Враження греко-католика після ознайомлення з інтерв’ю Львівського римо-католицького митрополита

6 жовтня 2011, 00:18 | Суспільство-дайджест | 29 |   | Код для блогу |  | 

о. д-р Мирон Бендик, ректор

Сайт Дрогобицької духовної семінарії УГКЦ, 27 вересня 2011

Минуло декілька років після відходу від уряду «митрополита Львівського римо-католицького обряду» авторитетного і шанованого владики Мар’яна Яворського. Після нього митрополиче служіння перейняв Мечислав Мокшицький – у минулому близький співпрацівник блаженної пам’яті папи Івана Павла ІІ. Українська громада Львова і всієї Західної України із зацікавленням і надією сприйняла це призначення. Величезна повага, з якою українці ставилися до папи, очевидно поширювалась і на все його оточення.

 (Ці рядки написані як реакція на інтерв'ю владики Мечислава Мокшицького, котре він дав польському телебаченню в дружній для України державі, заявивши, серед іншого, що греко-католики "просто вкрали (poprostu zagrabili)" косцьоли РКЦ у Львові (див. новини "Polonia 24" від 27.09.2011, 22:05 на каналі "TVP Polonia" за цим посиланням - з 7 хв. 18 сек.) та повідомивши, що він запросив святійшого Отця Венедикта XVI в Україну).

Владика Мечислав приходив в Україну як посланець папи, а сам належав до польського народу, спорідненого з нами вірою, історією і незліченними міжлюдськими зв’язками. Як кажуть у нашому народі: «Гість у дім – Бог у дім». І ще в нас кажуть: «Почувайтесь, як удома, але не забувайте, що Ви гість». Зрештою, ці приказки не є виключно українським винаходом. Кожна культурна людина вміє виявляти гостинність, а також делікатно користуватись нею. Тому мене, українця греко-католика, здивувала нещодавня заява митрополита Мечислава про те, що він уже вдруге запросив папу Венедикта ХVІ в Україну до Львова, щоб відсвяткувати 600-річчя перенесення до Львова осідку римо-католицьких митрополитів.  

Можна зрозуміти, що митрополит керувався пієтетом до своєї історії. Можна навіть зрозуміти, що для багатьох поляків Львів є містом-символом, в якому століттями плекалася польська культура. Дискусія про це недоцільна – митрополит має право думати, як хоче. Кожний народ має своє бачення історії, своїх національних героїв. Звичайно, наше минуле найкраще залишити Богові і професійним історикам. Сучасність, нинішній день зовсім інакші. Нині і українці, і поляки живуть у своїх суверенних державах і, як справжні європейці, поважають міждержавні кордони. Хоча з кожного боку кордону знайдуться любителі побалакати про український Перемишль чи польський Львів. На щастя, це балаканина маргіналів.

На тлі сучасних добросусідських відносин прикрим дисонансом виглядає поведінка владики, який був гостинно прийнятий на українській землі, проте не зумів оцінити гостинності господарів. Уявімо собі реакцію наших сусідів-поляків, якби українського громадянина призначили Перемисько-Варшавським греко-католицьким митрополитом, а той, прибувши до Польщі, запросив папу, наприклад, до Перемишля відзначити 600-річчя зруйнування польським королем Володиславом Ягайлом української катедри в Перемишлі. Ця подія сталася того ж 1412 року, що й перенесення до Львова осідку римо-католицьких митрополитів.

Владика Мечислав не обмежився скандальними заявами. Гість України почав зневажати ще й українців греко-католиків на їхній землі. У своєму інтерв’ю він звинувачує їх у загарбанні колишніх римо-католицьких костелів, а також вимагає їх повернення. На публічні оскарження годилося б відповісти, що я й роблю:

а) греко-католики не відняли в римо-католиків жодного діючого костела. Місцева влада передала греко-католикам споруди, які десятиліттями не використовувалися або ж були перетворені на склади, кінотеатри, дискотеки, а тому напівзруйновані або осквернені;

б) держава не реабілітувала УГКЦ і тому не повернула храмів. Це означає, що багато храмів УГКЦ, відібраних більшовиками і після 1946 року переданих Православній Церкві, і понині вживаються цією Церквою. В 90-ті роки ХХ ст. органи влади передали греко-католикам занедбані приміщення колишніх храмів як компенсацію за храми неповернуті;

