«До моїх любих гуцулів»: Лист Митрополита Андрея Шептицького

4 листопада 2019, 10:00 | Релігієзнавство-дайджест | view photo | 0 |   | Код для блогу |  | 

Зореслава Ромовська

Zaxid.net, 02 листопада 2019

 

Преподобний Андрей Шептицький

До 75-річчя смерті Митрополита Андрея Шептицького львівська професорка Зореслава Ромовська адаптувала до сучасної української мови його знаменитого листа «До моїх любих гуцулів», якого Шептицький написав гуцульською говіркою і який саме у такому вигляді увійшов до його літературної спадщини. Адаптований текст публікується вперше.

***

У вересні 1899 року Станіславівський єпископ Андрей Шептицький здійснив архипастерський візит на Гуцульщину, в Косівський деканат. На білому коні об’їжджав він села, відправляв Служби Божі, приглядався до стилю життя гуцулів, сповідав і наставляв їх.

Вбачаючи своє покликання у служінні людям Андрей Шептицький 20 листопада 1900 року написав батьківського листа “До моїх любих гуцулів”, у якому звернув увагу на ряд проблем, які нищать душу народу, і визначив шляхи їх подолання. Цей лист був умисно написаний гуцульською говіркою, щоб цим засвідчити свою любов до жителів Карпат.

Після того, як до моїх рук потрапила книжечка “До моїх любих гуцулів”, видана 2012 року видавничим відділом “Артос” Фундації “Андрей”, відразу закортіло прилаштувати її до сучасної літературної української мови, щоби слова нашого Мойсея, а саме так називали Андрея Шептицького, стали доступними у різних куточках України. Адже торкається цей лист пороків, котрі, зі сприяння різноманітних чинників, перейшли з ХІХ століття у ХХІ.

Можливо, той, хто прочитає цього Листа, знайде і в собі хоча б один гріх, про який у ньому йдеться, переосмислить своє життя, візьме на свої груди часточку завдання, здійсненню якого присвятив своє життя Митрополит Андрей Шептицький, – відвернути зло, відвернути гріх.

Той, хто прочитає цю книжечку, неодмінно переконається у правдивості слів Івана Франка: “.. як много важить слово!”.

Авторський стиль Андрея Шептицького під час редагування цього листа дотримано якнайповніше.

Професор права Зореслава Ромовська.

***

Усім возлюбленим моїм гуцулам

Мир о Господі і Архиєрейське благословення!

Пам’ятка з канонічної візитації

1. Об’їхавши Ваші красні гори дізнався, як Ви живете, і полюбив Вас так, що дуже жаль було мені Вас залишати. Повернувшись додому, почав міркувати над тим, що міг би ще для Вас зробити. І збагнув, що Вам буде приємно і корисно, якщо в окремому листі зберу хоча б найважливіше з тих наук, які Вам виголошував, коли перебував з Вами.

Самі бачили, що не пожалкував для Вас ні сил, ні здоров’я. Як міг, – часом і захриплим голосом, – проповідував Вам слово Боже. Ви охоче слухали мої бесіди і брали собі їх до серця. Завдяки цьому ми так пізнали один одного, так щиро полюбили, і стільки золотих ниток любові понасновувалося між мною і Вами, що, я певен, радо приймете від мене й цього листа, якого Вам здалеку надсилаю.

Цим листом я хочу утвердити Вас у добрих справах і водночас застерегти від зла: хочу, щоби Ви мали від мене і письмову науку, яку могли б читати у читальнях, які я Вам у кожному селі заснував. Ви про це пам’ятаєте й уже знаєте, оскільки я говорив Вам про них.

Скрізь поміж Вами знайшов я щирих і добрих християн, які мені обіцяли: письменні – що будуть різні добрі книжки читати, а неписьменні – що цього читання будуть уважно слухати.

Це дало мені велику радість, тому й сьогодні, коли я посилаю цього листа, уже знаю, що не буде в наших горах жодної християнської душі, в яку б не проникла ця моя бесіда. Те, що в нім написано, – то слово Боже, – буде перечитано і на полонинах, і на царинах, і у хатах, і при роботах.

Послухають це читання старі, що уже незабаром мають померти та перед судом Божим стати, послухають і молоді та й, може, на ціле життя щось з нього собі затямлять.

Тому сьогодні, коли пишу цього листа, здається мені, що усі Ви стоїте переді мною так близько, наче бачу ще раз той щирий сердечний гуцульський народ, який мене слухав, коли я йому слово Боже проповідував. І серце моє б’ється з радости від того, що можу ще раз до нього звернутися і слово Боже йому проголосити.

Подяка за добру гостину

2.Хочу насамперед красно подякувати Вам за те, що Ви мене, свого єпископа як слугу Христового, сердечно прийняли і скрізь охоче слухали. Мушу Вас похвалити й за теплу набожність, з якою Ви горнулися до святої сповіді та й до Святого Закону.

Окремо мушу похвалити тих з Вас, хто у всьому своєму житті твердо тримається святої віри і сповняє Божий Закон, як лишень може. І тих, що у супружестві мирно живуть, показуючи приклад іншим: дітей своїх виховують по-християнськи і бережуть їх від усілякого гріха. І тих, хто вірно дотримується присяги не пити горілки. І тих, хто гарно по-християнськи живе та ще й інших своїм прикладом заохочує до цього. І тих, хто до церкви щонеділі й у свята ходить, хоча церква іноді досить далеко.

А на велику потіху усім цим праведним та добрим християнам скажу їм сьогодні, що не омине їх заплата у небі. “Радуйтеся і веселіться, бо заплата Ваша велика в небі”.

Добрий пастир шукає загубленої овечки

3. Коли я гостював у Вас, то найперше шукав грішників, щоби навернути їх до Бога, так, як Син людський прийшов “шукати і спасти загиблого”.

Як добрий вівчар шукає вівці, що пропала, й питає, кличе, прислухається, чи не обізветься де вона, так і я скрізь по Ваших горах шукав і кликав, видивлявся за грішниками. Такою самою є моя робота і сьогодні.

Тому й не дивуйтеся, що мушу звернути Вашу увагу на деякі пороки та гріхи, котрі виявив у Вас. І не гнівайтеся, що висловлю Вам усе, що лише злого знайшов серед Вас.

Блудство – найнебезпечніший гріх

4. Перша і найважливіша річ, про яку Вам хочу сьогодні написати, – от яка. Є поміж Вами один гріх, найбільший, найнебезпечніший, який лише є у світі, що його мусите обов’язково вирвати та викорінити з-поміж себе, якщо Вам миле теперішнє щастя і спасіння вічне. Тим страшним гріхом є блудство та всі інші гріхи, що суперечать шостій заповіді Божій.

Люди про Вас у світі кажуть, та й в книжках написано, що не мине й сотні літ, як Ви усі загинете і марно пропадете.

Не гнівайтеся, що щиро Вам про це кажу, бо те, що пишу, то пишу не з гніву, а з любові, – та й для добра.

І я так міркую, браття мої сердечні, що, як не візьметеся всіма силами за викорінення з-поміж себе цього гріха, то багато з Ваших родин намарне згине, і залишиться після них хіба сама ганьба.

Хоча познайомився я з багатьма чесними і набожними християнами, у хаті яких цей гріх не загостював, але нема, очевидно, жодного села, в якому хоча б кілька хат не горіли вогнем цього гріха. А так, як пожар з хати на хату переходить (там, де село так збудоване, що хата біля хати стоїть, як на долині), – так подібно і цей гріх з однієї хати переходить до іншої і може зайняти усе село.

Тому й не дивуйтеся, що, помітивши у Ваших селах цей пожар гріха нечистого, хочу цим листом, як у великий дзвін, вдарити на сполох, і до всіх християн голосно крикнути: “Люди добрі, рятуйте! Вогонь у селі!”.

“Ви, грішники, що спите, прокиньтеся з гріха – вставайте. Рятуйтеся, бо хата Ваша уже горить!”.

Що породжує блудство?

5. Щоби цей мій голос розійшовся по всіх Ваших селах, щоб дійшов до кожної хати і відгомоном ще довго кликав до порятунку, – я поясню, яке страшне лихо породжує блудство.

Хочу Вас переконати в тому, що цей гріх є страшним і мерзотним перед Богом та перед людьми. А вкінці сказати, яким чином Ви змогли б очистити Ваші села від цього гріха. Тому розповім Вам ще зі Старого Закону, ще перед Ісусом Христом, як то Бог тяжко за цей гріх карав, – навіть тих людей, які ще не знали науки Ісуса Христа.

