В Українській Православній Церкві підбили підсумки 2011 року
У Навечірря Різдва Христового, про найголовніші події 2011 року в житті Української Православної Церкви розповів в інтерв’ю "УНІАН-Релігії" прес-секретар предстоятеля УПЦ протоієрей Георгій Коваленко.
"Головні події 2011 року - ювілейний Собор УПЦ, і, як це не дивно може здатися – хвороба предстоятеля... Єдність Церкви вище за чиїсь ідеологічні бачення... Ми вдячні владі, що вона не втручається в релігійні справи... Ми реально відчули, що живемо в добу потужних інформаційних війн...
Тимчасовий голова Священного Синоду УПЦ не є канонічним місцеблюстителем... Допомогу Вселенського Патріарха можемо тільки вітати... Українці пам’ятають до якої Церкви належать, але майже не знають віровчення... Святий Володимир заповідав молитися за нього у Десятинній церкві.
Сподіваємося, що греко-католики не дадуть нам приводів... Тема кінця світу - поговоримо про ставлення до вічності".
ГОЛОВНІ ПОДІЇ 2011 РОКУ - ЮВІЛЕЙНИЙ СОБОР І… ХВОРОБА ПРЕДСТОЯТЕЛЯ
Які події в житті Української Православної Церкви в 2011 році, на ваш погляд, можна назвати знаковими? Що здивувало, вразило особисто Вас?
Вважаю, що головними подіями 2011 року можна назвати ювілейний Собор УПЦ, і, як це не дивно може здатися – хворобу предстоятеля, Блаженнішого митрополита Володимира. Ювілейний собор продемонстрував єдність Церкви, і не зважаючи на різні думки – її соборність, однодумність у важливих питаннях. Хвороба предстоятеля примусила замислитися над тим, що Церква – не просто велике об’єднання людей, не держава в державі, не політична партія чи бізнес-корпорація… у Церкви інша природа – Боголюдська. Для Церкви глава – Христос, а предстоятель – символ єдності, і молитва за предстоятеля з’єднала всіх нас.
У 2011-му вперше було підбито підсумки діяльності УПЦ за 19 років. Собор був присвячений 45-річчю архієрейської хіротонії предстоятеля УПЦ.
Серед головних подій минулого року, треба згадати святкування 1000-річчя древнього Кафедрального собору Київських митрополитів – Софії Київської, 450-річчя Пересопницького Євангелія, на якому присягають на вірність народу України наші Президенти. Це був рік 25-ої річниці Чорнобильської катастрофи та 20-ої річниці незалежності України.
Цього року в Україні побували великі християнські святині - чесна глава великомучениці Анастасії Узорішительниці та десниця святого великомученика Димитрія Солунського.
Це був рік візитів предстоятелів Помісних Церков. Вже традиційно декілька разів за рік нас відвідав святіший патріарх Московський і всієї Русі Кирил. У гостях були Святіший патріарх святого граду Єрусалиму Феофіл III, Святіший патріарх-католікос всієї Грузії Ілля II, Блаженніший митрополит Варшавський і всієї Польщі Сава.
В Україні побувала велика християнська святиня - чесна глава великомучениці Анастасії Узорішительниці.
У 2011 році проводилися традиційні форуми: ІV Міжнародний Фестиваль ЗМІ православних, XI Міжнародні Успенські читання, XІ Міжнародний Фестиваль Православного кіно «Покров», ІV Міжнародні Покровські читання, молодіжні і богословські форуми… В третій раз проводилася Пасхальна хорова асамблея. Ми здобули досвід проведення благодійних ярмарків на центральній площі і вулиці столиці. І зараз на Хрещатику триває такий ярмарок.
Протягом року ми проводили в Лаврі Пасхальний благодійний ярмарок і ярмарок до Дня святого Миколая. Це дало можливість зібрати кошти для дитячих будинків, для онкохворих дітей, багатодітних родин. Але головним стало привернення уваги до цих проблем, намагання випрацювати механізм реальної допомоги цим людям. Таким був 2011 рік.
Цього року віряни зустрічали десницю святого великомученика Димитрія Солунського.
Що мене здивувало чи вразило? В 2011 році ми реально відчули, що живемо в добу потужних інформаційних кампаній та війн. Саме ці кампанії відбувалися довкола ювілейного Собору, хвороби предстоятеля та других питань. Сподіваємося, що будемо більш досвідченими від цих випробувань, і на майбутнє будемо не тільки відповідати, але й формувати інформаційний порядок денний. Ми цього обов’язково навчимося.
