А давайте перейменуємо вулицю Пушкінську на вулицю Мазепи
Чесно кажучи, я думала, що державна чехарда з приводу перейменування вулиці Мазепи стихне. Після того, як помічник патріарха Володимир Легойда сказав, що його Святійшество не наполягає на перейменуванні вулиці Мазепи.
І враховуючи очевидний політичний підтекст перейменування, так само як і весь цей спектакль із анафемою нашому гетьману, здавалося, що питання вичерпано. А от і ні - не вичерпано... Вчора депутат Київради Віталій Журавський оголосив, що віруючі і вище духівництво "єдиної канонічної православної церкви в Україні" дуже сильно хочуть, щоб замість вулиці Мазепи існувала вулиця Лаврська.
Спочатку давайте про віруючих і про парафіян Лаври, до яких я себе зараховую. Я не чула, щоб був організований якийсь рух проти Мазепи. (Бажаючи це з`ясувати, я набирала мобільний телефон Журавського, але він не відповідав). Про Мазепу паства в більшості своїй до ладу нічого не знає і буде готова прийняти ту думку, яку продиктує вище духівництво. Але і у вищого духівництва немає однозначно негативної думки. Я пам`ятаю, як на одній зустрічі з предстоятелем УПЦ блаженнійшим Володимиром журналістка з проросійського видання запитала про його думку щодо вулиці Мазепи. Я тоді завмерла, чекаючи відповіді. Адже Його блаженство - людина віруюча й освічена. Він точно знає правду і точно нікого не боїться. Митрополит Київський відвернувся вбік, поморщився і сказав: здається, хтось уже висловлювався з цього приводу, я не хочу повторюватися. Упевнена, він не став захищати гетьмана з однієї єдиної причини: він не любить демонстративної розбіжності в одній церкві і вважає, що парафіян треба готувати до несподіваної правди... Так само я зустрічала декілька висловів ієрархів і наших богословів на адресу Мазепи про неспроможність і тимчасовість цієї анафеми. Але після того, як їх цитати з похвалою Мазепі прозвучали в ефірі, вони дивним чином зникали з сайтів єпархій.
А зараз давайте звернемося до особи Петра, який очолював тоді собор і який погрозами змусив ієрархів вимовити слова церковного прокляття. Я не писала про блюзнірства цього російського робесп’єра, частково тому, що жаліла самолюбство росіян, частково тому, що хотіла більше написати про гетьмана. Але якщо вже мої опоненти так наполягають, то давайте подивимося на те, як Петро великий «любив церкву». Для того, щоб дискредитувати церкву і патріархат, він заснував “Всешутейший, Всепьянейший и Сумасброднейший Собор”.
На цьому соборі піддавалося знущанню все: церковний побут, церковна ієрархія, церковні звичаї. Мова собору була матірною. У матірну мову запаковували назви ієрархів. Я б радила віруючій людині почитати про Петра, і одночасно я б ні за що не радила заходити на Вікіпедію і читати про це. Для тих, хто вважає церкву своєю матір`ю, це дуже важке знання. Той, за чиїм наказом проклинали Мазепу, на святках, просто заради забави, знущався і катував знатних людей. Той, за чиїм наказом проклинали Мазепу, на перший тиждень Великого посту влаштовував «покаянну» процесію. Його «всешутейшество» виїжджав, оточений своїми поплічниками в кожушках навиворіт, на ослах, волах або в санях, запряжених свинями, козлами і ведмедями», - пише Вікіпедія. Так так, у той самий тиждень, коли віруючі люди ходять на Покаянний канон, прагнуть потрапити на довгі ранні служби, їдять без масла, а деякі перші три дні не їдять взагалі, Петро великий два сторіччя тому зневажав церкву, влаштовуючи блазеньські забави, пародіюючи покаянні процесії. А знаєте, як він «святкував» Вербну неділю? Тоді пародіювалася традиція ходи на осляті. Ця пародія відома за двома різними описами. «На потішному дворі» після обіду «відправлялася» процесія: «патріарха блазенського», «князя-папу», везли на верблюді «в сад набережний до льоху фрязького», де без кінця п`янствували. У той самий день, коли ми святимо вербу, відзначаємо благу звістку і читаємо акафіст Богородиці, у петровський період «князь-папа» і члени «всеблазенського собору» їздили по місту на ослах, волах, у санях, запряжених свинями, ведмедями або козлами.
Ось такий «соціальний інститут» влаштував Петро, який потім зобов`язав проголосити Мазепі анафему. Цей «соціальний інститут» зруйнував життя наших віруючих предків. А сам біснуватий монарх продовжує руйнувати її і зараз. Я чомусь думаю, що його Святійшество патріарх Кирил теж поважає Мазепу. Я думаю, що піднімати питання Мазепи його зобов`язує Кремль. Колись Петро Перший примусив великого ієрарха Стефана Яворського проголосити анафему Мазепі і той, захищаючи церкву, побоюючись репресій, зробив це. Думаю, що і зараз, Його Святійшество, стиснувши зуби, не бажаючи публічних дискусій і пояснень, шле до Києва заклики перейменувати вулицю, а потім від них відмовляється, а потім знову шле (оскільки є дані, що Журавський на самому комітеті мотивував перейменування саме непублічним проханням патріарха Кирила) тільки тому, що його просять про це змінники петрів, сталіних, дзержинських, – нові кремлівські гобліни.
А знаєте, давайте уважимо Патріарха. Нам Господь віддячить. Хай у місті буде вулиця Лаврська. А вулицею Мазепи переназвемо вулицю Пушкінську. Просто в центрі перейменовувати більше нічого, не Сагайдачного ж, не Богдана Хмельницького переназивати. А вулиця Мазепи має бути в центрі. Пушкіна ми все одно не забудемо. Як його такого забути? Жінки люблять вухами, а Олександр Сергійович зробив своєю поезією всім російськомовним жінкам стільки подарунків, що він завжди з нами. Навіщо йому вулиця? А вулиця Мазепи потрібна для душі... і для історії.
Маша МІЩЕНКО. - "Закарпаття інформаційне", 7 липня 2010 року
