Кращий спосіб говорити про віру. Чи існує спосіб подолати релігійну нетерпимість?
З урахуванням глобальних демографічних змін, наразі це питання є життєво важливим. «Найбільш певний прогноз, який ми можемо зробити щодо практично будь-якого сучасного суспільства - це те, що через покоління воно буде більш різноманітним, ніж сьогодні», - пише політолог Роберт Патнем. «Це вірно для країн від Швеції до США і від Нової Зеландії до Ірландії»
З урахуванням глобальних демографічних змін, наразі це питання є життєво важливим. «Найбільш певний прогноз, який ми можемо зробити щодо практично будь-якого сучасного суспільства - це те, що через покоління воно буде більш різноманітним, ніж сьогодні», - пише політолог Роберт Патнем. «Це вірно для країн від Швеції до США і від Нової Зеландії до Ірландії»
У США це питання має особливе значення з тієї простої причини, що американське суспільство є дуже релігійним і дуже різноманітним, і у питаннях, які стосуються віри, значно більш поляризованим, ніж чверть століття тому.
США пишаються тим, що вони приязно вітають людей різних віросповідань. Білль про права починається гарантією свободи віросповідання. У 1970 році Джордж Вашингтон надіслав єврейській конгрегації листа, де висловив бажання, щоб вони «продовжили користуватися та заслуговувати на добру волю інших жителів» та зазначив, що уряд «не санкціонує фанатизм».
В 2010 році пристрасний та мужній захист мером Блумбергом будинку Кордоба (CordobaHouse) – так званої мечеті GroundZero(хмарочос побудований на місці, де раніше були башти-близнюки – Ред.) став важливим додатком до довгої та благородної традиції залучення (інших релігій Ред.). (Ця промова варта уваги).
Але тоді як останні покоління робили значні спроби просувати та підтримувати етнічну та расову різноманітність (все від «Вулиці Сезам» до мультикультурних досліджень та тренування робочої сили), єдиною темою, якої не торкалися, була віра. Американцям зручніше було зростати говорячи про расу, етнічність, стать та сексуальну орієнтацію, але не про віру. Це питання - дуже особисте, дуже розділяє і дуже вибухонебезпечне. Як можна вести продуктивну дискусію між людьми, чиї заповітні переконання (однозначно дані Богом істини) не можна примирити?
Цей процес чиказька організація під назвою Міжконфесійне молодіжне ядро (InterfaithYouthCore(IFYC) звела до чогось між мистецтвом та наукою, демонструючи як об’єднати студентів коледжів різних віросповідань та переконань так, щоб розвинути в них більшу повагу, комфорт та цінування традицій один одного.
В ході своєї діяльності IFYCсистематизувала процес виховання міжконфесійних лідерів та план з організації кампаній «Разом краще», міжконфесійних акцій в межах кампусів, які за словами самих студентів та викладачів мають надійні позитивні результати. Минулого року організація тренувала студентів, які проводять кампанії на 106 кампусах. А в наступні п’ять років IFYCпланує поширити свої зусилля на 1,5 тис коледжів.
«Ми можемо створити середовище та програми для того, щоб виховати більше таких лідерів. Нам не треба чекати доки Бог скине на нас Мартіна Лютера Кінга», - каже засновник IFYCЕбу Пател, який одночасно є членом консультативної ради при президенті Обамі з питань віри й сусідства та автором книги, яка вже готується до друку «Священна земля: Плюралізм, упередженнята обіцянка Америки».
Тому не дивним є те, що багато американців підтримують неприйняття тих, хто сповідує відмінні від їхніх переконання, особливо мусульман та мормонів, але також християн-євангелістів, католиків, євреїв та групи, яку найбільше за все зневажають – атеїстів. Більшість американців переконані, що, наприклад, іслам та мормонізм мають мало спільного з їх вірою. Чи змінилося б їх ставлення якби вони дізнались, що, наприклад, найважливішою цінністю в ісламі є милосердя, і що мусульмани шанують Ісуса, або що для мормонів найважливішим є «працювати, щоб допомогти бідним»?
