Гернгутська зірка

16.12.2019, 09:13
Гернгутська зірка - фото 1
Гернгутська зірка (Herrnhuter Stern) – популярна адвентська та різдвяна прикраса в країнах Західної Європи та Північної Америки.Зірку зазвичай вивішують в першу неділю Адвенту і висить вона до 6 січня.

Гернгутська зірка (Herrnhuter Stern) – популярна адвентська та різдвяна прикраса в країнах Західної Європи та Північної Америки.

Символіка зірки досить проста і відноситься до відомої Вифлеємську зірки, яка згідно з Євангелією від Матвія привела магів зі Сходу до маленького Ісуса (Спасителя світу) та його родини.

Зірку зазвичай вивішують в першу неділю Адвенту і висить вона до 6 січня – свята Богоявлення (Епіфанії)*

Гернгутська зірка – це об’ємна багатопроменева зірка. Число її променів може становити від 16 до 110. Зірка класичного дизайну оснащена 25 променями, 17 з яких в перетині утворюють чотирикутник, а інші вісім – трикутник.

Зірки бувають білого (символ чистоти), червоного (символ крові Христа), жовтого та зеленого кольору. Вони початково виготовлялися з паперу, сьогодні ж зазвичай для їх продукції використовується пластик. Зірка освітлюється завдяки розміщеній всередині електричній лампі, раніше для цього служили лампи з олією.

Історія виникнення зірки Гернгутської зірки

Традиція виготовлення Гернгутської зірки пов’язана з християнською релігійною спільнотою Моравських братів, що поселились в Саксонії на землях графа Ніколауса фон Цинцендорфа і заснували поселення Гернгут (Господній захист), який дав їм притулок та став одним з їх духовних лідерів.

граф Ніколаус фон Цинцендорф

Моравські брати (також їх називають гернгутерами) є представниками лютеранського пієтизму. Вони відомі насамперед, як місіонери (значною мірою вплинули на повстання методизму), автори Losungen (цитати і читання з Біблії на кожний день на рік) та творці гернгутських зірок. Більше інформації за посиланням.

Перші зірки з’являються подібно до адвентівського календаря на початку 19 століття в школах-інтернатах.

Вважається, що перша моравська зірка була виготовлена ​​в 30-ті роки XIX століття в школі для хлопчиків в Ніскі (Саксонія). Зірка мала 110 променів, була виготовлена ​​до 50-річчя школи, і легенда приписує її створення вчителю математики, який з її допомогою намагався ілюструвати геометричні принципи для своїх учнів.

Зірка представляла собою багатогранник, до кожної грані якого була приклеєна піраміда.

Наступне свідоцтво про моравську зірку в Німеччині датується 1887 роком, коли вона з’явилася в інтернаті для хлопчиків в Будишині (Саксонія). Зібравши її учителя вивісили її в школі в дні Адвенту.
Є також згадки про те, що вже в 1842 році моравські зірки прикрашали різдвяну ялинку в Вільямсбург, штат Вірджинія.

3 вересня 1894 року Гендрік Пітер Вербеек (Pieter Hendrik Verbeek) відкрив в Гернгуті магазин книг, мистецтва та музики. Він також розробив традиційний дизайн 25-променевої зірки і запатентував порожнисту модель.

Зараз на місці цього магазину є головний магазин з продажу гернгутських зірок herrnhuter-sterne.de

Зірка початково поширювалося в громадах моравських братів, але з часом вона стала використовуватись і серед представників інших християнських традицій та стала ще одним символом різдвяних свят.

Під час Першої світової війни головне виробництво оригінальних гернгутських зірок тимчасово перемістилося в майстерню в Уїнстон-Сейлем (Північна Кароліна, США)

Популярність в Америці зірка завдячує книзі письменниці Вініфрід Кіркланд «Зірка ще сяє».

В 1968 році було знову налагоджено виробництво гернгутських зірок у самому Гернгуті, звідки по всьому світу розійшлося близько півтора мільйонів примірників.

У Вїнстон-Сейлемі десятиметрова алюмінієва моравська зірка вагою в півтори тонни – мабуть, одна з найбільших за всю історію їх існування, – прикрашає північну вежу медичного центру.
Власником прав на назву і форму є фірма Herrnhuter Sterne GmbH в Німеччині.

*Свято Богоявлення в католицькій традиції іноді називається Святом трьох королів. Це пов’язано з тим, що згідно з церковною легендою, поклонитись Ісусу прийшли не звичайні маги, а королі. Кількість королів береться на підставі принесених дарів.

Варто також зазначити, що в традиції Західної Церкви свято Богоявлення завжди святкується 6 січня і воно відділене від свята Хрещення Господнього, яке святкується в першу неділю після Богоявлення. В Східній Церкві свято Богоявлення та Хрещення Господнього святкується в один день. Церкви, що дотримуються юліанського календаря чинять це 19 січня.

Сайт Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України, 14 грудня 2019