У центрі уваги: Фільм про священників-педофілів, як прірва між Ватиканом і Москвою
Схвалення Ватиканом фільму про педофілів-священників, який отримав "Оскар", кардинально відрізняється від реакції православної церкви через найменшу критику
Цього року вибір у номінації Найкращий фільм Американської кіноакадемії має присмак скандалу. Зокрема бажану статуетку отримала команда фільму "У центрі уваги", який розповідає про роботу акул пера з американської газети The Boston Glob і педофілію у католицькій церкві.
Кіно розпочинається з поодиноких випадків і гучних звинувачень у педофілії католицького священика. Але згодом, завдяки детальній роботі журналістів з’ясовується, що це далеко не одинока історія, а явище, яке має масовий характер і насправді замовчувалося десятиліттями.
Вражає, що в основу стрічки лягли реальні події, які призвели до великого скандалу у Ватикані та відставки кардинала Бернарда Лоу - архієпископа Бостонської єпархії, однієї з найбільших у США. Крім того, через той скандал бостонська єпархія продала церковне майно, щоб розплатитися із жертвами священиків-педофілів. Адже постраждалими виявилося понад 500 дітлахів і кожному з них церква обіцяла виплатити приблизно $170 тис. компенсації, що у сумі склало $ 85 млн.
Зрештою на цьому скандал зі священиками-педофілами не зупинився. З легкої руки бостонських журналістів пошесть з розкриттям злодіянь католицької церкви чкурнула не лише до американських міст, а й до інших континентів, зокрема до Англії, Ірландії, Італії та ін. Очевидність проблеми визнав також Папа Римський.
І навіть зараз Ватикан не відхрещується від цієї біди. Зокрема про це свідчить свіжа реакція офіційної газети Ватикану The Osservatore Romano, яка позитивно відреагувала на перемогу фільму "В центрі уваги" (Spotlight).
Однак цілком адекватна реакція католицької церкви на цю доволі скандальну ситуацію щонайменше вражає вірян православної церкви, де гріхів і злодіянь, як відомо, не менше.
У наших реаліях журналісти, які хоч трохи намагаються, наприклад, критикувати Українську православну церкву Московського Патріархату (УПЦ МП) звикли, що у відповідь у кращому випадку отримають прокльони, а в гіршому – погрози у фізичній розправі чи позови до суду. І ніхто на їх захист не стане, якою резонансною історія не була б. Тобто святим отцям все і завжди зійде з рук.
Згадаймо, як владика Павло, намісник Києво-Печерської лаври УПЦ МП чи просто Паша Мерседес реагує на гострі питання про його статки. Так, три роки тому у журналістки Ксенії Карпенко з журналу "Кореспондент", яка брала коментар з приводу розкішного життя священників, він відібрав телефон і заломив руки. Ще більш хамською була поведінка Павла під час спілкування з журналістом Михайлом Ткачуком. Так, у відповідь на питання про ресторани у Лаврі і дорогі авто батюшка погрожував судом. "Вдягни туфлі нормальні, що ти ходиш, як бомж. Нєвєжда якийсь", - підсумував розмову з журналістом намісник Лаври.
А восени минулого року Паша Мерседес геть розперезався і похвалився, як наслав безпліддя на журналістку, яка начебто посміла вдарити його у власній машині. При чому після всіх цих випадків жодного натяку на "осмикування" владики з боку його керівнитцва через таку ганебну поведінку навіть не було.
Цинізмом вражає і історія з журналістами, які провели розслідування щодо "мародерства" священників УПЦ МП у 2009 році в Одесі. Зокрема тоді журналіст Богдан Грабовський оприлюднив "вирок" церкви: "Віднині в Свято-Успенському патріаршому Одеському, Свято-Пантелеймонівському, Свято-Іллінському, Свято-Іверському чоловічих монастирях будуть возноситься молитви про те, щоб Господь надоумив скорботою і хворобами збожеволілих наклепників на Христа і його святу церкву Ольгу Князь, Світлану Годовенко і Лілію Фещенко ".
Тож, уявити, щоб у прокат вийшов фільм, який би детально розповідав про злочини УПЦ МП, а тим паче сама церква розкаялася у своїх злодіяннях - щось за межами фантастики.
Зрештою і очікувати на якусь більш зрілу реакцію з боку церкви, яку очолює Патріарх Кирило, для якого понад усе захмарні статки, маєтки, годинники Rolex і прислужування владі, навіть не доводиться.
У цьому випадку все продається і замовчується, якою грандіозною не була б журналістська робота.
Кароліна ТИМКІВ
