«Мазепа forever!» Жодні політичні «зигзаги» не зітруть ім’я Гетьмана з пам’яті вдячних нащадків
Київрада пішла на «компроміс». Більшу частину столичної вулиці Мазепи — від площі Слави до площі Великої Вітчизняної війни — перейменовано на Лаврську. З ім’ям видатного, проте незручного для Російської імперії українського гетьмана Мазепи залишилося лише десять будинків. Але голосували за перейменування не російські імперіалісти, а слуги українського народу, яких ми з вами годуємо та забезпечуємо робочим місцем.
Київрада пішла на «компроміс». Більшу частину столичної вулиці Мазепи — від площі Слави до площі Великої Вітчизняної війни — перейменовано на Лаврську. З ім’ям видатного, проте незручного для Російської імперії українського гетьмана Мазепи залишилося лише десять будинків. Але голосували за перейменування не російські імперіалісти, а слуги українського народу, яких ми з вами годуємо та забезпечуємо робочим місцем.
На честь Івана Степановича Мазепи-Колодинського, гетьмана Лівобережної України, гетьмана Війська Запорозького обох берегів Дніпра, князя Священної Римської імперії вулицю було названо 25 жовтня 2007 року рішенням тієї самої Київради. Тоді 71 із присутніх 96-ти депутатів проголосував «за». Один був проти. Решта — члени фракції Партії регіонів — утрималися. Підставою перейменування, нагадує всезнаюча Вікіпедія, стало те, що на кошти гетьмана звели Вознесенську церкву та жіночий монастир на цій вулиці, а також захисний мур із надбрамною церквою та інші споруди у Лаврі. Причиною — вшанування пам’яті одного з найвидатніших гетьманів України. А 18 березня 2007-го група киян самостійно перейменувала вулицю, переписавши номерні таблички. Цікаво, що вчора за зворотне перейменування проголосували 64 з 113-ти присутніх у залі депутатів. На їхнє рішення не вплинула й акція протесту з гаслами «Мазепа forever!» під приміщенням Київради та КМДА, в якій взяли учать близько 150-ти осіб. «Останнім часом у вітчизняних ЗМІ мусується інформація про те, що нібито на засіданні постійної комісії Київради з питань культури та туризму мною було оприлюднене звернення голови Російської православної церкви патріарха Московського Кирила з проханням перейменувати вулицю Івана Мазепи на вулицю Лаврську. Ця інформація абсолютно неправдива і є результатом неуважності журналістів, — прокоментував депутат Київради Віталій Журавський, з подачі якого й було прийнято рішення. — Однак цей процес є відповіддю на звернення намісника Свято-Успенської Києво-Печерської лаври, архієпископа Вишгородського Павла (депутат Київради Петро Лебідь) до київського міського голови Леоніда Черновецького. Саме його звернення я оприлюднив на засіданні постійної комісії Київради».
Очевидно, «неуважні журналісти» неправильно зрозуміли й мету перейменування, та ще й до всього страждають на параною, оскільки вбачають у вчорашньому голосуванні Київради підготовку до візиту патріарха Кирила, який триватиме з 20 по 28 липня. І хоч голова Синодного інформаційного відділу Московського патріархату Володимир Легойда стверджує, що патріарх Московський і всієї Русі Кирило не звертався до українських властей з проханням перейменувати вулицю Івана Мазепи на Лаврську, українські ЗМІ все одно продовжують «мусувати цю тему». «Такого звернення, тим більше письмового, не було», — переконує Володимир Легойда. Ну так, звичайно, письмово звертатися до керівництва столиці іноземної країни патріарху не годиться. А ось використати політиків цієї країни з хаосом у голові — можна. Адже політики держави — це проблема громадян цієї держави, і вже точно не патріарху за них відповідати.
Треба говорити про інше. Незалежно від того, кому належала ідея перейменування вулиці Мазепи, є стійке відчуття, що ця епопея зашкодить атмосфері навколо візиту Кирила до України. В очах українців образ Мазепи поступово змінюється, все більше людей бачать його державотворцем, просвітителем, меценатом, а не зрадником чужої імперії. Газета «День» побачила інтерес до постаті Мазепи 2009 року — який редакція разом з Національним музеєм історії України оголосила Роком Івана Мазепи. До нас надходили десятки листів від читачів, історики на шпальтах «Дня» зацікавлено заглибилися в мазепіану. Це успіх українців. А те, що велика частина росіян на чолі з РПЦ досі страждають на комплекси втраченої імперії, живуть викривленим баченням ще з XVII століття, — це їхні проблеми, які малоосвічені українські політики із задоволенням перекладають на свої голови.
