Тріска у чужому оці

10.09.2010, 13:05
Чому львів'яни так прискіпливо ставляться до релігійних уподобань влади, забуваючи, що високопосадовці у Києві тішать симпатіями лише одну конфесію?

Чому львів'яни так прискіпливо ставляться до релігійних уподобань влади, забуваючи, що високопосадовці у Києві тішать симпатіями лише одну конфесію? 

Святкова академія з нагоди 19-ї річниці незалежності України у Національному академічному театрі опери та балету імені Соломії Крушельницької у Львові перетворилася на піар-акцію і скандал, який штучно роздули самі засоби масової інформації.

Присутня на урочистостях частина духовенства не сприйняла слова голови Львівської обласної ради Мирослава Сеника про потребу захисту рідних українських церков – Української греко-католицької  та Української православної церкви Київського патріархату.

“Ми маємо підтримувати своє, національне – церкву. А такими церквами вважаю Греко-католицьку церкву і Православну церкву Київського патріархату”, – сказав Мирослав Сеник.

Після виступу Мирослава Сеника архієпископ Львівський і Галицький УПЦ Московського патріархату Августин демонстративно залишив засідання академії. До нього приєдналися інші представники УПЦ МП і члени делегації Римо-католицької церкви.

Після цього архієпископ Августин оприлюднив гостру заяву на адресу голови ЛОР, у якій засудив слова Мирослава Сеника.

“Насамперед обурення викликає той факт, що державний посадовець допустив кричущу безтактність і відсутність поваги до всіх інших релігійних конфесій України (крім вказаних), яким п. М.Сеник на свій розсуд відмовив у статусі “національних”. Напевне, останніми для нього можуть бути лише ті, які проповідують войовничий націоналізм і поділяють єдиний український народ на “расових галичан” і “національно несвідомих східняків”. Голову Львівської облради не збентежило навіть те, що до переліку “національних” не потрапила найчисельніша і найстаріша в Україні Українська православна церква, що народилась у Дніпровській купелі у часи святого князя Володимира”, – пише у своїй заяві архієпископ Августин.

Він переконаний, що голова ЛОР образив “православних, римо-католиків, протестантів, юдеїв, мусульман та інших, які, безумовно, є не меншими патріотами, ніж дорогі йому греко-католики чи прихильники колишнього митрополита Київського і всієї України Філарета (Денисенка)”.

Щобільше, архієпископ Августин вважає, що слова Мирослава Сеника перекреслили можливість конструктивної співпраці з релігійними конфесіями. “Бо хто з них тепер повірить у можливість співпраці з людиною, яка в день всенародного торжества без найменшого збентеження відкрито декларує печерні принципи, що є несумісними з вченням жодної із традиційних релігій?” – стверджує він у заяві.

Чи є у словах голови ЛОР крамола? Чи вийшов він за певні етичні чи моральні рамки політика, пуб­лічної особи і, зрештою, звичайної людини? Як переконаний націоналіст, обіймаючи виборну посаду, він висловив свою думку і думку більшості населення Львівщини, своїх виборців. Отже, не збрехав і не перекрутив факти.

Аби не вдаватися до глибокого аналізу обох заяв, “Пошта” звернулася по коментарі до самого Миро­слава Сеника, релігієзнавця Андрія Юраша та речника Української православної церкви Київського пат­ріархату, єпископа Євстратія (Зорі).

Мирослав Сеник,  голова Львівської обласної ради:

