"Московська церква": дозволити чи заборонити?
“Я візьму на себе сміливість рекомендувати українцям якомога скоріше і якомога жорсткіше вирішити питання з РПЦ, з московською церквою, яка перебуває на території України”, - таку заяву зробив днями відомий російський публіцист Олександр Невзоров, маючи на увазі УПЦ МП.
Свою рекомендацію Невзоров аргументував так: “Доти, доки вони (українці. - Авт.) не припинять діяльність цієї організації або істотно не вріжуть її на території України, доти їм не вдасться перемогти навіть в ідеологічній війні з Росією. Адже це пропагандистська організація. Це організація, яка висмоктує в України гроші й на ці гроші жирує і, знову-таки, веде війну проти України. Тому тут, як то кажуть, треба поквапитися".
Позицію російського публіциста підтримують і в Україні. “Те, що українці змушені миритися з присутністю УПЦ Московського патріархату в нашій країні, є ганебним та неприпустимим, - переконаний народний депутат Богдан Матківський. - Надто в час, коли Росія проявляє агресію щодо України”.
До слова, Богдан Матківський є одним з авторів законопроекту, покликаного обмежити діяльність Московського патріархату в нашій державі. Йдеться про законопроект №4511 “Про особливий статус релігійних організацій, керівні центри яких знаходяться в державі, яка визнана Верховною Радою України державою-агресором”. Цей документ викликав несприйняття у середовищі вірних УПЦ МП. Тут вважають, що в разі ухвалення законопроекту ця Церква може опинитися під забороною.
У тому, що діяльність УПЦ МП в Україні потребує пильної уваги, переконаний і народний депутат Дмитро Тимчук, який також брав участь у розробці згаданого законопроекту. “Ще задовго до агресії Росії, - зазначає парламентар, - парафії однієї з релігійних організацій в Україні із центром у Москві фактично були легальними майданчиками путінської машини зомбування. З початком агресії вони залишаються розсадниками українофобії та антиукраїнської пропаганди в нашій країні”.
Утім навіть опоненти УПЦ МП розуміють, що різкі кроки щодо однієї з найбільших в Україні Церков може обернутися непрогнозованими наслідками.
“Якби Президент підписав указ про заборону діяльності на території України Московського патріархату за аналогією із забороною російських соцмереж, це мало б негативний сценарій для країни. Тому що тоді весь негатив був би зосереджений на Президентові," - вважає Дмитро Тимчук. Тому, на його думку відповідальність за рішення щодо умов функціонування УПЦ МП має взяти парламент: "А Верховна
Рада - це колективна відповідальність. І в чому перевага парламентаризму? Що завжди можна сказати: цей закон ухвалив народ України. Так, може, він і неправильний, але це воля народу. Тому що народні депутати, відповідно до всіх світових стандартів демократії, реалізують право народу на ухвалення державних рішень”.
Тож чи є підстави для заборони УПЦ (МП) і наскільки реалістичний такий сценарій? Про це - у розмові з народним депутатом Богданом Матківським, заступником голови комітету ВР з питань культури і духовності Віктором Єленським, відомим українським правозахисником та політиком Степаном Хмарою, а також заступником директора Інституту політичних та етнонаціональних досліджень НАН України Олександром Майбородою.
- Чи було б нині виправданим кроком держави заборонити УПЦ (МП)?
Б. Матківський: - Держава не може втручатися у справи Церкви. Це загальнгозрозуміло. Але коли йдеться про безпеку країни, то держава повинна це робити - для того, щоб захистити себе і своїх громадян. На мою думку, якщо говоримо про УПЦ (МП), алгоритм повинен бути таким: мають бути зібрані (і підтверджені!) конкретні факти антиукраїнської діяльності цієї Церкви на теренах нашої країни. Тоді рішенням РНБО її слід забороняти.
В. Єленський: - Я категорично не згоден. В Україні конституційний і законодавчий простір не дозволяє заборонити релігійну організацію. На відміну від країни, котра пішла на нас війною (у Росії нещодавно заборонили Свідків Єгови, звідти “пачками” витісняють місіонерів), ми справедливо пишаємося тим рівнем релігійної свободи, який маємо.
По-друге, українське законодавство загалом дозволяє припиняти зловживання релігійної свободи. І те, що, скажімо, єпископи УПЦ (МП), які закликали до зриву мобілізації в Україні, досі не покарані, - це не проблема нашого законодавства, а проблема того, як у нас виконують закони.
По-третє, це не та ситуація, де можна використовували інструмент заборони. На чому тримається УПЦ (МП)? На тому, що її підтримують люди. Далеко не завжди ці люди свідомі того, що пропагує верхівка Церкви й особливо Московський патріархат. Бо мають справу з конкретним священиком, коли він служить, вінчає, хрестить, відспівує, коли він не пропагує ідеї “руского міра”. Вони ходять до тієї церкви, до якої ходили їхні батьки чи прабатьки.
- Які факти могли б стати підставою для заборони Церкви Московського патріархату в Україні?