Скоріш за все якби вони познайомились з людьми, які є носіями цих цінностей. У своїй книзі «Американське милосердя: як релігія розділяє і об’єднує нас» Роберт Патнем та Девід Кемпбелл спираються на соціальні науки для того, щоб показати наскільки сильно наші відносини формують наше ставлення до інших груп. «Ми можемо достатньо точно показати, що коли ви стаєте друзями з кимось, хто сповідує іншу віру, це робить вас не тільки більш відкритим до людей цієї віри, але й до людей інших віросповідань. Це робить вас загалом більш толерантним», - вважає Патнем. «Це - фундаментальний принцип роботи InterfaithYouthCore».
Кампанії IFYC«Разом краще» спираються на такі висновки: найнадійніший спосіб поліпшити ставлення до релігійних груп – цілеспрямовано сприяти конструктивним відносинам щодо спірних питань та здобути «цінні знання» про традиції іншої віри. Найгіршим же, що може зробити суспільство, є продовжувати те, що воно робить сьогодні: дозволяти формування відносин під впливом нав’язливих голосів, голосів нетерпимості, політичної доцільності та ксенофобії. «Якщо ми не говоритимемо відкрито про віру та не об’єднуватимемо людей різних традицій, ми програємо людям, які раді будувати бар’єри», - каже Пател. «Фундаменталісти біжать туди, куди бояться ступити ліберали», - додає він цитуючи слова філософа Майкла Сендела.
У чому секрет полегшення обміну, який веде до конструктивних відносин? «Треба почати з акцентом на цінність, яку розділяють усі, таку як милосердя, співчуття до бідних, турбота про навколишнє середовище чи служба, щось, що заохочує людей показати краще, що в них є та найкраще, що має їх традиція», - пояснює віце-президент з лідерства IFYCЕйпріл Мендез.
Після цього лідери розходяться по кампусу, щоб зібрати студентів для участі в певній діяльності, яка стосується цінності, яку всі вони розділяють. Так, наприклад, в 2010-му році студенти з Університету Іллінойсу зібрали тисячі волонтерів та послали мільйони продуктових наборів жителям Гаїті після землетрусу. Цього року студенти з Університету Огайо почистили місцевий водогін. У коледжі Августана, Рок Айленд, Іллінойс, провели марафон приурочений до Дня подяки та зібрали гроші для місцевих будинків для безпритульних. В Університеті Домінікан, в Рівер Форест, Іллінойс, влаштували обмін «Швидка віра». В інших містах студенти організували міжконфесійні обіди, кампанії проти сексуального насильства та з допомоги безпритульній молоді, кожного разу розмірковуючи про те, як їх бажання допомагати іншим диктується їх вірою та світоглядом.
Такий підхід відрізняється від того, як зазвичай будують міжконфесійні діалоги. Тут розмову ведуть студенти, а не релігійні вчені; до них належать і агностики, і атеїсти, які не зорієнтовані на релігійні вчення самі по собі, а більше на ставлення студентів до своєї віри та їх філософські переконання.
За словами Ватіни МакЛаурін, студентки з Августана, яка допомагала керувати кампанією з організації марафону, яку виростили як християнку та яка сама себе вважає агностиком чи «шукачем», все це є досить критичним. «Коли просиш студентів приєднатися до розмови про віру», - каже вона, - «важливо їм нагади, що вони не повинні говорити від імені усієї релігії. Вони лише повинні розказати про свою віру чи переконання щодо власного шляху».
Ціллю міжконфесійного діалогу також не є дійти до угоди. «Міжрелігійна робота не має на меті згладити релігійні відмінності та прийти до консенсусу стосовно окремих речей», - пояснює Аамір Хуссей, мусульманський студент в Університету Джорджтауна, який допомагав студентам Університету Джорджтауна та Сіракузького Університету, історичний суперникам з баскетболу, організувати кампанію зі збору їжі. «Йдеться про побудову таких стосунків, за яких ми разом могли б служити іншим».
