Якою має бути мова в Церкві

Це мова, якою володіли брати Кирило та Мефодій, і на яку перекладали з грецької мови церковні книги. Брати звернулися за дозволом до Папи Римського. Спочатку були певні труднощі. Св. Кирило помер у Римі. В подальшому справа була залагоджена. Папа Римський благословив розповсюдження цієї мови, що дістала назву "церковно-слов'янська", серед слов'ян. Ця мова була певною мірою зрозуміла нашим предкам тому, що походила від загального слов'янського кореня. Крім того в царській Росії ця мова викладалася в школах. З часом, з розвитком української мови, вона все більше ставала незрозумілою. Це питання ставилося ще в Росії, так, святитель Феофан Затворник казав про необхідність перекладу богослужбових книг на зрозумілу мову, тому що "большая часть песнопений совсем непонятна". В поставнові Священного Собору Російської Православної Церкви 1917-1918 р. р. визнано можливим використання російської мови в богослужінні. Русифікацію (заміну незрозумілих слів на російські) рекомендував (в 1905 році) владика Тихон - майбутній Патріарх Російський, Митрополит Микола Ярушевич, перша особа в Російській Православній Церкві після Патріарха Олексія І, будучи екзархом України писав: "Святое по существу дело - перевод богослужебных книг с славянского языка на украинский и введение их в богослужебную практику с целью приблизить богослужение к пониманию рядового украинца". В наш час йде дискусія в російській Церкві стосовно переходу богослужіння на російську мову, яку підтримують такі визначні ієрархи як митрополит Антоній Блум, професор Санкт-Петербурзької духовної академії архієпископ Михайло Мудюгін, який вважає "служение на славянском языке антиканоничным, ибо храм есть дом сознательной молитвы, а не этнографический музей". Священик А. Борисов пише, що є тексти церковно-слов'янською мовою, які читаються під час служби Божої, зовсім незрозумілі не тільки священикам, а й філологам і тому проводиться заміна їх в літературі на російську мову "при молчаливом согласии епископов". В той же час, "Евангелия читают по-русски или с сильной русификацией в десятках, если не в сотнях храмов по всей Росии". Коли священик Георгій Кочетков в церкві "Успіння Пресвятої Богородиці" (м. Москва) почав правити службу Божу російською мовою, прийшли козаки з нагайками. "Сегодня российские православные христиане практически лишены неотъемлемого права молиться на своем родном русском языке".

Щодо переходу на рідну мову в храмах порушувалось питання в Росії ієрархами, які мають крім духовної освіти і цивільну (митрополит Микола Ярушевич, митрополит Антоній Блум, архієпископ Михайло Мудюгін), це стосується і священиків (Г. Кочетков та ін.). Думаю, що це не випадково. Ця категорія священнослужителів має погляд на релігію не тільки з духовного, а і з цивільного боку. Це певною мірою секулярний підхід. Церква як база, основа моралі, є певною мірою консервативною структурою, але вона має рахуватися з певними змінами, що відбуваються в суспільстві в процесі його розвитку для того, щоб мати вагомий імідж, не порушуючи своїх канонів. Адже зміни, які проходять в Церкві внаслідок розвитку суспільства, стосуються, в основному, обрядового, побутового боку релігії. Консервативна частина суспільства, в тому числі духовенство, тримається за цей зовнішній бік релігіїї, що шкодить авторитету Церкви, віддаляє від неї людей, особливо молодь. До того треба додати, що "в русском обществе установилось подозрительное и надменное отношение к участию разума и научного знания в вопросах веры" - вказував Ключевский В. О.

Щодо імперських замашок Ро-сійської Православної Церкви, то ще відомий історик професор Московського університету та духовної академії Ключевский В. О. писав, що "признав саму себя вселенскою церковью... укрепилась мысль, что русская поместная церковь обладает всей полнотой христианского вселенского сознания... что Москва - третий и последний Рим... В сослужении с приезжим греческим архиереем, даже патриархом, следя зорко за каждым его движением, "наши власти" тут же с великодушным снисхождением указывали ему на допускаемые им в частностях отступления от принятого в Москве богослужебного чина... Но по нашему вероучению, хранительница христианской истины есть не какая-либо поместная, а вселенская церковь". Одним з таких факторів є питання мови як в Російській, так і в Українській Православній Церкві Московського Патріархату.