Б. Матківський: - Таких фактів багато. Якщо пригадати весну 2014 року, то саме тоді храми, церкви та монастирі УПЦ (МП) стали на Донбасі перевалочними базами для сепаратистів. Крім того, є вже навіть доведені СБУ факти, що священнослужителі Московського патріархату очолювали бандформування так званих ДНР та ЛНР.
Якщо нині зайти до Києво-Печерської лаври і подивитися, які книжки там продає УПЦ (МП), то це суто антиукраїнська література. Я вважаю, що це абсолютно неприпустимо. До того ж тоді, коли проти України триває війна.
С. Хмара: - Називаймо речі воїми іменами: Російська православна Церква - це ідеологічний інститут російського імперіалізму. Ви бачили, щоб на акцію протесту в Росії
вийшов хоч один священик? Ні, вони цілковито підтримують владу.
Подивіться: куратором російської Церкви в Україні є народний депутат Вадим Новинський, який з порушенням закону набув українське громадянство за листом-клопотанням Порошенка, на той час міністра в уряді Азарова. Кримінальну справу за цим фактом порушили, але все затихло.
Людей, які ходять до московської Церкви, зомбують, виводять під Верховну Раду для протестів проти НАТО, проти всього українського, використовують для всіляких провокацій.
А пригадуєте інцидент, коли так званий митрополит Онуфрій (Предстоятель УПЦ (МП) - Авт.) і ще декілька його посіпак на урочистому засідання Верховної Ради, під час якого вшановували загиблих на війні Героїв, не підвелися?
О. Майборода: - Як на мене, таке вибіркове висмикування фатків - свідоме нагнітання ситуації. Через дії окремих священиків не можна забороняти цілу Церкву. Треба розпочинати кримінальні провадження проти священиків, які закликають до антиконституційних дій. Що стосується віри, то це суто внутрішній світ людини - він не регулюється законами. Законами регулюються дії самої Церкви як інституції, як релігійної організації.
Людина сама повинна вирішувати, в якій парафії їй перебувати. Хочете - розповідайте більше про негативну роль, яку значна частина кліру Церкви Московського патріархату відіграє нині в Україні. Пояснюйте їхні тексти, розтлумачуйте людям, у чому шкода багатьох їхніх проповідей для України. Але шаблею розмахувати не можна, віруючі цього не сприймуть.
- На вашу думку, наскільки ймовірно, що в Україні все-таки може дійти до заборони Церкви Московського патріархату?
В. Єленський: - Так, треба визнати, що позиція ієрархів і священноначалія УПЦ Московського патріархату викликає справедливе обурення багатьох людей. Це стосується позиції керівництва УПЦ (МП) щодо війни, яку вони називають громадянською, щодо їхніх закликів до миру, адресованих Україні, а не країні-агресору, щодо того, що священнослужителі цієї Церкви відкрито стали на бік ворога, і так далі.
Тому один із законопроектів, які підготовано, незабаром може стати законом. Як приклад, це законопроект №4511, що передбачає спеціальний статус для УПЦ (МП). Йдеться про те, що будуть спеціальні угоди з релігійними організаціями, чиї центри містяться країні, яку Верховна Рада визнала державою-агресором.
Плюс законопроект №4128, автором якого я є. Документ дасть змогу релігійним громадам, які хочуть вийти з-під юрисдикції Московського патріархату, зробити це. Нині таку можливість вони мають умовно. Їм кажуть: “Хочете змінити свою юрисдикційну належність - змінюйте, але храм, який побудували ваші батьки чи діди, залишіть, будь ласка, Московському патріархату”. Звичайно, це абсолютно неприйнятна ситуація.
С. Хмара: - Як на мене, влада мала б діяти раціональніше. По-перше, треба вимагати, щоб ця Церква не називалася УПЦ (МП), а змінила її на правильну назву - Російська Православна Церква в Україні. По-друге, слід узяти під пильний контроль діяльність цієї Церкви: фінансову, пропагандистську, підривну. Вивити, скільки у Києво-Печерській лаврі чи Почаївській лаврі офіцерів ФСБ, яку
літературу там розповсюджують і так далі. Подивіться, що донедавна вони називали себе УПЦ МП. А тепер навіть стараються не вживати “МП”. Це прямий обман вірних!
На жаль, у нас Служба безпеки як слід не працює. І навряд чи Президент та парламент наважаться на заборону УПЦ (МП). Керівництво держави не має політичної волі на це. Чому я тут песиміст? Бо згадайте, що Порошенко сам був висвячений на диякона в цій Церкві.
О. Майборода: - А як на мене, від ідеї прямої заборони УПЦ (МП) треба відмовитися. Тому що така заборона відчужить значну частину людей від влади і від України. Люди ходять до храмів Московського патріархату не тому, що підтримують агресію, а тому, що це звично для них. І жодним указами тут нічого не вдієш. Треба змінити свідомість людей, тоді вони змінюватимуть церкви, у які ходять.
Наталія ВАСЮНЕЦЬ
