Томос для України написаний, візит Кирила до Вселенського патріарха нічого не змінить, - Филипович
Навіщо московський патріарх їде до Вселенського патріарха? Чи має він козирі, щоб не допустити надання томосу про автокефалію Українській церкві?
Московський патріарх Кирило 31 серпня відвідає Стамбул і зустрінеться із Вселенським патріархом Варфоломієм. Про це повідомляє Офіс Генерального секретаря Священного Синоду Константинопольського патріархату. Як зазначається, візит відбудеться на прохання російського патріарха Кирила з питань, як становлять взаємний інтерес.
Про це говоримо з Людмилою Филипович, докторкою філософських наук і релігієзнавицею.
Євген Павлюковський: Цю зустріч в українських спільнотах у соцмережах встигли охрестити як останню спробу Москви якимось чином вплинути на надання Україні томосу. А які важелі можуть бути в Москви та в патріарха Кирила, щоб якимось чином вплинути?
Людмила Филипович: Я думаю, там буде розглядатися не тільки українське питання. Ситуація у Вселенському православ’ї зараз дуже тривожна. Це почалося не з питання надання Українській церві автокефального статусу, а трошки раніше. Ще при підготовці Вселенського собору 2016 року, який відбувся на Криті. Тоді РПЦ активно брала участь у підготовці цього собору, готувала цілий ряд документів, які там мали бути прийняті.
Якщо ми поринемо в історичну давнину, то взаємини між Московським патріархатом і Вселенським патріархатом завжди були напружені. Це два потужні центри православного світу, які прагнули розтягнути — кожен на себе — частину православних церков. Ми й зараз бачимо, що є ті, які підтримують Московський патріархат, і ті, які на стороні Вселенського.
Українське питання стало своєрідним індикатором, але додалося ще питання щодо Македонії. Тому, мені здається, крім України, будуть обговорювати багато інших проблем. Тому що зараз постає дуже конкретне питання: чи збережеться Вселенське православ’я як єдина релігійна сила, яка тривалий час від 1054 року прагнула збудувати всеправославний простір — і він дуже непросто будувався.
Сергій Стуканов: Ви згадали 1054 рік, коли сталася остаточна «Велика схизма» – розлам між західним християнством і східним. Деякі медіа пишуть, що московський патріарх Кирило може страхати Константинополь новою схизмою — всередині православ’я.
Людмила Филипович: Це озвучив митрополит Іларіон (Алфеєв). Будь-яка думка не з’являється випадково, вона десь випрацьовується. Він якраз став транслятором цієї ідеї. Хочу сказати, що це дуже вагомий аргумент, козир, щоб змусити Вселенського патріарха задуматися. Як би там не було, а православ’я прагне забезпечити цю повноту за рахунок взаєморозуміння і діалогу між різними церквами. Те, що патріарх Кирило зараз їде, як мені здається, позитивний знак. Не так часто відбувається це спілкування – лише на особливих урочистостях.
Тому є небезпеки, праві ті експерти, які переживають, бояться, що це буде остаточний і дуже сильний вплив, я б навіть сказала, тиск на Вселенського патріарха. Будемо сподіватися, що він воїн і чоловік. А він неодноразово повторював і в інтерв’ю, і в офіційних заявах, і з іншими православними церквами, що він налаштований на те, щоб дати Україні статус автокефалії.
Євген Павлюковський: Але для цього в Константинополі має зібратися Священний Синод? Як відбуватиметься сама процедура?
Людмила Филипович: Я чула, що збирається Архієрейський собор. Я думаю, всі питання давно проговорені. Нам повідомив архімандрит Кирило (Говорун), що й текст томосу вже написаний. Це питання готувалося тривалий час, просто про це, можливо, не знали деякі учасники цього процесу. Я не думаю, що Вселенський патріарх виступив би з заявою про надання томосу про автокефалію, якщо б попередньо не мав згоду членів Синоду, хоч явно, що ставлення до цього питання не є однорідне. Але, думаю, зараз люди там усвідомлюють історичність даного моменту. Колись треба поставити крапку, тому що інші нації давним-давно отримали цю автокефалію. Це теж був дуже непростий процес.
Сергій Стуканов: Дуже добре відомо, що Росія виводить свою державу і церкву саме від Києва. Втрата юрисдикції над Українською православною церквою – це не лише питання певної кількості вірян, але й важливий символічний удар по московській ідентичності. Якщо це відбудеться і буде завдано такого удару, які, на ваш погляд, це може спричинити зміни в російській свідомості?
Людмила Филипович: Культурологічний шок і психологічна травма для величезної країни. Вони не навчилися жити в нових ментальних умовах, у новій культурній реальності, тому так і чіпляються. Фактично вони втратять аж п’ять століть своєї історії.
Євген Павлюковський: На що можуть піти зацікавлені, щоб не допустити надання автокефалії Україні? Якщо відбудуться провокації, це зможе мати певний вплив на рішення Священного Синоду?
Людмила Филипович: Провокації – це, напевно, буде найменш болюча реакція Москви на сам факт надання автокефалії. Думаю, люди розумні очікують більш радикальних реакцій. Хоча провокації можуть потягнути за собою людські жертви.
Я не думаю, що воно впливає на рішення. Можливо, відтягне в часі, але рішення вже прийнято. Це як плід, який дозрів і має впасти.
