Він був "зеком". Згодом оголосив себе "апостолом"
У столиці аферисти-сектанти впродовж місяця влаштовували моторошні "зцілення хворих від раку та вигнання диявола" -- неподалік СБУ І МВС
Про діяльність секти Мунтяна вже, мабуть, багато хто чув. Учора він був "зеком". Згодом оголосив себе "апостолом". Їздить надзвичайно дорогим авто "Феррарі". Відкрив телеканал. Оточив себе талановитими психологами, які розробили витончені технології впливу на людину, пише газета "Експрес".
Щоб відчути на собі, як це працює, вирішую стати однією з них -- членів секти Мунтяна. Їду до Києва. тут, у столиці, щодня упродовж останніх трьох тижнів Мунтян збирав тисячі людей -- нібито зцілювати від раку, інвалідності, виганяти бісів.
"Участь у наших заходах -- платна. Вартість -- 100 доларів. Гроші слід надіслати на рахунок, який ми вкажемо. Для вас виготовимо спеціальну картку зі штрих-кодом, адже без неї потрапити на лекції не зможете. Однак ви зобов'язані відвідувати захід кожного дня -- без жодного пропуску!" -- наказовим тоном розповідає консультантка по телефону.
Що мене чекало, тоді я ще не знала, хоча підозри почали закрадалися...
До апостола -- дев'ять кіл пекла
...За 15 хвилин до початку заходу підходжу до дверей "№14". Саме за ними мені мають видати перепустку. Тут як у вулику: з десяток столів, за кожним кілька людей, які щось записують, когось реєструюють. Перепустку видають без проблем, однак одразу просять звернути увагу на оголошення: "Штраф за втрату перепустки -- 200 гривень".
Далі знову перевірка. Вхід через двері, обладнані спеціальними турнікетами. Біля дверей -- охоронець. Йому треба дати перепустку. Він підносить її до зчитувача і пропускає. Далі проходжу через металодетектор, великий, у формі арки. Оскільки через велику кількість замків на рюкзаку апарат видавав жахливі звуки, мене додатково перевіряли вже меншим металошукачем. Тут усе серйозно. До "апостола" просто так не пустять.
Після ретельної перевірки піднімаюся на другий поверх, власне у великий зал. На дверях висять оголошення про заборону використання фотоапаратів, відеокамер тощо. Дивно.
"Місця усі помазані"
...Заходжу всередину. Зал заповнений. Організатори кажуть, що до них приїхало 10 тисяч осіб. Враховуючи, що вхід коштував нехай навіть 100 доларів, "апостол" зібрав за один захід понад мільйон!
... У залі багато людей на інвалідних візках. "Пастори" просто проводять сеанси зцілення. Кладуть руки на голову людям, читають молитву незрозумілою мовою. Раптом люди, над якими проводять таку терапію, починають блювати, вигукують дивні слова.
До мене підходить молодик. "Займайте місце. Тут ще багато благословенних, помазаних місць. Сідайте!" -- наказує.
Перші хвилини сиджу, завмерши. Люди підіймають руки вгору, на сцену за чергою виходять рок-гурти. Усі разом співають пісні, прославляючи Бога. Це така собі молитва.
"Воздайте славу великому Богу! Алилуя! Амен!" -- звучить зі сцени. Далі відчуваю на собі декілька поглядів. Розумію, що роблю щось не так. Адже кожен з присутніх тут з піднятими руками молиться, танцює, кричить, хтось рве на собі волосся.
Довелось грати роль їхньої вірної й робити те, що й вони. Прости, Господи. "Пастори" один за одним виходять на сцену й кричать у мікрофон "Халилууууя". Рекламують книги, ціна, яких, до речі, до 300 гривень. Закликають їх купувати.
Рекламують диск пастора. Лунають оплески. Люди виконують команди: "Сідайте", "Обіймайтеся!". Переді мною -- наче зазомбована маса.
Пастори дякують за десятину від парафіян. Слова про гроші та обов'язок ділитися тут звучать регулярно.
На сидіннях знаходжу анкету -- запрошення на саміт "Четвертий вимір", який відбудеться у грудні. Потрапити на нього можна лише за 300 доларів. Пастори наголошують: вхід обмежений, поспішайте! А відбуватиметься він у селі неподалік Києва. Поки люди заповнюють анкету, на сцені з'являється жінка Людмила, яка зцілилася від... боргів. Театральності їй не позичати. Розповідає, як розмовляла зі Святим Духом про кредитні картки, а потім якось Святий Дух погасив її борги. Люди її уважно слухають. Дивлячись у їхні очі, розумію, що вони свято вірять кожному її слову. Схоже, їх просто загіпнотизували.
Помічаю, що кожен має записник. Люди занотовують майже кожне слово "пасторів". Для них це наука. Згодом на сцені з'являється проповідник із Кот-д'Івуара Робер Діон. Вочевидь, це улюбленець публіки. Його зустрічають неабиякими оваціями. Він, як і всі інші "пастори" настирливо наголошує на пожертвах.
