У Єгипті ісламісти беруть владу у свої руки?

Та скоро всі крапки над «і» будуть розставлені: на першому етапі парламентських виборів у Єгипті лідирують саме «Брати-мусульмани».

Не дивлячись на те, що Центральний виборчий комітет Єгипту відмовився публікувати офіційні дані першого етапу виборів до нижньої палати єгипетського парламенту до часу закінчення всіх етапів голосування на початку січня 2012 року, лідери найбільших ісламістських угрупувань вже заявили про свою перемогу.

Інформація, котру опублікували засоби масової інформації Єгипту, підтверджує заяви керівників ісламістських партій. Згідно до неї, «Брати-мусульмани», котрих на виборах представляє Партія свободи і справедливості, набрали під час першого етапу виборів 40% голосів єгипетського електорату. А салафітська Партія світла («Ан-Нур») здобула 25% голосів. Отже, разом ісламісти мають підтримку 2/3 громадян країни, і це дуже серйозно.

«Брати-мусульмани», як провідний добре організований масовий рух в Єгипті з політичним впливом, продемонстрували потужний потенціал мобілізації населення. І це тоді, коли ці результати показують суспільні настрої у найбільш прозахідних містах країни – Каїрі і Александрії. Можна не сумніватися, що в наступному турі виборів, котрі пройдуть в віддалених єгипетських провінціях, ісламісти розраховують на ще більшу кількість голосів виборців.

«Брати-мусульмани», які чекали понад 80 років на свій «зоряний час», мають усі шанси запровадити в Єгипті на державному рівні політичний іслам, який резонуватиме не лише з настроями переважного числа єгиптян, а й і з політичними платформами інших політичних партій, котрі з’являються у цьому регіоні після народних повстань «арабської весни».

Результати виборів показують: майбутнє Єгипту сьогодні знаходиться виключно в руках консервативного ісламу, коли, звичайно, не враховувати того факту, що уся реальна влада поки що перебуває під контролем Голови Вищої ради збройних сил Єгипту маршала Хусейна Тантаві. І в разі грубих порушень під час парламентських виборів, результати їх можуть бути просто анульовані.

Що ймовірність такого розвитку подій дійсно існує, показує саме проходження виборів. Ще до того, як виборчий сезон в Єгипті розпочався, світські партії по суті уже були переможені. У них був відсутній політичний досвід, ліберальна і світська ідеологія цих груп мала можливість спиратися лише на меншість єгипетського суспільства, освічену і добре забезпечену. При цьому не варто забувати того, що нині в Єгипті 25% його громадян є неграмотними.

До того ж ісламістські партії отримали дуже значну фінансову підтримку від сусідніх мусульманських країн, Саудівської Аравії і держав Перської затоки. Акумулюючи і використовуючи ці кошти, єгипетським ісламістам вдалося вміло провести мобілізаційну підтримку своїх новостворених політичних партій, поєднуючи релігійні проповіді з усілякими благодійними акціями.

Так, салафітська Партія світла («Ан-Нур») не гребувала тим, щоб роздавати продукти харчування в найбідніших єгипетських регіонах. А «Брати-мусульмани» були помічені у Гізі (пригороді Каїру), коли одночасно із листівками на підтримку своєї Партії свободи і справедливості вони роздавали ягнят незаможним жителям цього району. Технологія проста й ефективна, вона спрацьовує в бідних країнах.

Як тільки відкрилися виборчі дільниці 28 листопада, майже на кожній із них в сільській місцевості були представники «Братів-мусульман». Вони роздавали виборцям чай і політичні памфлети, що є кричущим порушенням законів Єгипту про вибори. В них суворо забороняється агітація на виборчих дільницях. У ході першого етапу виборів було зафіксовано понад 700 подібних порушень, і майже усі вони свідчили про протиправні дії «Братів-мусульман».

Можливо, що Вища рада збройних сил Єгипту саме тому вирішила не оприлюднювати офіційних результатів парламентських виборів до закінчення їхнього третього етапу, бо не виключає у подальшому анулювання їх результату в зв’язку з численними і грубими порушеннями законів. Адже в іншому випадку єгипетські світські партії і військове керівництво Єгипту нічого не зможуть зробити для того, аби запобігти домінуванню ісламістів у наступному уряді.