а) Перший раз, як тільки блудство появилося між людьми і огорнуло майже усіх людей, Бог так розсердився на рід людський, відчувши огиду до цих грішників, що уже тоді не хотів знати людей і постановив усіх грішників звести зі світу. І тому спустив на цю землю такий страшний дощ, що, як з відра, лився сорок днів і сорок ночей. Вода підходила мало-помалу щораз вище і вище. Люди втікали в гори, але вона й там їх наздогнала – так що залила і найвищі гори. Ніде не було їм перед цим потопом порятунку-охорони! Усі загинули!

Бог врятував лише одну родину, що дотримувалася Закону Божого, – родину Ноя, з якої потім розродилися люди по світу.

б) Як тільки люди з часом забули про кару Божу, і цей гріх нечистоти знову появився між ними у двох містах – у Содомі і Гоморі, – Господь Бог знову розгнівався і постановив їх сплюндрувати. Аж три рази ставав на їхній захист вірний Його слуга Авраам. Бог обіцяв зберегти ці міста, якщо знайдеться у них десять праведників. Але стількох не виявилося. Тому Бог спустив на Содому і Гомору дощ зі сірки і вогню. І цим дощем спалив ці міста, а також усю рівнину і всі врожаї, що були на ній.

А чи у Ваших селах нема такої хати (а може, не дай Боже, й цілого села), над якою б не зависла чорна хмара гніву Божого?! Грім Божої кари може упасти на грішників, якщо не спокутуються і не виправлять свого життя! Сірчаним вогнем з неба Бог тепер грішників не карає, але гіршою і страшнішою є та кара, що жде грішника у вічності! Та й на цім світі Бог часом карає грішника і, особливо, – за нечистоту.

Блудство нівечить християнську родину

6. Блудство чинить людям таку кривду, що більшої годі й зробити. Бо нівечить увесь порядок Божий у християнській родині й тому псує усе життя християнина, відбирає від нього ласку і благословення Боже. І не може бути більшої кривди, ніж комусь Божий порядок у родині знищити, перевернути та й ласку Божу у нього відібрати.

Божий порядок такий, що жінка до чоловіка, а чоловік до жінки приналежний. У святім супружжі мають вони зі собою жити і мають любитися.

І на цілім світі поміж людьми є така Божа установа, що лише у супружестві святім з’єднання не є гріхом. Бог це дозволяє, а поза супружеством кожен має великий та святий обов’язок стримувати та зв’язувати те погане бажання що тягне його до з’єднання, до пустого.

Від перших родичів, які у раю согрішили, перейшла на нас природа людська, зіпсована та знищена. У середині нас, у серці живе, як та гадюка плюгава, статевий потяг. І він таке чинить, що, як тільки мерзотна думка, мерзотний погляд або мерзотна бесіда увійде в нашу душу, кров недобра у нас збурюється та й росте у нас погане бажання. Але християнинові не можна попускати віжки цьому бажанню. Треба його зв’язати ланцюгом права Божого; треба його задушити молитвою і святим говінням; треба заздалегідь відганяти усякі погані думки й пусту розмову стримувати на устах! Треба і очі свої зав’язати, щоби буйно світом не бігали і остерігалися, як смерті, кожного блудного діла.

Бо таке блудне діло робить з чоловіка маржину! Душу його, яка є наче рідною сестричкою янголів небесних, що ласкою Божою окрашена, і є дитиною Божою, – штовхає у болото та у гній.

І то не лише після гріха, хоча б одного, а й перед гріхом. Як тільки християнин допустить до свого серця уподобання нечистоти, краса його душі цілком зникає, і душа стає нечистою.

а) У чеснім та святім супружестві християнськім має чоловік із жінкою жити. Бо у ньому собі і любов присягають, і стають, як Письмо Святе говорить, – “одним тілом”.

Тому вже ніколи і жодним чином того супружества не годиться розривати – ні ділом, ні думкою, ні поглядом, ні бесідою.

А як тільки до такого розірвання йде, то чинитиметься образа Святій Тайні Супружества.

Чоловік, котрий любить іншу жінку, робить своїй жінці кривду, бо зневажає та має за ніщо ту присягу, що жінці перед Господом Богом зробив. А жінка, що іншого любить, робить дуже велику кривду своєму чоловікові. Бо ж вона йому присягала, що буде його жоною.

Він у святім супружестві має мати в хаті жінку, а почерез блудство жінки держить у хаті не жінку, а негідницю! І той, що вдерся у Святу Тайну Супружества та й ввійшов між чоловіка і жінку, – чи він мужчина, чи жінка, – то їм обом робить страшну кривду. Бо їх цілу хату оскверняє та й обкрадає те, що є в ній найціннішим і найдорожчим. А якщо він до того ж сам зв’язаний Святою Тайною Супружества, то тоді в обидві хати вносить блудство та обидві хати обкрадає.

б) А може знайтися і таке супружество, що собі одне одному усе дозволяють! Ба можна натрапити й на такого чоловіка, якому геть чисто диявол розум відібрав, бо він каже: “Що то за жінка, яка не має любасів”!. Дуже то погана і дурна розмова. Уже й не знати, як про таке супружество говорити, бо таке хіба між маржиною може бути, а не між людьми, – та й до того ж між такими мудрими людьми, як гуцули!

Бо супружество ціле стоїть на Законі Божім і є святою справою. І так, як не годиться гній вносити у церкву, так само не годиться вносити гріха у супружество.

Супруги мають себе так любити і так шанувати, як Христос Спаситель полюбив і пошанував Церкву святу.

Супруги є образом того святого єднання, яке є поміж Ісусом Христом, святим Князем небесним та Церквою святою. А Церква свята є зібранням усіх святих та праведних душ людських. Тому чоловік має святий обов’язок дбати також і про душу жінки та й оберігати її від усякого гріха, – так як і жінка щодо чоловіка. Бо дозволяти іншому гріх є дуже великим гріхом. І не остерігатися від гріха є також гріхом, що “чужим” гріхом називається. Зветься “чужим” тому, що такою дорогою один другому помагає дійти до гріха, тому й за цей гріх другого сам перед Богом відповідає. Тим більше чоловік і жінка відповідають за гріхи, що їх одне одному дозволяють (так само відповідають й батьки за гріхи своїх дітей).

Зрештою, у супружестві святім, як чоловік і жінка собі присягли, то не лишень один одному, а Богу Всевишньому присягли і жодним чином від цієї присяги не можуть себе звільнити. А як тільки вони цю присягу зламають, то, крім блудства, є в них ще й гріх зламаної присяги. Такий самий гріх має чоловік, що присягнувся не пити, але п’є. І на цей гріх немає жодного виправдання.

Ніколи, ніколи на світі, не годиться робити цього; та навіть не годиться думати про це чи серцем його прагнути!

в) Дав Бог супругам дітей, – то Його ласка, яку треба вдячно прийняти, і боронь Боже, стримувати її будь-яким способом.

Не дав Бог дітей – то така уже, очевидно, Його свята воленька. І не мають супруги нічого іншого робити, як ту святу воленьку прийняти.

І такій жінці, яка ще не народила, нема чого боятися. Вона може бути перед Богом гіднішою, ніж та, що має дітей. Нехай лише бережеться гріха та не слухає поганої, дурної розмови якоїсь там чарівниці, котра каже: “Чекай, будеш на тім світі дітей їсти!”

Блудство усюди є страшним гріхом.

Дивись, як ціле життя християнинові воно псує. Допоки цей гріх не втиснувся в хату, мирно у ній християни живуть. Поміж ними любов і злагода. Чоловік жінку, а жінка чоловіка любить: діти ростуть в Законі Божім та й у Божому благословенні. Уся хата і ті, хто в ній живе, милі перед Богом, як те молоде дерево, що здорові та солодкі яблука родить.

Боже благословення лежить на усій хаті – на всіх, хто в ній живе, і на усій їхній праці.

Легіні у цій хаті – то християнські молодики, здорові та міцні; уміють і Богові помолитися, і чесно працювати. І для батьків є вони допомогою та втіхою. Ці молодики стануть незабаром і батьками добрими. І будуть знати, як по-християнськи жінок своїх любити та по-християнськи дітей своїх навчати.

