Боротьба за томос і віряни. Як напруження у релігійному питанні впливає на суспільство
Учасники хресної ходи «За єдину помісну церкву» з нагоди 1030-річчя хрещення Русі-України. Київ, 28 липня 2018 року
Боротьба української церкви за незалежність від Москви викликає чимало суперечок. Якщо Україна отримає томос, це завдасть серйозного удару в осердя історичних претензій Росії до України і заперечить московську релігійну владу над мільйонами українських православних віруючих. Як це напруження у релігійному питання впливає на самих православних вірян?
Коли у 2015 році отець Костянтин Кузнєцов задзвонив у церковні дзвони і відкрив двері Свято-Стрітенського Собору у Констянтинівці, це знаменувало невелику, але все ж перемогу у суперечці, яку переживає Східна православна церква – друга по величині християнська конфесія світіу
Коли розпочинали споруджувати цей храм, то спочатку планувалося, що це буде церква УПЦ (Московського патріархату). Сам отець Костянтин – нащадок російських аристократів, який вже 11 років служив священиком УПЦ (МП). Але спецоперація «русская весна» і дії проросійських бойовиків на Донбасі неочікувано вплинули на погляди його пастви.
Прихожани храмів Московського патріархату Костянтинівки «побачили зброю в їхніх церквах, і священиків, які закликали до сепаратизму та приєднання до місцевих сепаратистських сил». Як розповідає Радіо Свобода отець Костянтин, для багатьох останньою краплею стала загибель 40-річного православного священика, батька трьох дітей. Бойовики обстріляли його машину на під’їзді до контрольно-пропускного пункту.
«Ми вирішили, що ця церква належатиме Київському патріархату», – пояснив отець Костянтин, посилаючись на своїх парафіян.
І зведення Свято-Стрітенського Собору – першого і єдиного собору у Костянтинівці, вірного церкві під керівництвом Києва, було незабаром завершене.
Костянтинівка, промислове місто із населенням у близько 80 тисяч людей, розташована на відстані пострілу від лінії фронту – лінії розмежування між українською армією та підтримуваними Росією збройними угрупованнями.
Також це місто переживає і певне протистояння між християнами, які визнають Москву своїм духовним центром, і тими, хто хоче мати в Україні єдину помісну церкву і ходить до храму Київського патріархату.
Заклик до незалежності
Конфлікт розвивається навколо надання автокефалії Українській православній церкві – тобто права бути церковно незалежною від Москви. Якщо Україна отримає таке право, це завдасть серйозного удару в осердя історичних претензій Росії до України і заперечить московську релігійну владу над майже 30 мільйонами українських православних віруючих.
У світі існує 14 незалежних православних церков, які визнають одна одну канонічними. Кожна національна церква потрапляє під певний патріархат, але усі загалом традиційно визнають владу Константинополя і Вселенського патріарха Варфоломія.
Україна не входить до цієї групи з 14 країн, але наближається до цього. У вересні 2018 року Варфоломій призначив двох єпископів своїми делегатами та відправив їх до Києва з метою підготовки до отримання Україною томосу – документа, що надає незалежність.
В даний час в Україні є три православні конфесії: УПЦ (Московського патріархату), яка залишалася підпорядкованою Росії після розпаду Радянського Союзу, і дві відокремлені конфесії – УПЦ Київського патріархату та Українська автокефальна православна церква (УАПЦ), жодна з яких не визнана світовою православною спільнотою.
Усі вони кажуть про свою належність до однієї історії, що веде початок від Хрещення Київської Русі у 988 році. Вони майже не відрізняються за обрядами, але Київський патріархат та УАПЦ правлять служби українською мовою
Патріарх Філарет під час бесіди з Reuters заявляв, що із задоволенням очолить незалежну українську церкву
Київський патріархат очолює 89-річний патріарх Філарет, котрий колись міг очолити РПЦ, але був відлучений, оскільки Україна отримала незалежність від Радянського Союзу і висунула ідею створення незалежної української церкви.
Очікується, що Варфоломій надасть Україні так званий томос, і цілком можливо, вже цього місяця.
Якщо це станеться, то як повідомив агенції Reuters Філарет, він буде готовий очолити цю незалежну помісну церкву.
«Якщо я 26 років боровся за автокефалію української церкви і вірив, що це станеться, то, звичайно, до тих пір, поки Бог дасть мені сили, я до кінця служитиму українській церкві», – сказав Філарет.
«Питання національної безпеки»
До отримання Україною томосу наполегливо докладає зусиль президент України Петро Порошенко. Він каже, що необхідно «гарантувати духовну незалежність від Москви».
З огляду, на певне розчарування суспільства у діях адміністрації Порошенка, отримання Україною томосу може стати вагомим фактором у намаганнях Порошенка переобратися на виборах 2019 року.
Опитування свідчать, що багато українців підтримують отримання Україною томосу на автокефалію. Опитування, проведене у травні і червні Центром досліджень Республіканського інституту, показали, що 39% респондентів однозначно або загалом підтримують незалежність УПЦ від Москви, а 29% проти цього. Ще 32% опитаних не визначилися.
Захід підтримує намагання України отримати помісну церкву
«Сполучені Штати поважають намагання українських православних релігійних лідерів та прихильників отримати автокефалію», – мовиться у повідомленні прес-секретаря Держдепартаменту США Гізер Науерт від 25 вересня.
Не дивно, що Російська православна церква і Кремль виступають проти таких кроків. Наприкінці вересня Московська церква вирішила припинити дипломатичні зв’язки з Константинополем у відповідь на повідомлення про те, що томос для України – неминучий.
