Затомосилося. Огляд тижневиків 12-14 жовтня 2018 року
Вибухові інформаційні приводи — Ічня, томос, ПАРЄ. Як і про що розповідали інформаційно-аналітичні тижневики «Інтера», ЗІКа, ICTV, 5 каналу, «України» та «1+1».
Тиждень був насиченим і неоднозначним. З одного боку, початок процесу надання автокефалії українській церкві, вибухи на складах в Ічні, активна діяльність української делегації в Парламентській асамблеї Ради Європи, з іншого — мімікрія політичної джинси під суспільно важливі теми. Крім того, тижневики запропонували глядачам і «особливі страви», яких не було на інших каналах. «Подробности недели» пролили світло на масові отруєння і говорили про перспективи співпраці з Міжнародним валютним фондом. «Перші про головне. Деталі» переповіли тривожні новини з Армянська, де зафіксовані чергові викиди шкідливих речовин, та роздивилися нові обличчя української політики. «Сьогодні» аналізували ситуацію з цінами на нафту і бензин. «Факти тижня» зосередилися на російській тематиці — навіть у матеріалі про кухарів президентів розповідали про кухаря Путіна. «Час. Підсумки тижня» аналізували новий правопис, а в «ТСН. Тиждень» з’ясовували, на що українці готові заради субсидій.
Автокефальне диво
Церковні справи на телебаченні — це особливий виклик. Журналістів, які добре розуміються на цій темі, в Україні небагато. Релігійна тематика вимагає серйозної підготовки і розуміння процесів. Цього тижня вона була чи не найголовнішою: 11 жовтня Синод Вселенського патріархату підтвердив своє попереднє рішення надати автокефалію церкві в Україні.
Тижневики показували цю подію по-різному, кожен зі своїми акцентами. В ефірі тижневиків не було коментарів від релігієзнавців, натомість реакцій політиків було більше, ніж потрібно. Це очевидна ознака того, що справи церковні, на жаль, на цьому етапі розглядаються більше в політичній площині, аніж в площині світоглядній. Зрештою, цьому сприяє той факт, що питання віри винесено в агітаційну кампанію діючого президента. Так чи інакше ЗМІ співвідносять те, що відбувається в релігійному житті з його обіцянками і гаслами. А іншим політиками не випадає відставати — вони роблять по-максимуму, щоби Петро Порошенко не монополізував цю тему. Питання автокефалії зараз це питання державної ваги, при чому особливу важливість воно відіграє і відіграватиме в зовнішньополітичному дискурсі, зокрема у стосунках з Російською Федерацією. Але людського виміру в сюжетах на цю тему майже не було.
«Подробности недели» («Інтер»), назвавши надання автокефалії історичною подією, акцентували, що ця тема вибухонебезпечна. В ефірі не було піднесення чи ейфорії — навпаки, Олексій Ліхман був дуже стриманим, поставився до ситуації з певною підозрою: «Независимо от того, как оценивать саму вот такую активность Константинополя, — позитивно или негативно, — церковные отношения в Украине, да и во всем православном мире, неминуемо будут пересмотрены. И главный вопрос — как это отразится на жизни в нашей стране?». На інших каналах не промайнуло й натяку на те, що ситуацію можна оцінювати негативно.
«Інтер» висвітлював тему дуже обережно, переважно, не даючи власних оцінок, мінімально пояснюючи, що ж, власне, відбулося і максимально переклавши інформацію в синхрони, зокрема величезний синхрон Порошенка, де здебільшого йшлося про те, що автокефалія — це частина державницької стратегії, яку ми (вочевидь, влада) послідовно втілюємо останні чотири роки. Жодного кадру з патріархом Варфоломієм, лише Порошенко і Ліхман, який у студії озвучив інформацію. Зокрема і про об’єднавчий Архієрейський собор, при чому випустивши той факт, що в ньому мають взяти участь не лише представники Київського патріархату і УАПЦ, але йпредставники церкви Московського патріархату, єдності в якому нема. Про це жодного слова, більше того, позиція УПЦ МП була подана як монолітна і непохитна: «Иерархи УПЦ и Московского патриархата ожидаемо заявили о незаконности такого решения Константинополя, да и вообще отказались признавать распространение юрисдикции Константинополя на Украину. Свой ответ на все эти шаги обещают дать 15 октября после запланированного в Минске Синода РПЦ. И, скорее всего, ответ действительно будет жестким, там уже обвиняют Варфоломея в создании нового раскола православия. Но до 15 октября еще дожить нужно».