Дівчата в цій хаті – то наче янголи чемні – Богові та й людям милі. Хто таку дівчину візьме, буде мати вдома більше, ніж великий маєток. Бо в ту хату принесе вона щастя і добро. І працею, ощадливістю та тверезістю доробляться вони маєтку, а їхнє життя буде мирним і щасливим. І з роду в рід буде переходити у такі родини ласка і благословення Боже.

Але знайшовся безбожник, котрий в ту чемну та красну християнську хату кинув вогонь. Страшно мерзотна огида блудства, як гадюка, повна отрути, улізла в хату та й почала жити в ній!

І вже втікає з неї мир – тікає благословення Боже. Ці самі люди, що недавно ще по-християнськи господарювали і одне одного любили, тепер одне одному роблять таку велику кривду, що її не зміг би вчинити й найгірший ворог. Але ж вони перед престолом Бога живого, при янголах і святих у святій Церкві присягали, та й любов і присяга, доки була дотримана, цвіла, як та запашна квітка, перед Богом і людьми красна!

А тепер присяга потоптана і зламана. Чоловік жінці, а жінка чоловікові невірні, а діти від таких батьків дістають поганий приклад і навчаються всього.

Чи не заплакати над упадком такої християнської хати!

Чи не закричати: “Люди, рятуйте, бо хата горить! Рятуйтеся, бо в селі пес скажений вас кусає!”

г) А що тепер казати, як тим скаженим псом є батьки дітей! Як тато та мама, вітчим або мачуха, тесть чи теща через пусті дурні бесіди, через пияцтво – через згіршення або, ще гірше, більш страшним способом – вносять заразу блудства у хату християн?!

Страшний, браття сердешні, є цей гріх, якщо він заразить християнського легіня, але страшніший, якщо наблизиться до дівчини, а ще гірший, як розриває те, що Бог зв’язав (годі йому уже дати назву!), як занапастив свою власну кров!

Приклад. Був колись у місті Коринті молодий чоловік, який після смерті свого батька хотів оженитися з мачухою. А що свята Церква ніколи такі супружества не дозволяла, то перед Богом вони не звінчалися. Звінчав їх диявол!

Незабаром про це дізнався великий Апостол, святий Павло, котрий перед цим проповідував слово Боже у тім самім місті!

І що він робить?

Пише до Коринту листа. І в нім, найперше, ганьбить громаду, яка це допустила. Бо обов’язком цілої громади є оберігатися від згіршення так само, як застерігати себе від вогню. А того чоловіка Апостол прокляв: казав передати його сатані, щоби лише його душа врятувалася!

Тому-то і я, щоби з корінням вирвати цей гріх з-поміж Вас, закликаю Вас усіх: закликаю усі громади, усіх війтів і старшину громадську, усіх старших чоловіків у селі та й старших жінок, усіх газдів і газдинь, усіх легінів і дівчат дбати про славу Божу і самим викорінювати з-поміж себе заразу блудства. Це Ваша робота. Якщо Ви цього не зробите, марно пропадуть Ваші села! І Ваша свята землиця перейде у чужі руки!

З блудства виходять тяжкі хвороби на тілі

7. Цей гріх приносить народові, окрім кари Божої, – такі хвороби на тілі, що вони можуть переходити від батька та матері до дітей і до внуків та правнуків.

Ці хвороби можуть звалити здорову людину, звести її з розуму: тіло його гниє, кості трухлявіють. А якщо йому самому не так уже й зашкодить, то перейде на цілу родину і відіб’ється нещастям та каліцтвом на жінці й дітях.

І є поміж Вами в горах такі дурні і безбожні забобони, що ніби на ліки від тієї хвороби ( що я її й соромлюся назвати) таке вигадали, що аж гидко згадувати! Тому, якщо чогось уже ніяк не годиться робити, – то, певно, саме цього. І треба Вам знати, що якраз такими безбожностями, як лиш найгірше, підкопуєте наші села і своє життя.

Недовго, ой як недовго, народ гуцулів заважатиме своїм ворогам на світоньку Божім, якщо не відмовиться від цих поганих звичаїв.

Якщо не викоріните блудства – згинете, пропадете! Полонини та царинки перейдуть в руки поганої віри і запанує вона там, де ще донедавна хрест святий сіяв, де Христос царював! Самі християни у себе в хатах та на грунтах викинуть його звідси, якщо й надалі так будете жити.

Заплачте над сумною своєю долею, дівчата, що безсоромно себе звели! Засоромтеся, батьки та матері безбожні та нечемні, що не знали, як оберігати дівочу невинність, і за маржину більше дбали, ніж про це янголя небесне, янголя чемності та чистоти, що його Бог довірив, коли дав Вам дитину.

Здригніться від страху і заридайте сто разів, прокляті тещі і свекрухи, що не соромилися до такої нечистоти примушувати!

Люди добрі, тікайте від таких безбожників! Обминайте їхню хату, руки їм не подавайте і, хоча б сто разів хотіли комусь із Вас грунт і хату записати,

плюньте їм в очі! Бо багатство, придбане ціною невинності, принесе Вам прокляття Боже ! І якщо в якомусь селі є безбожник, що про нього люди знають, чи є десь чоловік, що для цієї безбожності сина оженив ще в замолодім віці, нехай буде й він і його хата проклята!

Гей, гей! Якби Бог дав, щоб цього поміж Вами не було, щоб сьогодні про це не треба було говорити! Але самі знаєте, що це доконче потрібно, щоб спасти душу – душу, відкуплену Кров’ю Христовою! Але самі знаєте, що це потрібне не лише для того, щоб заразу нечистоти з корінням вирвати, а й для того, щоб випалити її – так, щоби з неї й сліду не залишилося.

Змушую Вас до такого зобов’язати. Нехай ніхто з таким чоловіком з однієї миски не ість і в одній хаті з ним не живе. На роботу до нього хай не ходить і в нього нічого не купує, і щоб до жодного уряду громадського не був він обраний!

Такий грішник нехай не наважується приступити до Закону святого! Нехай знає, що не для нього благодать небесна і Церква свята; не для нього святе Євангеліє і вода йорданська! Для нього вічний вогонь – вічна погибель у пеклі з проклятими дияволами, якщо не спокутує своєї провини за життя, якщо не висповідається зі смиренним серцем; якщо не змиє грішної душі теплими сьозами покаяння; якщо не виправиться і не стане так ревно і так вірно служити Христу, як досі служив проклятому дияволові.

Як звільнити села від блудства?

8. А тепер будьте уважні: я Вам подам способи, що ними можете усі Ваші села повністю від цього гріха звільнити.

а) Перш за все, Ви, батьки і матері християнські, оберігайте своїх дітей від гріха! Знайте, що пусті розмови, погані співанки, погляди є не лише гріхом, але й гублять душу і до блудства ведуть!

А це отрута для душі!

Бог довірив Вам Ваших дітей, наче ангеликів з неба, і маєте за них відповідати!

Тому застерігаю Вас, щоб Ви своїх дівчат ніколи самих не відсилали ані в полонину, ані на пасовисько, ані в місто по хліб, ані в інше село ввечері. Янгольська дівоча краса може пропасти в одній хвилині.

Коли шукатимете своїм дітям подружжя, придивляйтеся до чесної християнської родини! Не шукайте маєтку чи краси, бо то пусте!

Старайтеся, щоби діти мали найпевніше щастя! Але Ви не маєте права силувати дітей своїх до супружества, а вони, хоча мають обов’язок щораз і в усьому слухати Вас, у цьому одному випадку мають право Вас не послухати. Супружество силуване, зв’язане насилу, з наказу, буде недійсним перед Богом, – так само, як супружество, зв’язане поміж родичами, без дозволу Церкви. Таке супружество буде нещасливим і легко розійдеться, та буде лише соромом для християн.

Можете говорити своїм дітям про шлюб, можете їм радити, – але нехай Ваша порада буде на добро і на щастя, а не на їхню погибель!

б) Беручи до уваги, що зірвання супружества (якщо вони розійдуться) є неприємним для всієї громади, нехай кожен з Вас у селі зробить, що може, аби його знову звести докупи. Візьміться за руки і викиньте його з села геть!

А якщо між Вами є легіні буйні або дівчата, що про Бога та й про свою долю забувають, поговоріть з ними, а як треба, то й покарайте! А дітям своїм у жодному разі не дозволяйте з пустими водитися! На музику, на танці самих

ніколи не пускайте! Можуть молоді забавлятися, але під наглядом свого батька чи матері, або старших людей, – щоби в тих забавах не було оскверніння Божого, і щоб усі були застережені від гріха.

