Україна у міжнародному просторі – обличчя сучасності: актуальне очима діаспори, українців за кордоном, Церкви…

5 липня 2010, 14:11 | Суспільство-дайджест | 0 |   | Код для блогу |  | 

Іванна РИЖАН. - "MilitesChristiImperatoris", 5 червня 2010 року

ІІІ Міжнародний конгрес, присвячений діаспорі, який відбувся у Львові з 22-25 червня 2010 року, викликав резонанс у баченнях та підходах до розуміння і переживання українським суспільством явища міграції.

Діаспора (погляд перший)

п. Ярослава Хортіяні - Голова європейського Конгресу Українців, перший заступник Президента СКУ.

«...в європейських країнах, де панує демократія, президенти особисто сидять в залі або в президії». За її словами, - «президент Угорщини заявив, що він є президентом 15 млн. угорців, 10 з яких живуть в Угорщині, 5 - за кордоном. ...Я хотіла б почути від президента України, що він є президентом двадцятимільйонної діаспори».

У своїй доповіді п. Хортіяні наголошує: «Коли перші три хвилі припадали на добу бездержавності, то четверта виникла в незалежній державі - це парадокс нашого життя. Ми добилися незалежності - і 5 млн. українців виїхали за кордон. 70-80% - це люди, котрі зберігають своє громадянство і хочуть повернутися в Україну. Вони побачили світ, позбулися гомосовєтизму. ...Повертаючись в Україну, мігранти несуть із собою нову етику, вони служать прикладом, заохоченням для інших». Пані Ярослава зазначила, що за тих людей, котрі залишились працювати у своїй державі, треба боротися (оплески залу). Наголошувалось на тому, що українська діаспора займається доброчинністю, однак немає моніторингу - куди потрапляють кошти.

...«Зберегти національну ідентичність українцям за кордоном нелегко, але ми це робимо, натомість в Україні поступово українську націю почали позбавляти національної свідомості під псевдогаслом «да здравствуєт дружба двох братніх народів». Нас хочуть повернути в якийсь інший бік. Теперішня влада намагається вибудувати «дружні» стосунки, і це виглядає так: коли Україна щось віддає, або в неї відбирають, то це - дружба, а коли ми говоримо «ні», то це «недружнє ставлення до сусідів». Традиційно українську культуру називають «неконкурентноспособной» або «нєвострєбованной». ...Нас не сприймають через критику, однак ми йшли на великі компроміси, бо знали, що наше слово потрібне. Ми приїжджали, приїжджаємо і будемо приїжджати», - заявляє п. Хортіяні.

...«Як ми можемо сьогодні успішно працювати, коли в Україні деякі правлячі кола домагаються якогось там союзу - радянського чи слов'янського (від самої назви суть цих союзів не міняється). Європа потрібна нам, і ми потрібні Європі, однак прикрістю є те, що європейські країни роблять поступки і потихеньку нібито віддають Україну. Я сподіваюсь, що це - «нібито». Українська політична еліта не створила гідних умов, щоб пізнати справжнє обличчя української діаспори. ...На зароблені гроші одного українця за кордоном утримується уся сім'я (3-4 людей)».

Пані Ярослава звернулась до представників влади зі словами: «Прошу пам'ятати: титульна нація в Україні - українці. ...Не може бути добробуту без національного життя, не може бути національної ідеї без добробуту матеріального - це дві зв'язані речі».

Зважаючи на вищесказані факти, було внесено пропозиції до уряду України:

- створити комітети, департамент, а й навіть міністерства, які займалися б виключно питаннями українців за кордоном. «Важливо, щоб людина, котра очолить таке міністерство, відстоювала інтереси українців за кордоном, усвідомлюючи, що українське закордоння і Україна - це один народ» (витяг із цитати);

- надати українцям за кордоном статус закордонного українця у Верховній Раді. «Ми маємо право бути там - і це не унікальний приклад», - зазначає п. Ярослава.

«Дружба дружбою, але інтереси українського народу - понад усе», - робить висновок доповідач (оплески залу).

Мігранти (погляд другий)

п. Леся Журавель (Україна, Тернопіль) - радник Української громадської правозахисної організації громадян України в Італії «Оберіг».
«Чому так мало прислуховуються до самих мігрантів, так мало конкретних кроків підтримки українського заробітчанина. Хочеться почути не дослідження, а діяльність, яка ведеться для того, щоб покращити умови перебування заробітчан за кордоном.
...Ми бажаємо, щоб на таких конгресах був присутнім міністр закордонних справ чи його представник, людина, котра могла б приймати рішення і щось робити.
...Нас не питають і до наших пропозицій не дослуховуються.
...У парламенті має бути представник заробітчанства.
Як висновок із вищенаведеного п. Леся заявила, що «трудова еміграція стала не метою заробітку, а стратегією р-ку».

