участь у бойових діях на Сході.
Митрополит УПЦ МП Онуфрій (другий ліворуч), митрополитом Антонієм (Поканичем) та Іоною (Черепаном) під час урочистого засідання Верховної Ради у День примирення, Київ, 8 травня 2015 року.
***
Поки Порошенко переживав трансформацію з прихожанина УПЦ МП у прихильника автокефалії та створення помісної церкви, всередині всіх трьох православних церков теж відбувалися метаморфози.
Керівники УПЦ КП та УАПЦ вели перемовини про об'єднання двох церков та створення нової, якій і мав надати автокефалію Вселенський патріарх. У липні 2015-го вони звернулися до Варфоломія з проханням надати автокефалію. Вже у вересні того ж року УПЦ КП та УАПЦ планували провести об'єднавчий собор, однак не склалося. Патріарх УАПЦ Макарій запропонував долучити до перемовин представників УПЦ МП, утім щодо цього питання згоди не дійшли, і переговори про об'єднання припинили.
Паралельно тривав діалог команди президента із Вселенським патріархом — саме тоді до Києва вперше приїздив екзарх Вселенського патріархату — митрополит Гальський Еммануїл. Та певний прогрес був — 28 липня на святкування Хрещення України-Русі приїхав представник Вселенського патріарха — митрополит Канадський Юрій (Каліщук), який повідомив, що «Константинопольський патріархат докладе всіх зусиль для створення в Україні єдиної помісної церкви». В свою чергу Порошенко на тих святкуваннях чи не вперше офіційно повідомив, що Україна, як незалежна держава, має право на незалежну помісну православну церкву.
Першу серйозну спробу отримати томос про автокефалію президент здійснив 2016-го. Несподівано допомогти йому в цьому вирішили автокефали з УПЦ МП.
10 березня 2016-го Порошенко полетів до Стамбула, де серед іншого вперше особисто зустрівся із Варфоломієм. Українські чиновники, які тоді входили до офіційної делегації характеризують розмову між президентом та патріархом як «жорсткий тет-а-тет». На прес-брифінгу після неї Петро Порошенко лише зазначив, що обговорив з патріархом «єдину помісну православну церкву, яку прагне і чекає український народ». Варфоломій у свою чергу пообіцяв «молитися за мир і єдність в Україні». Зустріч відбувалася напередодні омріяного Варфоломієм Всеправославного собору, запланованого на червень 2016-го на Криті. Втім Вселенський та Московський патріархи не могли дійти згоди, які саме питання повинні обговорюватись на майбутньому Соборі. До того ж, після збиття турецькими військовими російського винищувача на кордоні з Сирією різко загострилися стосунки Росії та Туреччини, на вимогу РПЦ Варфоломій навіть погодився перенести майбутній Собор зі Стамбула на грецький острів Крит.
16 червня, за день до запланованого відкриття Собору, Верховна рада офіційно звернулася до Вселенського патріарха з проханням надати церковну незалежність. На той час уже було відомо, що представники РПЦ на Крит не приїдуть. Але до чого тут українські депутати? Офіційне пояснення виглядає так: за правилами про надання автокефалії до Вселенського патріарха мають звернутись як представники церкви, так і світська влада.
Президент України Петро Порошенко (другий ліворуч), Вселенський патріарх Варфоломій I (ліворуч), екзарх Вселенського патріархату — митрополит Гальський Еммануїл (третій ліворуч) під час зустрічі у Стамбулі, Туреччина), 10 березня 2016 року.
Однак найцікавіше, що ідеологом звернення парламенту до Константинополя виступив митрополит Олександр (Драбинко) з УПЦ МП, колишній секретар митрополита Володимира та прихильник автокефалії. Саме Драбинко підготував текст звернення та переконав знайомих депутатів із різних фракцій зареєструвати його у Верховній раді.
«Я відчував, що це був момент, коли більшість ієрархів УПЦ МП все ще почувалися розгублено, і могли підтримати автокефалію», — згадує зараз Драбинко.
Ініціативу групи депутатів підтримав спікер Андрій Парубій, так само як і керівники двох інших православних церков. Тож з голосами в Раді проблем не було. Втім отримати томос у 2016-му не вдалося.
«Я не врахував, що звернення було до початку Собору на Криті, треба було звертатися вже після нього», — каже митрополит Олександр.
Вже після завершення Собору Варфоломій звернення українського парламенту прийняв та створив комісію, яка мала його розглянути та підготувати висновки. Фактично РПЦ своїми діями ров’язала йому руки щодо України. Нагадаємо, на Собор представники Московського патріарха не приїхали. Утім із рішенням щодо України Варфоломій не поспішав.