"Дай, і тобі воздасться. Завдяки тому, що ви даєте пожертви, Бог ніколи не буде байдужим до ваших бід, -- переконує "пастор". -- Треба бути щедрим і віддавати десятину".
...Нарешті перерва. Голова йде обертом від побаченого і почутого. Хоч тепер відпочину від цього театру абсурду. Та, виявилося, що і цю годину без "парафіян церкви" -- ніяк. У супермаркетах, магазинах їх теж повно. Кияни кажуть, що цьогоріч їх, як ніколи, багато.
Здається, новачків вони бачать здалека. Тож одразу "сідають на вуха" -- монотонно торочать однотипні історії.
"У мене гастрит був -- вилікувався. Вже сім років я -- вірний служитель цієї церкви. Я покаявся. Мої батьки покаялися. І ви покайтеся! -- каже чоловік, який приїхав із дружиною. -- Це надійна церква. Ви просто мусите сюди ходити. Тут зціляють від усього. У людей ноги виростають, а в знайомої, уявіть, яйники виросли".
Розмовляючи зі мною, чоловік із кишені виймає слуховий апарат. "Уявляєте, ось знайшов на кріслі, сьогодні. Хтось під час молитви зцілився. Гарантую!" -- каже. Що ж, дар переконувати в нього від "апостола" Володимира. Готувався до зустрічі з новенькими заздалегідь.
"А сьогодні можна якісь пожертви робити?" -- питаю.
"Так. Звісно. Це завжди можна і треба робити, -- відповідає, затягуючись цигаркою. -- Можете навіть партнером стати. Але для цього слід робити спеціальні пожертви. Щомісяця слід перераховувати гроші. Від 10 доларів -- це мінімум. А так такса різна: 50, 200, 500. Найбільший партнерський внесок -- 2000 доларів. Можна ще вступити в "академію пасторів". Це коштує 200 доларів". -- пояснює чоловік.
Далі чергові розповіді про зцілення, відео, гучна музика, спецефекти.
"На Мунтяна працює група професійних психологів. Здебільшого це нейролінгвістичне програмуваня, а також раціональна дія: залякування, шантаж, -- пояснює Юрій Ірхін, психолог-криміналіст. -- На масових сеансах використовує гучну музику -- надвисокі частоти, ритмічність, спеціальну кольористику, сценічні рухи. Сам Мунтян чудово володіє артистизмом, талантом переконувати -- мовляв, Богу гроші не потрібні, йому потрібна душа. У цьому й полягає абсурд цієї секти. Усі експерти давно визнали, що ця церква -- секта. І що це порушення статті 190 Кримінального кодексу України. Однак ніхто нічого не робить і секта продовжує існувати. Значить це комусь вигідно. Кому? Можливо, спецслужбам або ще комусь. Лише Мунтян не керує цією структурою -- його "кришують".
Демона з мене виганяли аж два "пастори"
...Після музичної перерви "пастор" Вікторія, дружина Мунтяна, молиться за усіх присутніх. "Родове прокляття буде зруйновано. Свобода. Кров’ю Ісуса!" Тим часом волонтери ведуть на сцену людей для зцілення. Що цікаво, беруть не всіх.
“У мене двоє діток хворих -- розумово відсталі. Я двічі просився, щоб піти на сцену до пасторів на зцілення, але мене не взяли”, -- розповідає один чоловік. Помічаю, беруть своїх або ж фанатиків. Розумію одне: треба потрапити на сцену. Оскільки я не належу до секти, довелося прикинутися фанатиком -- махання руками, хапання за голову, сльози -- усе це подіяло. На мене звернула увагу юна волонтерка -- підійшла. Кажу, що потребую зцілення. Вона, вагаючись, погодилася провести мене до сцени.
Уже до "пасторів" проводить охорона. На сцені -- неконтрольований натовп. Відчувається різкий дивний запах, не зовсім диму, не
зовсім газу. Дерло в горлі. Мене заштовхують у руки "пастора". Жінка хапає за голову. Белькоче щось незрозуміле і штовхає. Я
похитнулася, але не впала. Усі, з ким таке ж роблять, -- падають, втрачають свідомість. До мене одразу ж підійшли охоронці, підвели до іншого пастора. Інша жінка знову схопила мене за голову, проговорила ще одне заклинання й штовхнула мене ще сильніше. Цього разу я впала, але не тому, що подіяла вища сила, а від потужності поштовху. Аби не викликати підозру, вирішила кілька хвилин, як і всі, полежати із заплющеними очима. Встаю. Хочу зійти зі сцени. Кажуть, не можна. Думаю, ось тут мені й кінець. Мене ведуть за сцену. Поки йду, аналізую: під час сеансу "вигнання диявола й зцілення", крім підвищеного серцебиття і спітнілих долонь (від страху), не відчула більше нічого.
