Святі отці про піст, КДБ та «опіум для народу»

Гостями ОБОЗу стали єпископ Євстратій (Зоря) та протоієрей Георгій (Коваленко)

Сьогодні велика частина православних християн сприймає піст як певну «дієту», спосіб схуднути і поправити здоров’я, а свято Воскресіння Христового перетворюється на свято їжі. Про істинні цілі посту, підготовку до Пасхи та її святкування «Обозреватель» попросив розповісти голову Інформаційно-видавничого управління Київської Патріархії єпископа Євстратія (Зорю) та голову Синодального інформаційно-просвітницького відділу УПЦ МП протоієрея Георгія (Коваленка). Пропонуємо до вашої уваги вибрані фрагменти розповіді святих отців.

Єпископ Євстратій: Сенс посту полягає у досягненні через стриманість упокорення своєї волі перед Волею Божою. Головна причина дії зла в людині - гріх – походить від неправильного прикладення своєї свободи волі. Коли людина ту свободу, яку дав їй Господь, використовує на те, щоби противитися Волі Божій, яка, за визначенням, є блага і звершена. Щоби навчитися боротися з гріхом, віддалятися від нього і повертатися до єдності із Богом, ми повинні навчитися стриманості. Призначення посту, якщо узагальнити, це є стримання.

Так як людина складається з двох складових – духовної і матеріальної, душі і тіла, відповідно, стриманість під час посту має дві сторони: духовна стриманість і тілесна. Духовна стриманість – це, в першу чергу, стримання від всього того, що може приводити до гріхів, а це іменується спокусами. Тому це час, коли ми маємо приділяти більшу увагу духовному життю, коли ми маємо приділяти увагу молитві, богослужінню, добрим справам.

Зазвичай на матеріальну сторону посту звертають більше уваги, ніж на духовну. Переважна більшість людей знає про те, що не слід споживати в піст скоромні продукти, і в першу чергу, в цьому бачать головне значення посту. Але якщо піст тілесний не супроводжується постом духовним, то, безперечно, він перетворюється на своєрідну «дієту».

Дуже влучно в одному із Житій святих сказано: коли до старця прийшли ученики і запитали: «Отче, чого не можна їсти в піст?», він сказав: «Ближніх своїх». Цю заповідь варто всім згадувати і щоразу, коли починається піст, повторювати. Безперечно, за різними умовами тілесної частини посту не так легко дотриматися всім, хто хотів би її дотриматися, але духовної частини посту можуть і повинні дотримуватися всі – і здорові, і хворі, і маленькі, і дорослі. Всі можуть і повинні стримуватися від гріхів, від зла, навертатися до покаяння і очищати себе у звершенні таїнств.

Протоієрей Георгій: Я повністю згоден з тим, що сказав владика. Додам, що ми провели інформаційну кампанію. Можливо, на вулицях Києва ви бачили сітілайти про те, що таке піст. Там є цитування тієї фрази, про яку говорив владика – «Головне у піст – не їсти один одного». Цього року ми додали ще декілька посилів. «Піст – це час допомагати один одному» і «Піст – це час прощати один одному».

І ще зробили два більш креативних варіанти: на одному написано: «Великий піст – це час для добрих страв», літера «т» перекреслена і додана «п» - «час для добрих справ». Відмовимося від страв і підтвердимо цей піст справами. І другий: «Піст – це час бачити», а перед ним іншим кольором додано: «вибачити». Ми дуже часто бачимо в поведінці іншого якусь провину, а на себе не звертаємо уваги. Тому в піст головне – звернути увагу на себе, вибачити, пробачити.

Напевне, в нашій країні вже всі знають, що піст – це не тільки дієта. Головне, щоб ми показали приклад і навчили людей, як по-справжньому поєднати піст тілесний з постом духовним.

 «Обозреватель»: Якщо щодо духовної частини посту немає жодних «протипоказань», які є «протипоказання» для посту тілесного?