в) римо-католики, число яких в Україні з відомих причин після ІІ світової війни різко впало, в 90-ті роки через нечисленність не претендували на повернення колишніх храмів. Очевидно, що за минуле двадцятиріччя чисельність римо-католиків не зросла, а продовжує скорочуватись унаслідок еміграції та асиміляції;

г) за двадцять років греко-католики привели занедбані споруди до належного стану коштом власної праці і фінансових пожертв. Відновлені храми стали осередками парафій, згуртувавши сотні тисяч вірних. Щонеділі і щосвята вони масово беруть участь у Божественній Літургії. Колись цих людей звинуватила комуністична влада, тепер їх звинувачує владика Мечислав;

д) владика не може не знати, що в його рідній Польщі також живуть греко-католики, які після Львівського псевдо собору 1946 року зазнали такої ж кривди, як і греко-католики в Україні: їхні храми були або зачинені, або ж передані римо-католикам і православним. Після падіння комунізму в Польщі через нечисельність греко-католики не претендували на всі свої храми. І сьогодні вони не звинувачують римо-католиків у «загарбанні» їхніх храмів. Можна тільки радіти, що і після трагічних подій ХХ століття храми не пропали, але продовжують по обидва боки кордону служити для духовного добра і поляків, і українців, і римо-католиків, і греко-католиків.
Владика Мечислав цієї радості не поділяє. Натомість вимагає речей, у здійснення яких, як мисляча людина, напевно й сам не вірить. Бо ж хто ризикне вигнати з храмів тисячі людей? І чи ці люди погодяться, щоб їх виставити надвір?

Є різні версії, чому владика Мечислав так себе поводить. Я не хочу ними займатись. Єдине певне: такі дії авторитету Римо-Католицькій Церкві не додають, а тим більше прихильників. Шкода, що владика нічого не навчився в блаженного папи Івана Павла – ні широти його поглядів, ні поваги до сусідів, ані реалістичної оцінки подій. Служіння владики в Україні стало одним великим розчаруванням.

Система Orphus
Рейтинг
2
6
29коментарів

Коментарі

додати коментар 
  • Jurko | 25 листопада 2015, 20:18
    Коментувати коментар

    На другій сторінці є такий довгий коментар,де є фраза,що "на Римо-Католицьких Святих Месах є більшість греко-католицьких прихожан",ніж наших вірних.А чи ви звернули увагу,скільки наших вірних,а особливо стареньких бабусь з сіл,не роблять собі різницю з того,приходять у православні чи греко-католицькі храми з тої причини,що є 1 храм на все село,а до найближчого костелу кілометрів 10-15?Ті греко-католики,що приходять на наші Святі Меси,у 95% у пізнішому приймають рішення розірвати стосунок повністю з УГКЦ,і поповнити лави РКЦ,цю практику передбачає Апостольська Столиця.Натомість якщо наприклад проїхатись по селах,і опитати тих стареньких наших вірних,які через брак костелів змушені відвідувати православні і греко-католицькі храми,не думаю,що хтось б погодився офіційно поповнити лави православних,чи греко-католиків,думаю,до смерті б пам'ятали хто вони є,і завжди б за можливості виступали за спорудження костелу у своєму селі,щоб могти практикувати свою віру відповідно до свого,а не до чужого обряду.