Скасовуйте нечемні та пусті забави

9. Постарайтеся усі разом й про те, щоб відмовитися від усяких нечемних і пустих забав, як, наприклад, від тих, що у хоромах справляють, коли у хаті мрець лежить. Така “грушка”, як Ви її називаєте, дуже погана установа! Найперше тому, що не годиться сміятися в хаті, поки ще не поховають померлого.

Як побачиш померлу людину, то, замість того, щоб веселитися, нагадай собі, що й ти, може, незабаром помреш. Не одному зосталося лише пару днів жити; до нього чорна, люта смерть може ось-ось наблизитися…

Хоча ти молодий чи молода, проте не знаєш, чи року цього діждеш. Незабаром може статися, що й те твоє тіло, про яке ти так дбаєш і так йому догоджаєш, стане так само синім, холодним, як у того мерця, що його бачиш. Перш ніж у “грушку” гратися, краще подумай, чи маєш ти таку чесну душу, що не боїшся стати на суд Божий.

Згадай і про душу покійника! Вона, може, потерпає, бо мусить очиститися від усіх малих гріхів, які ще повністю не спокутувані. А як, не дай Боже, зійшла з цього світу в якомусь тяжкому, хоча б і в одному гріху, то в самому вогні пекельному мучиться, з якого уже не зможе вийти чи звільнитися.

І ти так само станеш колись на суд Божий та й одержиш те, що собі заслужив: або нагороду у небі, або кару в чистилищі, або втратиш вічне щастя на всі часи і на віки вічні.

А така “грушка”, як і всілякі інші такі самі забави, – то погана справа! Тому, що у таку забаву вмішується щось погане, і розпалюється тоді в серці чоловіка той небезпечний вогонь, якого пристрастю називають.

Тож нехай у Ваших забавах не буде нічого поганого! Дотримуйтеся хорошого у забавах, пильнуйте, щоби вона нікому не була прикрою чи немилою. Негарною є та забава, котра комусь дошкуляє або іноді й шкодить! Бувало ж, що така забава не одного передчасно загнала в могилу, а густо-часто не одному була гіркою та прикрою!

Завжди так собі міркуй: чи вона тобі по нутру, чи приємно було б тобі, щоб і з тебе сміялися або сажею намастили, чи жердкою придавили.

Ніколи не роби іншому того, що тобі не миле!

Я тому про цей гріх на першому місці написав, бо він нищить корінь усього життя християнського.

Порядок Божий у нашому житті починається залежно від того, яким він є у Ваших хатах, у Ваших родинах. Якщо цей корінь здоровий, то й усе у хаті буде в порядку. Але як тільки блудство ввійде в хату, тоді за ним прийде всякий інший гріх – незгода, сварки, звада, прокльони. Увійде і пияцтво, – яке зіпсує і знищить усе до решти.

Якщо чоловікові в хаті, у родині мило і сердечно, то й на гадку йому не прийде, щоб у корчмі щастя шукати, – бо в хаті його має. Але як тільки родинне життя через розпусту та блудство стане йому немилим, тоді щастя і долю шукатиме поза хатою. Бо така уже природа чоловіка, що йому потрібне щастя. А якщо шукає щастя поза хатою, то зайде й до корчми…

Тікайте від корчми та від горілки!

10. Аж страшно, скільки-то корчм є у Вас на Гуцульщині! Іноді одна біля одної стоять поряд, так, що хтось може подумати, що це село не християнське. І, мабуть, не в однім селі корчмів більше, ніж хрестів!

Кожен хрест, що стоїть в селі чи поза селом, або висить у хаті на стіні, випромінює ласку Божу, як та свічка, що світить у темряві. Подивиться християнин на хрест, перехреститься і пригадає собі про Спасителя, що помер на хресті, розіп’ятий за грішників: та й добра думка іде від хреста святого до християнина, а за доброю думкою йде благословення Боже. У корчмах інакше. Від них розходиться селом усяке беззаконня. Від них іде до кожного християнина спокуса, що тягне до гріха.

Скільки-то людей через корчму навіки згинуло! Скількох-то людей звела корчма на погибель передчасну, а відтак – і на вічну!

У корчмі люди навчаються пияцтву – цієї страшної хвороби нашого народу по селах. Там люди втрачають здоров’я і гроші.

Бо на світі нема нічого такого, що більше нищило б здоров’я, ніж ця проклята горілка, через яку так легко можна стратити увесь маєток!

Але горілка відбирає у християнина ще більш дорожчі цінності, ніж здоров’я та маєток! Вона відбирає у нього честь, приглушує совість, затьмарює розум, а на остаток – позбавляє його ласки від Господа Бога.

Якби мені хтось з християн сказав по правді, скільки разів буває у корчмі, то я зміг би йому розповісти, яким він є чоловіком. Бо чоловік, що часто навідується до корчми, не раз буває напідпитку і не однієї поганої та дурної розмови у корчмі наслухається, і немало вбере у себе отрути та й зваб, і не одного гріха в корчмі навчиться!

У життя того, хто буває часом напідпитку або й п’яний, неодмінно ввійдуть проклони, сварки, а часом і бійка. Не обійде його і блудство. Тому й перестане він бути чесним християнином.

Пияцтво робить чоловіка нечесним і несумлінним

11. З якою людиною християнин живе, таким і сам стає!

Хто з п’яницями братається, стане з часом пияком. А хто знається з людьми, які не бачить гріха у тому, що інших обдурюють та обшахровують, той з часом стане таким самим. Чи буде він щось продавати або купувати, щоразу зуміє обшахрувати того, хто з ним торгує. Сліпу стару шкапу продасть за молоду та зрячу; вівці буде продавати запаморочені, і не скаже про це; передасть йому хто більше грошей, ніж йому належалося, то не поверне! Дійде і до того, що буде красти від батька, матері, ба й від жінки та дітей!

І як лише набереться відваги до такої крадіжки, то він і від сусіда вкраде! А якщо матиме гроші, що їх йому батько залишив, то не буде соромитися здирати тяжку лихву з убогого сусіда! А коли прийде до його хати жебрак, то на таке тверде серце натрапить, що й у маржини м’якше надибав би!..

А як надійдуть вибори до ради громадської чи ще якісь там, – то голос свій або продасть за порцію горілки, або проголосує за того, що з ним, як з приятелем, живе і часто з ним на порцію до корчми заходить.

Бриндзу дає з сирваткою, змішує її з вурдою, ошукує на вазі або на купівлі! Робітникові за роботу стримує плату, – а стримана плата кличе про помсту до неба! На полонині перебирає худобину, у громаді хоче бути урядником, – але не задля того, щоб працювати для добра громади, як чесний християнин повинен працювати, якщо покладуть його на урядника.

Він добивається посади, бо сподівається з неї мати дохід. Як стане радником у місцевій раді шкільній, буде від гуцулів баришівне брати – за те, що звільнить дітей від школи. А іноді, якщо письменний, сам себе призначить гуцульським адвокатом та за солені гроші буде людей дурити!

Такий хистиянин буде проявляти й здібності до звадки щоби одержати доброго могорича, а до того ще й стилетом буде роздрапувати побите місце. У всяких процесах буде набиватися у свідки, бо в суді добре за дорогу платять. Як знайде чужу річ, то заховає її, хоча б поза плечима, і не віддасть доти, поки не дістане добре знахідне .

А пияк – це іноді й той, хто про людське око присягнувся не пити горілки. Та що з того?! Хоча і присягнув, п’є горілку або вином упивається.

Але чи таке упивання вином є кращим, ніж горілкою? Не знаю! Та, певно, перед Господом Богом – усе одно. Лише той, що вином впився, заплатив грошей більше. Трапляються й такі люди, що, покинувши горілку, так вчепилися за вино, що про них можна сказати так: кинули красти, а пішли розбивати!

Бідні ті діти, що їхні батько або мати п’яні!

12. а) А скільки-то наплачеться бідна жінка та й бідні діти над тією його компанією у корчмі! Якщо жінка не є сама дуже твердою у набожності, то, бідака, з того горя розіп’ється і стане речі з хати виносити, щоб мати за що горілки купити! Пуститься і до блудства.

А діти – як те деревце, що в лісі дико росте! Підростуть самі дико, та й не буде мати з них на старість втіхи ні батько, ні ненька.

