Спадкоємець Великих
Блаженніший Святослав — наймолодший єпископ Української греко-католицької церкви й один із наймолодших у католицькому світі. Здається, це церковнослужителів не лякає: «Коли Шептицького обрали, тому виповнилося щойно 35». До того ж, є ще кардинал-емерит Гузар. (Емеритом у церкві називають тих, хто виходить на пенсію. — Ред.). А між ними, як відчувається з усього, дуже теплі стосунки. «Для мене Блаженніший Любомир був добрим батьком, який то пригортав до свого серця, допускав до найпотаємніших думок, мрій і бажань, — зазначає новий предстоятель, — то відпускав на край світу, щоб я, як казав, навчився давати собі раду... Сьогодні він нагадує біблійного, але українського, Ісаака, який передає первородство. То велика честь — бути його спадкоємцем! Більше того, мешкати разом із ним, черпати з його мудрості. Зрештою, сама його присутність заспокоює і вселяє впевненість». Наближені до кардинала-емерита люди розповідали, як він хвилювався за Блаженнішого Святослава, коли той у переддень події поїхав на Львівщину на похорон одного з єпископів, мовляв, буде втомлений...
На подію зібралося понад дві тисячі осіб. Серед відомих: екс-президент Віктор Ющенко з дружиною, лідер «Фронту змін» Арсеній Яценюк із дружиною, екс-голова СБУ Валентин Наливайченко, заступник голови Адміністрації Президента Ганна Герман; посли: США — Джон Теффт, Франції — Жак Фор, Ізраїлю — Зіна Калай-Клайтман, Аргентини — Ліла Ролан Васкес де Муан... Також — біля 60-ти архієреїв з України та світу, зокрема, Апостольський нунцій архієпископ Іван Юркович, делегат префекта Конгрегації Східних Церков кардинал Леонардо Санді, митрополит Львівський для вірних латинського обряду Мечислав Мокрицький; патріарх Антіохії й усього Сходу, Олександрії та Єрусалиму Григорій ІІІ, митрополит Словацької греко-католицької церкви Іван Баб’як, делегат Єпископської Конференції Польщі Мар’ян Роєк, єпископи Румунської греко-католицької церкви Вірджілій Берчеа і Василь Бізау, Апостольський екзарх для католиків візантійського обряду в Сербії та Чорногорії Юрій Джуджару, архімандрит, Апостольський візитатор для греко-католиків Білорусі Сергій Гаєк... Були і брати-православні. Причому, представники усіх трьох церков: єпископи — Євстратій (УПЦ КП), до якого потім доєднався патріарх Філарет, Володимир (УАПЦ) та Іларій (УПЦ МП). Служителі Московського патріархату прийшли на подію греко-католиків уперше. До того були приклади, що називається, локального екуменізму в дії, тобто священики обох конфесій плідно працювали над якимись соціальними проектами. Блаженніший Святослав підтримав цю ініціативу: «Приємно, що у перший день мого служіння я міг обняти єпископів трьох православних церков, сказавши з відкритим серцем: «Христос посеред нас!». І кожен із них відповів: «Є і буде!». Це — добрий знак. Вдячний за таку відкритість. Сподіваюся, наші взаємини розвиватимуться на благо українського народу і нашої держави». Очевидно, в Московському патріархаті є чимало інтелектуальних і релігійних людей, які вірять в Бога, (пам’ятаючи про Його другу заповідь: люби ближнього свого...), а не в «рускій мір». Свідченням того є текст привітання новому главі від митрополита Володимира (Сабодана), наданий «Дню» прес-службою УГКЦ. «Надіюсь, що між УПЦ та УГКЦ за часи вашого керівництва будуть вибудовуватися добрі й конструктивні відносини, відійде у минуле складний період у наших відносинах, і ми разом протистоятимемо проявам агресивного секуляризму в нашій країні», — йдеться в ньому. Зі слів Блаженнішого Володимира, «виховання наступних поколінь наших співвітчизників на основі євангельських цінностей — наша спільна мета, оскільки це є запорукою повноцінного розвитку українського суспільства». «Вірю, що спільними зусиллями ми, згідно зі словами Кобзаря, «знову іменем Христовим возобновим наш тихий рай». Як відомо, Блаженніший Любомир давно заявляв про свою відкритість до діалогу. Єпископи кажуть, що Блаженніший Святослав продовжуватиме лінію свого попередника. Втім, це відчувалося з його промови:
«Сьогодні ми, спадкоємці Володимирового Хрещення, відчуваємо єдність та тяглість з нашою історією та традицією, переймаємо дорогоцінний спадок наших великих попередників: слуги Божого Митрополита Андрея Шептицького, патріярхів Йосифа, Мирослава-Івана та Любомира. Сьогодні ці мужі теплою рукою Любомира благословляють нас та роблять цей скарб живим, промовистим та просвічуючим для сучасного українця. «Святість об’єднаного Божого люду» — є і буде стратегією розвитку нашої Церкви».