«ХОТІЛОСЯ Б, ЩОБ НОВИНИ ПРО ЦЕРКВУ НЕ БУЛИ СХОЖІ НА СТРІЧКИ ПОЛІТИЧНОГО, ЧИ БІЗНЕС-ЖИТТЯ»
Аналізуючи матеріали світських ЗМІ, присвячені релігійному життю України, провідними у 2011 році стали теми відносин Церкви з владою, майнові конфлікти, прибутки Церкви і добробут її архієреїв…
Нажаль, формат сучасних ЗМІ потребує конфлікту, сенсації чи скандалу. В такому світі показують і церковних ієрархів. Мало хто бачить, що Церква – це не тільки столичне духовенство, очільники релігійних організацій. Церква - це тисячі парафій, тисячі церковнослужителів, які несуть свій послух по всій країні.
2011 - рік 25-ої річниці Чорнобильської катастрофи.
На сьогоднішній день церкви відкриваються там, де закриваються школи і лікарні, де припиняється рух транспорту, звідки втікає молодь, а лишаються самі пенсіонери. Але й там служать священики, і вони годують свої багатодітні родини, фактично з натурального домогосподарства.
Не думаю, що світські ЗМІ, надто тенденційно ставляться до Церкви. Більшістю вони не мають досвіду роботи з релігійною тематикою. З іншого боку, є проекти і журналісти, які на високому рівні висвітлюють релігійне життя в Україні.
Хотілося б, щоб інформація про Церкву, що подається в ЗМІ, не була схожа на стрічки новин політичного, громадського чи бізнес-життя. Водночас ми вдячні тим, хто критикує Церкву, завдяки їм ми маємо можливість побачити порошинку у власному оці, і вийняти її, щоб бачити як допомагати сучасному суспільству. Тому навіть негативні матеріали ми сприймаємо як можливість і самим налаштуватися на каяття, і виправити недоліки, що існують.
У 2011 році Україну чотири рази відвідав святіший патріарх Московський і всієї Русі Кирил.
Ми маємо відповідати ЗМІ в дусі Євангелія, від нас чекають цього. Хоча ми і маємо свої політичні позиції, думки щодо економічного розвитку країни… Але ці думки краще залишали для розмов на кухні. А у ЗМІ треба говорити про головне, про вічне, про Христа та християнські чесноти.
«ЄДНІСТЬ ЦЕРКВИ ВИЩЕ ЗА ЧИЇСЬ ІДЕОЛОГІЧНІ БАЧЕННЯ»
У 2011-му вперше було підбито підсумки діяльності УПЦ за минулі 19 років. Офіційно Собор був присвячений 45-річчю архієрейської хіротонії предстоятеля УПЦ. Підготовку та підсумки Ювілейного Собору світські ЗМІ висвітлили по-різному. Прокоментуйте, будь ласка, події навколо Собору нині, підсумовуючи рік.
Інформаційна хвиля навколо Собору нагадувала інформаційну війну, добре сплановану кампанію, де оперували скоріше міфами, ніж реальними фактами. Собор, що відбувся, засвідчив, що Церква все ж має певний імунітет від зовнішніх інформаційних впливів.
Всі рішення, які були заплановані - прийняті, і всі дискусії продовжуватимуться в комісіях і робочих групах. Тобто Собор продемонстрував єдність Церкви. Все, що точилося під час його підготовки у навколоцерковних ЗМІ – лише вправи у кмітливості авторів. Церква продемонструвала, що вона живе своїм життям, приймає рішення, цінить любов між собою. І єдність Церкви вище за чиїсь ідеологічні бачення з тих чи інших питань.
На Володимирській гірці наприкінці року був відправлений Подячний молебень.
ТИМЧАСОВИЙ ГОЛОВА СВЯЩЕННОГО СИНОДУ УПЦ НЕ Є КАНОНІЧНИМ МІСЦЕБЛЮСТИТЕЛЕМ
У зв`язку з важкою хворобою предстоятеля УПЦ в деяких ЗМІ почали цинічно перебирати можливих «наступників» київського митрополита. Слава Богу, блаженніший одужує. Для вирішення робочих питань Священним Синодом УПЦ наприкінці року була створена комісія. Але, судячи з матеріалів в ЗМІ, багато хто не зрозумів, чому виконувати обов`язки Блаженнішого став митрополит Одеський та Ізмаїльський Агафангел (Саввін)…
Блаженніший як був, так і залишився предстоятелем Української Православної Церкви. Владика Агафангел не замінив його на посаді предстоятеля. Він є тимчасово головуючим у Священному Синоді. У Статуті УПЦ обумовлено, що «тимчасовий голова Священного Синоду не є канонічним місцеблюстителем».