«Константинопольский патриарх Варфоломей попытался устранить главное препятствие — снял анафемы, наложенные на Филарета и Макария — главу УАПЦ. И этим вызвал целую бурю эмоций как в Украине, так и во всей православной церкви», — до цього висловлювання також чимало питань. Що значить «спробував»? Він або зняв анафему, або ні. Тим більше, якщо вдаватися до точності формулювань, анафема не була знята — просто було скасоване рішення про її накладення. Крім того, була згадана «буря емоцій», але жодного прикладу чи факту не наведено. Цікаво, що не озвучена в ефірі і реакція очільників Російської православної церкви, і взагалі російської влади чи російських ЗМІ. У щоденних новинах «Інтер» артикулював промосковську позицію в цьому конфлікті сміливіше.
«Перші про головне. Деталі» (ZIK) назвали те, що відбулося, перемогою тижня. Цікаво, що тут є коментар представників церкви, зокрема патріарха УПЦ КП Філарета, який наголошував на тому, що об'єднання відбудеться. Прозвучала інформація про те, що «до нової об'єднаної церкви можуть увійти і представники Московського патріархату, які просили надати автокефалію Україні». Є й реакція російської церкви, які охарактеризували те, що відбулося, «беззаконням», і інформація про те, що ситуацію розглядали навіть на засідання Ради безпеки Росії. Процитували в тижневику і заяви на російському телебаченні про можливе силове захоплення церков. Це той випадок, коли озвучення пропагандистських меседжів вкрай важливе, адже воно дає зрозуміти виклики, з яким доведеться стикнутись українській церкві.
Натомість в ефірі «Фактів тижня» (ICTV) російського сліду аж надто багато. Надання автокефалії названо тут виходом із-під російського протекторату. Доволі детально Оксана Соколова пояснила, що саме відбулося. В матеріалі процитували патріарха УПЦ КП Філарета. Далі — російська реакція в подробицях. «У Росії з цього приводу неймовірна істерика. Називають рішення про томос апокаліпсисом» — і, власне, цю істерику показали у всій красі: продемонстрували уривки з програм російського телебачення.
«Після того, як Вселенський патріарх вперше заговорив про Томос для України, Москва пішла в наступ і почала діяти у звичній манері: погрози, шантаж. Відмовилася згадувати патріарха Константинопольського на богослужіннях. І тут, у Стамбулі порилися у архівах і з'ясували, що власне сама Російська церква Томосу з Константинополя ніколи не отримувала. Ну, немає таких свідчень в архівах православ'я. Тобто, зависло питання про канонічність, власне, російського патріарха. Зрозуміло, що опублікувавши такі документи, Константинополь показав, що тиснути на нього не варто. І він сам визначатиме: давати автокефалію Україні чи ні», — веде далі Соколова. Вони з Сергієм Кудімовим обговорили й те, як РПЦ зачепило анулювання анафеми очільникові Київського патріархату: «Оксана Соколова: Реакція Москви, звісно, не забарилася. Прес-секретар Глави Російської православної церкви заявив, що Вселенський патріарх перейшов червону межу і не мав канонічного права ухвалювати такі рішення. Сегію, наскільки я розумію, найбільше розлютило саме зняття анафеми з патріарха Філарета.
Сергій Кудімов: Більше того, Оксано, у Москві заявили, що анафемі тепер треба піддати самого Вселенського патріарха. Ну, судячи з усього, Кіріл вважає себе центром православного всесвіту. Тож попереду на нас ще чекає реальний детектив».
Ведучий «Сьогодні» («Україна») Олег Панюта у підводці озвучив: «ще одне маловідоме раніше слово з'явилося — ставропігія, тобто автономія». А журналістка Наталія Кравченко, перебуваючи в Стамбулі, зробила кілька екскурсів і по культурно-кулінарних традиціях міста, і по історії церкви Святої Софії та Константинопольського патріархату («статус "Перша серед рівних" за Константинопольською церквою збережений Вселенськими соборами, ще коли Київ сповідував язичество, а Москви взагалі не було мапі»). У повідомлення про томос великий акцент на реакцію Росії: «В перекладі хитромудрі формулювання означають, Константинополь готовий надати Томос про незалежність Українській церкві, утім, коли саме не уточнює. Проте через відновлення Ставропігії в перспективі підпорядковує собі щонайменше 7000 приходів. Зараз у Константинополя 3200 парафій. Отже, Російська Православна Церква втрачає не лише вплив, а і кількість. Особисті стосунки двох патріархів Кирила та Варфоломія зовсім зіпсовані. [...] Трохи згодом з'явилась стенограма перемовин патріархів щодо України. Про любов та прощення там не було жодного слова. Рішення щодо зняття анафеми с предстоятеля Київського патріархата Філарета Москва сприйняла вкрай нервово. Як так? Вони накладали, а зняв Константинополь. Але насправді Синод нічого не знімав, просто визнав незаконним рішення РПЦ і натякнув, що воно було суто політичним. Що ж до глави автокефальної церкви, то в Макарія ніякої анафеми і не було. Не надто чисельне УАПЦ в Москві воліли просто не помічати. [...] Згідно з російським історичним міфом, Константинопольський патріарх продав Київську митрополію за 200 золотих монет і 3 сорока соболів, що на той час складало в сумі близько 1000 рублів. Але ж така версія подій дискредитує і Московську церкву, бо виходить, що вона отримала Київську митрополію шляхом шахрайства та підкупу. Хай там як, але через 3 століття той акт купівлі-продажу Синодом скасовано».