«Таке цивілізоване передання влади Блаженнішим Любомиром своєму наступнику свідчить про культуру, яка ламає стереотипи, — підсумовує видатний громадський діяч і публіцист Євген Сверстюк. — Греко-католикам дуже пощастило: мали мудрого главу, який прийшов «з низів» і ніколи не прагнув бути єпископом, хоча давно був підпільно висвячений. Я з кардиналом-емиритом познайомився в Польщі наприкінці 80-х. Потім гостював у нього в Римі, коли той був архімандритом і мав у своєму підпорядкуванні монахів. І ніби й нічого не прагнув. Це — надзвичайно важливо, щоб церкву очолювала людина духовна, байдужа до свого адміністративного становища в ній. Через те йому так легко було передати владу, коли вже виконав місію. Важливу місію — запровадження нової церковної культури у посттоталітарному суспільстві. Культури, в якій не відчувається тиску, тертя, конкуренції, натомість існує те, що наближує до справжньої християнської любові. Погляньте, які доброзичливі й усміхнені обличчя у священнослужителів УГКЦ. Ми ж звикли до церкви сердитої, яку підтримують сердиті люди. Мені, православному, подобається Українська греко-католицька церква, бо вона не зіпсувалася у співпраці із владою. І то була нагальна проблема — виробити той тип новий християнської культури. Бо поза нею церква нічого не варта».
Гадаю, про цей новий тип християнської культури, привнесений кардиналом-емеритом варто говорити в ширшому котексті — світському. Адже приклад передачі влади, що продемонстрував Блаженніший Любомир, взірець для наслідування, зокрема, для української політики, куди, в силу різних процесів минулих років і навіть десятиліть «пролізають» далеко не кращі.
Очевидно, благотворна присутність Блаженнішого Любомира ще довго відчуватиметься в нашому суспільстві. Господь нам дав його тоді, коли відчувалася сильна потреба в авторитетах — рівно десять років тому Гузар очолив греко-католиків. І нині він як гора, чи радше скеля (пригадайте біблійне використання образу скелі, на якій мала постати Христова церква), твердиня.
КОМЕНТАРI
Отець Мирон ГРИНИШИН, настоятель катедрального храму Успіння Пресвятої Богородиці м. Стрия:
— Ми з Блаженнішим Святославом виросли в одному місті, ходили до однієї церкви... Наш патріарх — унікальна людина від самого народження. Найперше, що хочу сказати, що він добре вчився в школі. Мав феноменальну пам’ять — прочитавши книжку, міг її дослівно переказати. По-друге, завжди хотів допомагати людям. По-третє, хотів бути священиком з дитинства. Але це був дуже важкий час — час підпілля (з 1946 по 1989 рр. УГКЦ була в підпіллі. — Ред.). Він був свідомим українцем, часто ходив на підпільні богослужіння. Вступив до медичного училища в Бориславі. Щоправда, дуже короткий час працював за фахом, але я знаю дуже позитивні відгуки щодо його праці. Знаю, що він завжди поєднував медицину із духовністю. Великий вплив на Блаженнішого мав настоятель храму Успіння Пресвятої Богородиці отець Миколай Костюк — вони зустрічалися за підпілля, проводили богослужіння. Щодо семінарських років Блаженнішого, то він відрізнявся від усіх — ми дивилися на нього збоку і розуміли, що він — надзвичайна людина. Він добре вчився, знав кілька мов, був дуже духовною людиною: першим приходив до каплиці й останнім ішов. Це — людина молитви. Навіть ректорат духовної семінарії ставився до нього не так, як до всіх. У нашій стрийській церкві є чудотворна ікона Божої матері, він дуже часто молився перед нею. І навіть коли був висвячений на єпископа, подарував свій нагрудний хрест до чудотворної ікони Божої матері і говорив, що, власне, молитви перед нею давали покликання до нього. Блаженніший ніколи не приймає поспішних рішень, завжди мав дар прийняти, вислухати і заспокоїти людину. Це майбутній Андрей Шептицький.