  • Jerzyk | 7 листопада 2015, 21:42
    Коментувати коментар

    http://dds.edu.ua/ua/articles/2/rizne/855-vrazhennja-vid-interviju-vl-mechyslava.html -ось сайт Дрогобицької уніатської семінарії,з безпосередньою цією статею,просив б перенести ваші коментарі туди=) А тепер по суті.Спершу до Мирона Бендика,якого язик у мене,як римо-католика,не повернеться назвати "отцем". 1)От ви наголосили,що Митрополит Мокшицький-посланець від Папи.Навіщо було згадувати в цьому його національність?Ви ж самі ототожнюєте віру з національністю,підтвердженням цього є інші ваші слова-"я,як українець-греко-католик".Питання,яке порушується,а саме повернення костелів-церковне.Навіщо було взагалі порушувати тему чиєїсь національності? 2)Називаєте Митрополита Мокшицького гостем на його ж землі?Історична справка:Львів був анексований у Польщі Сталіном у 1939.Йосип Віссаріонович помер в 1953 році.СРСР розпався у 1991 році.Анексовані польські землі чомусь і досі не повернено Польщі,як це робиться у цивілізованих державах,як зовсім нещодавно Чехія повернула Польщі землі загальною площею 4 км кв. в Богемії і Моравії,які у Польщі були анексовані теж за сприянням СРСР.Тільки анексовані польські землі,що входять сьогодні у склад республіки Україна,куди більші,ніж 4 км кв. 3)(Заодно до коментаря,що начебто Мирона Бендика розлютило те,що Митрополит запросив Папу без узгодження з уніатами,бо начебто ми є у меншості)Наголошую,що на території сьогоднішньої держави Україна уніати не єдині,хто підпорядкований Папі Римському.Ви самі наголосили,що Митрополит запросив Папу "щоб відсвяткувати 600-річчя перенесення до Львова осідку римо-католицьких митрополитів",це свято є виключно наше,ви,уніати,до нього не маєте до цього ні найменшого відношення,ваша участь у цьому була гостьовою.Тобто,ми запросили Папу з своєї сторони,для участі у своєму святі,яке до вас не має ані найменшого стосунку.З якого макару ми мали б це запрошення узгоджувати з уніатами?Це було лише наше запрошення,згідно якого Папа мав б повне право відмовитись від відвідин уніатських осередків,адже запрошення отримав лише на наш захід.Треба було окремо від нас надіслати Папі своє запрошення,і був б візит і до нас,і до вас.Уніати ще може з своєї нахабності заявлять,що мають право втручатись у наше внутрішнє життя,бо вони тут у більшості,а ми у меншості?Це запрошення Папі було нашою внутрішньою справою,яке більше ні до кого жодного стосунку не має. Чи,можливо,ви виступаєте проти того,що осередок митрополитів був перенесений до Львова? І взагалі,не потрібно забувати,що ви,уніати,є апендицитом в лоні Католицької Церкви.Апендицитом,бо чим швидше його вирізати,тим менший буде ризик зараження крові всього організму.Не забувайте,що до 1596 року ви були православними.Правдивими католиками,від традиції апостола Петра починаючи є ми,католики римського обряду.Нас у світі є більше мільярда,і ми не обмежуємось якоюсь одною національністю на відміну від вас.Бо ви і себе вважаєте українцями,і нас ідентифікуєте "поляками".Папа Римський є перш за все глава нашої,Римо-Католицької Церкви,а не апендицитів,причеплених до Католицької Церкви.А представництвом Католицької Церкви римського обряду в цій державі є саме наша Церква,тому хто ще у кого має просити дозволів.Ви,уніати,як на мене взагалі охаміли. 4)"Хоча з кожного боку кордону знайдуться любителі побалакати про український Перемишль чи польський Львів. На щастя, це балаканина маргіналів." Згідно ваших слів про Пшемисль,ви прирівняли подію руйнування уніатського храму до події перенесення осередку митрополитів до Львова,напевно,подія у Пшемислі у вашій асоціації є негативною,отже,це свідчить і про те,що це перенесення осередку до Львова для вас також є негативним.І своїми ж словами ви сам себе назвали маргіналом,бо з цього ж випливає,що у вашій свідомості Пшемисль-українське місто.Ми запросили Папу на величну,радісну подію,радісний спомин.Це тільки ви б вміли запрошувати Папу на трагічні події,і плакатись закомплексовано на цілий світ,які ви бідні,і як вас всі утискають. 5)"Гість України почав зневажати ще й українців греко-католиків на їхній землі." Уже писав про Львів та польські землі. Але якщо йдеться про "канонічність",якою,до слова,дуже сильно послуговується Московський патріархат,то не можу не наголосити,що більшість вірних нашої Церкви в Україні-українці,і це також і їхня земля,що і,як ви кажете "українців греко-католиків".А стосовно канонічності,то ще раз нагадаю,до 1596 року ви були православними,ми ж існуємо ще від апостола Петра починаючи.І до того,поки сюди не вторгся у 981 році князь Володимир,мешканці цієї землі вже були охрещені у нашому обряді Мєшком І в 966 році,а після загарбання Володимиром,після 988 року,ці землі були оправославлені. 6)"греко-католики не відняли в римо-католиків жодного діючого костела".Власне,ми б і не дали відняти діючого,йдеться про недіючі,на відновлення яких ми також претендували,проте ви+місцева влада кинулись як голодні пси на м'ясо,і фактично,як казав Митрополит Мечислав,"загарбали їх".І ви посилаєтесь,як православні користується багатьма вашими храмами.Це не означає,що подібне ви маєте робити по відношенню до нас,це ваші з ними проблеми,які нас не обходять!До них ставте претензії і з ними розбирайтесь,а не наводіть це як аргументацію проти нас! 7)Хай вас не обходить наша кількість,це не дає вам жодного права загарбувати наші святині!"Віддайте кесареве кесарю"-віддайте римо-католицьке нам,римо-католикам! 8)"за двадцять років греко-католики привели занедбані споруди до належного стану коштом власної праці і фінансових пожертв. Відновлені храми стали осередками парафій, згуртувавши сотні тисяч вірних. Щонеділі і щосвята вони масово беруть участь у Божественній Літургії. Колись цих людей звинуватила комуністична влада, тепер їх звинувачує владика Мечислав" -ми також претендували на приведення цих святинь до належного стану,якби ви+місцева влада у нас їх не загарбали. 9)"такі дії авторитету Римо-Католицькій Церкві не додають, а тим більше прихильників" -напевно розчарую вас,адже ця стаття доволі застаріла,зараз маємо 2015 рік,відтоді і досьогодні тільки я скільки людей я привів до нашої Церкви,колись чи не найзапекліших уніатів.Просто з кожним днем все більше і більше уніатів,дивлячись на дискримінацію нашої Церкви місцевими владами,і вами,уніатами,все більше вбачають у нашій Церкві ту Церкву,тих перших християн,переслідуваних в давньому Римі.Адже,як казав Христос,"блаженні переслідувані за правду,бо їхнє є Царство Небесне".Рим став Апостольською Столицею.Хочеться вірити про таке ж велике майбутнє для нашої Церкви і на цих землях. Дякую за увагу!