Серед головних подій минулого року - святкування 1000-річчя древнього Кафедрального собору Київських митрополитів – Софії Київської.
Останнє засідання Синоду засвідчило, що під час хвороби предстоятеля всі церковні соборні інституції працюють. Працює Священний Синод - під головуванням старішого за хіротонією його члена митрополита Агафангела. Працює Управління справами УПЦ, яке згідно Статуту допомагає виконувати обов’язки предстоятеля. Його очолює архієпископ Білоцерківський і Богуславський Митрофан. Працюють Церковні міністерства УПЦ - Синодальні відділи, кожен з яких координує певну діяльність Церкви: благодійну, інформаційну, просвітницьку, роботу з молоддю… всього понад 20 синодальних установ. В кожній єпархії є керуючі архієреї, які опікуються церковним життям своєї єпархії.
Заповідник Софія Київська відзначений орденом Ярослава Мудрого (УПЦ).
«МИ ВДЯЧНІ ВЛАДІ, ЩО ВОНА НЕ ВТРУЧАЄТЬСЯ В РЕЛІГІЙНІ СПРАВИ»
З приходом до влади Віктора Януковича багато хто сподівався на сприятливу ситуацію для подолання розколу в Україні. Як в УПЦ характеризують ситуацію на сьогоднішній день?
Саме влада колись спровокувала і підтримала розкол. Тому, гадаю, що сподіватися в його подоланні треба не на владу, а на Бога. Бо, те, що неможливо людям, можливо Богові. А владі і Президенту треба займатися іншими, більш земними, речами. І ми вдячні нинішній владі, що вона, на відміну від попередніх, не втручається в релігійні справи і не намагається нецерковними методами вирішувати церковні питання.
Україна відсвяткувала 450-річчя Пересопницького Євангелія.
«НАЖАЛЬ, НОРМОЮ СТАЛИ КОРУПЦІЯ, БРЕХНЯ І РОЗПУСТА»
Як Ви оцінюєте церковно-державні відносини в Україні в 2011 році? Які, на Ваш погляд, досягнення та упущення української влади були в релігійному полі? Які прогнози і перспективи Ви можете дати виходячи з того?
Церковно-державні відносини в Україні стабільні, але ще далекі від ідеальних. Так само далекий від ідеалу моральний стан нашого суспільства. Нажаль, порушення майже всіх заповідей Закону Божого є нормою, нормою є корупція, брехня і розпуста. Церква і держава мають плідно співпрацювати заради підвищення рівня моральності суспільства, заради справ милосердя і благодійності. Для цього у держави є потенціал, а у Церкви – моральний авторитет і традиції жертовного служіння ближньому. Але починати треба з себе. Священнослужителі і чиновники-християни мають бути прикладом життя згідно заповідей Божих, а також виконання Конституції і законів країни.
В УПЦ здобули досвід проведення благодійних ярмарків.
Щодо проблем, то не припинилися намагання відродити гральний бізнес і легалізувати інші гріхи. Наші ЗМІ, нажаль, продовжують пропагувати розпусту та гріховне життя. Так і не вирішене питання надання Церкві статусу юридичної особи. Так і не виконане зобов’язання України перед Радою Європи щодо повернення колишнього церковного майна (навіть, мораторій на приватизацію колишнього церковного майна не прийнятий). Церковну спільноту сколихнуло введення Закону про захист персональних даних та скасування пільг для релігійних організацій щодо комунальних послуг. Це лише деякі питання, що стоять на порядку денному церковно-державного діалогу.
«ДОПОМОГУ ВСЕЛЕНСЬКОГО ПАТРІАРХА МИ МОЖЕМО ТІЛЬКИ ВІТАТИ»
У жовтні 2011 року Константинопольський патріарх Варфоломій прийняв Віктора Януковича на Афоні. Президент запросив Вселенського патріарха відвідати Україну.
«Якщо я сподоблюся знову відвідати Україну, це буде для того, щоб допомогти з боку матері-Церкви в усуненні розколу», - пообіцяв патріарх Варфоломій. До чого може призвести ця обіцянка Вселенського патріарха?
Ці слова Константинопольського патріарха Варфоломія свідчать про те, що він добре обізнаний в проблемах українського Православ’я, і чекати від першого за честю ієрарха Вселенського (світового) Православ’я треба не більше того, що він сказав – «допомоги в усуненні розколу».
