Як підняти престиж військової служби у суспільстві?

22.04.2010, 10:45
Майже 19 років Україна існує як незалежна держава, визнана світовою спільнотою. Ми набуваємо досвіду державотворення, реформуємо Збройні Сили. Однак є проблеми, які не вдалося розв'язати, зокрема й щодо підвищення престижу військової служби.

Дмиттро САДОВ'ЯК. — "Прес-центр УПЦ КП", 20 квітня 2010 року

Військове відомство офіційно визнало роль церков та релігійних організацій в зміцненні обороздатності країни та закликало до розширення співпраці, поставивши за перспективне завдання відродження у Збройних Силах інституту військового духовенства. Створена при Міністерстві оборони Рада у правах душпастирської опіки, до складу якої увійшли представники головних церков України попри конфесійні та інші розбіжності нині демонструє високу працездатність та ефективність у роботі. Учасників Ради об'єднує одна мета – забезпечити духовну опіку віруючих солдатів та офіцерів. Водночас духовенство не байдуже й до долі Збройних Сил України загалом. 

Майже 19 років Україна існує як незалежна  держава, визнана світовою спільнотою. Ми набуваємо досвіду державотворення, реформуємо Збройні Сили. Однак є проблеми, які не вдалося розв'язати, зокрема й щодо підвищення престижу військової служби.

Політика  спрямована на розвиток підприємницької  діяльності “захлиснула” багатьох. Нерідко  й на Збройні Сили почали дивитися через призму можливих бізнесових вигод. Споживацька культура, яка так активно і цілеспрямовано насаджується сьогодні, здатна прищепити громадянам лише одну любов – до матеріальних благ. В цих умовах патріотизму і відданості в служінні своєму народу місця вже не залишається. Так, наприклад, добре відомо як сильно негативні явища нашого буття відображаються в свідомості юнаків призовного віку, молодших командирів та молодих офіцерів. Свій “внесок” робить й негатив про армію, що подається в засобах масової інформації. Однак заради справедливості варто зазначити, що й деякі військовослужбовці забувають про своє високе покликання. Зокрема, нехтуючи правилами носіння військової форми одягу можуть дозволити собі бути напідпитку, лаятися. Відомі й випадки, коли представники міліції чи інших органів правопорядку стають на шлях злочинності. Де ж тут взятися авторитету чи престижу?  Відповідальність за такі порушення військовослужбовці нестимуть не тільки перед державою, але і перед Богом.

Але коли військова людина намагається  все сприймати на основі християнського світогляду, то служба у війську  для нього буде передусім, можливістю вдосконалення. А армійські труднощі лише підсилюють віру людини в Бога та Його допомогу. Для християнина  служба у війську – це можливість виконати у повній мірі заповідь про любов до ближнього через готовність пожертвувати своїм життям заради спокійного існування суспільства.

Виходячи  з цього, можна зробити висновок, що престиж служби в Збройних Силах  України зросте тільки у разі загальнодержавного розуміння важливості цих понять. Окрім цього ми впевнені, що враховуючи історичний та всесвітній досвід, важлива місія в цьому належить Церкві. У зв'язку з цим її співпраця з українським військом має бути чітко визначена законодавством.

Серед головних завдань взаємодії Церкви та Армії – повернення захисникам Вітчизни найкращих якостей воїна-християнина, а саме, віри в Бога, людської гідності і честі, духовного розуміння необхідності своєї професії та служіння державі та безмірної любові до Батьківщини та народу.

Голова Синодального управління духовно-патріотичного виховання
у зв'язках зі Збройними Силами та іншими військовими формуваннями України,
член Ради у справах душпастирської опіки при Міністерстві оборони України
протоієрей Димитрій Садов'як