Чи скасував Кличко відміну пільг для УПЦ (МП)?
28 січня 2015 року Київрада вирішила позбавити Українську Православну Церкву (Московського Патріархату) пільг на сплату податку на нерухомість. У відповідь на це мер Віталій Кличко зазначив, що як Київський міський голова вже підписав проект рішення про скасування цієї дискримінаційної норми.
«Сьогодні депутати ухвалили рішення щодо різної процентної ставки на нерухомість для Церков різних релігійних конфесій. Це рішення не має правової сили та суперечить Конституції. У статті 24 Конституції прописано, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками релігійних та інших переконань. До того ж, коли сьогодні у суспільстві і так напруга, ми не повинні створювати підстав для розколу за ознаками національності, мови чи релігії», – підкреслив Кличко.
Після цієї заяви різноманітні ЗМІ та сайт УПЦ (МП) повідомили, що Кличко скасував резонансне рішення Київради. Проте треба зробити кілька уточнень щодо цього:
1. Міський голова не має повноважень скасовувати рішення міської ради як представницького органу! Але згідно з Регламентом Київради мер Кличко може лише у 5-денний термін зупинити ухвалене Київрадою рішення та внести його на повторний розгляд міської ради із обґрунтуванням зауважень. Тож доведеться почекати наступної сесії Київради.
2. Київрада при цьому може відхилити зауваження мера. Якщо депутати підтвердять своє попереднє рішення 2/3 голосів від свого складу, то воно набере чинності. Тоді Кличку доведеться опротестовувати його до прокуратури або до суду.
3. Дійсно, Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» в унісон з Конституцією гарантує: “Усі релігії, віросповідання та релігійні організації є рівними перед законом. Встановлення будь-яких переваг або обмежень однієї релігії, віросповідання чи релігійної організації щодо інших не допускається” (стаття 5).
4. Міський голова згідно з Законом «Про місцеве самоврядування в України» уповноважений забезпечувати додержання Конституції та законів України.
Емоцій та інформаційного шуму навколо цього питання багато, але у підсумку результат виявиться нульовим. Ефективніше було б не розпалювати релігійну ворожнечу, а притягувати до відповідальності конкретних осіб, які зловживають посадою священика або використовують ім’я церкви з політичною метою або проти цілісності та незалежності держави. Адже кримінальне покарання має гарну превентивну і виховну функцію для інших.