    • Taras Antoshevskyy | 8 листопада 2015, 11:25
      Коментувати коментар

      Єжи, хоча насправді певно Юрко, але зрікся свого імені під впливом комплексу меншовартості. Галичина - місце поселення білих хорватів з сер. пер. тисячоліття. Ці землі з кін. Х ст. входять до руської держави. Львів був заснований галицьким князем-королем Данилом, захоплений поляками у 1340-1349 рр. У 1772 р. його разом з Галичиною перебрала Австрійська імперія. У 1918 р. тут було відроджено українську державу, як розбили поляки за допомогою Антанти. У 1923 р. Львів з Західною Україною було передано Польщі за умов дотримання прав української більшості краю, чого поляки не збиралися робити. 1939 р. ЗУ захопила Червона армія і приєднали до УРСР. З 1991 р. знову тут відроджено українську державність. Але у 1945 р. СРСР подарував Польщі етнічні українські землі Надсяння, звідки насильно було вигнано тисячі українських сімей. Перемишль станом на поч. ХХ ст. був на 50% українським містом. І зараз їм ніхто не повернув їх власність. Отже, збийтеся з ваших малопольських замашок і не пхайте пальці у чуже поле, бо вам там їх скоро відсічуть!

  • Galuch | 11 грудня 2011, 20:38
    Коментувати коментар

    Стара, як сам владики Мар’ян Яворський, пісенька про "їхне", яке стало "нашим".Шо польский політик, шо церковний діяч - одним миром мазані. Цікаві тут зовсім не ці банально-затерті ображені польські претензійні висловлювання . Відповідь о. доктора - є цілком нормальною і адекватною. Але як же б хотілося розкрити справжні мотиви, які о. Мирон, із тактовності свого стану назвав версіями в які йому не хочеться заглиблюватись. Ну, а до того часу, поки в дорослій дискусії на тему історичних взаємовідносин по дитячому оперувати вторинними аргументами (про забрані костели і відновлення справедливості)краще б було помовчати. Нажаль, владики Мар’яна Яворського забув про відому істину - мовчання золото і кинув іскорку. Навіщо...ось що справді цікавить.

  • stesh | 9 листопада 2011, 14:01
    Коментувати коментар

    Добра стаття, влучні аргументи! Ще було б варто нагадати польському митрополиту про конфлікт в Перемешлі щодо українського храму.

