Церква у виборчому процесі: різні підходи конфесій
Православна церква не заперечує і підтримує безпосередню участь її служителів у виборчому процесі. Греко- і Римо-католики, натомість, намагаються відмежовуватися від політики.
Церква є тією соціальною інституцією, якій українці довіряють найбільше. Згідно з останніми соціологічними дослідженнями Tns-Ukraine рівень довіри сягає понад 68 відсотків з поміж двох тисяч опитаних у різних регіонах. Отже, експерти переконані, що священнослужителі і приналежність до певної конфесії відіграють важливу роль у політичній орієнтації виборця. Розуміють це і самі політичні кандидати, які намагаються у різний спосіб використати церкву у своїх політичних цілях. Глава УГКЦ Кардинал Любомир Гузар у своїй настанові закликав усіх вірних не нехтувати правом вибору. Водночас він підтвердив, що до священиків часто звертаються з проханням у той чи інший спосіб „пропіарити” кандидата у депутати. Прес-секретар УГКЦ о.Ігор Яців повідомив, що греко-католицькі священики не балотуються, бо на це є чітка заборона Синоду. Бо з практики видно, що це приносить шкоду душ пастирству, додав Яців. Особа може балотуватися, але склавши перед цим обов’язки служителя, каже прес-секретар. Він також вважає, що безпосередня участь у виборах може лише посилити конфронтації між вірними.
Експерт: Православні політикою не гребують
І якщо католики абстрагуються від виборів, то православні традиційно більш заангажовані політично. „Православні беруть активну участь у політичному процесі як на рівні співпраці з політичними діячами, так і особисто. Це закономірно. Дається взнаки історична спадщина православної церкви, яка завжди була близькою до політичних процесів”, зауважив релігієзнавець Андрій Юраш. Як приклад, митрополит УПЦ МП Агафангел іде першим номером у списку Партії Регіонів до Одеської облради. Зі свого боку служителі православної церкви пояснюють політичну активність як один із засобів захисту інтересів своєї церкви.
Галина СТАДНИК