Єпископ Євстратій: «Протипоказань» не може бути. Здоров’я є дар Божий, і тому нехтувати ним і занедбувати його не слід. Є загальні правила постування, які можуть бути послаблені з огляду на певні обставини життя людини. Обставини ці мають таку природу, що через них людина тілесно вже обтяжена. Це може бути хвороба, важка фізична праця, похилий вік, вагітність, тощо. В таких випадках піст тілесний послаблюється. Але я завжди раджу, по-перше, не робити це самовладно, а прийти до храму і попросити у священика поради, яким чином проводити піст.

І ще один момент – щодо постування маленьких дітей. Я думаю, що тут повинна бути батьківська мудрість. Я зустрічався із такими порадами, як обмежити в солодощах, в іграх, в перегляді мультфільмів, грі на комп’ютері, тощо. Це для дитини теж буде своєрідним постуванням. Але в жодному разі не варто позбавляти себе тієї великої духовної справи, якою є піст. Я думаю, кожна людина, яка постувала напередодні Великодня, знає, що це свято зустрічається по-особливому, ніж якщо ти не постував.

І ще одна проблема. Ми бачимо, як страждає природа через надмірне споживацтво людства. Людство все більше і більше споживає різноманітних ресурсів, і все це заради задоволення все зростаючих і зростаючих потреб, і навіть не тільки заради потреб, скільки заради того, щоб примножувалося чиєсь багатство. Тому тут дуже корисним було би постування для людства загалом в тому плані, щоби люди навчились обмежувати своє споживацтво.

«Обозреватель»: Чи існують якісь особливості постування для жінок і для чоловіків?

Протоієрей Георгій: Нам треба перестати ділити людей на чоловіків і жінок. Навіть в Святому письмі сказано: «Бог створив людину, чоловіка і жінку». Іноді боротьба за права жінки – а я думаю, скоро вже почнуть боротися і за права чоловіків, - призводить до того, що ми розділяємо. Що стосується посту, при загальних правилах є індивідуальний підхід до кожної людини. Кожна людина зі своїм духівником може визначитися, як правильно постувати. Я думаю, і чоловік, і жінка зможуть визначитись, як правильно постувати, щоб це було корисно для душі.

«Обозреватель»: Чи всі священники постують?

Протоієрей Георгій: Сподіваюсь, що всі. Священники мають бути прикладом. Апостол казав: «Я можу вживати  навіть ідоложертвене, для мене воно – ніщо, але якщо це спокушає брата мого, не буду їсти м’яса у вік». Ми розуміємо, що їжа не наближує і не віддаляє нас від Бога, але ми маємо бути прикладом виконання правил.

Єпископ Євстратій: На відміну від звичайного християнина, на священникові лежить додаткова відповідальність, тому що він повинен являти зразок виконання того, чому вчить. Але якщо людина бачить священнослужителя, який не постує, вона не повинна спішити засуджувати його, тому що вона не знає всіх обставин, чому саме так відбувається.

Потрібно пам’ятати слова Спасителя, який говорив про сучасних Йому фарисеїв: «те, чого вони вчать, виконуйте, але за ділами їхніми не робіть». Тому навіть якщо священик, який не постує, вчить тому, що треба постувати, треба слухатися того, чому він вчить, тому що це не його вчення, а вчення, яке є від Євангелія і від Церкви, а за справами його не робити, тому що за справами кожен буде відповідати особисто.

Якщо хтось щось робить не правильно, краще помолитися за нього, а не осуджувати. Це теж одне з добрих правил і для посту, і загалом для християнського життя.

Читач сайту «Обозреватель»: Для того чтобы очиститься, необходимо открыть архивы КГБ. Как вы к этому относитесь? Например, Польша прошла этот болезненный путь. Выяснилось, что немало священников были на службе разведки.

Єпископ Євстратій: Це дуже складний процес. Слід розуміти, що в тій же Польщі влада радянського типу існувала значно менше, ніж вона існувала на території Радянського Союзу, зокрема, в Україні. Дуже складний вузол був зав’язаний, тому мені здається, що кращим прикладом в цьому плані була би не стільки Польща, скільки Іспанія, де після років франківської диктатури знайшли примирення між собою як ті, які були її прихильниками, так і ті, які були її супротивниками.

Ми не можемо йти вперед з головою, оберненою назад. Ми не можемо однозначно висловлювати судження про діяння людей, в час і в обставинах життя яких ми ніколи не бували. Зрештою, кожний судиться Богом. Якщо суду людського можна уникнути, то суду Божого уникнути неможливо нікому.

