Ослаблена Росія і «пророцтво» патріарха РПЦ Кирила

21 листопада 2017, 10:21 | Суспільство-дайджест | view photo | 1 |   | Код для блогу |  | 

Петро Кралюк

"Радіо Свобода", 21 листопада 2017

Патріарх Російської православної церкви (РПЦ) Кирило формально не належить до репрезентантів російської влади. Однак немає сумніву, що він є одним із чільних представників нинішнього російського істеблішменту. Це й не дивно. Адже РПЦ була й залишається ідеологічною (зрештою, й політичною) структурою Росії. Так було, так і є.

Російська церква і російська влада

Не будемо заглядати в далеке Середньовіччя, коли завдяки перенесенню митрополичого осідку з Києва до Москви відбулося підняття останньої. Саме православ’я санкціонувало експансію Московії на східноєвропейських теренах. А в часи Російської імперії РПЦ, будучи синодальною, фактично стала частиною державного апарату. «Православна ідея» сприяла просуванню Росії на Балкани. І хоча ця експансія не дала очікуваних результатів, все ж у балканських країнах, особливо у православних середовищах, й нині лишається чимало друзів Росії.

Навіть у часи Радянського Союзу, зокрема із 1943 року, РПЦ фактично стала інструментом у руках радянської влади, витісняючи небажані конфесії, наприклад, греко-католиків у Західній Україні, а також проводячи на міжнародній арені потрібну для СРСР політику «боротьби за мир».

Із розпадом СРСР РПЦ повернула собі місце провідної ідеологічної інституції в Російській Федерації. Водночас ця церква через підконтрольні їй структури забезпечує «духовну єдність» на просторах колишнього Радянського Союзу, діючи в інтересах Росії. Не даремно вона останнім часом пропагує ідею так званого «русского мира». Зберігає свій вплив російське православ’я і в Україні, де діє так звана Українська православна церква Московського патріархату, котра фактично є філією РПЦ. І поки діятиме така філія, Україна значною мірою буде прив’язаною до Росії.

Голова УПЦ (Московського патріархату), митрополит Онуфрій (Березовський) у своїй резиденції в Києво-Печерській лаврі. А на стіні – портрет Московського патріарха Кирила, глави Російської православної церкви. Київ, 4 січня 2017 року

Голова УПЦ (Московського патріархату), митрополит Онуфрій (Березовський) у своїй резиденції в Києво-Печерській лаврі. А на стіні – портрет Московського патріарха Кирила, глави Російської православної церкви. Київ, 4 січня 2017 року

Значимість РПЦ в системі російської влади визначає значимість і її очільника – патріарха Кирила. І його заяви, висловлювання – це не лише заяви духовного пастиря. Це заяви політика. Достатньо проаналізувати його виступи, аби побачити, що за «духовними» словесами тут простежується відвертий політичний підтекст.

Чи передбачає патріарх Кирило революцію в Росії?

Уже через це слід звернути увагу на сказане патріархом 20 листопада, у день, коли йому виповнився 71 рік. Він, зокрема, сказав: «Треба бути сліпим, щоб не бачити наближення грізних миттєвостей історії». Що це за «грізні миттєвості», глава РПЦ не уточнив. Але є в цих словах і страх, і певна пересторога. Чи не є це натяком на те, що в російської влади є проблеми? І проблеми серйозні. Її «запас міцності» помітно зменшився. А найближчим часом може стати критичним.

Можливо, західні санкції не такі й ефективні – принаймні поки що. Але потужним ударом для російської економіки стало падіння цін на нафту й газ. Вимотують її й воєнні конфлікти, в які втягнулася Російська Федерація, і утримання окупованого Криму, різних «республік»-маріонеток, керівництво яких здійснюється з Москви.

Як довго з таким баластом і економічними проблемами зможе протриматись Росія?

Проте російська людина не стільки економічна, скільки ідеологічна істота. Мені запам’яталась цікава історія з радянських часів, яку розповів один добрий знайомий. Був грудень 1981 року. І подорожував мій приятель потягом із України в Москву. Десь у районі російського Нечорнозем’я до нього підсів мужичок, який їхав за харчами в Москву. У той час у «глибинці» в магазинах асортимент товарів був дуже бідний – не те, що в столиці СРСР. Ось і люди їздили в «білокам’яну» скуповуватись. Мужичок скромно мовчав. Але тут раптом по радіо передали в новинах, що в Польщі запроваджений воєнний стан. Він радісно потер руки й сказав: «Рєбята, Польша наша». У той час справді Польща почала виходити з під радянського впливу, але ситуацію «врятувало» введення воєнного стану. Сумнівно, що цей мужичок колись бував у Польщі, знав життя поляків. Але вважав, що Польща мусить бути «нашою», тобто радянською. Так і зараз пересічний російський обиватель вірить в імперську велич Росії, вважає, що Крим мусить бути «нашим», тобто належати Росії, і що взагалі колишні радянські простори – це Росія. Заради цієї імперської величі він ладний терпіти матеріальні нестатки. Хоча тут є певна межа…