Патріарх Варфоломій уже був в Києві і ми чули з його вуст ті самі слова, які вже майже 20 років постійно говорить Блаженніший митрополит Володимир. Таку допомогу ми можемо тільки вітати. Бо, якщо, як кажуть, «немає пророка у власній вітчизні», то може дослухаються до слів Вселенського патріарха. Але допомогти можна тільки тим, хто щиро бажає усунення розділення і відновлення єдності українського Православ’я. Тим, хто єдність у Христі ставить вище ніж політичні або юрисдикційні питання.
У Києві, у серпні 2011 року, відкрито православний дитячий садок.
УКРАЇНЦІ ПАМ’ЯТАЮТЬ ДО ЯКОЇ ЦЕРКВИ НАЛЕЖАТЬ, АЛЕ МАЙЖЕ НЕ ЗНАЮТЬ ВІРОВЧЕННЯ
Ініціативи УПЦ щодо введення православної освіти в школах та створення православного університету в Києві викликали в Україні великий резонанс. Для реалізації ініційовано зміну Конституції і прийняття поправок до законів «Про освіту» та «Про свободу совісті та релігійних організацій». Чи може модель релігійної освіти, запропонована УПЦ, виявитися практичною, враховуючи багатоконфесійність України? Що потрібно задля успіху загальноосвітніх проектів УПЦ?
По-перше треба сказати, що УПЦ не ініціювало змін до Конституції. Деякі наші ЗМІ використали такі заголовки, щоб привернути увагу громадськості.
УПЦ говорить по те, що треба по-іншому тлумачити положення Конституції, щодо відділення освіти від Церкви. Наприклад, є положення Конституції про відділення Церкви від держави, і це положення тлумачиться у загальносвітовому, загальноєвропейському сенсі, як таке, що дозволяє плідну співпрацю держави і Церкви на користь народу.
А коли йдеться про освіту, то, чомусь переважає тлумачення радянсько-атеїстичне, як таке, що співпраця школи та Церкви неможлива. Ми намагалися привернути увагу до цього.
На сьогодні маємо курс християнської етики, який поступово поширюється в школах. Діти відвідують цей курс за згодою з батьками, він не є обов’язковий. Але Церква хотіла б, щоб такі морально-етичні курси, курси з історії християнства чи християнських традицій нашого народу, були і в дитячих садках, і в вишах. Бо сучасна освічена людина має знати не тільки фізику, чи астрономію, але й культуру свого народу. Ніяких проблем, зважаючи на багатоконфесійність нашої країни, немає. Тому що є приклади Польщі, Італії, Німеччини, Фінляндії - де, якщо є хоча б три православні дитини в класі, їм держава забезпечує православного викладача.
За прикладами різних країн можна виробити нормальну модель викладання курсу і для українців. Позитивні приклади є в кримських школах, де одночасно викладаються основи православної культури та основи мусульманської культури, і це не призводить до конфліктів.
У Балаклаві (Крим) відбувся ІV Міжнародний Фестиваль ЗМІ православних.
Спільна проблема пострадянської релігійності: коли людина знає до якої віри і Церкви вона належить, але не знає віровчення, не вихована в традиціях своєї релігії. На цьому підґрунті виникають екстриміські, сектантські, політичні рухи, які використовують релігійність людей. Коли людина має релігійну освіту, вона більш глибока, толерантна, поважає представників інших Церков і налаштована на співпрацю, заради підвищення моральності в суспільстві. Освітні ініціативи нашої Церкви викликали підтримку Всеукраїнської Ради Церков і традиційних для України конфесій.
СВЯТИЙ ВОЛОДИМИР ЗАПОВІДАВ МОЛИТИСЯ ЗА НЬОГО У ДЕСЯТИННІЙ ЦЕРКВІ
У листопаді минулого року влада Києва прийняла остаточне рішення - зберегти фундамент Десятинної церкви в первісному вигляді. Десятинна церква вважається першим храмом на Русі - це святиня для православних усього світу. Чи буде УПЦ продовжувати домагатися будівництва на місці Десятинної церкви?
Святий Володимир будував Десятинну Церкву як місце, де будуть молитися, в тому числі і про нього. Тому ми маємо виконати заповіт свого святого, і нашого державного діяча - князя Володимира. Але Церква ніколи не наполягала на відновленні Десятинної церкви тільки на фундаменті старого храму. Треба знайти варіанти, щоб історія була збережена, доступна для туристів і науковців. Водночас на цьому місті, чи поруч з цим місцем має бути відбудована Десятинна церква, де будуть звершуватися богослужіння, як це заповідав святий Володимир.
