Процес йде дуже швидко – Юраш про томос для України
Михайлівський Золотоверхий монастир у Києві, який належить Українській православній церкві Київського патріархату
Гості програми «Ваша Свобода»: Людмила Філіпович, релігієзнавець; Андрій Десницький, російський біблеїст («Скайпом»); Андрій Юраш, директор департаменту у справах релігій та національностей Міністерства культури України.
У Стамбулі 28 листопада – другий день вирішального для українського православ'я синоду Вселенського патріархату. Він продовжить роботу і 29 листопада. Синод зібрався обговорити текст томосу для українського православ'я. Також синод визначить точну дату собору для створення нової об’єднаної української церкви.
Олександр Лащенко: Пане Юраш, раніше були дані, що спочатку – об’єднавчий собор незалежної української церкви, а вже предстоятелю, якого оберуть, буде вручено томос. А, виходить, спершу томос? І об’єднавчий собор – 5-10 грудня 2018 року, так?
Андрій Юраш: Зараз буде обговорено, оприлюднено сам текст томосу, але початок відліку його дії буде, як томос буде вручено майбутньому предстоятелю у Стамбулі. Але обов’язкова умова – проведення собору.
Ми маємо дуже послідовні дії і з боку Константинопольського патріархату, і з боку осіб в українському уряді, в Адміністрації президента, які цим займаються. Все йде відповідно до вже давно визначених схеми і плану.
На синоді будуть обговорені концептуальні, базисні схеми, за якими майбутня церква діятиме. Наприклад, яка буде структура синоду української церкви, процедура обрання...Прямі кроки були зроблені у квітні (щодо реалізації ідеї надання томосу українській автокефальній церкві – ред.). Півроку – це надзвичайно швидкі темпи. З боку Вселенського патріархату намагання трішечки стримати процес, дати певну логіку, бо це унікально швидкі темпи, яких не знала церковна історія багато десятиріч. Процес йде надзвичайно плідно, надзвичайно успішно.
Буде еволюційний процес. Ніяких захоплень, насильницьких дій не має бути і не буде. Про це багато разів заявляв і президент, і міністр внутрішніх справ. Буде реальне волевиявлення віруючих. Головне для України – зберегти стабільність і підтвердити статус держави, в якій все вирішується, згідно законодавства і з волевиявлення більшості громади.
Останні два соціологічні дослідження, проведені тиждень і три тижні тому, свідчать, що рівень підтримки ідеї помісної церкви досягає 54% від загальної чисельності населення; проти чи категорично, чи більш-менш не сприймають – менше від 20%. Маємо у 2,5 рази переважання тих, хто підтримує ідею, ніж тих, хто не підтримує. 17-20% (і цей показник не міняється, починаючи з 1999 року) тих, хто однозначно зорієнтований на Московський патріархат.
Релігійна організація-монастир «Почаївська лавра» і далі користуватиметься, бо вона там і зараз є. Зараз вона під егідою Московського патріархату. Чи залишиться? Це буде дві обставини. Треба дочекатися утворення помісної церкви (поки що не маємо іншого суб’єкту) і реальне волевиявлення тієї релігійної спільноти.
Не виключаю, що в рамках тих чи інших суспільних процесів громада, монастир, монахи приймуть рішення про приєднання до помісної церкви. Києво-Печерська лавра – за такою ж схемою. Уряд Азарова передав у користування (Московському патріархату – ред.). Приймав Кабінет міністрів. І це воля Кабінету міністрів переглядати таке рішення.
– Пані Філіпович, чи не затягується цей об’єднавчий собор для українського православ’я? Якщо затягується, то чому?
Людмила Філіпович: Життя наше – це ж жива тканина, вносить якісь нові вводні, на які треба адекватно реагувати. Спочатку взагалі думали, що спочатку дадуть до літа томос. Але не передбачали, що це все ж таки дуже послідовний процес, який потрібно пройти.
Крім того, томос 17 квітня, тобто на момент, коли ми вперше почули це слово з вуст президента, підтримувало людей в рази менше. Зараз українське суспільство значно краще підготовлене для акту проголошення незалежності, автокефальності нашої церкви і отримання документа, який підтвердить нашу незалежну духовність від інших центрів.
Православні віруючі частково готові. В частині УПЦ КП, УАПЦ, хто підписав звернення до патріарха Варфоломія від УПЦ – без сумніву. Але ж ми хочемо, щоб більш широка публіка зрозуміла, що це таке.
– Переклад. Пане Десницький, на вашу думку, як оцінювати нинішнє рішення Вселенського патріархату щодо того, що всі архієпархії, парафії, приходи будуть розпущені?
Андрій Десницький (переклад): Рішення про розпуск російської архієпископії в Західній Європі доволі неочікуване для усіх. Відбувається ось така «війна» юрисдикцій.
Недавно була історія, як у Флоренції російськомовний приход перейшов із юрисдикції Константинополя під юрисдикцію Московської патріархії (РПЦЗ офіційно), то, очевидно, Константинополь вживає заходів, щоб подібні переходи на майбутнє виключити.
У цьому я нічого доброго не бачу. Тому що ця архієпископія склалася історично, це – не новітній винахід. Це емігрантська церква, яка виникла відразу після революції 1917 року. У неї є свої традиції. Не думаю, що там розпочнуться репресії чи все почнуть ламати. Але коли знижується рівень автономії не вчора, а ще на початку 1920-1930-х років, то нічого хорошого не відбувається. Хоча й нічого жахливого також.
Як одна помісна православна церква може заборонити що-небудь робити іншій помісній православній церкві, зокрема Москва Константинополю? Якщо Константинополь захоче, то надасть цей томос (українській автокефальній церкві – ред.). Безумовно, для цього погодження Москви йому не знадобиться. Інша справа, що завжди є підкилимна дипломатія. Але досі вона не спрацьовувала. Схоже, томос буде. Думаю, що чекати на нього не довго.Зрозуміло, що ходи будуть ще з обох боків. Можливо, цілком несподівані, як розпуск архієпископії.
Олександр Лащенко