п. Микола Дулеба (Італія) - заступник Голови української правозахисної організації громадян України в Італії «Оберіг».
«Міграція почалася наприкінці 90 років минулого століття (192 тис. в Італії). Реально це 450-500 тис. людей. В Україні до них ставляться зневажливо.
...Діаспора - це люди, котрі живуть за кордоном. Трудові мігранти - це ті, які живуть в Україні, але працюють за кордоном. Першим, хто почав об'єднувати українців в Італії була УГКЦ. За короткий час в Італії зорганізувалося близько 100 греко-католицьких громад. Створювались культурні італо-українські Асоціації. Це, в основному, асоціації, які створювали жінки, котрі або виходили заміж за італійця, або мали тісну дружбу з італійцями. На сьогодні в Італії налічується близько 80 громадських організацій різного типу. Налагоджена співпраця з органами влади.
Основні проблеми, які стоять перед українцями в Італії:
- пенсійне забезпечення;
- визнання посвідчення водія;
- недійсні документи про українську освіту;
- проблема психологічної допомоги;
- проблема соціальної допомоги;
- проблема вивчення дітьми рідної мови;
- праця з молодими сім'ями;
- потреба державної підтримки недільних шкіл;
- недостатність інформації».
З огляду на це, п. Дулеба пропонує розробити і прийняти закон про закордонного українця, який би визначив статус і права.

Чудовим свідченням про справжнє обличчя та працю українців за кордоном є музейна експозиція «Наші в Італії», створена спільнотою «Пієта», колишніми заробітчанами з м. Івано-Франківська. Це перша і єдина виставка документів, матеріалів, світлин... про працю українців за кордоном (див. відеоматеріал за адресою цього лінка: http://www.youtube.com/watch?v=u6Ub-VCpOCo).

Церква: погляд третій (духовний аспект)
о. Василь Поточняк (Україна, Київ) - виконавчий секретар Пасторально-місійного відділу УГКЦ.

У своїй доповіді о. Василь зазначив, що надто важко є на даний час творити діаспору за кордоном, позаяк у деяких країнах є недостатність об'єднуючого фактору. За його словами, - «немає когось, хто би поєднав українців за кордоном». Підкреслює, що кожен зокрема є багатий талантами, однак людей треба гуртувати.

П. Уляна Садова, у дискусіях (секція № ІІІ) про мотивації виїзду за кордон, зазначила: «Ми не можемо регулювати міграцію, людина сама визначає своє місце у житті».

Як відповідь на цю репліку, доречним є витяг із доповіді о. В. Поточняка. «Як формується діаспора, яка не має об'єднуючого елементу? Церква завжди ставить три такі підставові запитання собі і кожній людині, котра приходить у храм.

Перше - «Хто ти є?». Щоб відповісти на це питання, віруюча особа не тільки заглядає у свою національну приналежність та етнічне коріння, але й у свою душу: хто я є перед Богом, своєю совістю, перед братами і сестрами, з якими живу, працюю. І це дуже перевиховує українського теперішнього мігранта. Бог через Церкву дозволяє людині не плисти за течією, а зупинитись і обрати правильний шлях, поступово виправити свої помилки. Це є першим кроком формування теперішньої української діаспори за кордоном.

Друге питання, яке ставить Церква: «Що я роблю?». Це питання означає певне дозрівання. Ми замислюємось, чи наші слова, дії, думки, уява корисні для мене і загалу, чи вони шкодять. Відповідно, це питання заставляє нас «обирати кращу частку, яка не відніметься».

Третє запитання: «Що Бог хоче, щоб я робив?». На це питання ніхто не дасть відповіді, окрім нас самих. Ми маємо приймати рішення, але приймати його в совісті. Саме наша правильна відповідь спрямує мислення і дії у напрямі свідомого творення діаспори» (див. відеоматеріал за адресою цього лінка: http://www.youtube.com/watch?v=X4FvTzxzfIg).

Погляд третій (глобальний)

Владика Йосиф (Мілян) (Україна, Київ) - Голова Пасторально-місійного відділу УГКЦ, єпископ-помічник Київський.

У своїй доповіді «Бог і Україна» владика зазначає, що «серед усіх чинників, що об'єднують міграційні потоки, два є безумовними та фундаментальними.

1. Спільний батьківський дім, з якого вийшли представники усіх чотирьох міграційних хвиль українства - і ним є Україна.

2. Віра в Бога - така, про яку говорив Христос, - євангельська, котра є передумовою осягнення вічного життя.

«...Митрополит Андрей Шептицький перестерігав українську молодь такими словами: «...Хто відкидає авторитет старших, легко відкине авторитет батьків, а відтак і кожний авторитет у народі. В кінці дійде до того, що буде відкинений авторитет Церкви, Бога і всякої етики».