Отже, ми виступаємо за те, що б і залишки Десятинної Церкви були збережені, і на цьому місті лунала молитва. А вже у який спосіб це буде - це питання мають вирішувати спільно держава, Церква, науковці і архітектори.
«СПОДІВАЄМОСЯ, ЩО ГРЕКО-КАТОЛИКИ НЕ ДАДУТЬ НАМ ПРИВОДІВ СУМНІВАТИСЯ У ЇХНІЙ ЩИРОСТІ»
Появу представника УПЦ на інтронізації нового глави УГКЦ Святослава (Шевчука) цього року, назвали знаковою. А, власне, його прихід у ЗМІ інтерпретували як виклик українському православ`ю.
«Це виклик для оновлення українського православ`я. Це виклик для інтелектуалізації церкви - як з боку церковної пастви, так і з боку кліру», - писали ЗМІ.
УГКЦ активно зміцнює позиції на канонічній території Московського Патріархату. У листопаді-грудні цього року УГКЦ створила в Україні три нових митрополії. Як Ви оцінюєте ситуацію? Що змінилося у відносинах двох Церков, який ведеться діалог сьогодні?
Нажаль, відродження УГКЦ в 90-х роках відбувалося, в тому числі, під політичними гаслами, і з використанням сили, щодо колишніх парафій УПЦ. Відбувався процес захоплення храмів на Західній Україні. Нажаль, ці рани ще до кінця не загоїлися. Процес взаємовідносин між УПЦ і УГКЦ в Україні складний.
З одного боку, не можна відмовити УГКЦ належати до традицій Київських Церков. Тому що саме київський митрополит пішов в унію. З іншого боку, Православна Церква, яка веде свою історію від святого князя Володимира, нікуди не зникла і відновила свою ієрархію за часів гетьмана Петра Сагайдачного. Козацтво в ті часи було захисником Православної Церкви від католицької експансії і унії.
Тепер УГКЦ має 400-річну традицію, до неї традиційно належать кілька мільйонів українців - із роду в рід. Ця церква разом з нами пережила атеїстичний період, період гонінь, підпілля, і нині відроджує свою структуру. Вона користується підтримкою католицького світу, розвивалася, і розвивається за межами України, і має певний потенціал.
Наше майбутнє не в продовженні протистояння, а в плідній співпраці задля підвищення моральних цінностей, задля пропагування християнських чеснот. Цьому може зашкодити хіба що прозелітизм (прагнення поширити свою віру, звернути інших у свою віру. – «УНІАН-Релігії») . Якщо греко-католики не зможуть утриматися від бажання привернути до себе традиційно православних, замість окормлення своєї пастви. Протистояння може тривати, якщо на Сході і на Півдні України УГКЦ буде поводити себе щодо православних, як місіонерська організація.
Тому ми сподіваємося на освіченість, мудрість і щирість нового керівництва УГКЦ. Вже відбулися перші контакти наших представників. Сподіваємося, що співпраця буде поглиблюватися, і греко-католики не будуть давати нам приводів сумніватися у їхній щирості.
«ТЕМА КІНЦЯ СВІТУ - ПРИВІД ПОГОВОРИТИ ПРО СТАВЛЕННЯ ДО ВІЧНОСТІ»
Які події в житті УПЦ стануть ключовими в 2012 році?
Чомусь ми перейняли традицію прикрашати свої оселі до Новорічних свят за Східним календарем. Цей рік – рік дракона, а це уособлення зла. Для нас, християн, є доречним дарувати один одному образ святого великомученика Георгія, який перемагає змія (дракона). Він і може стати православним символом 2012 року, щоб кожен із нас подолав зло і всередині себе і довкола, а святий Георгій Змієборець має нам у цьому допомогти.
Щодо головних подій у житті УПЦ, 2012 - це рік 20-річчя предстоятельства Блаженнішого митрополита Київського і всієї України Володимира. Бажаємо якнайшвидше виписатися з лікарні, щоб разом святкувати цей ювілей.
2012-ий стане роком 1150-ліття Київської митрополії. Її перша церковна інституція була на теренах України ще до хрещення Київської Русі за часів князя Аскольда. Для нас це можливість привернути увагу до нашої давньої історії, до наших традицій.
Водночас дуже багато говорять про пророцтва календаря майя, і про кінець світу. Але сам Христос говорить в Євангелії, що «про цей день і час не знає ніхто, навіть ангели на небесах». Однак, це привід поговорити про справжнє християнське ставлення до життя і смерті, до есхатології (вчення про закінчення світової історії – «УНІАН-Релігії»), про справжній сенс життя кожної людини і нашу перспективу у вічності.
Бесіду вела Анна Горпинченко