Патріарх Кирило, який є надійним союзником російського президента Володимира Путіна, сказав, що він «перестане молитися за патріарха Варфоломія».
Про непримириму позицію Кирила проти незалежності УПЦ стало відомо ще у серпні внаслідок витоку інформації про позачергову зустріч, яку він мав з Варфоломієм.
Відповідно до стенограми, Кирило повторив слова, які останніми роками декларував Кремль та російські державні ЗМІ. Мовляв, Порошенко прагне отримати томос, щоб зміцнити свою легітимність після захоплення влади «шляхом перевороту під час Євромайдану». Він сказав, що нинішнє керівництво України не представляє українську громадськість, і що українці та росіяни «є однією країною та одним народом».
Так казав і Володимир Путін, коли виправдовував окупацію Криму Росією у березні 2014 року. «Ми – один народ», – сказав тоді Путін. «Київ є матір’ю російських міст і ми не можемо жити один без одного», – сказав президент Росії, після порушення територіальної цілісності України.
Довоєнна фотографія. Президент Росії Володимир Путін (праворуч) і патріарх Московський Кирило на одному із заходів, присвячених 1025-річчю Хрещення України-Руси. Київ, 27 липня 2013 року
Україна називає такі заяви проявами російської гібридної війни – військової стратегії, яка, як стверджують, поєднує в собі традиційні та нерегулярні методи ведення війни, пропаганду та кібератаки.
Саме тому питання про незалежність української церкви «виходить далеко за межі релігії» і є справою «національної безпеки», зазначив президент Порошенко на військовому параді до Дня Незалежності України.
Українські віряни-бунтівники
Українські віряни кажуть, що бачили руку російської церкви у цій гібридній війні. «Я чув, як вони закликали до агресії. Вони казали, що Крим не був Україною, що Донбас не був Україною», – сказав отець Костянтин.
Окупований Крим. Митрополит Української православної церкви (Московського патріархату) Платон благословляє російську зенітну ракетну систему великої і середньої дальності С-400 «Тріумф», розгорнуту в Феодосії, 14 січня 2017 року
Місцеві ЗМІ повідомляли, що священики очолюваної Москвою церкви відмовляються від похоронів та обрядів для бійців загиблих українських солдатів, а також прикривають бойовиків та звинувачують Київ у початку війни, незважаючи на численні докази того, що саме Росія розпочала цю війну в Європі.
Ці дії спонукали віруючих із різних регіонів України висловлювати свою незгоду із тезами, поширюваними РПЦ.
Наприклад, в Бахмуті, місті, де мешкає приблизно 90 тисяч жителів неподалік від Костянтинівки, немає церков Київського патріархату. Але Наташа Жукова та її чоловік Володимир Царік, який воював у 128-й окремій гірсько-штурмовій Закарпатській бригаді, пішли на незвичний крок і похрестили свою доньку Софію у Греко-католицькій церкві.
Жукова каже, що вони не можуть хрестити свою дитину в церкві, яка «просуває пропаганду» на користь Росії та проросійських утворень в Україні, і яка стає на бік проросійських бойовиків та підтримуваних Росією сепаратистів.
Священик благословляє російського полковника Ігоря Гіркіна (Стрєлкова), який на той час був одним із ватажків угруповання «ДНР», що визнане в Україні терористичним. Окупований Донецьк, 10 липня 2014 року
«Всі ми віримо у Бога»
Тим часом мільйони українських віруючих залишилися під московською рукою церкви, незважаючи на кровопролиття.
Отець Сергій, який провадить служіння у храмі Московського патріархату в Бахмуті, розповів Радіо Свобода, що розчарований «релігійним протистоянням, якого Україна не потребує». За його словами, він ображений звинуваченнями, що він та інші священики Московського патріархату працюють проти країни.
«Є серйозна критика [від деяких українців], що ми агенти Кремля, що ми, очевидно, отримуємо вказівки звідти, що у мене є російський танк в моєму гаражі, що у мене є гармата під мантією , що я можу вбити українця у будь-який момент. Але я ніколи не підтримував конфлікти чи війну – ніколи, і я навіть став своєрідним пацифістом, я ненавиджу зброю», – каже отець Сергій.
Багато шанувальників церкви Московського патріархату заявили, що їхня вірність була суто релігійною, а не політичною, багато хто наполягав на тому, що вони є «проукраїнськими».
«Дехто підтримує Росію, дехто [підтримує] Україну, але всі ми віримо в Бога», – каже Олександр Дяченко, фотограф з Бахмута, який 2009 року став побожним православним християнином після смерті його дружини.
Олександр активно підтримує українську армію, через що зазнав побоїв від проросійських сепаратистів. Йому важко сприймати той факт, що церква, до якої він належить, діє як «рука країни агресора», як він це називає.
«У нас просто немає церкви, яка є частиною Київського патріархату», – каже він, пояснюючи свою присутність у церкві. І отець Сергій, додає він, це «мій друг і мій духовний батько, мені було б важко відмовитися від нього лише через те, що він служить під Московським патріархатом».
Але якщо Україна пройде весь шлях і отримає зрештою томос, церква отця Сергія у Бахмуті зможе піти дорогою отця Костянтина з Костянтинівки.
Очільник Київського патріархату Філарет передбачає, що багато вірян перейдуть у помісну церкву після отримання томосу.
Отець Сергій сумнівається, чи зробить він це саме і сподівається, що це не «перетвориться на повноцінний релігійний конфлікт».
Крістофер Міллер