Мене заводять у невелику кімнату. Тут коїться щось незрозуміле. Одна жінка зомліла. Їй ніхто не допомагає. Інша гавкає,
якась бабуся впала на підлогу, б’ється у судомах. Підбігає черговий "пастор". “Во імя Ісуса вийди з неї, дияволе". Жінка блює. Картина, яку я бачу, нагадує кадри з фільму “Шість демонів Емілі Роуз”. До мене підходить одна з сектанток, починає розпитувати про зцілення.
Думаю, що вигадати. Кажу, що дуже хворіла, було в сім'ї прокляття розлучення, а під час зцілення на сцені відчула чистоту, побачила світло, чула шум у голові, стало тепло на серці.
"Це ви так зцілилися! Так у вас зруйнувалося прокляття розлучення. Вам треба обов'язково віддячити Богу матеріально!" -- підсумовує вона.
Геніально. У мене такого прокляття, якого я начебто позбулася, дякувати Богу, ніколи й не було... Отже, навколо -- суцільний театр, із добре прописаними ролями для кожного учасника.
...Повертаюся у зал. Там завершується сеанс зцілення. "Апостол" навіженим голосом кричить, що зараз усі пристутні позбудуться усіх своїх проблем. Потім їх перераховує. Тут все -- від раку і невиліковної інвалідності до родового прокляття і проблем із чоловіком. Відчувається, що хтось дуже ретельно попередньо проаналізував проблеми людей, які зібралися. Вони чують те, що хочуть. Мабуть, саме тому легко прощаються із грішми.
У сектантів -- випускний
... 11.45. Останній день заходу. Називають його "випускний". Біля Палацу спорту -- людно. Знову з'їжджаються "пастори" та й сам
"апостол". Дешевих автомобілів тут нема -- кабріолет BMW у дружини "апостола", він роз'їжджає то на "Феррарі", то на "Мерседесі". У
звичайних "пасторів" -- "Лексуси". Тут клас автопарку вищий, ніж у Верховній Раді.
...Напередодні "пастори" наголошували: "Завтра -- День відчинених дверей. Не приходьте самі! Приводьте друзів". Звісно ж, більше парафіян -- більше десятини. Святкували випускний разом із сектою Мунтяна "95 Квартал", Анастастасія Приходько, Віктор Павлік.
Звісно ж, не обійшлося і без виступу "апостола" Володимира. Він вміє проникливо (голос із легкою хрипотою, що проникає у серце),
розповісти, як "спілкується із Святим Духом". Дивно, але присутні слухають такі небилиці з відкритим ротом, кожне слово конспектують. Неймовірно, адже на календарі -- двацять перше століття!
"Це не церква, а рабство, -- каже Віталій, колишній парафіянин цієї секти. -- У мене вимагали 8 тисяч гривень. Я не мав. Мене вигнали. А коли я розповів іншим людям, що зі мною зробили, мені почали погрожувати, казали, що розіб'ють голову.
Людей тут виганяли за те, що вони не приводили нових вірних, виганяли за те, що не приносили пожертви. За те, що людина не
дала десятину, в секті Мунтяна могли проклясти. Був випадок, коли "апостол" Мунтян закликав усіх присутніх проклясти 16-річну дівчину, яка розказала комусь правду про нього. Люди молилися за те, щоб її вбив диявол. А якось людей не випускали із залу в туалет. Жінка впісялася просто на місці. Там чинять насильство над людьми, ображають, матюкають, знущаються".
"Секта Мунтяна діє з 90-их років. Кількість потерпілих за цей час -- незліченна, -- каже Ян Щекатуров, директор Дніпропетровського міського центру допомоги жертвам деструктивних культів "Діалог". -- Нещодавно звернулася жінка. У її сина рак мозку. Лікарі
кажуть, що, зробивши операцію, його можна вилікувати, однак хлопець у цій секті. Він забрав усі гроші й забув про матір. Повернути його не можна. Мунтян привертає молодь своїм сленгом, крутизною, поведінкою. Та, люди, одумайтеся! З усіх "пасторів" я зустрічав лише двох із вищою освітою, усі решта закінчували лише школу або училище. Це -- секта. Вони працюють на високому шахрайському рівні. Спершу пісні співають, прапорами махають, а тоді збирають пожертви. Це така методика. Була жінка, у якої "пастор" відібрав будинок. Це комерційна структура. Там всі послуги платні. Хіба ж справжня церква таке собі дозволить?".
До слова, свого часу Володимир Мунтян був засуджений за шахрайство, крадіжку. Сьогодні він назвав себе "апостолом". Дивовижно, але, як з'ясувалося, в нашій країні є люди, які в це повірили.
Юлія ГОЛОДРИГА
