Бути стійким під час конфлікту: Соціологи УКУ досліджують бар’єри та можливості отримання психологічної допомоги в Україні

9 серпня 2017, 13:25 | Суспільство-дайджест | 0 |   | Код для блогу |  | 

Сайт УКУ, 1 серпня 2017

Як досвід проживання на території військових дій впливає на повсякденне життя переселенців і колишніх військових, якими є поширені забобони щодо отримання професійної психічної допомоги, яка політика існує щодо психічного здоров’я в Україні – ці та низка інших питань лягли в основу нового дослідницького проекту «Психічне здоров’я та благополуччя внутрішньо переміщених осіб: тактики пристосування та стійкості у постраждалих від конфлікту суспільствах», який розпочинає кафедра соціології УКУ разом з іншими українськими колегами та Університетом Бірмінгема.

За даними дослідження організації International Alert, близько третини внутрішньо переселених людей зазнають різних форм проблем із психічним здоров’ям, але тільки 26% звертаються по професійну допомогу. Новий проект допоможе з’ясувати, яких внутрішньодержавних та міжнародних заходів треба вжити для вирішення цих проблем.

За словами керівника кафедри соціології УКУ, однієї з ініціаторів проекту, професора Оксани Міхеєвої, в українському суспільстві поступово змінюється сприйняття психологічної допомоги, однак є ще багато стереотипів і упереджень.

Ідея самого проекту виникла ще у 2014 році, коли під час глибинних інтерв’ю люди скаржилися на погіршення свого емоційного стану і загострення хронічних хвороб через пережиті травмуючи ситуації воєнних дій та вимушеного переселення, – розповідає науковець. – Деякі з опитаних визнавали потребу в отриманні психологічної допомоги, інші були упереджені через певні острахи з приводу професійності психологів. За оцінками опитаних нами експертів (психологів та психіатрів) сучасні українці у кризових моментах здебільшого спочатку звертаються до священика або до знахарки, тоді йдуть до терапевта, витрачаючи кошти на діагностику хвороби, дізнаються, що вони фізично здорові і лише після цього їм можуть порадити звернутися до психолога або до психіатра. Але на останній крок наважаються не всі через ті ж стереотипи, з яких лідирує страх стати «діагностованим.

В Україні все ще відіграє роль певна інерція радянської свідомості, оскільки у пізньорадянські часи психіатрію використовували як один із способів боротьби з інакомисленням.

«Я ще застала той час, коли люди пишалися діагнозом шизофренія. Це було майже синонімом творчої людини, таланту та геніальності. Саме такі люди були неугодними системі, і їх запроторювали до психлікарень. По суті, тоді психіатрію поставили на службу державі, і це одна з причин, чому до неї сформувалося упереджене ставлення. Цінність нового проекту в тому, що ми також можемо вплинути на зміну ставлення до фахівців психічного здоров’я і долучитися до популяризації культури психічного здоров’я в Україні. Адже в нашій країні disability поки що сприйняли лише у фізичному сенсі, психічний аспект є ще тerra incognita», – пояснює Оксана Міхеєва.

Щоправда, все ж є і позитивні зрушення – зокрема, початок формування культури прийняття різності, поступове зростання розуміння інклюзивності і повернення в суспільний простір тих людей, яких іншували та викидали за межі соціальної взаємодії, – зазначає професорка.

Сьогодні суспільство починає крок за кроком усвідомлювати, що від інакшості ми переходимо до різноманіття. Проблемним залишається питання «інклюзивної освіти», яка тільки вибудовує підходи розуміння і ставлення до людей з особливими потребами, напрацьовує коректну фахову термінологію і формулювання у цій сфері.

«Якщо йдеться про інклюзивну освіту в школі, то вчителька і батьки повинні створити таке середовище, щоб дитину з особливими потребами не сприймали як стигматизовану. На щастя, сьогодні лунають голоси тих, кого безпосередньо стосуються питання цивілізованого розуміння відмінності. Одна з жінок, яка має особливу дитину, нещодавно ділилася своїми враженнями щодо школи, яка впроваджує інклюзивну освіту. В опитуванні серед батьків звучало формулювання про те, чи можна інтегрувати в клас дитину з особливими потребами для того, щоб інші діти, що там навчаються, могли виховувати в собі гуманне ставлення. Мама такої дитини зауважила, що її дитина – не тренажер і не повинна тренувати інших в гуманності. Цей випадок є показником того, що ми лише закладаємо основу і перебуваємо на початковому етапі формування інклюзивної системи у всіх аспектах і часто, здавалося б, благі наміри, насправді є продовженням іншування», – пояснює Оксана Міхеєва.

Ще одна із проблем – це низька доступність до психологічних послуг жителів сільської місцевості: «Людина тривалий час живе у стані хронічного стресу, наслідків якого можна уникнути або зменшити, вчасно звернувшись за психологічною допомогою. Однак у сільській місцевості відсутня мережа таких фахівців. Там люди позбавлені можливості отримати психологічну корекцію».

Науковий проект проводитиметься у межах всієї України із використанням кількісних та якісних методів дослідження – обстежень для вивчення посттравматичного синдрому, сподівань та стійкості; поглиблені інтерв’ю з вимушеними переселенцями, спеціалістами з психічного здоров’я, органами влади та неурядовими організаціями; аналізу статистики в сфері психічного здоров’я.

До команди проекту входять колеги з Бірмінгемського університету: доктор Ірина Кузнєцова (головний дослідник), доктор Джон Раунд з School of Geography, Earth and Environmental Sciences, доктор Йонатан Катлінг, School of Psychology, професор Оксана Міхеєва з Українського католицького університету та доктор Світлана Бабенко з Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Проект фінансується Wellcome Trust Institutional Strategic Support Fund (Великобританія).

Система Orphus
Рейтинг
0
0
0коментарів

Коментарі

додати коментар 

    Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

    Останні коментарі

    • enzian | 21 серпня 2017, 09:10

      А у Гундяя хоча б спитали?

    • dutchak1 | 21 серпня 2017, 08:55

      Існуюча Конституція України і існуючий цивілізований принцип відділення держави від релігії означає що в будові держави немає ніяких церков і релігій і державі глибоко начхати які там права і

    • Василий Петров | 20 серпня 2017, 21:09

      Если быть уже более точным, современная церковь, на самом деле, всё христианские ценности дискредитирует!!!!

    • Василий Петров | 20 серпня 2017, 20:49

      В том виде в котором существует церковь сейчас, она представляет собой маргинальную структуру опасную для общества, от которой необходимо как можно дальше дистанцироваться. Руководствуясь своими

    • Василий Петров | 20 серпня 2017, 19:37

      Взаимосвязь между правами и обязанности называется правовыми отношениями. Если мы признаём эту связь, мы являемся субъектами права и признаём себя полностью ответственными за все процессы

    Популярні статті місяця