Один із українських високопосадовців, який також зустрічався із Вселенським патріархом, згадує: після зустрічі Порошенка та Варфоломія він уперше дізнався про конкретні вимоги, які, на думку Вселенського патріарха, мали передувати наданню автокефалії. Для цього українська влада повинна була:
відродити в Києві ставропігію (фактично посольство) Вселенського патріархату, яка існувала до 1686 року;
переконати президента Туреччини Ердогана відновити православну семінарію на острові Халкі поблизу Стамбула — саме цю семінарію традиційно закінчували патріархи, там же вчився свого часу і Варфоломій;
забезпечити міжнародну підтримку надання церковної незалежності.
Крім того, Варфоломій вважав за необхідне заново висвятити в сан усіх священиків УПЦ КП та УАПЦ, а також мав свої думки щодо внутрішнього устрою майбутньої незалежної церкви.
Із першою вимогою особливих проблем не було. Одразу два учасники перемовин із Варфоломієм згадують, що спочатку запропонували йому у якості резиденції в Києві нещодавно відбудовану церкву Святого духа колишнього Братського монастиря на території Києво-Могилянської академії. Втім пропозиція Вселенському патріарху не сподобалася. У підсумку він пристав на іншу пропозицію — Андріївську церкву. Символічно, що на той час приміщення двоповерхового стилобату церкви ділили між собою УПЦ КП та УАПЦ.
Під час перемовин з Ердоганом, Порошенко, як стверджують наші співрозмовники, з'ясував, що другу вимогу Варфоломія виконати неможливо.
Президент Туреччини пропозицію відновити семінарію вислухав та, як стверджують співрозмовники Громадського, які спілкувались із Ердоганом, у відповідь повідомив, що теоретично міг би зробити це тільки після того, як греки відновлять турецькі мечеті у провінції Фракія. І додав, що навряд греки погодяться.
«Це не ваша війна, а війна Туреччини та Греції», — переказують члени української делегації слова Ердогана. Варфоломій — грек за походженням, до того ж, носить титул архієпископа Константинопольського (грецька назва Стамбула до завоювання його турками у 1453 році).
Утім в цілому ідею надання незалежності українській православній церкві президент Туреччини підтримав. «Під час зустрічі з Ердоганом я порушував питання необхідності створення в Україні помісної церкви, на що він мене прямо запитав: “Навіщо це мені, мусульманину?”. Я відповів, що це питання безпеки моєї країни, на що він відповів: “я розумію”», — згадує Мустафа Джемілєв, народний депутат, уповноважений президента з питань кримсько-татарського народу.
З міжнародною підтримкою рішення про автокефалію теж були проблеми. У Вашингтоні тривала президентська кампанія. Адміністрація Барака Обами сприймала ідею автокефалії обережно.
У Державному департаменті питаннями релігії займався посол США з питань релігій Давид Саперстейн, призначений ще за часів Барака Обами. Два українські посадовці, які в той час мали зустріч із Саперстайном переконують, що тоді він радив не торкатися ідеї церковної незалежності, оскільки це «дуже делікатне питання».
Зліва направо: президент України Петро Порошенко, президент Туреччини Реджет Таїп Ердоган, лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв та голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров під час зустрічі у Стамбулі, Туреччина, 9 березня 2016 року.
***
Радник президента Ростислав Павленко згадує: весь 2017 рік фактично пішов на перемовини щодо напрацювання «дорожньої карти» надання томосу.
«Перемовини можна вести за принципом акрівії, або за принципом ікономії, зрештою ми пішли саме шляхом ікономії», — каже Павленко. За його словами, домовилися про таку послідовність дій:
скасування рішення 1686 року про передачу Київської митрополії Московському патріархату;
зняття анафеми (відлучення від церкви), яку на митрополита Філарета наклала РПЦ, та поновлення церковного спілкування з Макарієм;
об'єднавчий собор українських церков;
вручення томосу.
Рухатись «дорожньою картою» президент та Вселенський патріарх почали тільки навесні 2018-го. Що змінилося на той час? Стосунки Варфоломія та Московського патріарха Кирила остаточно зіпсувалися. Це сталось після того, як 29 листопада 2017-го архієрейський собор РПЦ не визнав підсумки Всеправославного собору на Криті.
Натомість Україна отримала підтримку ідеї автокефалії з боку Державного департаменту США.
У липні 2017-го новий президент США Дональд Трамп звільнив Давида Саперстейна з посади посла з питань релігій. Тривалий час Сенат США не міг погодити кандидатуру його наступника. Зрештою, 1 лютого 2018 року віце-президент Майк Пенс таки прийняв присягу нового посла Сема Браунбека. Вже за півроку він прилетить до Києва і після зустрічі з Порошенком скаже, що помісна церква — великий крок у бік свободи народу України.