Що стосується співпраці з КДБ. Вибачте, наша сусідня велика держава взагалі багато років очолювалася людиною, яка ніколи не стидалася того, що працювала в КДБ, а навпаки, пишалася цим.

Я не думаю, що це питання в Україні буде вирішене найближчим часом. Тикати пальцем і говорити про те, що хтось співпрацював, а хтось не співпрацював… В Радянському Союзі не було такого, щоби людина могла оминути цю структуру, в будь-якому вигляді. В кожному підприємстві, в кожній установі існували працівники, які забезпечували контроль держави над громадським, суспільним і навіть приватним життям. Церква - єдина структура, яка легально могла сповідувати принципи, протилежні держаній ідеології. Якщо за суспільством дивилися в два ока, то за церквою – в десять очей. Тому якщо хтось буде говорити про те, що він ніколи не співпрацював – це неправда. Без Ради у справах релігій, яка по суті була філією КДБ, жодного питання не можна було вирішити, без дозволу уповноваженого не можна було призначити священника на парафію. Питання в тому, як хто діяв: хто працював на церкву, захищав її, розбудовував, а хто за рахунок доносів забезпечував свій кар’єрний зріст і добре життя.

Протоієрей Георгій: Скоріше, треба поставити ще одне питання: з одного боку, для дослідників, для істориків, для комісії по канонізації треба дати доступ до цих архівів. З іншого боку, з цих архівів треба повернути церковні документи. Дуже багато церковних книг, які просто там з часом пропадуть, дуже багато чого є в запасниках музеїв. Нам кажуть, що там все зберігається, а я не вірю в це. Я не вірю, що може зберегтися ікона, яка стоїть в приміщенні, яке не опалюється, а ікони там лежать штабелями одна на другій. Те, що можна, має бути повернуто. Мають бути прийняті і відповідні законодавчі рішення.

Читач сайту «Обозреватель»: Как относитесь к юмору? Почем опиум для народа?

Протоієрей Георгій: К гумору ставимося дуже добре, якщо цей гумор є добрим, вчасним і не виходить за рамки пристойності. Щодо цитати із Ільфа і Петрова. Дуже багато хто цитує слова Маркса про релігію як опіум для народу, але дуже мало хто знає, в якому контексті ці слова говорив Маркс. Він писав це тоді, коли в Європі було повно різних курилень опіуму. Хто читав Артура Конан Дойля знає, що і його персонаж Шерлок Холмс був не від того, щоби вживати опіум. Це не вважалося тоді чимось абсолютно забороненим, хоча і не вважалося доброю звичкою. Маркс говорив про опіум як про заспокійливий засіб. Він вживав це слово щодо релігії, бо вважав, що релігія є засобом для заспокоєння людей у їхніх турботах і стражданнях.

А якщо відповідати на запитання «почому», то церква не існує для того, щоби заробляти гроші, як дехто думає. Церква існує для того, щоби приводити людей до спасіння, але так як вона існує в земних умовах, то вона не може бути вільною від цих земних умов. Так само як людина, якої високої духовності вона б не була, не може обходитися абсолютно без їжі і без пиття. Навіть подвижники хоча б іноді їли і пили.

Кожна людина, коли приходить до храму, хоче чути гарний спів, перебувати в прибраному приміщенні, взимку – у натопленому, щоби дощ на голову не капав. Якщо відбуваються якісь події, людина хоче, щоби храм був красивий, щоби священник був охайний. Все це так чи інакше коштує грошей.

Протоієрей Георгій: Як людина, яка народилася 1 квітня, до гумору ставлюся нормально. Але давайте повернемося до контексту. Гумор має бути без образ. За допомогою гумору не треба намагатися когось достати чи образити. Саме це намагався зробити «великий комбинатор», коли промовляв цю фразу до батюшки. Це можна навіть назвати намаганням показати справжню суть цього батюшки. Якби він задумався, не поліз би потім на скалу. Приклад поведінки отця Федора достойний того, щоб так до нього звернутися.

Тетяна ГАЙЖЕВСЬКА

"Обозреватель", 9 квітня 2011 року