Російська влада боїться цієї межі. І саме цю боязнь продемонстрував патріарх Кирило, говорячи про «грізні миттєвості історії». При цьому натякнувши на події столітньої давності, коли в Росії відбулася так звана «Жовтнева революція», чи то, як дехто називає,

Графіті російського художника, відомого під псевдонімом Чацький. Цей малюнок з'явився свого часу недалеко від Нарвських воріт у Петербурзі. Ця робота вже зафарбована

Графіті російського художника, відомого під псевдонімом Чацький. Цей малюнок з'явився свого часу недалеко від Нарвських воріт у Петербурзі. Ця робота вже зафарбована

Кирило, а разом з ним і російський політичний істеблішмент бояться, що «простого росіянина» можуть звести з «путі істинного» діячі культури, мистецтва, які «несуть народу спокусу і гріх, збивають людей з пантелику». Патріарх вказує, що багато представників російської інтелігенції «повторюють помилку попередників, які довели країну до загибелі – революційних подій 1917 року».

Тут бачимо ще одну фобію російського політичного істеблішменту – боязнь революції.

Його представники вважають, що російські інтелектуали можуть вийти з під «ідеологічного контролю». І при певних умовах, коли народ почне виявляти незадоволення, повести його «не туди».

Чи справді в Росії може початися революція? Здавалося, зараз там все спокійно й тихо. Але хто міг подумати в Україні на початку осені 2013 року, що вкінці листопада народ тут підніметься? Звісно, Україна – не Росія. Однак…

Може, справді Кирило до Дня гідності й Свободи в Україні напророкував у себе, в Росії, революцію? Поживемо – побачимо…

Система Orphus
Рейтинг
0
0
1коментарів

Коментарі

додати коментар 
  • velovs@ukr.net | 21 листопада 2017, 12:13
    Коментувати коментар

    Дуже шкода, що шановний автор цього цікавого аналітичного допису (чомусь!) у заяві глави РПЦ "не помітив" - як на мою думку - більш глибоку й змістовну пересторогу. І саме про "наближення кінця світу". Й грядущі й вельми "грізні миттєвості історії" (у т. ч. і, дуже вірогідно, на теренах самої РФ) - це лише ОДИН з БАГАТЬОХ подій, епізодів і красномовних ознак (та нагадувань і пересторог). І якраз щодо того, що, судячи з усього, вже скоро на землю повернеться (вдруге прийде) Господь Ісус Христос й, відповідно, "настане [Його судний] день Господній, великий і страшний" (Іоїл 2:31; Мал.4:5). Тобто ми вже, дуже схоже, ясно й наочно досвідчуємо й живемо в оті ЕСХАТОЛОГІЧНІ - "в останні роки" і "в останні дні" (Єз.38:8,16) всесітньої Історії спасіння. "Так, гряди, Господи Ісусе!" (Одкр.22:20).

Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

Моніторинг ЗМІ

Останні коментарі

  • Михаил | 27 травня 2020, 23:12

    Вот так в одном человеке может сочетаться мракобесие (по поводу чипирования и coved -19) и правда (по поводу Путина). Это я для тех "любящих" Украину, кто считает агентами ФСБ всех

  • firemark | 27 травня 2020, 08:37

    https://www.youtube.com/watch?v=td_kdAYMM7k

  • Halo | 26 травня 2020, 16:31

    Наскільки я знаю, саме так обстоять справи щодо Успенського собору на Верхній території, бо він підпорядковується музею. А от щодо Ближніх та Дальніх Печер ситуація складніша. Одна справа -

  • velovs@ukr.net | 26 травня 2020, 14:12

    Нинішня - секулярно-ліволіберальна влада, дуже схоже і на жаль, досить далека від дійсного розуміння і врахування глибинних - духовно-релігійних потреб віруючих людей... ------- З іншого ж боку, як

  • velovs@ukr.net | 26 травня 2020, 13:57

    Чинний мер Дніпра дійсно: чоловік він, судячи з усього, затято-безбожний (в Бога ніяк не вірить) і ще публічно хизується цим! Та взагалі: багато чого собі нахабно дозволяє...

Популярні статті місяця