  • бр. Михайло | 25 жовтня 2011, 13:50
    Коментувати коментар

    Шановний о. Мирон, а тим більше д-р і ректор. Прекрасна стаття тільки не пишіть несинітниць та брехні, і не дзвоніть тільки зі своєї колокольні. Вам це не личить, шануйте свій стан: перше священицький, пізніше докторський і ректорський, тоді й навчитеся шанувати й інші колокольні, ректорів, докторів,священиків, єпископів і церковні спільноти. Багато писати не хочу, тільки подам один приклад подібний до судьб багатьох інших римсько-католицьких храмів. Чи францисканці не претендували на повернення бернардинського храму у Львові?! І навіщо брехати, що за "минуле двадцятиріччя чисельність римо-католиків не зросла". Хіба що мали на у вазі за якусь маленьку сільську парафію у Львівскій Архідієцезії, може з якої Ви походите, не знаю.

    • anatolius | 25 жовтня 2011, 14:08
      Коментувати коментар

      Не хочу сваритись, але Ви трохи не враховуєте одну деталь. Храми, зокрема бернардинський, не стоять пустими, їх відвідує величезна маса людей. Якщо за Вашою логікою і логікою митрополита храми повинні належати РКЦ, то куди йти цим людям? Була одна історична ситація і тут є ці храми, зараз інша ситуація і греко-католиків є більше тому є в них потреба в цих храмах. На початку 90-х Синод єпископів УГКЦ звертався в Рим з проханням, щоб ті ордени які приходять в Україну засновували східну вітку це було б виявом поваги до місцевої помісної католицької Церкви - УГКЦ. ВІд нас вимагають такої поваги, коли ми є поза Україною. Пригадайте заборони на одружене священство і так далі.

  • nemrod | 13 жовтня 2011, 10:47
    Коментувати коментар

    ignatius Тебя никто не просил защищать никого. Защитниккк...

  • Ignatius | 12 жовтня 2011, 12:55
    Коментувати коментар

    Я раніше захищав УГКЦ, але тепер бачу, що не варто! Напевно о. Мирона не стільки розлютило запрошення отця Мечислава, як сам візит папи! Приїзд папи це радість для всієї церкви обох обрядів. якщо і є хтось то це ті хто Бенедикта терпіти не може: російське православ’я, секта догналівців і "національно - сівдомі” але нехристиянські священики, які ставлять вище людське від Божого, національне від церковного.

    • S.Melnyk | 12 жовтня 2011, 13:22
      Коментувати коментар

      А де саме о. Мирон виступає проти цього візиту, про який наразі ніхто у Ватикані не говорить, хоча вже менше року залишилося? Йдеться про інше - прочитайте 5 пукнтів зауважень уважніше! Хоча ювілей РКЦ зовсім не є ювілеєм для Київської Церкви, частиною якої є і УГКЦ.

    • Yuriy2011 | 12 жовтня 2011, 22:36
      Коментувати коментар

      Перепрошую, це, що ви стверджуєте "Напевно о. Мирона не стільки розлютило запрошення отця Мечислава, як сам візит папи!", є вираженням суб'єктивної думки людини, котра не вміє уважно читати запропонований відгук! о. д-р Мирон Бендик ні в одному реченні не зазначає, що є проти приїзду Папи на Україну. Автору не зрозуміло позиція митрополита М. Мокшицького, котрий поводиться, як господар! Латинська Церква в Україні є меншістю і з такими питаннями, як приїзд папи мала б узгоджувати з УГКЦ. о. Мирон зауважує: "уявімо собі реакцію наших сусідів-поляків, якби українського громадянина призначили Перемисько-Варшавським греко-католицьким митрополитом, а той, прибувши до Польщі, запросив папу, наприклад, до Перемишля відзначити 600-річчя зруйнування польським королем Володиславом Ягайлом української катедри в Перемишлі." Ця реакція о. Мирона на інтерв'ю римо-католицького митрополита М. Мокшицького є повністю адекватна! Далі ви дозволяєте собі обливати брудом священика, котрий є "національно-свідомим, але не християнським". Ця фраза взагалі немає сенсу! Шановний пане Ignatius, щоб такі речі писати треба мінімум знати про особу, того, кого пишите, а не накладати апріорні ярлички, розкидуючись словами, які нічого не несуть! Бажаю Вам, щоб Ви хоч трішки були такою духовною та освіченою людиною, як о. Мирон Бендик!