Філарет, патріарх УПЦ КП:
— Вибір патріарха — справа УГКЦ. Очевидно, Синод єпископів вибрав того, кого хотів. Я сподіваюся, що відносини між нами будуть такими конструктивними і приязними, як були за Блаженнішого Любомира. Адже ми повинні показувати приклад єднання, хоч і належимо до різних Церков — Україна ж то в нас одна!
Отець Петро ҐАЛАДЗА, Інститут східно-християнських наук ім. Митрополита Андрея Шептицького, Оттава (Канада):
— Дуже мудрий і відважний вибір. Окрім того, що Бог керує нашою Церквою, це ще свідчить про те, що уважні єпископи оцінили здібності і таланти кандидата. Блаженніший Святослав мав справу семінаристами, а, отже, вміє сказати своє тверде «Ні!». Разом з тим, він ніколи не поспішає казати оте «Ні!». Ще одна його прикметна риса — він викликає симпатію. Сказати б, коли хтось з ним не погоджується, може переконати людину, прихиливши її на свій бік. Говорить легко і невимушено.
На мою думку, новий предстоятель, якщо можна так сказати, своєрідна енергетична ін’єкція для УГКЦ. Очевидно, він продовжить курс кардинала-емерита: таке ж бачення тих чи інших проблем, подібні погляди. Але, радше, я би говорив про тяглість традиції, а це означає, що Блаженніший Святослав продовжить лінію, започатковану ще Андреєм Шептицьким, і підтриману Йосифом Сліпим, Мирославом Іваном Любачівським і Любомиром Гузаром.
Ієромонах Даниїл, Києво-Печерська лавра, УПЦ МП:
— Я не можу коментувати вибір. Синод єпископів вибрав, а Папа Бенедикт ХVII затвердив кандидата. Це — суто справа УГКЦ. Скажу ось що: дуже сподобалася літургія. Стільки церковнослужителів і вірних зібралося! Радісно спостерігати любов та єдність в наших співбратів. Як розвиватимуться стосунки між православними Московського патріархату і греко-католиками? Гадаю, в робочому порядку.
Йосиф МІЛЯН, єпископ-помічник Київської архієпархії, УГКЦ:
— Дуже вдалий вибір. Таким чином, Господь показав Синоду єпископів УГКЦ, нашим вірним та й узагалі Церкві Христовій, що Він діє. У п’ятницю, коли був прес-брифінг у Львові з нагоди обрання нового предстоятеля, отримав sms-повідомлення від одного священика такого змісту: «Владико, я шокований!». Я йому відписав: «Я теж». У сенсі — позитивно. Гадаю, всі наші єпископи приємно вражені цим вибором. Маю великі надії, що наша Церква тим вибором скористає багато. Адже новий глава — прекрасний богослов, гарна людина, чоловік з позицією, добрий католицький священик... Переконаний, що цю боротьбу за святість об’єднаного народу, яку розпочав Блаженніший Любомир, продовжить Блаженніший Святослав. Бог йому в поміч!
Богдан (ДЗЮРАХ), секретар Синоду єпископів УГКЦ:
— Сталася творча співпраця щирого людського пошуку і Божого дару для нашої Церкви. Бо вибір патріарха — це не просто обрання лідера посеред нас, але стараємося пізнати, кого Господь хоче бачити керівником нашої Церкви на наступні десятиліття. Я щасливий, що вибір впав на Блаженнішого Святослава. Маю відчуття, що і вірні в Україні та закордоном радісно сприйняли цю новину. Саме його ім’я — промовисте і пригадуватиме завдання, що перед собою поставили, — святість об’єднаного народу! Також воно пригадуватиме про наше покликання до святості, а ми будемо Блаженнішого Святослава підтримувати своїми молитвами і працею.
Звичайно, Блаженніший Любомир мав особливу харизму. Але він був главою цієї Церкви, Церкви-мучениці, Церкви, як Блаженніший сам любив говорити, яка стоїть на плечах велетнів. А Блаженніший Святослав входить у цей потік свідчення, мучеництва, також авторитету. Звичайно, він здобуде свій авторитет. Але загалом буде ота сила Церкви, яке дозволила нам пережити всі переслідування, а нині дає надію, що успішно розвиватиметься і виконуватиме свою місію.
Надія ТИСЯЧНА, Тетяна КОЗИРЄВА
