Науковий семінар: «Етнологія релігії: теоретичні та прикладні аспекти»
22-23 червня 2013 року на базі Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича відбувся науковий семінар: «Етнологія релігії: теоретичні та прикладні аспекти».
Наукові заходи, присвячені осмисленню ключових питань та історичних особливостей окремих галузей науки про релігію, третій рік поспіль проходять в Україні за ініціативи та участі Молодіжної асоціації релігієзнавців.
Цьогорічному семінару з етнології релігії передували Міжнародні релігієзнавчі школи з феноменології та географії релігії. Всі вони мали на меті не лише поглибити знання учасників про кожну з цих дисциплін, але й, головним чином, позначити місце українського релігієзнавства у світовому науковому просторі.
Проблема взаємодії етносів і релігій є предметом прискіпливої уваги дослідників різних галузей соціально-гуманітарного знання, а наслідки цієї взаємодії подекуди носять такий серйозний характер, що вимагають детального вивчення в рамках окремої дисципліни. Саме цим спричинена необхідність розробки етнології релігії як складової частини релігієзнавства.
Той факт, що семінар відбувся саме в Чернівцях є досить символічним, адже протягом всієї історії цього міста його населяли представники різних етносів, традицій та релігійних уподобань, що не заважало мешканцям мирно співіснувати одне з одним та сформувало унікальну, напрочуд гармонійну атмосферу. Саме ця специфіка робить Чернівці ідеальним простором для проведення заходу з етнорелігійної тематики.
Перший день семінару здебільшого було присвячено розгляду теоретичних засад етнології релігії. Першою свою ґрунтовну лекцію представила Гутковська Ірина Василівна (кандидат історичних наук, асистент кафедри релігієзнавства ЧНУ мені Ю.Федьковича). Лекція мала назву «Етнос та релігії: міждисциплінарний дискурс» та була присвячена висвітленню історії досліджень етнорелігійної проблематики, центральних категорій та засадничих проблем етнології релігії, також лекторка наголосила на її міждисциплінарному характері та проаналізувала зв'язок цієї галузі знання з іншими сферами релігієзнавчих та суспільних дисциплін, що пожвавило дискусії серед учасників.
Наступним слово було надано отцю диякону Луцану Ігору Васильовичу – викладачеві богословського відділення КПБА при філософсько-теологічному факультеті ЧНУ імені Ю. Федьковича, магістру релігієзнавства. В його лекції «Історичний розвиток та становлення церковно-релігійного життя в регіоні» було наведено визначальні характеристики кожного з історичних періодів Чернівців у розрізі релігійного життя. Було звернено увагу на унікальні особливості релігійності в Чернівецькій області. Окрему сторінку в історії міста займає сам університет, в якому проходив семінар.
Першим доповідачем з числа учасників Семінару виступив Кисельов Олег Сергійович – учений секретар Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, Віце-президент Молодіжної асоціації релігіє знавців, кандидат філософських наук). Доповідь була присвячена методологічним проблемам і носила назву «Етнологія та антропологія релігії: вітчизняна та зарубіжна традиція розуміння». Однією з головних авторських тез був наголос на тому, що: «Якщо у вітчизняній традиції етнологія тяжіє більше до історії, то на Заході соціальна/культурна антропологія є більш близькою до соціології.» Поряд із цим, у доповіді було піднято питання про відмінності у розумінні етнології релігії в українському та світовому релігієзнавстві. Ця тема викликала інтерес у всіх присутніх та спровокувала жваву полеміку, в ході якою відстоювалася легітимність обох підходів. Разом з тим, більшість учасників семінару погодилася з необхідністю використання прикладної дослідницької методології в етнології релігії вітчизняного зразка.
Іншою доповіддю, яку прослухали учасники в перший день семінару, була сумісна доповідь аспірантки кафедри культурології НПУ імені М.П. Драгоманова Влас Катерини Ігорівни та магістрантки НПУ імені М.П. Драгоманова Кацалухи Тетяни Валеріївни за темою «Релігійна та етнічна ідентичність: характер взаємодії». Доповідачки проаналізували концепти етнічної та релігійної ідентичності, підкресливши, що головними факторами, що об'єднують ці два типи ідентичності є їх надзвичайна вітальність та значущість для індивіда. Крім того вони перебувають в тісному взаємозв'язку та постійно зазнають взаємовпливів: «Поняття релігійної та етнічної ідентичностей дуже часто змішуються, адже вони пов'язані на онтологічному та функціональному рівнях. Важливо наголосити на тому, що ряд сучасних дослідників пропонують виділяти окремий гібридний вид ідентичності – етнорелігійний». Тетяна Кацалуха навела основні компоненти, що входять до структури обох видів ідентичності, а також унікальні саме для ідентифікації за релігійною ознакою, зокрема ототожнення себе зі спільнотою через релігійний досвід. Катерина Влас звернула увагу слухачів на можливі форми взаємодії між цими двома типами ідентичності та на ті їх структурні елементи, що роблять релігійну та етнічну ідентичності найбільш конфліктогенними, а саме їх онтологічну ретроспективність та ексклюзивізм.
Після актуалізації та поглиблення знань з загально-теоретичної проблематики етнології релігії протягом першого дня, учасники семінару могли перейти до розгляду питань співвідношення етносу та релігії на прикладі конкретних релігійних традицій.
Відкривала другий день семінару лекція «Синтетична природа релігійності на Гуцульщині», що її представив аудиторії Шкрібляк Микола Васильович – кандидат історичних наук, докторант, доцент кафедри релігієзнавства та теології ЧНУ імені Ю. Федьковича. Лекція містила в собі яскраві приклади унікальної ритуалістики притаманної виключно Гуцульщини, які наочно ілюстрували синкретичний характер вірувань населення цього регіону. Здебільшого йдеться про нашарування християнських та дохристиянських вірувань, проте, з огляду на певну ізольованість Гуцульщини, цей синтез призводить до появи народного колориту, характерного для окремої етнічної групи і знаного у всьому світі.