  • Bohdan Pankevych | 9 жовтня 2011, 00:57
    Коментувати коментар

    Владика Мокшицький вже здається двічі запрошував Папу Римського в Україну. Наскільки мені відомо, такі запрошення є не більше, ніж виявами особистої симпатії, доброї волі. Папа Римський є главою держави Ватикан і запрошення відвідати якусь країну він може розглядати лише тоді, коли воно надійшло від глави держави, тобто від президента України. Пригадайте, скільки було проблем із запрошенням Івана-Павла ІІ, бо на Л.Кучму тиснула Росія і він далеко не відразу надіслав Папі відповідне запрошення. Зрештою, теперішній Папа є мудрим чоловіком і вибере для приїзду в Україну відповідну нагоду, а не дату події, яка відлунює історичною гіркотою.

  • jurafdp | 8 жовтня 2011, 22:55
    Коментувати коментар

    Шановний Тарасіє! Згоден з Вами про різні обличчя РКЦ в Україні залежно від регіонів. Але щоб говорити про конфлікт? Хоч я зараз і не в Україні (тому будьте до мене милосердними, якщо я говорю те, що вже змінилось за два роки, хоч я цього якось не відмониторив), але знаю духовенство РКЦ, гадаю, ви здаєте собі з цього справу. Так ось, конфлікту між ними - немає. Тим більше чогось великого, затяжного, системного. Про літеру "У" в назві. Митрополит Мокшицький є предстоятелем РКЦ в Україні (повна офіційна назва конфесії згідно реєстраційних документів). Іншими словами - помісної Української Католицької Церкви латинського обряду. А що він вважає "оплотом" саме поляків, то як на мене це стандартний дипломатичний реверанс польському слухачеві (тобто цільовій аудиторії цього каналу), адже владика неодноразово у різних інтерв'ю (не тільки в Україні, але і в Італії) підкреслював, що РКЦ в Україні прагне бути Церквою для усіх. Я не почув закликів до ополячення українців, чи то вірних РКЦ, чи то взагалі католиків. Зрештою, питання надмірної присутності національного контексту в житті РКЦ на Західній Україні, як на мене, є цікавим і актуальним, бо належить багато в чому до обшару "присутнього неусвідомленого", якщо так можна виразитись. Гадаю, що варто підняти таку дискусію, скажімо тут, на РІСУ. Хоча, якщо це викличе більше емоцій, ніж цивілізованої і змістовної дискусії... Що ж, РКЦ у Львові також мусить усвідомити свої проблемні теми і почати давати собі на них відповіді.

    • Тарасій | 8 жовтня 2011, 23:19
      Коментувати коментар

      Бачите, я маю іншу інформацію про внутрішні справи. Свого часу чув від одного від одного відомого львівського римо-католика, що київські вірні РКЦ - це неповноцінні римо-католики... Чому? Бо не поляки... Ще років тому у Львові в катедрі не можна було купити "Парафіяльної газети", бо вона україномовна. Зараз часи змінилися. Але коли кілька років тому в катедрі спробували служити українською, то про бунт проти цього писали різні польські видання. Одним словом, далеко не проста ситуація. І це можливо ознаки реформації зі середини. Але вона ще не завершилася. Тому конфлікти були і будуть ще довго. А майно - це часто лише привід. Бо по Галичині сотні закинутих костелів, які чомусь не викликають зацікавлення РКЦ. А дуже шкода - багато з них є цікавими пам'ятками. Проте якщо немає пастви, то кому вони потрібні.