Ще одним позитивним сигналом для України стало призначення у березні 2018-го нового державного секретаря — Майка Помпео, який перед тим очолював ЦРУ. За тиждень до призначення до Держдепу Помпео відвідав Україну і зустрівся з Порошенком. Посол України у США Валерій Чалий згадує, що Помпео, як і віце-президент Пенс, підтримав ідею надання автокефалії. «Був Форум релігії, де був Помпео і Пенс. Ми зустрічалися із ними і порушили це питання, вони нас підтримали», — сказав Чалий Громадському. Помпео теж офіційно підтримав надання томосу про автокефалію.
«Якщо ви хочете вирішити питання, і про ваші наміри не знають країни ЄС та США, як правило, ви програєте. Світ переповнений цілою низкою ба
лансів, і всі розуміють, що рішення щодо томосу — це не тільки церковне питання, — переконаний Віктор Ющенко та додає — це не означає, що хтось може ухвалити рішення замість Вселенського патріарха, але коли світова спільнота співпереживає нам, кроки будь-якого патріарха робляться набагато простіше»., Patriarch Kirill, Moscow, Russia, 24 May 2010.jpg/large.jpg)
Стосунки Варфоломія та Московського патріарха Кирила остаточно зіпсувались після того як 29 листопада 2017-го архієрейський собор РПЦ не визнав підсумки Всеправославного собору на Криті (на фото — Кирило (ліворуч) та Варфоломей у Соборі Христа Спасителя в Москві, Росії, 24 травня 2010 року). EPA/SERGEI CHIRIKOV
А що ж Ердоган? Його стосунки з Варфоломієм теж стрімко погіршилися. В Туреччині Вселенського патріарха запідозрили у причетності до спроби військового перевороту в 2016-му. Тож Варфоломію вже стало не до відновлення семінарії. За офіційною версією турецької влади, до заколоту військових намовив проповідник руху «Хизмет» Фетхуллах Гюлен. Водночас Турецькі ЗМІ після путчу звертали увагу на те, що буквально за три години до його початку Варфоломій вилетів до Словаччини.
Українські дипломати переповідають чутки, що президент Росії Володимир Путін під час однієї з зустрічей з Ердоганом, серед іншого, натякнув президенту Туреччини, що було б доречним, аби той припинив оренду земельної ділянки, де розташована резиденція патріарха і таким чином змусив би його залишити Стамбул. Віктор Ющенко говорить, що теж чув подібне. Тим не менш, Ердоган на такий крок не пішов.
Московський патріарх Кирило останньої миті спробував повторити маневр свого попередника Алексія II. 31 серпня він прилетів до Стамбула та спробував переконати Варфоломія змінити плани щодо України. Втім, як свідчить стенограма тієї зустрічі, опублікована виданням ortodoxia.info, повторити успіх попередника Кирилу не вдалося — йому відмовили.
11 жовтня за підсумками Синоду Вселенського патріархату, Варфоломій оголосив про зняття анафеми з Філарета та скасування рішення про передачу Київської митрополії РПЦ. Остання таке рішення не визнала та розірвала спілкування з Варфоломієм.
15 грудня в Києві відбудеться об'єднавчий собор Української помісної православної церкви. Одним із головних претендентів очолити її став представник УПЦ КП Епіфаній. 6 Січня 2019-го очільник новоствореної об’єднаної церкви разом із президентом полетить до Стамбула, де Варфоломій вручить томос про автокефалію — процедуру отримання церковної незалежності буде завершено.
***
Прибічники «зради» переконані, що Порошенко спеціально все спланував так, щоб Україна отримала незалежну церкву напередодні президентських виборів. Та аналіз переговорів свідчить — це не так. Адже ця подія залежала від збігу великої кількості факторів, на які президент не завжди міг уплинути. Втім, усі співрозмовники Громадського, які брали участь у переговорах погоджуються в одному — Порошенко справді «пришвидшував» церковні процеси, хоча б тому, що боявся втратити момент, як це колись сталося із Ющенком.
Порошенко тим часом, вочевидь, не бачить нічого поганого у тому, щоб використовувати церковну риторику у своїй передвиборчій програмі. З літа цього року вулиці українських міст заполонили білборди з написами «Армія! Мова! Віра!». Деякі державні заходи віднедавна супроводжуються «всенародними молитвами», на які часто людей із регіонів запрошує і організовано звозить місцева влада. Телевізійні рекламні ролики сповіщають, що «томос — споконвічне прагнення українського народу». Втім, наразі Порошенкові це не надто допомагає: згідно з останніми соціологічними дослідженнями, чинний голова держави поки що не потрапляє до другого туру виборів.
Переконати в необхідності створення в Україні незалежної православної церкви митрополита Іону — настоятеля Свято-Троїцького Іонінського монастиря, прихожанином якого багато років був, — Порошенко не зміг. Той відкрито критикує ідею автокефалії. Спілкуватися із Громадським на тему стосунків Порошенка та церкви він не захотів, відписавши: «Мені складно сказати, що у нього в душі».
Максим Каменєв
