Томос із Константинополя припинить «духовний патронаж» Росії над Україною

30 листопада 2018, 13:15 | Суспільство-дайджест | view photo | 0 |   | Код для блогу |  | 

Іван Фаріон

«Високий Замок», 27 листопада 2018

Напередодні Священного Синоду Москва не перестає плодити релігійні провокації

Вселенський Патріарх Варфоломій залишається непохитним у своєму бажанні надати незалежність українському православ’ю. Фото glavcom.ua

Вселенський Патріарх Варфоломій залишається непохитним у своєму бажанні надати незалежність українському православ’ю. Фото glavcom.ua

Сьогодні, 27 листопада, у турецькому Стамбулі розпочнеться історичне для нашої країни засідання Вселенського Патріархату. Очікується, що на його Священному Синоді затвердять Томос (церковний декрет) про автокефалію православної церкви в Україні. І оголосять дату проведення Об’єднавчого собору у Києві. Очевидцем цього рішення буде відряджений главою нашої держави радник президента, директор Інституту стратегічних досліджень Ростислав Павленко, який упродовж кількох останніх років очолював переговорну групу з Константинополем.

Навіть у передостанні години перед цією віховою релігійною і суспільно-політичною подією противники незалежності української церкви не припиняють протидію їй, намагаються вставити палиці у коле­са. Вичерпавши арсенал пропагандистських випадів, Москва і проро­сійські сили в Україні планують силові провокації, аби зірвати надання То­мосу. Правоохоронним органам ста­ло відомо, що напередодні Синоду агенти Кремля під виглядом перео­дягнутих «радикальних націоналістів» готові інсценізувати захоплення де­сятка храмів УПЦ Московського па­тріархату, щоб у такий спосіб викли­кати громадський неспокій. Є дані, що до постановки цього шоу причет­ний колишній депутат Київської об­ласної ради від Партії регіонів Юрій Цікаленко, якого у кримінальних ко­лах знають не інакше як «Юра Качок». Кажуть, офіційно цей тип відповідає за охорону Києво-Печерської та По­чаївської лавр, якими користується УПЦ МП. А неофіційно — за організа­цію загонів таких собі тітушок у мона­ших обладунках, які можуть вдатися до фізичних дій…

Розрахунок робиться на те, що розтиражована російською пропа­гандою телекартинка проанонсова­них «захоплень» культових споруд налякає ієрархів Константинополя і стримає Варфоломія І від вже обіця­ного ним кроку. Але Вселенський Па­тріарх уже неодноразово заявляв, що добре знає про російські провокації у процесі надання автокефалії. Розу­міє їхню мету, тому не збирається від­мовлятися від своїх намірів.

Тим часом у самій Російській пра­вославній церкві, геть чисто забувши про зваженість, такт і дипломатію, які мали би бути притаманні духовним особам, у своїх виступах перейшли на політичний лексикон. Глава сино­дального відділу зовнішніх церков­них зв’язків РПЦ митрополит Іларіон і далі заявляє, що «проект створен­ня єдиної помісної церкви в Украї­ні приречений на невдачу». Значну частину свого гнівного виступу мос­ковський владика присвятив «голов­ному винуватцеві» створення «роз­кольницької церкви» — президенту України Петру Порошенку. Твердить, що той як світська людина, «втрутив­шись» у релігійне життя, «зробив ве­лику помилку», яка, мовляв, негатив­но позначиться на його політичних перспективах. «Я думаю, що цей за­хід (процес надання Томосу — І. Ф.) стане кінцем його (Порошенка) полі­тичної кар’єри», — «пророче» заявив митрополит РПЦ Іларіон. А далі він продовжив свої «нравоучєнія», наче штатний кремлівський пропаган­дист: «На його (Порошенка) місце прийдуть нові люди, які, я сподіва­юся, отримають якісь уроки з невда­чі так званого об’єднавчого собо­ру так званої автокефальної церкви — навіть якщо якийсь папірець буде видано якійсь там групі розкольни­ків Константинопольським Патріар­хом».