  • jurafdp | 8 жовтня 2011, 14:29
    Коментувати коментар

    Слава Ісусу Христу! Дорогі у Христі, я - римо-католицький монах, українець. Щиро кажучи, мене "покоробило" від цієї статті. Я не знайомий особисто з о. Мироном, але з кількох його публікацій побачених тут і там, я не очікував такого неприязного тону. Я розумію, емоції. Але ж, дорогий отче, треба дещо стримуватись! Червоною стрічкою через статтю і коментарі (які на жаль нагадують оруелівські мотиви про п'ять хвилин) проходить якась ворожість до таких самих католиків, як і ви, тільки латинського обряду. Ми є одна Церква. що не означає, звичайно, що немає якихсь непорозумінь між її окремими складовими. Але чи варто так емоційно реагувати? Перепрошую, але це не є "дуже добра реакція", все ж таки Ваша позиція і сан зобов'зують до більшої зваженості. Тепер по суті питання. Треба відділяти мухи від котлет. Так, я також вважаю, що владика Мечислав окреслив болюче питання передання храму невиправданно різко. Можливо, це також був емоційний прояв. Для мене також це стало несподіванкою, не чекав цих слів від цієї людини. Але. Є фактичний стан - брак церков, які не були передані РКЦ в Україні, як також цілком справедливо є певне логічне пояснення такого стану, про що Ви змістовно і по суті написали. Я думаю, що кожен католик в Україні розуміє, що ці аргументи лише чекають на змістовну дискусію, яка, поки що, так і не відбулося. А шкода. Тому на сьогодні давайте полишимо те, що і так не до нас належить, і не будемо входити в компетенції церковного проводу. Гадаю, що і Блаженніший Кир Святослав, і Владика Ігор не потребують сторонньої допомоги, яка може виявитись лише ведмежою послугою і збільшить напругу навколо цього питання. Окрім дискусійної виповіді про "загарблення" церков, я нічого образливого для греко-католиків чи українців, як не дивився, не побачив. Чи голова Єпископської Конференції України для латинського обряду, тобто відповідальний за цю помісну українську (а не "польську", підкреслюю!) Церкву, не має права запросити Папу до вірних, які знаходяться під його юрисдикцією? Отче ректоре, ви ж самі розумієте, що тут ви вже погарячкували, ви ж чудово знаєте канони та процедури. Факт, набагато приємніше і злагідніше було б, коли це було спільне, узгоджене запрошення митрополита Мечислава та Патріарха Святослава. Але жодної образи годі й придумувати. Натомість серед коментарів справді є дуууже багато чого образливого для римо-католиків. Шановні, мені за вас соромно. Якщо вам з цим жити добре - що ж, мені прикро, бо я щиро вважаю всіх греко-католиків своїми братами у христі, причасниками того ж самого Тіла. І до чого вже мусолити вдесяте тему про "польськість" РКЦ? Це динамічна, зростаюча Церква, складена на сьогодні переважно з українців. І на кінець. Тут у коментарях ратували за діалог у любові. Підтримую. І заохочую починати від себе, кожного, включно з вашим братом у Христі, ваш бр. Юрій Блажиєвський СБП

    • Olena | 8 жовтня 2011, 15:05
      Коментувати коментар

      Амінь!

    • Тарасій | 8 жовтня 2011, 18:55
      Коментувати коментар

      Брате Юрію, а Ви самого владику слухали? Чи Ви вважаєте, що його тон був коректнішим? Зрештою, українськість РКЦ в Україні, як Ви твердите, заходить в суперечність з поглядами самого владики Мечислава, який бачить її саме опорою "польськості" в Україні. Тобто не там мухи шукаєте. РКЦ є надто різною. Тому існує навіть внутрішній конфлікт між галицькими римо-католиками та їх одновірцями на Поділлі і далі на схід. Чим ближче до Львова, тим польськість стає визначальним фактором. І в тому немаєє нічого поганого, якщо не заходять у крайнощі. подібно, як і в православних чи греко-католиків зі свого боку. А Закарпаття взагалі угорське. І там своя специфіка. Але чомусь цього не враховує у своєму виступі владика Мечислав.

    • Marko | 12 жовтня 2011, 16:38
      Коментувати коментар

      Не знаю на якому світі Ви живете брате, але узагальнений закид греко-католикам "просто вкрали" аж ніяк не діпломатичний і мені, як Греко-Католику, він таки завдав болю, бо робить і з мене злодія. Які світи лежать між Універсальним Пастирем Риму і Архиєпископом Львова !

Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

Моніторинг ЗМІ

Останні коментарі

  • Стефан | 14 липня 2020, 22:39

    Схиигумен Сергий Романов прав, обвиняя лизоблюдов и подхалимов, которым нечего  ему возразить по существу предъявляемых им обвинений в отступлении от Православия, предательстве верующих, когда

  • wari2011 | 2 липня 2020, 22:42

    Кредит справа делікатна, тому треба обережно з його оформленням. Можу порадити блог, де багато корисної інформації про кредитування

  • bopa | 8 червня 2020, 11:43

    То перераховані факти ви називаєте "фантазиями и ночными кошмарами"? Чому викладену інформацію ви "Очередная статья нижайшего интеллектуального уровня"? У вас

  • Slava43 | 4 червня 2020, 13:46

    Це жодна агітація. На Буковині казали :»Мойше герехт, Сури герехт».

  • Slava43 | 4 червня 2020, 13:39

    За часів союза, УПЦ підлягала моіковському патріярхату, примусово. Від незалежності УПЦ старалась отримати незалежність від Москви. Тепер, коли Україна має ТОМОС та незалежність то Лавру потрібно

Популярні статті місяця