В сюжеті також прозвучали голоси українських ієрархів — патріарха Філарета (УПЦ КП) та митрополита Олександра Драбинка (УПЦ МП), й анонсовано собор, участь у якому мають взяти 40 представників Київського патріархату, 12 автокефальної церкви та 10 Московського патріархату.
«ТСН. Тиждень» («1+1») барвисто змалював реакцію російської церкви: «Озвірілі коментарі головних російських рупорів. Апокаліптичні сценарії розколу світового православ'я. Розрив усіх зв'язків зі Вселенським патріархом. І офіційні погрози Кремля захистити православних в Україні, ну як захистили російськомовних на Донбасі, напевно. Все це — реакція Москви і Московської Патріархії на рішення Синоду Константинопольської церкви. Дійшли до того, що питання української автокефалії потім виніс на РЕДУ нацбезпеки Російської Федерації, чим остаточно довів, що церква і уряд Росії одна структура». Рішення Синоду Алла Мазур назвала анулюванням релігійної окупації Києва.
В сюжеті Неллі Ковальської йдеться не лише про рішення, але і про те, як виголошення цих рішень відбувалося. В матеріалі є чіткі відповіді на питання, чи отримала Україна томос («його буде надано, коли процедура створення цієї нової церкви добіжить кінця»), що саме затвердив Константинополь («заклав фундамент нової помісної церкви. [...] Світською, простою мовою – зняв анафему з Патріарха Філарета та визнав Митрополита Макарія і легалізував їхні церкви»), що далі («діяти має українська сторона. Єпископи церков Київського патріархату, української автокефальної та Московського патріархату, або його частини, мають зібратися на великий установчий собор. Собор засвідчить єдність та обере керівника новоутвореної церкви. Після цього у Стамбулі знову збереться Священний Синод Константинополя, який ухвалить рішення про надання томосу. І після цього документ урочисто передадуть новому предстоятелю»). Акцентували й на тому, що українську церкву має очолити погоджена цим Собором особа. В сюжеті цитата патріарха Філарета, що цей Собор має стати об’єднавчим.
Детально розглядається реакція російської церкви і телебачення: «Патріарху Варфоломію тамтешні церковники віщують анафему, світовому православ'ю – муки пекла. Причина очевидна: за приблизними підрахунками, з тридцяти тисяч парафій РПЦ більше десяти тисяч територіально знаходяться в Україні».
Натхненно подавав інформацію ведучий програми «Час. Підсумки тижня» (5 канал) Віталій Гайдукевич, який назвав те, як було озвучено рішення про томос, майстер-класом: «Вселенський престол вчинив і хитріше і, можна сказати, мудріше. Відновив те, що свого часу у нас вже було. Фанар по суті виправив свою, доволі таки давню історичну помилку. І пояснив, що та помилка вона була тоді в минулому, обумовлена певними історичними подіями. Це важливо. Бо саме наголос на тому, що тоді це було, і там було скоєно помилку, саме це підриває основу російської "скрєпності" і, скажімо так, політико—церковної риторики Москви».
Сюжет журналістки 5 каналу Ірини Герасимової чи не найповніше розкриває позицію різних українських церков. По-перше, синхрони єрархів. Глядачі почули не лише предстоятеля УПЦ КП, але й представника УАПЦ, єпископа Вишгородського і Подільського Володимира, і лідера «проукраїнського крила» УПЦ МП митрополита Черкаського і Канівського Софронія. «Заради вірян тепер він і його однодумці з Московського патріархату, а також представники донедавна невизнаних світовим православ'ям Київського патріархату і Української автокефальної церкви, мають зібратися на собор. І обрати голову помісної церкви. Саме йому з Константинополя передадуть Томос. Юридичний документ про автокефалії православної церкви в Україні», — резюмувала журналістка. По-друге, вагоме місце у сюжеті займає інформація про реакцію РПЦ. Причому не постфактум, а ті події, що передували рішенню Вселенського патріарха — шантаж з боку предстоятеля РПЦ, погрози й ультиматуми.
(Скорочена публікація)
Марина Довженко
"Детектор медіа", 21 жовтня 2018
(Cкорочена публікація)