Після падіння режиму Мубарака військовий режим відчайдушно намагався реалізувати збереження конституційних принципів, які гарантували б світський характер розвитку Єгипетської держави. Оскільки в разі, якщо ісламісти здобудуть більшість в парламенті, то вони однозначно підготують і приймуть проект конституції, який запровадить реалізацію у Єгипті законів шаріату.

Однак тут є певні нюанси. Якщо єгипетська армія не наважиться на анулювання результатів парламентських виборів в 2012 році, то зовсім не факт, що «Брати-мусульмани» вступлять у коаліцію в парламенті з салафітською Партію світла. Скоріше за все, навпаки. Вони розуміють, що коаліція з радикальними ісламістами із «Ан-Нур» перешкоджатиме розвитку економіки Єгипту, заподіявши значної шкоди його іміджу як відносно демократичної та світської країни. Це здатне завдати значної шкоди туризму і може підірвати перспективи надходження іноземних інвестицій (не кажучи вже про американську допомогу) до країни.

«Брати-мусульмани» у такому разі можуть проявити ініціативу щодо формування коаліції з найвпливовішою із світських партій - Єгипетським блоком, яких підтримали близько 15% єгиптян. Таким чином, вони будуть спроможні приспати пильність Заходу й усунути паніку з приводу того, що ісламістам вдалося захопити владу в найбільш густонаселеній арабській країні.

Найймовірніше, що «Брати-мусульмани» робитимуть усе так, як це вони робили протягом усіх попередніх десятиліть, повільно і непомітно нарощуючи свій вплив та могутність увесь цей час. І в один із майбутніх днів світ, прокинувшись, дізнається: весь регіон Близького Сходу охоплений згуртованим консервативним ісламом. Котрий живиться не лише своєю рішучістю, а й величезними нафтовими доходами. Таким чином, «арабська весна» цілком реально має шанси закінчитися появою сильного й агресивного близькосхідного ісламського халіфату.

Однак не можна сказати, що «битва за Єгипет» закінчується. Адже саме страх, що ісламісти можуть прийти до керівництва країною, й змусив на початку цього року військових захопити владу. Проте нелегітимність виборів в тій чи іншій мірі може спонукати військових спробувати продовжити тривалість перехідного періоду. І знову пересунути дату президентських виборів, тепер уже на 2013 рік, відмінивши їхнє проведення у липні 2012 року.

Для Вищої ради збройних сил Єгипту, очолюваної маршалом Хусейном Тантаві, тепер може стати важливим питанням  відтягнення передачі влади, аби вона не потрапила так швидко до рук ісламістів. Шляхом відтермінування президентських виборів армія може спробувати в односторонньому порядку провести заходи для контролю за процесом розробки нової конституції, у якій армії відводитиметься роль суспільного арбітра і захисника принципів існування цивільного суспільства.

Очевидно, єгипетські військові усвідомлюють: якщо світська частина суспільства піде на значні поступки ісламістам, то врешті-решт після того, як з часом будуть введені закони шаріату, Єгипет матиме усі шанси перетворитися на подобу теократичного Ірану, в якому понад тридцять років тому радикальні ісламісти силою захопили владу, фізично знищивши військове керівництво.

Є три сили, котрі програли під час першого етапу виборів – демократично налаштована інтелігенція, учасники молодіжної революції і мовчазна більшість населення Єгипту. У виграші залишилися тільки радикальні фундаменталісти, які поставили ісламську релігію на службу своїм меркантильним інтересам. Ісламісти діяли напористо, професійно, вони враховували всі нюанси необхідних підходів у тому чи іншому регіоні Єгипту.

Проте деякі єгипетські експерти уже зараз пророкують конфлікт (можливо і кривавий) між «Братами-мусульманами» і прихильниками салафітської партії «Ан-Нур». Ця Партія світла, за оцінками ліберальних експертів, несе темряву ісламістського мракобісся на єгипетські терени, і навіть в середовищі «Братів-мусульман» вбачають в моделі своїх опонентів занадто великий екстремізм.