З цього приводу було звернення до Патріарха Олексія ІІ, яке підписали професори, доценти Санкт-Петербурзької духовної академії, декан філософсько-богословського факультету Російського православного університету (Москва), головний редактор радіостанції "Софія", Відділ релігійної освіти і катехизації Московського Патріархату, велика група російських священиків. А перша особа в Російській Церкві після Патріарха Олексія ІІ митрополит Смоленський Кирило (Гундяєв) заявляє, що не можна служити ро-сійською або якоюсь іншою мовою. Виникає питання, чому такий поворот на 180° стосовно мови в церкві від Патріарха Олексія І до Патріарха Олексія ІІ. Якщо дозволити перехід на російську мову в Росії, то має перейти на українську і Українська Православна Церква Московського Патріархату. А це означає віддалення надій імперських сил Росії та їх прибічників в Україні на підкорення нашої держави Росією. І тому так інтенсивно протистоїть московська Церква в Україні українській мові.

Молдавани, румуни моляться в храмах своєю рідною мовою. Зайдіть до Святодухівського собору, що по вул. О. Кобилянської в м. Чернівці. Література там вся (за винятком книжки Закону Божого) - російською мовою і її багато, в той час, коли перекласти книжки укра-їнською мовою, видати їх - зараз не проблема. Служба Божа ведеться на одному з зрусифікованих діалектів староболгарської мови, про незрозумілість багатьох текстів якої пишуть навіть російські фахівці, зате чітко виголошується молитва за Російського Патріарха Олексія ІІ (Єдина проповідь українською мовою). І це в храмі, який освячено на честь Святого Духа, Який зійшов на апостолів, щоб вони володіли різними мовами для розповсюдження християнства на зрозумілій людям мові. Про це писав і апостол Павло. А найзрозумілішою мовою є рідна.

Стоять наші українці в цій церкві мало розуміючи, або зовсім не розуміючи, що там читають, чи співають; наперекір Біблії, Слову Божому, не бажають зрозумілої рідної мови. Це свого роду виклик Творцеві. За це Він не буде карати. А просто не буде допомагати, направляти нас - це ваші проблеми. Тому нічого скаржитися на негаразди життя, самі українці цього бажають.

Нам ще закидають, що українська мова неблагодатна. І це ми чуємо від українців. Виходить, що всі інші мови благодатні - люди моляться своєю мовою. Як треба зневажати свою мову, щоб таке казати. А ми дивуємось, що її не визнавали Бєлінський, Горький. Люди ще якої нації можуть таке казати на свою мову? Правда, тут нам кажуть - ми маємо святу мову - церковно-слов'янську. Цей діалект староболгарської мови благословив на розповсюдження її серед слов'ян не православний Патріарх, а Папа Римський, маючи певні політичні плани. Як на те пішло - пізніше він благословив і українську мову - греко-католики служать українською мовою. А що, румуни, молдавани, грузини просили у Папи Римського чи у когось іншого дозволу? Сказано в Святому Письмі - і виконують. Яка сильна антиукраїнська пропаґанда ведеться в Українській Православній Церкві (УПЦ) Московського Патрархату! І наші люди піддаються їй. Приїздив православний американець і служба Божа провадилась церковно-слов'янською, молдавською та англійською мовами. Тільки не українською! І це на Буковині. У деяких церквах священики Московського Патріархату, щоб показати, що вони не Московська Церква, правлять службу Божу з українською вимовою церковно-слов'янських текстів (які таки лишаються незрозумілими).

Ще Тарас Шевченко, намагаючись наблизити богослужіння до розуміння пересічного українця, домовлявся в Олександро-Невській Лаврі (Санкт-Петербург) про видання перекладених ним частин Біблії україн-ською мовою. Над його домовиною в церкві читали саме ним перекладені українською мовою псалми.

На Східній Україні в церквах і Київського Патріархату використовується церковно-слов'янська мова (поряд з українською), тому що є люди, особливо старшого віку, які звикли до цієї мови.

Що стосується росіян, то в Україні мають бути російські церкви, парафії, як в інших країнах. Як українські парафії в складі Румунської Православної Церкви, які об'єд-нані в українські деканати, де служба Божа правиться українською мовою, де Митрополит Чернівецький і Буковинський Данило УПЦ Київського Патріархату неодноразово служив з румунським духовенством, в тому числі з їх Митрополитом освячував храм. А то виходить, що в Україні юридично немає російських храмів. Це все УПЦ. В той же час росіяни не скаржаться, не домагаються мати свої рідні російські храми. Чому? А тому що тоді в україн-ських церквах УПЦ має бути україн-ська мова, а так це є гальмом в розвитку української мови не тільки в церкві, а і в державі, і надія, що поступово вони стануть фактично російськими церквами, як це робиться на Східній Україні, враховуючи негласну русифікацію богослужбової літератури, виховання дітей в недільних школах і т. ін... Це п'ята колона в Українській Державі.