А інша жінка, яка набожна та й дбає про дітей, що їх Бог дав, гіркими сльозами буде не раз і не два заливатися над тяженькою своєю долею та долею дітей!

Бо нема, певно, на світі тяжчої долі, ніж доля тієї жінки, чоловік якої п’є.

б) Ще тяжчою є доля чоловіка, жінка якого п’є і зійшла на блудну дорогу !

Бачив я у Ваших горах людей, котрі просять по світу хліба, а одяг на них такий, що, може, й протягом року не праний. Коли їх запитував, звідки таке

нещастя на них упало, то казали чесно: “Жінка мене покинула! Пустилася на блудство, на пияцтво, – та врешті десь попленталася і живе з іншим».

в) Але ще гірша і найстрашніша доля дітей, котрі мали таких батьків!

Гірко бути сиротою! Гірко мати недобру мачуху, але найгірше мати лиху матір!

Вона гірша від злої мачухи! П’є, упивається, дбає лише про себе! Дітей не навчить Отченашу, не помиє, не зачеше, не випере одягу… І страву зварить несмачну та нездорову. А що найгірше: дитину научає гріха! Навчає клясти-проклинати, навчає за будь-що божитися, навчає красти, чужого добра не шанувати, навчає (аж кров у мені закипіла від тієї думки) пустого та блудcтва!

Ой, прокляті будуть на суді Божім ті батьки, що не пошанували невинності своїх дітей! Прокляті будуть ті вітчими та й мачухи, ті тещі та свекрухи, які не пошанували супружества дітей. Як вовк дикий, як ведмідь роздирає невинне ягня, так і ті прокляті батько та матір накидаються часом та й роздирають невинну дитинку.

Ой, як же треба плакати та якими слізьми змивати ці гріхи! Якими молитвами випросити у Бога, щоби затримати громи того гніву, що над такими людьми зависли! Як вимолити їм відпущення таких гріхів! Як відкупити їх від тієї безмірної кари, що їм записана! А до того вcього веде горілка, – та отрута, що селом розходиться з цього гнізда-зарази та беззаконня, з тієї корчми!

Якщо Вам миле Ваше життя, якщо Вам мила свята земля, що Вас носить, якщо Вам миле щастя дітей, минайте здалеку корчму. Не заходьте до неї, а як здалеку почуєте запах проклятої горілки, то перехрестіться, як перед пекельною огидою! Викиньте горілку зі своєї хати, викиньте з весілля, з поминок, викиньте з празників, з хрестин та усяких інших оказій!

А якби хтось із Вас хотів ще після мого листа тримати у себе вдома пляшку горілки, то нехай вималює собі на голові череп, що його малюють в аптеках на пляшечках з отрутою. Хай люди знають, що в тій пляшці є!

Бо за горілкою тягнеться, як довгий ланцюг, усяке беззаконня та й усяке нещастя!

Але якщо уже так сильно хочеш пити, то принаймні ніколи не пий тих крапель, що в аптеках продають. Бо ті краплі – не лише упивають, але уже майже отруюють християн. І той, хто ті краплі п’є, може зіпсувати собі здоров’я швидке, ніж від горілки.

Якби хто міг порахувати, скільки-то гуцули пропили чи стратили через пияцтво протягом 30 або 40 років, то надто б сумний рахунок вийшов. Виявився б не один грунт, що колись був грунтом християнським, а тепер перейшов у чужі ріки, і не одна хата, і не одна полонина!

Знаю я, що останніми роками між Вами почали люди більше грунти цінувати і міцніше триматися своєї землиці. Знаю, що вже майже нема тієї поганої установи, щоби люди бездітні записували грунт жидові і ставали до смерті годованцями жидів. Але запитую, скільки ще поміж Вами марнується грошей християнських через пияцтво? Та з чого утримується стільки корчм поміж Вами?!

Добрі поради

11.а) Дам Вам ось таку пораду: як будете цього листа читати у хаті ( бо все міркую і того прагну, щоби Ви по хатах собі цього листа та й інші мої добрі книжки читали), то нехай той, хто вміє писати і рахувати, візьме олівець і кожному з Вас порахує, скільки за цілий вік свій віддав він грошей на горілку. Знайдеться, певно, не один такий, що замолоду не п’є горілки або тримає присягу. Але знайдеться, може, і не один такий, що, якби йому справедливо порахувати, а до того ще й обернути ті гроші, що пропив, то став би, може, й багачем! А до того рахунку не забудьте додати і такий гріш, що його християнин змарнував через горілку під час усяких оказій.

От, наприклад. Християнин продав грунт, а контракт підписував при горілці. Якби цієї горілки при контрактах не було, то дістав би, може, за грунт у два чи у три рази більше. Отже, і цей гріш змарнований – якщо не на горілку, то через горілку.

б) Та коли я став уже писати про контракти, то пам’ятайте, мої добрі люди, що це справа дуже важлива.

Треба з тими контрактами бути дуже пильними: перш ніж підписувати контракт, хай він місяць полежить. А Ти добре порадься! І не лише з адвокатом чи нотарем, але порадься й зі старшими газдами – чесними та добрими сусідами! Порадься й зі священиком, порадься і з жінкою! Бо й жінка має свій розум, та й і її порада може стати Тобі в нагоді.

в) А що найголовніше: не забудь у такім важливім ділі щиро помолитися Господу Богу!

Уважай: якщо до полудня засідаєш, хрестися і молися, а ні – то хоча перехрестися . Чому? Та щоб це діло з Богом зробити. Бо хоча таке діло і мале, і пусте, то все ж краще з Богом діло починати, ніж без Бога.

Не забудь помолитися, як будеш грунт продавати чи купувати. Помолися і тоді, коли маєш дитину подружити, а тим паче – як маєш сам оженитися або вийти заміж. Помолися і тоді, коли їдеш у місто на ярмарок.

Бо бачиш, брате, є у житті всякі діла: є малі і неважливі, що минуться та й сліду не залишать, принаймні, на цім світі. Але перед Господом Богом, перед Його страшним судом нема такого діла, щоб воно не залишило по собі жодного сліду, чи то доброго, чи то злого.

Уже сам бачиш, що таке діло як подружитися, – є таким важливим, що від нього зажежить і щастя усього життя. Тож якщо з молитвою і Богом почнеш його, то усе піде добре, а якщо без Бога або, ще гірше, з гріхом, то не буде з нього гаразду.

А уже як вирішив грунт продати, то може бути справа така, що від неї буде залежати доля твоїх дітей, онуків та правнуків! Пам’ятай, мій дорогий брате, що твій маєток – то лише називається твоїм, а насправді є він Божим. Бог тобі віддав його до певного часу у володіння: якщо його стратиш, якщо перейде він у нехристиянські руки, то ти його Богові стратиш. І кожного разу – стратив ти його зі шкодою для дітей, завдавши дітям кривду!

Багато є поміж Вами таких, що мали би кращий маєток, якби їхні батьки та діди знали і пам’ятали цю науку, що Вам сьогодні її даю!

Остерігайтеся лихви!

14. Або ще таке: як маєш борг затягнути, то варто добре помолитися, щоби Господь Бог порятував тебе від усяких небезпечних пригод, пов’язаних з цим. Адже борг – дуже небезпечна і слизька річ!

Розкажу Вам про себе: перед тим, як піти в монастир, я п’ять років вивчав усілякі права та статути, тому знаю їх так само, як адвокат чи нотар. Утім одного боргу так боюся, що, як комусь й одного ринського винен, стараюся його якнайшвидше повернути, і таки того самого дня, якщо зможу, завжди віддам.

Ви і самі кажете: “Хто боргу не боїться, той Бога не боїться!” Проте є багато поміж Вами людей, які люблять борг затягнути, але не люблять його віддавати.

Кажуть собі: “Жид підожде!” Але за те “підожде” жид вимагає дати йому спершу ярку, потім – вівцю, потім – барана. І що з того виходить? А виходить те, що християнин позичив у жида сотню, а мусить віддати дві або три. Бо якби порахував собі, що за те “підожде” має жидові дати, то зрозумів би, що гроші позичив під страшенну лихву. Бо газда, який має розум, і рахувати вміє хоча б трохи більше ніж до дев’яносто, порахує собі ті ягнята так, ніби мав їх сам купити або готовими грішми заплатити.