«Крах у свідомості «Бог і Україна» спричинила неглибока християнська побожність і позірний патріотизм», - зауважує єпископ. У тексті подано для прикладу історію Мойсея, котрий виводить ізраїльський народ у землю обітуванну. «...Біблійний автор зауважує, що все відбулося у найтяжчий для народу час, коли той був у неволі. Усе післанництво пророка - це боротьба з маловірством та слабодухістю свого народу, саме через це Мойсей так і не ввійшов у землю обітуванну, тільки побачив її здалеку. Час 40 років, за задумом Божим, є символічним, позаяк утворити новий народ можуть люди вільні, котрі не сумуватимуть за рабством. Мандрівка пустелею, передусім, сформувала поодиноких індивідуумів у єдиний народ, основною Конституцією якого стали 10 Божих Заповідей, що їх Господь передав їм через пророка Мойсея.

...Це є уроком для усіх нас. ...Де б ми не були, нас повинен єднати Бог. ...У людини можна забрати все, окрім віри в Бога. Правдива євангельська віра в Бога є необхідною передумовою становлення української державності, так і, рівно ж, українського народу, як в Україні, так і на поселеннях.

...Поза Україною об'єднання українців відбувається в Церкві і навколо Церкви. Сьогодні на перший план виходять передусім економічні, ніж духовні вартості, присутність останніх - є необхідністю.

...Кожну землю слід сприймати як дар Божий. У цьому криється моральна цінність патріотизму».

Папа Іван Павло ІІ зазначав: «Батьківщина є спадщиною і, водночас, майновим становищем, зумовленим цією спадщиною. Це стосується також землі, території. Та ще більше поняття «Батьківщина» означає цінність і духовний зміст, який творить культуру нації. Тут закладений глибокий зв'язок між духовним та матеріальним аспектом. Тому, якщо запитати себе, де шукати патріотизму у Заповідях Божих - відповідь не забариться: його слід шукати у четвертій заповіді, яка зобов'язує нас шанувати батька і матір».

...«Слова «Бог і Україна» на чужині звучать інакше, тому що віддаленість від рідної землі і народу спонукає до переоцінки того, від чого ми тимчасово чи на довший час відірвані. Презентувати Україну на міжнародній арені треба люблячи Бога і Україну. Буде віра в Бога - буде і Україна, позаяк будемо ми, українці», - завершує владика Йосиф (див. відеоматеріал за адресою цього лінка:http://www.youtube.com/watch?v=GnsQivkOE9U).

Погляд четвертий (оцінка ззовні)

п. Іванна Рижан (Україна, Дрогобич) - учасник Конгресу.
Можна багато говорити, досліджувати, аналізувати і оцінювати проблему, яка торкнулася українського суспільства. Це дуже потрібний, але початковий етап. Мабуть, не варто «тупцювати на місці» і «варитися» у констатуванні фактів. Добре було б прислухатися до тих людей, котрі скуштували «чужого хліба», їм надати більшу можливість говорити та ділитись, пропонувати та зсередини розкривати проблему, реально допомогти як матеріально, так і психологічно. У цьому напрямі, звичайно, є вже певні напрацювання, але вони, за словами заробітчан, ще дуже незначні.

Треба віддати належне УГКЦ, яка зробила і продовжує робити вагомі кроки для того, щоб українці за кордоном мали можливість утверджувати свою національно-етнічну ідентичність, розвиватися та рости особистісно-духовно за загальнокультурно.

Про серйозний рівень праці нашої Церкви свідчить хоча б те, що із благословення Блаженнішого Патріарха Любомира Гузара створено Пасторально-місійний відділ, який структуровано займається питаннями українства за кордоном. І, як зазначив на Конгресі о. Василь Поточняк, - «Церква запрошує до співпраці та діалогу людей, котрі займаються питаннями діаспори та небайдужі до проблем міграційних процесів, щоб так разом творити підтримку один одному та сприяти тому, щоб свідомість українця мінялася із заробітчанської на українську».

Система Orphus
Рейтинг
0
0
0коментарів

Коментарі

додати коментар 

    Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

    Моніторинг ЗМІ

    Останні коментарі

    • Михаил | 22 вересня 2019, 21:12

      Путин уже поверил в шаманов и боится их колдовства! Совсем крыша съехала!

    • velovs@ukr.net | 21 вересня 2019, 09:20

      P. S. І до такого ґрунтовного обговорення обов'язково має долучитися не лише ВРЦіРО (як така), а й, власне, ВСЯ ВІТЧИЗНЯНА РЕЛІГІЙНА ГРОМАДСЬКІСТЬ загалом!

    • velovs@ukr.net | 21 вересня 2019, 08:09

      УВАГА! ---- Президент України Володимир ЗЕЛЕНСЬКИЙ 20 вересня ц. р. підписав Указ № 713/2019 щодо заходів про забезпечення економічного зростання і запобіганню корупції, в якому - серед різного

    • Zenia | 20 вересня 2019, 16:43

      Правильно й мудро сказав владика Симеон.. як завжди!

    • Zenia | 20 вересня 2019, 16:41

      Бог у поміч! Саме на сході країни дуже не вистачає храмів ПЦУ, бо дуже багато людей там вже полишили храми російського загарбника й лишилися без храмової молитиви...

    Популярні статті місяця