Коробочки з таємними посланнями, старовинні книги і врятовані ікони, або музей при богословській академії ПЦУ

11 грудня 2019, 08:29 | Калейдоскоп-дайджест | view photo | 0 |   | Код для блогу |  | 

Євген Гулюк

"Духовна велич Львова", 06 грудня 2019

Фото Оксани Бабенко

Ключем до усіх без винятку винаходів людства був і залишається досвід. Хочеться нам того чи ні, але ми, навіть на сучасному етапі розвитку науки та техніки, залишаємося лише карликами на плечах гігантів. Й ознакою доброго тону, а також і елементом поваги до себе та оточуючих, буде зберігати память про всіх тих, хто, подекуди ціною навіть титанічних зусиль, проклав дорогу і звів мости, у тому числі і для нашого руху вперед. Пам’ять (індивідуальна і колективна) – це матір ідентичності. Відтак завжди приємно знаходитись там, де пам’ятають і вшановують тих, хто цього заслуговує. Знаходячись у таких місцях, розумієш, що спільнота, згуртована довкола них, рухається у вірному напрямку.

Музей при академії

Великою приємністю для команди ресурсу “Духовна велич Львова” стали відвідини музею при Львівській православній богословській академії  ПЦУ (далі – ЛПБА). Про історію заснування, а також особливості експозиції музею нам розповів декан богословського факультету ЛПБА, протоієрей Назарій Лозинський. Зокрема, він відзначив роль нинішнього ректора академії у створенні музею – протоієрея Ярослава Ощудляка, який першим почав збирати експонати. Також отець Назарій поділився інформацією про скарби, що зберігається у фондах і планами майбутніх тематичних експозицій: давні книги, вишивки і рушники, що репрезентують різні регіони нашої країни, облачення тощо.

Перший ректор

Перший інформаційний блок музею – це експозиція, присвячена першому ректору академії, єпископу Полтавському і Кременчуцькому, а потім митрополиту Рівненському і Острозькому Євсевію (в миру – Віталій Політило, 1928 – 2012). У цій частині перед очима постають фото усіх храмів, де служив ієрарх. Між ними: Успенські церкви у Львові і в Полтаві, академічний храм у Львові, Покровський і Воскресенський собори у Рівному. Трохи нижче вітрини з особистими речами отця Віталія – це листи і привітання, звернення, також його облачення. Між усім іншим, лист до нашого гіда по музею, отця Назарія. Звертаємо увагу, що у тексті написано “найкращому студенту”, але отець Назарій, посміхаючись, запевняє, що так митрополит Євсевій звертався до усіх – такий мотиваційний момент.З-поміж усього іншого виділяються у першій частині експозиції дві книги.

Перша з них – це особиста Біблія отця Віталія. З великою кількістю закладок, що рясно списані позначками. Побачивши її, отець Назар зазначив, що з цією книгою перший ректор академії не розлучався упродовж всього життя; читав її за своєрідною системою – на закладці вказано дату прочитання, а також сторінку. Кожного року отець Віталій повертався до тих самих моментів у Святому Писанні, що дозволяло глибше та ґрунтовніше їх переосмислити, знайти нові паралель з оточуючою реальністю.https://velychlviv.com/wp-content/uploads/2019/12/DSC_0914.jpg

Друга книга – це стародрук, Віленське Євангеліє 1575 року. Напрестольне Євангеліє, яке було надруковано у друкарні купців Мамоничів зусиллями соратника Івана Федоровича Петра Мстиславця. Книга вирізняється орнаментами, оформленням загалом, також великим за розміром шрифтом, регіональними особливостями. Як зазначив отець Назар, ця книга – це один із найстаріших експонатів їхнього музею.

З життя львівських ієрархів

Продовженням експозиції є історія владики Миколая Юрика (1910 – 1984). Він був настоятелем храму святого Миколая у Львові, Преображенської церкви. До уваги зацікавлених особисті речі священика. Зокрема, маленька коробочка, у якій мама передавала йому їжу, коли він сидів у в’язниці. До темної потрапив за організацію недільної школи. Цікаво, що на стінках та дні згаданої коробочки він вишкрябував послання і в такий спосіб спілкувався з мамою. Записи розшифровано. Поміж іншим, там вказувалося ім’я людини, яка донесла на ієрарха. Він зумів дізнатися це. Характерно, що церковнослужитель з добротою відгукувався про свого кривдника і просив маму молитися за того – як і він сам робить. Такі коробочки є не лише у музеї при ЛПБА, але й у фондах музею історії релігії.

Ще одна тематична експозиція присвячена постаті митрополита Львівського і Сокальського Андрія (Андрій Горак, 1946 – 2010). На час його служіння припала особливо складна сторінка в історії українського християнства – початок 90-х років ХХ століття. Це період бурхливих і динамічних події, коли кожна церковна одиниця намагалась самоствердитись. Не дивлячись на усі складні виклики, музейний куточок, присвячений цьому діячу, говорить навпаки про тишу і спокій: бачимо письмовий стіл владики. Це стіл з його робочого кабінету. На поверхні лежить різдвяне послання священика, його чорновий варіант. Також ручка і окуляри. Коли це споглядаєш, враження, що автор послання десь поруч, просто відійшов на хвильку у справах і от-от повернеться дописувати своє звернення до вірних.