Християнин-євангеліст, який здобуває ступінь з медицини та Ph.D. в Університеті Іллінойса, Грег Дамхорст згадує кампанію з допомоги гаїтянам з їжею, в якій він брав участь. «В нас були люди з кожної політичної та релігійної традиції», - пояснює він. «Багато хто перебував у конфлікті один з одним. Якщо дати їм на обговорення певні теми, то можна отримати найбільш розмитий аргумент. Але ми їх об’єднали для того, щоб допомогти нужденним людям, а через цей процес люди отримували натхнення один від одного та вчилися новим речам». Сам Дамхорст дізнався про єврейську традицію тіккун олам, або полагодження світу та важливість служби в ісламі та джайнізмі.
Не обійшлося і без конфліктів. Роботу Дамхорста гальмували друзі-євангелісти.
«Одні кажуть, що навіть співпраця з людьми з інших релігій є поганою, бо вона підтверджує правильність їх переконань», - каже він. «Інші бояться, що якщо вступлять в міжрелігійний діалог, то їх попросять відмовитись від деяких аспектів своєї традиції, або, можливо, навіть почати ставити свою віру під питання».
Але його досвід є не таким. Він каже, що робота лише посилила його віру. «Коли віра є лише набором ідей в вашій голові, дехто може вважати неприйнятним, коли з нею не погоджуються», - каже він. «Але коли віра переживається в дії, вона є більш непроникною, ніж коли вона є лише концептом».
Американці вітають різноманітність. Але одним з помилкових переконань щодо різноманітності є те, що вона веде до більшої толерантності. Дослідження Патнема вказує на те, що якщо люди не роблять узгоджених спроб побудувати мости, різноманітність веде до більшої соціальної фрагментації – з нижчими рівнями довіри, альтруїзму та співпраці. «Що етнічне різноманіття робить так це змушує людей причаїтися та уникати будь-яких зв’язків», - пояснив він. «Йдеться не лише про різноманіть по сусідству з тобою. Ти насправді повинен щось робити з іншими людьми, щось до чого у вас є особиста прихильність. Різноманітність – це складно, нелегко».
Питання, яке переслідує засновника IFYCЕбу Патела нині полягає у тому, як зробити міжрелігійну співпрацю такою ж соціальною нормою, якою став мультикультуралізм. В рамках цього процесу IFYCдає рекомендації обраній групі коледжів для того, щоб показати, якою б могла б стати модель міжетнічної програми у разі її поширення на коледжі.
Один з них - Домініканський університет, наразі змінює свій навчальний план, переглядає досягнення студентів, залучаючи студентів та викладачів та узгоджуючи академічний календар відповідно до принципів міжконфесійної співпраці. Його президент Донна Керолл сподівається, що настане день, коли кожен студент, який вийде на сцену за дипломом Домініканського університету, матиме глибоке розуміння міжконфесійного співробітництва.
«Зважаючи на те, що ми виховуємо нове покоління можливих світових лідерів, нашою відповідальністю є забезпечити, щоб це стало частиною освітнього середовища», - пояснює Керолл. «Все, що вам треба зробити – це ввімкнути новини, і ви побачите».
Дійсно, якщо прогулятися по Інтернету, кабельному телебаченню чи радіо, можна знайти низку похмурих попереджень від людей, які бояться зіткнення цивілізацій та часто висміюють міжконфесійну співпрацю як наївну. З цієї точки зору «безпека» означає збереження фортеці менталітету та підтримання стійкого розриву між «нами» та «ними». Іншим шляхом, за яким варто прослідкувати, є ідея підтримувана Джорджем Вашингтоном, що всі американці «користуються доброю волею» інших. На думку Петела, для того, щоб втілити цю надію в життя, люди, які піклуються про толерантність, повинні розвивати конкретні навички лідерства сьогодні. «Нам потрібно більше людей, щоб показати як наші релігійні відмінності вкладаються у всеохоплюючі рамки плюралізму, який є частиною американської традиції, цієї чудової та славної ідеї, за яку люди вставатимуть та боротимуться».
Девід Борнштайн;
автор книги «Як змінити світ»