– Я здивований заявою архієпископа Львівського і Галицького Української православної церкви Московського патріархату Августина. Така заява не має жодних підстав, містить інформацію, що не відповідає дійсності та підриває авторитет і репутацію як архієпископа Августина, так і всієї УПЦ МП. Такою, що не відповідає дійсності, є інформація, поширена деякими засобами масової інформації, які, очевидно, ввели в оману, про те, що на знак протесту після виступу голови обласної ради архієпископ Львівський і Галицький УПЦ МП Августин залишив урочисту академію з нагоди Дня незалежності України. Після виступу я піднявся у свою ложу, а в сусідній сидів архієпископ Августин, який не покинув зали, а уважно вислухав також виступ міського голови Львова та був присутній у залі під час вручення державних нагород головою обласної державної адміністрації. І лише з початком концерту архієпископ із власної волі чи за чиєюсь вказівкою покинув ложу Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької, що є свідченням відсутності будь-якого зв’язку між виходом із зали архієпископа та моїм виступом. Та й для виходу архієпископа не було підстав, адже я у своєму виступі назвав Українську греко-католицьку церкву та Українську православну церкву Київського патріархату такими, що найбільше відповідають суті національної церкви. При цьому ніяким чином не порушуючи чинне законодавство України, не ображаючи жодної церкви, не протиставляючи національності. Я завжди з великою повагою ставився і до Римо-католицької церкви, і до Української автокефальної православної церкви, і до Вірменської апостольської церкви та інших церков. Я не хочу оцінювати заяву, яка, очевидно, має провокаційних характер, а лише наголошую, що за всю багатовікову історію в Україні ніколи не було державних церков. А оцінку діяльності тієї чи іншої церкви, яка діє на території нашої держави, можуть давати лише її прихожани – громадяни України. Я вважаю, що втручання церкви в політичні справи не відповідає фундаментальним цінностям, на яких має ґрунтуватися релігійне життя в сучасній Україні, та унеможливлює конструктивний діалог між усіма релігійними конфесіями. На мою думку, така безпідставна реакція архієпископа Львівського і Галицького Української православної церкви Московського патріархату Августина є ніщо інше, як прояв чорних піар-технологій виборчої кампанії до органів місцевого самоврядування, метою яких є дискредитація найвищого органу місцевого самоврядування Львівщини та його керівництва.  

Андрій Юраш, релігієзнавець:

– Заява Мирослава Сеника відображає ідеологічне сприйняття в конфесійному середовищі, яке реально склалося в Україні. Це ідеологічна заява, проголошена з метою спробувати систематизувати ту поліконфесійність, яку ми спостерігаємо і яка реально визначає життя регіону і України загалом. Для нас усіх є очевидним існування багатьох церков, які беруть початок з часів Володимирового хрещення і називаються традиційними. Це не просто певна гра чи суто політична складова такої плюралістичності. Тому зрозуміло (і це фіксує дуже багато експертів не одне десятиріччя), що конфесійна карта відображає цивілізаційну розколотість України. З одного боку, є церкви, зорієнтовані на києвоцентричну модель розвитку – УГКЦ, УПЦ КП, УАПЦ. З іншого – є церкви, зорієнтовані на єдність із Російською Федерацією, російською традицією і російською цивілізацією. Якщо раніше це було приховано, то після останніх заяв патріарха Кірілла стало абсолютно очевидним. Те, чого не можуть сказати політики, президент чи прем’єр-міністр, і те, що собі дозволяли маргінальні політики типу Зюганова або Затуліна, сьогодні сказав на найвищому рівні патріарх Кірілл, декларуючи “русскій мір”. Заява Сеника справді відображає те, що в Україні борються різні й абсолютно протилежні моделі в політиці, культурі, світогляді й, очевидно, в релігії. І з цього погляду, заява справді має під собою ґрунт і має рацію, бо саме ці дві церкви (УПЦ КП і УГКЦ) у своїй практиці, мовній культурі, літургічній традиції, соціальній спрямованості, підтримці певних політичних проектів і лідерів, звісно, відображають україноцентричну, києвоцентричну традицію, базовану на національних культурних цінностях. Абсолютно зрозуміло, що УПЦ МП, представник якої, архієпископ Августин залишив приміщення Оперного театру, репрезентує російську візію, російський інтерес у політичному, ідеологічному, культурному середовищі України. І нічого дивного в цьому немає. Але виникає інший сюжет, якого поки що ніхто не помітив. Це пошук точок порозуміння, зближення між архієпископом Августином і новим архієпископом Львівської Римо-католицької церкви Мечиславом Мокшицьким, представники якого також підтримали демарш владики Августина. З погляду об’єктивної аналітики, на рівні львівського релігійного середовища формується тандем архієпископів Августина і Мечислава. Мені здається, тут немає генетичної лінії і узгодженості, бо за попередніх владик Римо-католицька церква усіма своїми декларативними, прямими і непрямими закликами завжди солідаризувалася із релігійними спільнотами, що декларували києвоцентричну зорієнтованість. А владика Августин після призначення нового владики Римо-католицької церкви почав інтенсивну переговорну лінію, щоб порозумітися з ним, чого, певно, й було досягнуто. Дуже часто владика Августин з’являється або з архієпископом Мечиславом, або із представниками Римо-католицької церкви. Я думаю, що це випадковий сюжет, але в цій ситуації він насторожує. І не так владику Августина, як Римо-католицьку церкву. Остання, почуваючись дуже непогано у львівському середовищі, ніколи однозначно не поляризувалася в українському суспільстві ідеологічних розбіжностей. Я думаю, що з часом архієпископ Мечислав Мокшицький  реально оцінить ситуацію, бо він є прагматичним, далекоглядним і здатний на радикальні модернові кроки. Про це свідчить багато його практичних рішень. Тому його сьогоднішня спілка з владикою Августином є тактичною і зумовлена досить цікавими пропозиціями з боку владики Августина.