Інші цінні реліквії та експонати

На особливу увагу заслуговує колекція антимінсів, яка зберігається у музеї при ЛПБА. Антимінс – це освячене полотно, часто художньо декороване, з зашитою частинкою мощів святих, якщо мова про східний обряд. На антимінсі під час літургії звершується таїнство Євхаристії. Отець Назарій показав і розповів про антимінси з музейної колекції, які відносять до часів Атанасія Шептицького, Йосифа Сембратовича, Йосафата Коциловського, Ниродима Руснака і ін. Усі антимінси, хоч і автентичні, але без мощей. Єдиний з мощами – це римо-католицький антимінс: кам’яна платформа, яка вмуровується у престол.  

Поруч із колекцією антимінсів розміщено ікони. Вони – це своєрідна галерея пам’яток, які отримали новий шанс, друге життя. До прикладу, Белзько-Ченстоховська ікона Божої Матері, або ж так звана Чорна Мадонна, яку відносять до XVIII століття. Студенти академії випадково побачили її на смітнику – пошкоджену й затемнену.

За сприяння Йосипа Садовського з Академії мистецтв, її реставрували. Відтак сьогодні знову можна бачити у музеї. Як і багато інших ікон, що також є результатом співпраці ЛПБА з Академією мистецтв. Останні – це дипломні роботи студентів, реставраторів. У колекції ікона з П’ятницької церкви XX століття, ікони Іоанна Хрестителя, Миколая, Розп’яття тощо. Є між ними як відносно нові, так і старовинні. Усі пройшли реставрацію і виставлені на огляд. 

Серед експонатів музею – старовинна двостороння церковна хоругва, яку датують XVII століттям. На одній її стороні семистрільна Богородиця на іншій – сюжет з покладенням Ісуса Христа до гробу.

Отець Назарій зазначив, що ця хоругва похоронна. Принаймні, так вважає знаний дослідник іконопису Володимир Александрович. Ікона дійсно дуже цікава та незвичайна. Вона має власну історію, хоч у цій розповіді далеко не всі ноти звучать урочисто. Нею, наче звичайним шматком тканини, було запхано дірку. Знову ж – цілком випадково, на неї натрапили, реставрували і тепер вона знаходиться там, де їй і місце – у музеї.  

На перший погляд, ми оглянули уже дуже багато експонатів із експозиції музею при ЛПБА, але на цьому все лише розпочинається. До уваги зацікавлених ще багато інших не менш цікавих речей. Скажімо, колекція молитовників, стародрукованої літератури – з виданнями Михайла Сльозки і Успенського братства, саморобне храмове начиння радянського часу, що вказує на підпільний характер релігійності у той період. Багато реліквій передають музею із парафій. У тому числі – випускники академії. Це, зокрема, престол, характерний ківот, якого досі не відкривали, також плащаниця, підсвічники (навіть дерев’яний) тощо.

Як потрапити до музею?

Музей при ЛПБА компактний і експонати знаходяться у одній кімнатці. Про більшість із них отець Назар розповідає настільки цікаво, що історії людей, з якими ці речі зв’язані, оживають перед очима. Напевне це і є одна з головних функцій подібних установ – вивчаючи експонати і презентуючи їх, переживати і відчувати досвід тих, кого ці експонати стосуються і про кого/що розказують. Іншими словами, популяризувати минуле для сучасників й архівувати сучасність для наступників. З цією функцією, як і з іншими, музей справляється добре.

У Львівській православній богословській академії завжди готові прийняти відвідувачів, поділитись своїми музейними скарбами і цікаво розказати про них. Аби потрапити до музею, достатньо зателефонувати і попередньо домовитись про зустріч.

Більше інформації можна отримати з наступних джерел:

1.Львівська православна богословська академія [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://lpba.org.ua/akademiya/administratsiya/

2.Помер найстаріший за віком ієрарх Київського Патріархату // Релігія в Україні, 2012 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.religion.in.ua/news/ukrainian_news/18927-pomer-najstarshij-za-vikom-iyerarx-kiyivskogo-patriarxatu.html

3.Прот. Сергій Горбик. Віленське напрестольне Євангеліє 1575 року // Київське православ’я, 2014 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://kyiv-pravosl.info/2014/09/12/vilenske-naprestolne-evanhelie-1575-roku-podana-elektronna-kopiya-vydannya/

Система Orphus
Рейтинг
0
0
0коментарів

Коментарі

додати коментар 

    Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

    Моніторинг ЗМІ

    Останні коментарі

    • Paraeklezyarh | 25 січня 2020, 16:54

      Ймовірно переймають досвід "потерпаючої від гоніння РПЦ в Україні ( УПЦ МП). Побачимо чи законодавство європейської країни зможе дати відсіч сербському (чи всьо тому ж "русскому")

    • Paraeklezyarh | 25 січня 2020, 16:47

      Дійсно нахаби. Громада села, тобто ВСІ ЖИТЕЛІ, а не 10 бабусь, побудували храм, а тепер ще й повинна (громада) ще й доводити права на свою власність ))))

    • serge1717 | 25 січня 2020, 16:43

      Міша читай як називається зараз гундяївська секта в Україні!!!

    • enzian | 25 січня 2020, 15:29

      "УПЦ" - справжня філія гундяєвського патріархату, який вірно служить московській орді, найбільш розгалужена мережа поширення російських впливів в Україні.

    • Ігор Затятий | 25 січня 2020, 12:16

      Прокляття на цього мацкаля та все його породдя.