Мародерство починається з історії

19.09.2014, 15:45
Аукціон у Москві, де мають продавати один із примірників Острозької Біблії, має відбутися 25 вересня. Звісно, продавці «приховуватимуть», що ця книга не російська, а українська. Бо ще чого доброго ціна впаде.

Як «русифікували» Острозьку Біблію

Зовсім недавно Російське інформаційне агентство «Новости» оприлюднило новину «Одна из первых напечатанных книг в России выставлена на аукцион». Здавалось, новина як новина. Хіба мало хто і де виставляє на продаж старовинні книги. Торгівля антикваріатом — це серйозний бізнес. Та річ у тім, що «однією з перших надрукованих книг у Росії», виявляється, є... Острозька Біблія. А щоб читача переконати, ніби це саме так, РІА «Новости» нагадало, що згадану книгу надрукував Іван Федоров, якого росіяни вважають своїм «первопечатником». Нагадали в цьому короткому повідомленні й про те, що 1663 р. у Москві було перевидано Острозьку Біблію. У Росії, цю книгу, до речі, вважали «первопечатной» Біблією. Щоправда, інформатори з РІА «Новости» про це не згадують. А згадують, що Острозька Біблія використовувалася до 1740 р., тобто до видання Єлизаветинської Біблії, в Росії як визнаний біблійний текст. Словом, Острозька Біблія — це російська книга.

У цьому повідомленні, що не речення — то фальсифікація. Але подібні фальсифікації для росіян — річ звична. Хіба мало вони присвоїли собі української (та й не лише української) історії. І Київська Русь — їхня, і Київ — «мать городов руських», і «Повість временних літ» теж їхня. Зрештою, вони в нас навіть назви Русь, Росія забрали. Ну то чого б не вкрасти Острозьку Біблію? Це ж, за великим рахунком, «дрібниця».

Насправді, немає жодних підстав називати Острозьку Біблію «однією з перших надрукованих у Росії книг». Побачила вона світ 1580 — 1581 рр. в українському місті Острозі. У той час це місто входило до складу Речі Посполитої. І ще понад двісті років Острог залишався в складі цієї держави. Тому заявляти про те, що ця книга була надрукована в Росії, це або вияв дрімучого невігластва, або свідома фальсифікація.

Щоправда, можна твердити, що книгу надрукував росіянин Іван Федоров. Що і роблять інформатори з РІА «Новости». Не будемо звертатися до дискусій щодо походження цього друкаря, місця його навчання й т.д. Зазначимо лише, що він працював на замовлення українського князя Василя-Костянтина Острозького, який фундував згадане видання. Якби не князівські гроші, книга просто б не побачила світ. На неї треба було затратити чималі кошти. Та справа не лише в грошах. Треба було підготувати до друку це видання, а то надзвичайно складна робота. Адже реально в той час повного тексту Біблії церковнослов’янською мовою не існувало. Редактори Острозької Біблії на чолі з Герасимом Смотрицьким при укладенні книги використовували грецькі, латинські, старослов’янські біблійні тексти, а також їхні переклади на слов’янські мови, зокрема польську й чеську. До речі, передмови до Біблії написані Герасимом Смотрицьким та князем Василем-Костянтином Острозьким. І лише післямова — Іваном Федоровим. Тому вважати цю книгу російською (в сучасному розумінні) аж ніяк не випадає.

Росіяни, точніше, московіти протягом тривалого часу не могли запропонувати кращий, аніж Острозька Біблія, біблійний текст церковнослов’янською мовою. Згадувана РІА «Новости» Біблія, видана 1663 р. у Москві, — це практично та сама Біблія Острозька. Та, зрештою, й Єлизаветинська Біблія 1740 р. взяла за основу Острозьку Біблію. В принципі, дивного тут нічого немає. І в XVII, і в XVIII ст. саме українські книжники несли знання в малоосвічену Московію. Це загальновідомі факти. Але про них намагаються не говорити російські автори. Бо навіщо? Показувати, як «молодший брат» навчав «старшого»? І що без цього «молодшого брата» Росія не відбулася б як імперія — і в сенсі культурному, і політичному.

Аукціон у Москві, де мають продавати один із примірників Острозької Біблії, має відбутися 25 вересня. Звісно, продавці «приховуватимуть», що ця книга не російська, а українська. Бо ще чого доброго ціна впаде.

P.S.: «День» зателефонував у редакцію журналу «Дилетант» із проханням прокоментувати ситуацію з публікацією цієї новини. Утім, нас попросили свої зауваження та запитання викласти у письмовій формі. Просимо текст нашого автора, професора Петра КРАЛЮКА, вважати таким зверненням.

"День", 19 вересня 2014 року