«Силовики міркують інакше», ? Голова Синодального відділу УПЦ по взаємодії зі Збройними силами та іншими військовими формуваннями України
Останніми днями у ЗМІ поширилась інформація з приводу непорозумінь між співробітниками Міністерства внутрішніх справ України та вірянами, які прагнули потрапити на урочисті заходи за участю Святішого Патріарха Кирила під час його перебування в Києві, але не змогли подолати «живого» кордону правоохоронців. Офіційний коментар із цього приводу 28 липня надав Департамент зв’язків із громадськістю Міністерства внутрішніх справ України. Зокрема перший заступник ДЗК Микола Бондарчук повідомив, що станом на 28 липня у відомчому органі не було зареєстровано жодної офіційної скарги від громадян.
Тим не менше люди, які не потрапили на богослужіння через непорозуміння з правоохоронцями, продовжують активно обговорюють цю тему у соціальних мережах, розповідаючи про власний досвід «спілкування» зі співробітниками МВС.
Про суб’єктивні й об’єктивні причини ситуації, яка склалася, розплвів Голова Синодального відділу УПЦ по взаємодії зі Збройними силами та іншими військовими формуваннями України архієпископ Львівський і Галицький Августин.
Існують об’єктивні причини
«У будь-якій проблемі є дві сторони – об’єкт і суб’єкт. Перша ? це ставлення міліції чи правоохоронних органів до віруючих. І друга ? поведінка віруючих чи їх реакція на дії міліції.
Спочатку розглянемо першу тему. Це – правоохоронні органи.
Організація таких урочистих заходів, яким був візит Святійшого Патріарха Кирила в Україну, практично не може відбуватися без залучення силових структур. На це є об’єктивні причини, про які я скажу пізніше.
По-перше, слід розуміти, що існує певна ієрархія розпоряджень, які повинні виконуватись незалежно від того, як на них реагує громадськість.
Так Державна служба охорони України (ДСО) ? силова структура, яка охороняє Президента і Верховну Раду, Державна служба охорони МВС, це охоронні структури МВС, особиста служба охорони Святішийшого Патріарха Кирила й інші структури, у тому ж числі Служба безпеки України працювали у форматі, в якому вони працюють при охороні президентів, керівників інших держав. Тобто всі працівники силових структур мали конкретні вказівки, як діяти на місцях: куди впускати людей, куди не впускати. І вони їх виконували.
Через розкол в Україні віруючі дають привід правоохоронцям очікувати провокацій
Я не можу звинувачувати офіцерів МВС України, рядових сержантів, які не впускали вірян на богослужіння скажімо через центральний вхід Києво-Печерської Лаври. Вони виконували наказ. Інша справа, як вони це робили: коректно чи некоректно.
Не можна забувати про психологічний негатив ? віруючі в Україні через розкол дають привід правоохоронцям очікувати провокацій. В Росії, Білорусії чи Молдавії такої проблеми не існує, у цих країнах люди, навіть якщо і не є вірянами канонічної Церкви, не можуть просто накинутися на Патріарха, ображати його.
Ви знаєте, що на Володимирській гірці у так званих вірян конфіскували помідори ? величезні пакунки. Ви можете собі уявити, щоб таке сталося в Росії, Білорусі, Молдавії чи Казахстані, не кажучи вже про далеке зарубіжжя. Я називаю країни: Росія, Білорусія, Молдова, Придністров’я, навіть Кавказ, Казахстан і Середня Азія. Чи уявляєте, що на Патріарха могли кричати „геть руського попа”, чи могли якось образити. Там немає цієї проблеми, а в нас вона існує.
І тому причина такої настороженості і перестраховки силових структур пов’язана саме з такими негативними суспільними явищами. Це мотивація, але я не знімаю відповідальності з рядових міліціонерів, із патруля, якщо вони некоректно розмовляли з віруючим. Хоча я допускаю, що останні їх на це провокували своєю поведінкою.
Я, наприклад, не зважаючи на свій сан, ніколи не сперечаюся з жодним міліціонером і не ображаю його. Я можу запитати про причини тих чи інших заборон, намагаюся донести свою позицію, але коли бачу, з того боку немає адекватної реакції, я відступаю, навіть коли міліціонер неправий. Він виконує свій обов’язок, бо він на посту. І якщо йому вище начальство віддало наказ нікого не впускати, і мене у тому числі, а я з цим не погоджуюсь, то сперечатимусь не з ним, а з тим, хто дав таке розпорядження. І міліціонери не винні. Ця ситуація схожа на ту, коли на вокзалі за часів Радянського Союзу не вистачало білетів, люди починали ображати касирку. Мабуть, сьогодні пройшов той час і квитків вистачає. А тоді ображали і казали, мовляв, що ви тут робите, чому немає квитків. Хоча вона особисто у тому не винна. Так от щось схоже відбувалося і з міліцією. І та сама касирка могла поводитися по-різному, вибачитись, або роздратовано відповісти: «А чого ви їздите, сидіть вдома».
Силовики, на відміну від віруючих людей, міркують інакше
Сьогодні така проблема існує, напевно, тому що були негласні інструкції. Силовики, на відміну від віруючих людей, міркують інакше. Приведу таку аналогію. Коли пожежного запитують, яка різниця між піаніно і скрипкою, він відповідає, що піаніно довше горить.
Так от запитуєш міліціонера, чому він так робить, він відповідає, що для молитви це не важливо, головне – виконати свій обов’язок. Це може прозвучати обурливо. Організація заходу пройшла такому рівні, що не трапилося біди. Але ми зробимо висновки і найближчим часом зустрінемося з відповідними структурами, і будемо дбати про те, щоб у майбутньому не траплялося таких прецидентів.
Наші розмови із керівниками силових структур, які були задіяні в охороні порядку, полягатиме не в тому, щоб когось показово покарали, але щоб надалі не було перегинів.
Адже безпека для правоохоронців – це свята річ. От як для нас є якісь святі речі, так кожна служба має свої обов’язки. Я запитував про це у російської сторони. Мені також будуть цікаві відгуки російських спецслужб, які були в Україні разом із Предстоятелем Руської Православної Церкви, їхні поради.
Ми будемо робити висновки
Я як голова військового відділу УПЦ гарантую, що ми будемо робити висновки, розмовлятимемо на рівні керівництва у двох напрямках. Перша тема – це формат і рівень охорони і безпеки. Тобто, щоб не було перебору. Ми не можемо нав’язувати Службі охорони України і міліції, щоб вони робили так чи інакше. На це вони скажуть: слухайте, я посадова особа, в нас є інструкції, а ви краще керуйте своєю парафією. І вони в даному випадку будуть праві.
Я був на службі, але здогадуюся, як це було. Хоча, знаєте, справжня віруюча людина, не зважаючи на будь-які перепони, повинна зберігати мир. І навіть, якщо було блокування і людей не пускали, слід було відійти в сторону і молитися. Віруюча людина, якщо навіть поруч буде душевно хворий, або біснуватий, і під час служби у церкві поводитиметься неадекватно, відійде в інший бік, і молитиметься. Але не сперечатиметься, не буде розпалювати суперечку.
Незручності в таких випадках неминучі. Пам’ятаю, коли після терактів, посилили контроль в аеропортах, то серед пасажирів було проведено опитування. І більшість сказали, що заради безпеки польоту вони згодні на додаткові перевірки з посиленим рівнем контролю. Були й незадоволені, але більша частина, керуючись здоровим глуздом, згодилася на такі дії».