Натяк більш ніж прозорий: Росій­ська православна церква, так само, як політичне керівництво Росії, з ве­ликим нетерпінням чекає зміни ци­вільної влади в Україні. Сподівається, що замість постмайданівської демо­кратичної команди до керма у нашій державі стануть її опоненти — «дого­вороздатні» з Росією сили, які «від­новлять дружбу з братнім народом». І, окрім іншого, повернуть Україну у лоно «братньої» церкви…

У такій ситуації потрібна висока громадянська позиція не тільки на­ших рядових парафіян, а й україн­ських ієрархів, від яких значною мі­рою залежить успішне об’єднання розрізнених гілок православ’я. Не дай Боже, щоб при утворенні нової Церкви, при виборі її предстоятеля їх вразив згубний вірус «гетьманства». А такі застороги існують…

Коментарі для «ВЗ»

Петро Кралюк, професор Острозької академії, доктор філософії

Сподіваюся, під час Священного Синоду у Стамбу­лі Вселенський Патріархат визначить дату проведення Об’єднавчого собору в Україні, здійснюватиме підготов­ку до нього. На жаль, доводиться констатувати, що іє­рархи українських православних церков, які братимуть участь у цьому Соборі, не зуміли домовитися між собою і самостійно провести цей форум. У мене була надія, що у наших церковних діячів вистачить розуміння важли­вості цієї події для української нації, для помісної Україн­ської православної церкви, тож вони чинитимуть відпо­відно. Але маємо те, що маємо. Добре, що Вселенський Патріархат не відмовляється від бажання надати нам То­мос…

Не виключаю, що і на фінальній стадії цього проце­су чинитиметься опір. Це видно з інформації, яка над­ходить через ЗМІ. Розраховую, що українці є достатньо розумними, щоб не піддаватися на провокації. Споді­ваюся також, що наша влада виявить у цій ситуації му­дрість, виваженість. Так само як вірю, що відповідаль­ність проявить громадянське суспільство.

Віталій Кулик, директор Центру дослідження проблем громадянського суспільстваЯ сам не є оцеркованим, тим більше не є православ­ним. Тому для мене ця подія не має якогось особисто­го значення. Але для суспільного життя надання Томосу означає завершення певного етапу, пов’язаного з належ­ністю України до соціокультурного середовища, на яке раніше поширювалася влада московського православ’я.

З іншого боку, я б не хотів, щоб боротьба за автоке­фалію велася совковими методами — такими, якими протидіє Томосу московський патріархат. Маю на ува­зі «одержавлення» православної церкви, створення для неї особливих умов порівняно з іншими релігійними кон­фесіями, засилля релігійної пропаганди у засобах масо­вої інформації. Як і не хотів би повернення церкви у шко­лу. Як атеїст я хотів би, щоб для моїх поглядів, для мого світогляду залишався простір, у тому числі — для попу­ляризації моїх атеїстичних ідей. А загалом я вітаю отри­мання Томосу, підтримую тенденцію на відокремлення українського православ’я від російських релігійних те­риторій.

Система Orphus
Рейтинг
0
0
0коментарів

Коментарі

додати коментар 

    Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

    Моніторинг ЗМІ

    Останні коментарі

    • Halo | 26 травня 2020, 16:31

      Наскільки я знаю, саме так обстоять справи щодо Успенського собору на Верхній території, бо він підпорядковується музею. А от щодо Ближніх та Дальніх Печер ситуація складніша. Одна справа -

    • velovs@ukr.net | 26 травня 2020, 14:12

      Нинішня - секулярно-ліволіберальна влада, дуже схоже і на жаль, досить далека від дійсного розуміння і врахування глибинних - духовно-релігійних потреб віруючих людей... ------- З іншого ж боку, як

    • velovs@ukr.net | 26 травня 2020, 13:57

      Чинний мер Дніпра дійсно: чоловік він, судячи з усього, затято-безбожний (в Бога ніяк не вірить) і ще публічно хизується цим! Та взагалі: багато чого собі нахабно дозволяє...

    • velovs@ukr.net | 26 травня 2020, 06:55

      Р. S. До речі, доволі подібні і схожі - ксенофобно-екстремістські, за змістом, постулати та ідеї - свого часу - активно пропагували й поширювали ніхто інші, як саме німецькі нацисти! Одначе: до чого

    • velovs@ukr.net | 26 травня 2020, 05:15

      Мовляв, нам "варто", геть "відмовитися" від своєї високої національної культури й благодатної духовності, життєдайної моралі і традицій, довгими століттями витворених і розвинутих

    Популярні статті місяця