Євстратій (Зоря),
речник Української православної церкви Київського патріархату, єпископ:

– Наскільки мені відомо, ситуація була не такою, як її описує архієпископ Августин. За моєю інформацією, він полишив засідання після виступу не Мирослава Сеника, а мера Львова Андрія Садового, перед початком концертної програми. Тобто це не був демонстративний вихід безпосередньо після слів Мирослава Сеника. У мене складається враження, що лише потім владика Августин вирішив, що потрібно з цих слів зробити гучну заяву. Про владику Римо-католицької церкви узагалі не йдеться, а лише про делегацію. Щодо суті події, то, по-перше, мені видається, що архієрей Московського патріархату вчинив такий розголос, у першу чергу, тому, що останніми місяцями громадськість дуже часто нарікає на державну владу за підтримку лише однієї церкви – УПЦ МП. Тобто насправді це, можливо, й не зовсім так, але у пресі можна прочитати, що більше уваги приділяють УПЦ МП. Тому, мені здається, архієпископ Августин вирішив надати розголосу саме цим словам, щоби показати, що МП зазнає якихось утисків з боку влади. Варто також звернути увагу на те, що голова обласної ради не є державним чиновником. У своїй заяві владика Августин каже, що державний чиновник не визнає конституційного принципу відокремлення церкви від держави. Мирослав Сеник не є державним чиновником, а є депутатом і головою облради. Державних чиновників призначає виконавча влада, а голова облради не належить до виконавчої влади, а є представником територіальної громади і висловлює ті думки, до яких схиляються його виборці. Думка більшості територіальної громади Львівської області збігається із думкою, яку висловив Мирослав Сеник. Якщо брати Львівщину, то тут приводу для конфлікту немає. Якби таке сказав Президент України, прем’єр-міністр чи Голова Верховної Ради, то був би привід для занепокоєння. А у словах голови облради звучить лише заклик прихильників, громадян підтримувати ті церкви, які він вважає українськими. А далі вже справа людей – хочуть чи не хочуть вони їх підтримувати. Якби йшлося про матеріальну підтримку, виділення грошей, передачу якогось майна тільки цим конфесіям, то думаю, що був би привід для жорсткого реагування. А так владика Августин вирішив показати, що УПЦ МП нібито зазнає утисків на Львівщині. Якщо порівняти становище Львівської єпархії УПЦ МП із єпархією УПЦ КП на сході і півдні України, то мені здається, що владика Августин перебуває у дуже комфортних умовах порівняно із нашими архієреями, які служать у східних єпархіях. Але це не дає їм приводу демонстративно залишати заходи за участю місцевої влади на Донбасі чи на півдні України. 

Ярослав ІВАНОЧКО

"Львівська пошта", 28 серпня 2010 року