Беручи борг, треба ще й заплатити тому, хто пише договір, і тому, хто його підписує . А якщо за позичених сто банок візьме жид за цілий повний рік п’ятнадцять левів, то це уже велика лихва. Буде забагато, коли за позичену на цілий рік сотню гуцул має віддати одну худобину або передати за процент на кінець року лиш десять банок. Тому за те “підожду” йому протягом цілого року уже нічого не може належатися.

Вибачайте, браття, що я Вам про це говорю. Але мені дуже розходиться, щоби випадково ніхто з Вас не здирав лихви з другого христинина, бо то дуже великий гріх, і цього гріха, як і жодної людської кривди, Бог не відпустить, доки кривда не буде повернута!

Дуже би хотів, щоби не давали Ви себе ошукувати усяким виманювачам, дерунам і крадунам, які на Ваш маєток ласі.

Не марнуйте маєтку!

15. Пам’ятайте завжди: те, що Вам батько та матір дали, маєте після смерті своїм дітям залишити. Тому за життя мусите цей маєток оберігати і нічого з нього не змарнувати!

Бог і свята Церква дозволяє божитися і в суді присягати на справедливість, якщо хтось розпочне проти іншого несправедливий процес, – як то іноді буває з крадунами чи з тими, хто вимагає сплати сухих боргів . Тому нехай ніхто з Вас не боїться божитися на правду, бо це не є гріхом. Гріхом є лише божитися на неправду чи на якусь дуже погану річ.

Тому будьте пильними під час усіх таких справ, де йдеться про маєток: чи то продавати маєток чи купувати, чи борг затягувати, чи вексель й контракт підписувати, чи йти за порадою до адвоката або нотаря. То так само, коли йдеться про щастя та гаразд дітей, про супружество, – разом з Богом та молитвою починайте і будьте дуже уважними, щоби робити все по-Божому та розумно.

а) Помолися й тоді, коли хочеш хвою та густий молодняк на зрубі своїм спалити, щоби зробити на ньому паленицю . Бо це дуже важлива справа! На цю справу недостатньо дивитися на один чи два роки вперед. Не один радіє з того, що першого року на ниві матиме гарний ячмінь, а другого – гарний овес, але не думає, що буде на третій та четвертий рік.

Тож самі гляньте на такі палениці, зроблені п’ять, шість років тому. На них уже нема жодного дерева, та й навіть овес не родиться. Проте щороку, як в усі часи, податок треба заплатити!

А як маєш кусень лісу, то, заки його продаватимеш, добре розрахуй, скільки за нього можна взяти. Тепер настають такі часи, що за дерево будуть дуже гарно платити. Шваби вирубали усі ліси, тому дерева у світі мало. А як чого бракує, то все дорожче треба на нього платити. Тому якщо маєш кусень лісу, то почекай! Бо чим довше будеш чекати, тим більші гроші візьмеш. А як продаш ліс без мудрої поради за будь-що або зробиш собі паленицю, а те, що не випалиш сам, дарабники украдуть на розкрути, тоді з цілого лісу та грунту матимеш трохи ячменю та вівса, а на весь вік аж до смерті залишиться тобі пустий грунт, що нічого не родить, та – податки! Дітям замість маєтку залишиш самі борги, в результаті матимуть вони на своєму хребті лише старе дрантя .

б) Помолися і тоді, коли борги, з Божої ласки, уже можеш сплатити. І якщо можеш, то сплати відразу! Якщо до того діла приступиш без Господа Бога, то тобі можуть забути повернути вексель або скрипт, що ти його підписав. А як не вимагатимеш повернення векселя або не постараєшся, щоби повернутий борг був вичеркнутий з табули, то навіть якщо б сплатив увесь борг, жид матиме право подати тебе за вексель до суду. І платитимеш ще раз. А якщо не закреслиш такого боргу, то буде він постійно рости, аж поки не викине тебе з грунту та й з хати.

в) Не забудь щиро помолитися Богу перед процесом. І порадив би я тобі ось що: перед процесом висповідайся щиро та й до Святого Причастія набожно приступи!

Іноді процес пов’язаний з твоїм життям, а іноді – й зі спасінням вічним. Найперше, чого мусиш в процесі пильнувати, щоби поводитися ти по правді і ніколи не брехати в суді, а ще гірше: на брехню божитися – присягати! Бо це страшний гріх, який відіб’ється на маєтку твоїм, на здоров’ї і на вічнім спасінні.

Іди до суду лише тоді, коли треба йти. Якщо виник між Вами спір за грунт чи полонину, але справу можна за згодою закінчити, – то навіщо до суду йти?

Іноді таке буває, що два газди судяться за якийсь там шматок царинки, яка вартує усього-навсього сто банок. У суді треба за все платити, а часом і добре платити! Платити за позов, платити свідкам, платити адвокатові! Порахуй собі й ті дні, що на процес стратиш, візьми до уваги і ту журбу, чи виграєш, чи програєш! А до того ще й зваж на штемпелі та горілку!

І добре, якщо на цьому закінчиться. А як прийдуть ще усякі рекурси та вироки. А за штемплі все плати та плати! Справа може піти Бог зна як високо, аж до самого Відня. Порахуй собі тепер, якщо зможеш, скільки усе це буде коштувати. Набагато більше, ніж вартує уся царинка.

Я сам так боюся процесу, що іноді міркую собі: краще без процесу програти, ніж з процесом виграти!

Утім процес іноді доконче потрібний, якщо уже ніяк не можна від нього відкрутитися. Тоді висповідайся та помолися, – у Бога попроси, гріха та брехні бережися, – тоді обійдеться все без пригод.

г) Йде гуцул до міста, стрічає священика і, минувши його, кидає, як це роблять жиди, жмуток сіна, соломи чи навіть камінь. І каже: «Пек тобі, піп мене перейшов”.

А перейде жид, то гуцул тішиться: “Добре мені буде”. Така у нього віра християнська!

Не від того, чоловіченьку Божий, буде тобі мирно чи немирно, що тебе піп або жид перейшов, а лише від того, чи з Богом діло зачинаєш, чи ні! Тому кожну справу старайся з Богом розпочинати!

А як стрінеш священика, скажи гарненько: ”Слава Ісусу Христу”, – тоді з ласкою Бога все буде мирно.

І роби так завжди, коли йдеш в дорогу, чи на роботу в ліс, чи з дарабами-сплавами, чи до суду, чи до міста на ярмарок.

д) Ще кілька слів мушу Вам сказати про ярмарок. Бо у цій справі поміж Вами нема ладу християнського та порядку.

Скільки-то разів газда чи його жінка й діти їдуть у місто, хоча нема за чим іти. Не вирахував він собі, скільки то можна через той дурний ярмарок стратити! А тратить він і роботу, що міг би її у своїй хаті зробити. І гроші, а часом і славу Божу.

Дбайте про порядок і про чистоту!

16.а) Багато є в хаті такої роботи, що її не знає ані газда, ані його жінка, хоча ця робота потрібна для здоров’я.

Поглянь на свою хату! Скільки ще в ній можна зробити, щоби вона була ще кращою і ще чистішою. Подивися. Чи не здалося б піч побілити, стіл, лаву вишкрябати, з закутків та з запічка, з-під постелі повимітати сміття, повиганяти павуків з-поза образів, а також тарганів та стоног..

А, може, взялися б і до більшої роботи, як, наприклад, поставити комин або зробити так, щоб вікна відкривалися.

Мені один лікар казав, що ті хвороби, які в горах людям докучають, починаються з того, що християни сплять у дуже придушенім повітрі.

І жінки хай би придивилися до своєї роботи і обов’язково знайшли би ту одну, щоб могли б її краще зробити, ніж на ярмарок без потреби теліпатися. Сорочки можна би втричі більше золити, а горшки, що на молоко, у два чи три рази частіше мити, а часом треба було б їх вишурувати зсередини. Ну, а горшок, що в ній готуєш полуденок, або кітлик, в якім вариш кулешу, - чи не могли б і вони бути трохи гарнішими та чистішими? Скільки там іноді пригорілого! Подивися на відро, скільки там на дні болота? А якби цього всього не було, то й страва була б смачнішою і здоровішою, та й від багатьох хвороб Ви б вбереглися!

б) А чи не добре було б, якби жінки уже замолоду навчилися гарно розчиняти та пекти хліб? Не треба би пасок та білого хліба у жидів купувати. А в кожній хаті мав би християнин смачний та здоровий хліб – здоровіший від купленого.

