Сергій Бухаров: «В Україні найкраще на пострадянському просторі законодавство щодо свободи совісті»
Сергій Бухаров — головний спеціаліст відділу охорони культурної спадщини, національностей та релігій управління культури Чернівецької обласної державної адміністрації. В цьому інтерв’ю він розповідає про специфіку своєї діяльності.
Сергій Андрійович здобув ступінь магістра в Чернівецькому національному університеті на філософсько-теологічному факультеті за напрямком релігієзнавство. Сьогодні навчається в Українському гуманітарному інституті на третьому курсі філологічного факультету, заочна форма навчання.
В чому полягає основна мета вашої діяльності?
Основна мета — взаємодія держави і церкви у Чернівецькій області. Вона включає реєстрацію статутів релігійних громад області, повернення культових споруд, розгляд звернень, ведення статистики щодо релігійної ситуації у краї та ряд інших обов’язків.
Ваші повноваження більш функціональні чи формальні?
Вони носять функціональний характер: щоденно маєш справи з конкретними людьми, що належать до конкретних церков.
Чи може людина на посаді уповноваженого по справах релігій бути приналежною до певної конфесії чи релігії?
Думаю, що кожен в наш час належить до певної конфесії. Інша справа, наскільки це впливає на твою роботу. На моє переконання, людина може мати особисту віру, і це їй лише допомагатиме у власному житті і роботі. Але на роботі треба бути передусім державним службовцем. Однаково ставитися до всіх віросповідань, не вступати у конфлікти і суперечки щодо віри.
Які основні проблеми в релігійних колах є в Чернівецькій області?
Напевно, вони схожі з проблемами в інших областях нашої країни. Насамперед, це політизація релігії. Сьогодні в Україні є дуже багато політики. На жаль, церква не є виключенням. Це призводить до того, шо релігійні громади часом перестають дбати про душі людей та їх спасіння, суспільно-корисні справи, а починають займатися переконанням людей у тій або іншій ідеології, у тих або інших поглядах, що не мають відношення до віри.
Іншою проблемою релігійних спільнот, на мою думку, є пошук свого місця у суспільстві. Чим має займатися церква? Яка її соціальна функція? І сьогодні багато релігійних громад починають брати більшу участь у житті суспільства. Це, насамперед, допомога постраждалим у результаті військових дій на сході країни, милосердя, просвітництво, протидія алкоголізму, абортам, асоціальній поведінці.
На жаль, існує проблема ворожого ставлення до представників інших віросповідань.
Чи трапляються сьогодні випадки порушення свободи совісті в Чернівецькій області?
Значних порушень немає. Іноді трапляються окремі випадки, які можна трактувати як нерівноправне відношення до людини за ознакою її релігії. Наприклад, в одному селі блокують будівництво культової споруди однієї з конфесій. По цьому питанню є відповідне рішення суду, але сільська рада вперто не бажає надавати їм визначені законом дозволи, при цьому порушуючи Конституцію України та закони України.
Як релігійна спільнота може допомогти владі у сучасних реаліях?
Насамперед — молитвою. Це часто недооцінюють, але я вважаю, що суспільство, «озброєне» молитвою, може подолати багато проблем. По-друге, звісно, навчаючи людей моральним чеснотам та засуджуючи гріхи. Наприклад, існує проблема корупції в країні. Але і корупціонери, і ті люди, що, умовно скажемо, «носять» їм гроші, ходять до певної церкви. При цьому, на жаль, у церкві вони почувають себе комфортно, не маючи докорів сумління. І це є сучасною нормою нашої країни. Багато злочинів (гріхів), на превеликий жаль, суспільством і релігійною його частиною сприймається як норма. Також церква може допомогти владі у соціальних проектах, вихованні і багатьох інших речах.
Як ви можете охарактеризувати відносини церкви і держави в Україні на сьогоднішній день?
Ці відносини на досить високому рівні. В нашій країні дуже гарне законодавство щодо свободи совісті. Напевне, найкраще на пострадянському просторі. Це відзначають і експерти, і представники церков. Держава в цілому дослухається до думки церков. До думки Всеукраїнської Ради Церков та релігійних організацій та обласних рад церков, які можуть висловлювати свої думки з різних питань. Наприклад, в Чернівецькій області так впроваджувався предмет «Християнська етика».
Водночас і державі, і церкві є куди розвиватися. Думаю, багатьом церквам треба долати ізоляціоністський підхід і більше перейматися соціальним життям країни, вихованням і іншими питаннями. З іншого боку, владі треба ставати більш відкритою до церкви і того, що вона може запропонувати, а також позбуватися упередженого ставлення до певних конфесій, що подекуди має місце.
Чи можете ви назвати релігійні громади, які займають найактивнішу соціальну позицію?
Напевно, всі конфесії займають активну соціальну позицію. Але протестантські церкви роблять це найбільш послідовно та систематично.
Що повинна робити церква під час воєнних конфліктів?
Молитися за мир. Допомагати тим, хто потребує цієї допомоги.
Тим людям, кому віра дозволяє тримати зброю, — захищати свою країну від агресії у збройних силах та інших силових відомствах, кому ні — бути активними у милосерді, волонтерстві.
Яке ваше особисте ставлення до капеланства в теперішній воєнній ситуації в Україні?
В умовах війни людині потрібна віра та моральні орієнтири. Тому до капеланства ставлюся позитивно.
Як ви оцінюєте сучасне суспільство: воно стало більш релігійним чи секулярним?
І те, й інше. З одного боку, суспільство в нашій країні старається віднайти віру. Після радянського періоду відкриті тисячі храмів та молитовних будинків, люди більше прилучаються до релігії. З іншого боку, ми живемо в час секуляризації. Для багатьох людей віра стає поверхневою або взагалі непотрібною. А сучасна культура все більше просякнута насильством, еротикою, аморальністю, що свідчить про меншу релігійність людей або, сказати правильніше, про меншу релігійну моральність.
Що може зробити християнська спільнота для підняття духовності серед молоді?
Я думаю, що молоді особливо потрібні орієнтири. Говорячи словами одного діяча, у молоді багато енергії, але часом немає вектору. Якщо є енергія, але немає правильного методу її застосування, вона може зруйнувати людину зсередини. Зараз все більше церков усвідомлюють необхідність роботи з молоддю. Але це проблемне питання, адже не завжди церкви готові говорити на актуальні проблеми молоді, а з іншого боку — молодь відкидає авторитети, в тому числі і релігійні. Через це вона просто не чує церкву.
Як ви оцінюєте впровадження предмету «Християнська етика» в школах?
Позитивно. Це треба робити. Звісно, треба це робити правильно, але це дуже нагальна справа.
Які найефективніші методи впливу використовує християнська церква для підвищення духовності у дітей та молоді?
Важко відповісти. Напевне, діяльність через суботні та недільні школи.
Чи вплине євроінтеграція на духовність українців?
Так. Іде процес глобалізації. Те, що сьогодні є на Заході, найвірогідніше, буде і в нас через певний період часу. Це стосується як доброго, так і поганого. Думаю, це відбуватиметься незалежно від того, як триватиме процес прийняття законів, через які Україна входить в Європу. Ми живемо в єдиному інформативному просторі: дивимося одні і ті ж фільми, читаємо одні і ті ж книжки, користуємося одним Інтернетом, вдягаємося в однаковий одяг і їмо ту ж їжу. Невже можна вважати, що ми не перебуваємо і під культурними впливом? Глобалізація має пряме відношення до релігійної сфери.
Розмовляв Андрій Ватаман