Целковський Геннадій Анатолійович, аспірант кафедри культурології НПУ імені М.П. Драгоманова, висвітлив у свої доповіді проблему співвідношення мови етносу та релігії. Тема доповіді «Мовна взаємодія етнічної та релігійної спільнот». В ній дослідник визначив мову як маркер окремої спільності – мовної спільноти, що, згідно інструменталістської теорії, має назву нації. Але аналіз релігійних спільнот – конфесій, показує, що вони також маркувались однією мовою: арабською, санскритом, грецькою, латиною, церковнослов'янською, тому мова постає як універсальний, конструюючий елемент соціальної єдності. Мовна взаємодія релігії та етносу на сучасному етапі розвитку людства показує мовні суперечності в ситуації використання національної мови в релігії, що вирішується ієрархією ідентичностей – або релігійна, або етнічна, з відповідним використанням етнічної або священної мов.
До проблем сучасного українського суспільства звертає свою увагу Дяків Василь Григорович, заступник директора, викладач Заліщицької державної гімназії, який виступив із темою «Етнорелігійні виклики українського суспільства ХХІ століття у контексті ідентифікаційних пошуків». Василь Григорович закликав слухачів звернути увагу на суперечливість таких процесів, що притаманні сучасному світові, як глобалізація та індивідуалізація, а також до тих негативних наслідків, до яких може призвести як кожен із них окремо, так їх протистояння. В якості прикладу вдалої гармонізації автономного і гетерономного релігійного досвіду, доповідач навів Українську греко-католицьку церкву, яка акцептує рівною мірою ідеї католицького універсалізму та етнічної та культурної своєрідності українців.
Подальша робота семінару була присвячена розгляду етнорелігійних проблем в авраамічних релігіях. Зокрема, Басаурі Зюзіна Анна Марія, викладач кафедри культурології НПУ імені М.П. Драгоманова, виступила з доповіддю «Взаємозв'язок релігійного та національного в іудаїзмі». В ній було запропоновано розглядати іудаїзм, з саморепрезентаційної позиції – того, як саме іудеї уявляють та виявляють свої релігійні та етнічні особливості. В іудаїзмі до 18 ст. (до процесу емансипації євреїв та визнання їхніх громадянських прав європейськими державами) не було розрізнення між релігійною та етнічною приналежністю. В івриті є три засоби передати значення слова «єврей» – «іврі», «єгуді» та «бней Ісраель», – але всі вони вказують як на етнічну, так і на релігійну приналежність особи їх носія. Крім того, під час релігійного навернення в іудаїзм, процесу, який називається «гіюр», новонавернений стає не тільки вірним іудаїзму, але й стає представником єврейського народу. Навертаючись в іудаїзм, людина також набуває нової етнічності.
Наступною була заслухана доповідь Білоножка Євгенія Павловича, старшого викладача кафедри філософії КНЕУ імені Вадима Гетьмана, на тему «Католицизм між національним та глобальним (історично- культурологічний аналіз)». У ній автор проаналізував особливості самоосмислення слов'янських націй через призму релігійного, звертаючись до дослідження релігійних підвалин національної міфотворчості, а також на національних виявів християнської (католицької) традиції, формування яких було значною мірою спричинене процесом інкультурації.
Православний контекст проблеми співвідношення етнічного та релігійного було представлено в доповіді Кочергіна Володимира Валерійовича, аспіранта кафедри культурології НПУ імені М.П. Драгоманова, «Православний етнофілетизм: постановка проблеми». В доповіді автор намагався розкрити розуміння етнофілетизму, його зв'язки з принципом канонічної території, засудженого на Помісному соборі у Константинополі 1872 року. Крім того доповідач оглянув український контекст питання, пов'язаний із політичними спекуляціями та спробами підміни теологічних проблем геополітичними.
Наприкінці семінару було презентовано доповідь «Етнічні особливості ісламської освіти в Україні» аспіранта кафедри культурології НПУ імені М.П. Драгоманова Василенко Вікторії Станіславівни, в якій було висвітлено основні проблеми кримськотатарського етносу, як етнорелігійної спільноти. Авторка відзначила, що за складних умов, в яких опинилася кримськотатарська нація у цей час постало питання про трансформацію релігійно-етнічного комплексу, яка б дозволила кримськотатарському народу зберегти свою ідентичність. Найбільш «довершеною» формою такої трансформації в цей період стала джадидська модель освіти – концепт оновлення кримсько-татарської освіти, шляхом надання їй світськості та інтеграції ісламської культури з європейською.
Підведення підсумків семінару дозволило позитивно оцінити його роботу. Під час заходу учасники розглянули центральне коло проблем та категорій етнології релігії, проведених дослідження в цій галузі. Та найбільшим здобутком будь-якого наукового заходу є перспективи, які він відкриває. Протягом цього семінару було сформульовано дуже важливі методологічні питання, зокрема проблема ізольованості української школи етнології релігії від світового досвіду, о зумовлена специфікою визначення проблемного поля цієї дисципліни, та, навіть більшою мірою, зловживанням теоретичних методів дослідження і абсолютне нехтування прикладною складовою. Така ситуація не лише заважає українському релігієзнавству інтегруватися до світового дослідницького середовища, але й негативно впливає на якість та самих українських досліджень.
З огляду на очевидну нестачу проведення в Україні прикладних релігієзнавчих досліджень було вирішено провести в 2014 році науковий захід з етнології релігії, який буде заохочувати саме до польових досліджень із застосуванням етнографічного, історичного та соціологічного підходів.