Покійний владика Пелеш ще давніше заборонив купувати паски у жидів і святити їх. Сьогодні я повторюю цю заборону і кажу, що паска, у жида куплена, не буде освячена в церкві, а святитимуть лише ті колачі та хліби, що їх самі спечете або у християнина купите. Але, щоб Ви такі свої хліби мали, мусять жінки дуже добре знати, як місити тісто чи як начиняти голубці.

Як приступаєш, сердечко миле, якусь страву варити, то, насамперед, руки гарненько вимий, і то з милом! Мило мусить бути у кожній хаті. Та й діти мусять до того звикати, що і руки, і лице та шию щодня треба добре вимити, бо без цього не буде в хаті ні гарно, ні здорово.

Не слід сподіватися на мороз, щоби в хаті комах виморозило, а в хаті треба все водою і милом вичистити! То буде і красиво, і приємно, і здорово.

Якщо в селі є якась ґаздиня, що найкраще від усіх може страву приготувати, хліб спекти, то нехай інших навчить! І дівчата, з роду до роботи охочі, нехай замолоду від такої розумної ґаздині навчаться варити здорову та смачну їжу.

в) А фарбування вовни – чи то не жіноча робота? Є, може, ще подекуди між Вами люди, які знають усі фарби, що ними вовну фарбують. Тому всі гуцули повинні старатися, щоби мати у хаті лише таку вовну, що її самі пофарбували або яку пофарбували сусіди в селі.

г) Нехай кожен ґазда гляне ще на своє подвір’я. Знайде він там багато роботи, що її, може, досі й не бачив. Та і біля маржини багато можна ще зробити! І чим краще доглянеш її, тим більше зможеш за неї грошей взяти.

Бачив я недалечко від Станіслава такі красні корови, від яких телички продають за сто чи навіть за двіста банок. Яким чином люди до такої гарної худобини дійшли? Самою працею і тим, що слухали поради людей, які на добрій маржині знаються.

Гай, гай! Скільки би то Ви могли приробити собі маєтку, якби на своїх полонинах таку худобину випасали! Але для цього треба праці і більшого розуму.

(Якщо б якийсь багатший гуцул схотів свого сина вислати на науку всім тим речам, що дуже пригодяться в господарстві, то нехай до мене напише, а я йому в цім ділі допоможу).

Можна б у Ваших горах і біля кожної хати мати садочки, а з доброї садовини мати гарний прибуток!

Не дивуйтеся, що я Вам про це говорю! Роблю це тому, що за Ваше діло скрізь дбаю!

Я на це від Бога поставлений і з уряду свого мушу працювати для Вас, аби усіх Вас до спасіння вічного привести; щоби від злого, від гріха застерегти.

Я добре знаю: якщо хтось з Вас полюбить своє газдівство, свою хату, то буде дбати й про всілякі нові порядки. І тоді менше гріхів буде поміж Вами. Бо праця, робота – це найкраще лікарство від гріха. Якби жіноцтво пішло за моєю порадою, то для них робота стала б такою милою, так би їх до роботи прив’язало, що і хату тяжко було б залишити і не кортіло би християнинові так часто на ярмарок.

Та якби то була одна лише втрата від того, що ідеш на ярмарок або на торг! А то скільки разів христинин при оказії нап’ється, а скільки грошей при тім стратить!

А яка від того шкода для душі; скільки від того гріхів; скільки часом дошлюбних зв’язків та й пакали?!

Не вірте у забобони та у ворожбитів! Гріхи проти І-ої заповіді Божої

17. На останок є ще одна річ, від якої мушу Вас застерегти.

а) Є поміж Вами у горах чимало всіляких ворожбитів, ворожок та тих, що замовляють, які обманюють народ та знищують віру між християнами. Часто християни замість того, щоби шукати допомоги у Бога та й на нього одного надіятися, шукають її у ворожбитів.

Ворожбити роблять вигляд, що знають те, що буде, або мають якусь силу, що нею можуть щось добре зробити або відвернути нещастя чи хворобу від людей або від маржини. А люди йдуть до них за порадою у всяких своїх клопотах та труднощах, за лікарством від хвороби й питають їх про свою долю.

Але вони на це справедливої заради не мають! Бо ж звідки б її отримали, питаю я Вас, людоньки добрі? Уже ж не від Бога! Адже Бог сили своєї не дає на те, щоби нею людей обдурювати. І не дає її жодному чоловікові! Усю силу, що її залишив поміж людьми для їх добра, склав у Церкві святій, у Святих Тайнах, у святих Богослужіннях та й у слові Божім. А якщо ці речі і молитва не допомогли, то це має означати, що Бог не хоче цього, а хоче християнина перевірити, чи може він по-християнськи якесь страждання витримати. І робить це для його добра.

Такої сили, щоб знати те, що буде, або у якому ділі допомогти, не мають ворожбити від себе, – бо ніхто її не має. Може часом бути так, що якийсь християнин знає-таки усяке зілля і силу, що від Бога є в тому зілл на усякі хвороби, – що зможе дати якесь лікарство від слабості. Але тоді допомога проста та й праведна, без жодних примовлянь.

Якщо маєш задуху або гостець, чи якісь інші хвороби, візьми те або інше зілля – звари, випий або купайся в ньому чи щось інше зроби. І це Законові Божому не суперечить. Бо Бог дав чоловікові розум, а також те зілля, щоби в ньому шукав він допомоги від всяких хвороб.

Але як тільки до цієї допомоги долучиться замовляння, як тільки такий лікар до свого лікарства додає ще усякі незрозумілі розмови, а до того ще й віск і вугілля зливає, забиває ніж у поріг і шепче якісь неправедні молитви, а ще каже, щоб у кількох церквах, сімох чи дев’ятьох, найняти Службу Божу або змішати воду свячену з кількох церков, або щось інше, – то це є уже пустим замовлянням і гріхом.

Ворожбити, щоб легше людей затуманювати, часом поєднують молитви або Службу Божу з безбожними речами. Це не лише не допоможе, а ще й зашкодить, бо цим легше людину у гріх втягнути.

Наприклад, як ті псалтирі, що їх подекуди хтось людям читає, і при цьому ноги мають бути у воді. І чим глибше вони у воді, тим більше треба заплатити. Псалтир – річ добра і свята. Бо псалтир – то книжка, яку написав цар Давид з допомогою Святого Духа, і в ній є дуже красні молитви.

Треба лишень їх розуміти та щирим християнським серцем читати.

Але тяжкий і страшний гріх – псалтир читати на заклятого ворога або на того, на кого нагнівався, як то часом буває.

Таких ворожбитів та псалтирників, які за читання псалтиря торгуються, таких громівників та мольфарів є у Ваших горах багато. Є між ними жиди та й християни; є й жидівки, є старші й молодші, є вони на буковинському і на нашому боці. І майже в кожнім селі знайдеться такий, що зуміє це зробити. Я говорю про них усіх разом, бо немає між ними різниці.

Порівняння: вони усі є такі мудрі, як той християнин, що побачив, як ропуха з жабою кусалися і прутиком їх розборонив та й уже тим самим прутиком нібито приспособився громи і хмари відвертати!

Їм усім не вірте і смійтеся з них! Нехай віра Ваша християнська буде чистою і святою! Віра в одного Бога Отця, що на небі, і Його Сина Єдинородного Ісуса Христа, що Його прислав на цей світ для нашого спасіння. У Нім уся наша надія. Від Нього одного “всяко даяніє благо і всяк дар совершен”.

Хто поза Богом і Ісусом Христом шукає собі добра, той грішить проти першої заповіді, що каже: “Не будеш мати інших богів, крім Мене”. Бо обирає собі замість Бога ворожбита чи ворожку жидівку та й від неї сподівається на те, чого ми, християни, лише у Бога самого маємо шукати.

б) Але так само грішать проти першої заповіді усі ті, хто вірить у чари, які люди собі вигадали.

Коли несуть дитину до святого хреста, у пеленки кладуть часник, щоби оберіг її від пострілу; сіно – щоби з дитиною вночі нічого не сталося; камінь – щоби голова не боліла; хліб – щоб не голодувала; перепалену в печі глину – щоби дитину ніщо не з’їло. Мамі не дозволяють годувати дитину, аж доки не злиє її водою, що нею дитинка хрещена, а перед родами кажуть їй горілку пити, щоби легше було народити.