У такому разі не можна виключати того, що якщо дійсно «Брати-мусульмани» зможуть утворити коаліцію з найвпливовішою із  світських партій - Єгипетським блоком і створять коаліційний уряд, то салафістам буде відведена роль, яку всі роки правління Хосні Мубарака грали самі «Брати-мусульмани». Тоді боротьба з «Ан-Нур» стане чинником, котрий допоможе «Братам» шукати спільну мову з іншими політичними течіями єгипетського політикуму.

Наразі вибори показали великі недоліки колективного розуму єгипетської еліти, її поверховість у розумінні наявної політичної ситуації в країні, її нездатність висувати інноваційні рішення, котрі були б тотожними поточному політичному моменту, повний відрив від реальностей життя пересічних громадян Єгипту. Адже не так важко було спрогнозувати, що зневажені у часи Хосні Мубарака соціальні групи підтримуватимуть радикальних ісламістів, сподіваючись, що зміни на основі законів шаріату хоч якось зможуть  покращити їхнє матеріальне становище.

Утім, хочеться, що перемігши на виборах і ставши членами уряду, «Брати-мусульмани» об’єктивно вже не зможуть бути такими ж радикальними, якими вони були під час президентства Мубарака. Вони будуть більш прагматичними і відповідальними, але це ще зовсім не означає, що їм вдасться змінити на краще ситуацію в Єгипті. Немає жодних сумнівів у тому, що «Брати-мусульмани» здатні будуть забезпечити реалізацію радикальних політичних та ідеологічних рішень, однак це зовсім не означатиме, що вони приведуть країну до процвітання. Не маючи у своїй команді фахівців з економіки, котрі б змогли забезпечити інтелектуальне наповнення реформ, вони здатні ввергнути Єгипет у ще гіршу кризу. І разом зі зниженням серед єгиптян популярності «Братів-мусульман», неухильно знижуватимуться їхні шанси на перемогу на наступних виборах.

Те, що тепер відбувається у Єгипті, є хаотичною ситуацією, котра перебуває в процесі неконтрольованого історичного зсуву. І як виглядає, подібної нестабільності в країні не було з часів правління фараонів. Адже влада не знає, що може статися в Єгипті завтра. За таких обставин політичну мудрість мали б проявити як  Вища рада збройних сил Єгипту так і притомні мусульманські релігійні авторитети. Останні й досі мовчать, а це є досить тривожним знаком.

В результаті навіть деякі єгипетські експерти починають задумуватись над питанням, чи варто було скидати режим Хосні Мубарака, щоб привести у підсумку до влади ісламістів?  Якщо замість демократії, свободи слова і зборів буде встановлена шаріатська диктатура радикальних ісламістів, то чи дійсно правильним шляхом пішло єгипетське суспільство?

Однак, як би там не було, свій шлях до свободи єгиптяни повинні вибрати самі і прийти його. Оскільки як тільки почалася революція, і навіть тоді, коли режим Мубарака впав, вони мали усвідомлювати, що шлях до свободи не є прямим і лінійним, що на ньому обов’язково будуть і злети, і падіння.

Єгипетська революція була однією із найбільших революцій у новітній світовій історії, і немає жодних підстав вважати, що вона буде увінчана лише трояндами. Вже зараз стає зрозуміло: який би режим не встановився в Єгипті, він не відповідатиме повністю канонам чистої демократії. Але це зовсім не означає, що демократія у Єгипті неможлива.

Імовірно, що в оптимальному варіанті розвитку подій це буде своєрідний гібрид народного представництва із м’яким авторитаризмом, який при цьому більше, ніж зараз, братиме до уваги проблеми і сподівання пересічних єгиптян.  Якщо ж дійсно буде досягнуто можливості прозорих виборів, що відбуватимуться на багатопартійній основі, де кожен може сподіватися, що його думка буде почута, та до прав і свобод громадян в Єгипті ставитимуться з більшою повагою, то це все і стане реальним зрушенням у бік демократії.