Українські ікони святого Миколая Чудотворця

Святий Миколай Чудотворець; святий Микола; Микола Уго́дник; Святи́тель Миколай (270/286 (бл. 275) — 6 грудня 326/342/351), (грец. Νικόλαος, Hagios Nikólaos, лат. Sanctus Nicolaus) — єпископ Мир (Лікія, сучасне Демре, Анталія, Туреччина), християнський святий. Християни різних Церков (Православної, Католицької, Англіканської, Лютеранської та ін.) пам'ятають його та шанують як великого святого.

Перше наукове дослідження ікони здійснив перед реставрацією у 1882 р. Адріян Прахов. Мистецтвознавець датував її X ст. і вважав візантійською за походженням. У 20-х роках 20 ст. ікону ще раз відреставрували фахівці Всеукраїнського музейного містечка.

З цього приводу М. Макаренко писав: "...в дуже зле освітленому місці стоїть ікона Миколи Мокрого, чудовий мистецький твір, найвидатніший із зразків т. зв. станкового малярства, який маємо в соборі. Після монументальних мозаїк і розписів XI та XII віків ця ікона стає на перше місце як часом свого походження, так і художнім своїм виконанням. Належить вона не пізніше як XIV століттю, а можливо і ранішій добі"[2].

Ікона з Базиліки св. Миколая в м. Барі (Італія), яка як вважається, була написана на основі прижиттєвого зображення святого.

Восени 1943 р., до відходу німецьких окупантів з Києва, ікону було вивезено до Варшави єпископом Переяславським, майбутнім Патріархом УАПЦ Мстиславом (Скрипником). Там він передав її архиєпископові Палладію (Відибіді-Руденку), який переправив святиню до Америки. Вона перебувала спершу в його помешканні, потім у Торонто, нарешті в Бруклині, де її бачив улітку 2000 р.Сергій Білокінь (дослідник ікони). Автентичність ікони, яка перебуває у Троїцькому соборі Брукліна (Нью-Йорк), сумнівна.

Цікаво, що в Софійському соборі на хорах поруч з іконостасом, де містилась ікона Миколи Мокрого, в минулому столітті було змальоване саме чудо врятування немовляти [2].Ікона з Базиліки св. Миколая в м. Барі (Італія), яка як вважається, була написана на основі прижиттєвого зображення святого.

Київська чудотворна ікона св. Миколая Мокрого. XI ст.

Київська ікона святого Миколи (Мокрого) — найдавніша відома чудотворна ікона святого Миколая, перша чудотворна ікона Русі, найшанованіша святиня Софії Київської.

Відомо, що на іконі святитель був зображений у фелоні зеленого кольору із золотими тонкими кантами. Дошка ікони мала досить великі розміри - 110,06 см на 84,46 см.

Київська ікона святого Миколая, відома під назвою „Миколи Мокрого", протягом століть була головною святинею Софійського собору і першою чудотворною іконою на Русі-Україні

Св. Микола. Фреска Софійського собору в Києві. XI ст. Центральний неф.

"Миколай Чудотворець" 1108-1113 р. Михайлівський Золотоверхий собор, м. Київ. Після знищення собору вивезений в Третяковську галерею, Росія.

Святий Миколай Чудотворець, с. Радруж.

Фонди Львівського національного музею ім. А. Шептицького. Це – найдавніша ікона з кінця XIV століття, де святий зображений до пояса, що, як виявилося, свого часу було рідкістю.

Св. Миколай з житієм, др. пол. ХV ст., Горлиця. Фонди Львівського національного музею ім. А. Шептицького.

Рівне. 1540-1560 рр. 133,5 x 97,3 x 2,5 cм, дерево, темпера

Святий Миколай Чудотворець, поч. 16 ст.

1550-1580 рр.137,3 x 104,8 x 2,8 cм, дерево, темпера

Святий Миколай Чудотворець, Йов Кондзелевич, іконостас Скиту Манявського, 1698-1705 рр.

Батуринська ікона

(стиль українське бароко)

Чудотворна ікона св. Миколая Мироликійського є однією з найстаріших ікон Крехівської василіанської обителі. Про її походження немає якихось достовірних даних. Лише відомо, що ймовірно перші послідовники Йоіла могли принести її з Білої Русі. Одначе відомий василіанський дослідник о. Михайло Ваврик твердить, що образ св. Миколая Мироликійського Чудотворця походить ще з часів самого засновника монастиря о. Йоіла, а це перша половина. XVII ст.

Тривалий час, після закриття монастиря у 1946 р., чудотворну ікону св. Миколая Мирликійського переховував монах василіанин Антоній Масюк. У 1954 р., коли виникла небезпека знищення ікони, через загрозу його арешту він передав її на збереження о. Іванові Могиляку до церкви Успіння Пресвятої Богородиці, де вона знаходилася до 1990 р. 29 грудня 1990 р. чудотворний образ св. Миколая урочисто було перенесено зі Львова до Крехівської василіанської обителі.

Ікона 17-го століття перенесення мощей святителя Миколая Мирлікійського (Історичний музей в Санок, Польща).

Використані джерела та література:

1.Бурковська Любов. Ікона св. Миколи середини ХVІІІ ст. з волинських земель //Історія музейництва, пам’яткоохоронної справи, краєзнавства і туризму в Острозі та на Волині. – С.251 -255. http://eprints.oa.edu.ua/2880/1/Lubov%20Burkovska.pdf

2.Верещагіна Н. Найдавніша чудотворна київська ікона. – Родовід, 1995 р., № 12, с. 80 – 85.

3. Гелитович Марія. Святий Миколай з житієм. – Львів: Свічадо, 2008. – 152 с.

4.Ікона Миколи Мокрого // Вікіпедія: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B8_%D0%9C%D0%BE%D0%BA%D1%80%D0%BE%D0%B3%D0%BE

5.Національний музей у Львові. 100 років: Альбом. / Упорядники: М.Гелитович, Х.Маковецька, керівник проекту І.Кожан. – К.: Родовід, 2005. – 312с.

6.Поліщук Ніна. Святий Миколай: традиції української іконографії. http://risu.org.ua/ua/index/exclusive/holidays_and_customs/58536/)

7.http://icon.org.ua/gallery/mikolay-chudotvorets/

Андрій Байцар - краєзнавець, доцент кафедри географії України ЛНУ ім. І. Франка

Блог Андрія Байцара, 01 грудня 2016