Усі ці ворожіння дуже шкодять дитині. Бо часом цілий тиждень годують її коров’ячим, овечим чи козячим молоком. А після дитина дістає мамине молоко, горілкою отруєне.

Та й матері це дуже шкодить. Тому-то ці чари уже не одну матір і не одну дитину звели в могилу.

Чари чинять, коли виряджають князя і княгиню до вінчання.

Коли ж священик вийде уже з хати, як хоронить покійника, якнайшвидше замикають двері, щоби смерть знову не прийшла.

А як домовину в могилу спускають, хтось з родини хапається чим швидше за якийсь гріш, щоби вкинути його в яму, – для того, щоб покійника перепустили через якийсь міст і через якусь воду на другий бік ріки!

Та не допоможе гріш, коли душа нечистою з того світа зійде! Не перепустять її, але не через ріку, а через суд Божий до царства небесного.

в) Як згине маржина (часом гине вона через недогляд хазяїна, через хворобу, на яку треба було мати добре лікарство), кажуть люди, що то ласиця її вкусила або що причиною її смерті була кара Божа за недотримання посту. (Але де ласиці до корови!) І щоби ласиця не вбивала худобу, говіють бідні люди та й святкують багато таких свят, яких Закон Божий не знає.

А коли б хтось почав працювати у м’ясний четвер на Уласія, то кажуть, що ласиця обов’язково уб’є-таки худобину.

Якщо хтось вірить у такі пусті, дурні речі і, наприклад, боїться на Уласія працювати, то нехай подивиться, чи у сусіда, який працював на Уласія (бо й таких багато), маржина згине чи ні.

Щоправда, святого великомученика Уласія (його пам’ять відзначає Церква

24 лютого або, як Ви кажете, другого січня) треба шанувати і честь йому віддавати, бо за віру святу життя своє поклав (тому і є мучеником), але нема ніякого гріха у той день працювати. І вже зовсім дурниця, що за це маржина може згинути!

Є у Вас багато ще таких свят, що немає жодної причини, щоби в той день не працювати; та й не лише толокою працювати, а й у себе вдома чи для заробітку.

Святкуйте неділі та свята і слухайте слова Божого!

18. Цілком досить, якщо будете святкувати (але по-Божому, як Церква свята приказує ) усі неділеньки і свята урочисті, що їх панотці у церкві заповідають.

У ці дні не можна робити жодної тяжкої роботи і треба конче (хіба таки ніяк не можете) піти до церкви на відправу, хоча б церква була далеченько. У ті дні однак дозволено у хаті робити все, що доконче потрібно. Тому не є жодним гріхом, коли жінка у неділю зварить страву ( бо й у неділю треба попоїсти), або як дитину зачеше, помиє чи хату позамітає. Так само не є ніяким гріхом попоїсти і закурити. У святім Законі лише написано, що не смієш їсти тоді, коли йдеш до Церкви.

Гріхом є у неділю або в урочисте свято йти до міста, або йти у полонину, чи дарабами спускатися. То ж не добре, не по-Божому чинять ті християни, які уже у Великодний понеділок йдуть на ярмарок перед проводами. Не добре роблять ті християни ( і за це тяжкий гріх мають), що у неділю і свята не ходять до Служби Божої і мають більше бажання піти до корчми, ніж до церкви.

Трапляються й такі, що відразу з церкви йдуть до корчми і заносять до антихриста благословення Боже. Є й такі, що після Святого Причастія йдуть снідати до корчми.

Той день, що в нім ти приступив до Закону святого, мусить бути для тебе святим і великим. Бо як тільки ти щиро висповідався і не посоромився визнати гріхи перед духівником і розповів йому все по правді, як було у житті, панотець помирив тебе з Богом і велику ласку на тебе спустив у Причастії святім. Ісус Христос дав тобі святої Своєї Крові напитися і Тіло Своє з’їсти у виді хліба і вина. Причастіє тебе усього посвятило Богу і має усе твоє життя очистити та й освятити.

Страшно сказати, що є такі безбожники, які не бояться з самим Найсвятішим Законом якісь дії чинити. Це уже не лише дурість, але й страшна безбожність!

Просвіти, дуже Вам треба просвіти, милі мої браття! Треба Вам навчитися письма, треба Вам багато слова Божого! А справа з просвітою і словом Божим поміж Вас дуже тяжка. Бо рідко десь у селі є школа, а якщо і є, то діти так далеко від школи живуть, що не можуть до неї ходити.

І на слово Боже так тяжко, бо влітку йдуть чоловіки на полонину і місяцями живуть без церкви, а потім дарабами-сплавами спускаються у світ і знову слова Божого не чують!

Тому-то я, щоб слів Божих якнайбільше засіяти між Вами, а через нього і примножити просвіту, позакладав Вам читальні.

Хоча не знаю, чи ті люди, що від мене одержали книжки і мені обіцяли іншим читати їх вголос, роблять так, як обіцяли, чи ні? Не знаю я й того, чи на ті читання люди ходять так, як мені обіцяли.

Скрізь поміж Вами я заохочував Вас до того читання, бо знаю, скільки добра йде людям від нього. І мав би велику втіху, якби дізнався, що Ви пішли за моєю порадою, і що вона Вам знадобилася. Знав би, що цим способом може навчитися віри святої і такий християнин, що тепер мало її знає, хоча, може, й над гробом уже трясеться. Боляче мені про нього думати, бо хто віри святої не знає, той не може бути жодним чином спасенним!

Привчайтеся щораз більше до віри!

19. Є в катехизмі таких шість великих правд, що, як їх хтось не знає, то двері до неба будуть для нього закриті. Бо не знає він про спасіння вічне і не знає, як до нього йти. І коли сповідається, то завжди зі встиду таїть, приховує гріхи і навіть не знає, що така сповідь є пустою і гріхів не лише не відпустить, а до них ще й новий тяжкий гріх стягне на душу.

Коли я був поміж Вас, і тепер, коли мене нема з Вами, цим листом здалеку дуже гарно прошу Вас, щоби Ви принаймні цього гріха ніколи не допускалися і ніколи в сповіді святій нічого перед священиком у серцю не закривали, а розповіли щиро все так, як у житті було. І те саме передавайте дітям та онукам. Бо цього не знає той християнин, який катехизму не знає.

Якби так, з ласки Божої, Ви трохи більше навчалися святої віри, то незабаром зникло би всіляке суєвір’я. І ворожбити, і ті, що замовляють, не мали б поміж Вас роботи. Щезло би тоді й пияцтво, зникла би й нечистота. І Ви стали б здоровіішими і тілом, і душею. Ви б міцніше трималися своєї землиці і після спливу короткого часу мали б Ви кращу долю на цім світі. А через щастя теперішнє Ви одержали б щастя вічне.

Веселий край дав Вам Бог! Тут, у Ваших горах, таке повітря чисте та легке, а водиця – така прозора!

Дав Вам Бог ліси такі густі та зелені, красні полонини, та й гарні сіножаті, що лиш май та будь! І дав Вам Бог здатність до всякої роботи.

І всі ці дари та ласки дав Вам Бог для того, щоби Ви за них дякували і щоби в них пізнавали Бога, Найвищого свого Пана і Його усім серцем любили, як діти добрі люблять найкращого Отця!

Тож не марнуйте дарів Божих!

І нехай Бог Всевишній веде Вас і благословляє Вас кожного дня Вашого життя, як і я Вас усім серцем благословляю во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.

Мир Вам!

У Братківцях біля Станіславова в день святого Архистратига Михаїла року Божого 1900.

+ Андрей єпископ

Система Orphus
Рейтинг
0
0
0коментарів

Коментарі

додати коментар 

    Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

    Моніторинг ЗМІ

    Останні коментарі

    • bitov | 11 листопада 2019, 20:30

      В Росії є поговірка - від жорстокості російських законів рятує тільки те, що вони не виконуються. На наших теренах це виглядає трохи інакше - від придуркуватості українських законів рятує тільки те,

    • PavloK | 11 листопада 2019, 19:57

      Прости їх, Господи…

    • serge1717 | 11 листопада 2019, 18:50

      гебешне лайно поперло

    • enzian | 11 листопада 2019, 15:37

      Цк вже не прихильники Філарета. Це московські найманці-дебошири-провокатори.

    • Paraeklezyarh | 11 листопада 2019, 14:54

      О, то у владики Філарета також мабуть є "спортивні секції активних прихожан"))) Щось це нагадує...

    Популярні статті місяця