Зустрітись з собою. Отець Богдан Прах про те, чому варто постити

Проблема сучасної людини – це відсутність часу для себе. Ми настільки перейняті своїм публічним образом у соцмережах, що втікаємо від себе справжнього. Під час посту так важливо відчути, що в кожного з нас є покликання і що ми його звершуємо кожного дня своїми словами, реакціями і вчинками. Отець-ректор Українського католицького університету Богдан Прах розповів про те, навіщо нам постити.

19 лютого розпочався Великий піст. У чому його суть? Що може почерпнути для себе людина, котра дотримується посту? Як цей час можна використати для духовного зростання?

Церква постановила Великий піст, аби людина змогла відійти від буденної метушні і зрозуміти, чого вона прагне, ким є насправді і до чого прямує. Це час, коли можна почути себе, зрозуміти свої внутрішні поривання і відчути себе Божою дитиною. Впродовж посту ми йдемо до великої перспективи – Христового Воскресіння, в якому і наша радість, і смуток, і хвороби – усе набуває іншого сенсу. Піст має біблійну основу. З Євангелії знаємо, що перш ніж звершувати своє служіння, Ісус Христос 40 днів перебував у пустелі, постив, молився до свого Отця і вистояв перед оманливими пропозиціями, якими диявол Його спокушував. 

У період посту ми зустрічаємося не лише з Богом, але із самим собою, з власним єством, дуже часто також відчуваємо, як зло довкола нас матеріалізується і показує своє правдиве обличчя. Щодня ми забігані, часто обтяжені великими обов’язками, викликами і саме в такій повсякденній діяльності перестаємо бути уважними до себе і ближнього. Якщо під час посту ми застановляємося над собою, духовний зір стає гострішим, і ми можемо розрізняти, де є зло, а де – добро. Ми переосмислюємо наші цінності, наші цілі і життєві вибори. Ми запитуємо себе і отримуємо відповіді, якщо перебуваємо в єдності з Богом і відчуваємо Його присутність у своєму житті. Піст – це також час для духовного очищення та особистісного зростання. Ми аналізуємо, що є пріоритетним у нашому житті, а що є зайвим і непотрібним, від яких звичок варто відмовитися, а що варто виховувати в собі. 

Пам’ятаймо також про те, що піст без молитви також не має духовного виміру, бо це як гартування духу без зустрічі з Богом. Молитва – це в першу чергу розмова з Богом, через яку ми отримуємо відповіді на питання своєї душі.  

Як же досягнути того, щоб молитва не була монологом, а діалогом з Богом? Як можна отримувати відповіді від Бога під час посту?

Під час молитви треба не тільки говорити, але і слухати, тоді це буде розмова з Богом, а не монолог. В умінні слухати себе, Бога і ближнього є велика цінність. Якщо нам складно почати розмову з Богом, то в цьому допоможуть молитви з Катехизму. Так важливо під час посту зробити перший крок – знайти «таємну кімнату» і поділитися з Богом своїми переживаннями, роздумами і сумнівами. Щиро відкритися перед Ним, не приховуючи свої прогріхи, помилки, слабкості. І тільки тоді, коли ми висловлюємо усе, що наболіло і в чому нам складно зізнатися навіть самим собі, ми стаємо здатними почути Його голос. Десь глибоко в душі ми починаємо розуміти, наскільки сильно Він нас любить, як заступається за нас і вболіває за наші перемоги. 

Бог промовляє у різний спосіб – через  наші думки під час молитви, через літургійну молитву у Церкві, через Святе Письмо, через духівника, через інших людей. Дуже тяжко почути Бога, коли довкола галас і метушня, коли ми перевантажені і роздратовані. Щоб почути Бога, потрібна тиша, потрібно сконцентруватися. Найкращим способом сконцентрувати свою увагу на Бозі – це відкрити Святе Письмо і прочитати кілька розділів, задуматися над тим, як ці слова перегукуються із моїм щоденним життям. І лише після цього ми зможемо перейти на вищий рівень – навчитися слухати Його через свої думки, через своє серце, через Євхаристію. Усе це стає доступним для тих, хто має відвагу відкритися для Бога. Адже коли ми робимо один крок, Бог робить до нас десять кроків. 

Церква дає певні рекомендації під час посту – що варто їсти, що не варто, що можна робити, від чого варто утримуватися. Опишіть коротко цей перелік важливих настанов

У християнстві ці настанови напрацьовані впродовж багатьох століть і формувалися залежно від культурних умов тієї чи іншої епохи. Те, що було викликом за часів Римської імперії чи Середньовіччя, вже не є викликом сьогодні. Те, що колись виглядало жертовним вчинком, сьогодні має багато альтернатив. Так, відмовитися від м’яса не викликає жодних проблем, бо можна знайти багато смачних замінників. До того ж не всі люблять м'ясо, але мають пристрасть до інших продуктів, якими зловживають. Церква на час посту пропонує певний перелік інструментів, за допомогою яких ми можемо зблизитися з Богом. Для християнина це святий час і нехтування свідоме постом – це гріх. Для нас є важливим, як цей час посту можна використати для особистого духовного зростання. Дехто каже, що Божі заповіді людину обмежують, а насправді вони не обмежують, а оберігають і застерігають від помилок. Швидше вони вказують на шлях до свободи від рабства залежностей, які роблять людину нещасною. Коли ми жертвуємо чимось заради Бога, коли відмовляємося від своїх пристрастей, це має надзвичайний вплив на наше життя. Отже, перша найважливіша настанова – це знайти час для себе, перебувати у спокої, проаналізувати свої пристрасті, слабкості і почути Бога. 

Зазвичай для цього треба відмовитися від гучної музики, комусь варто побороти в собі залежність від телевізійних серіалів, а ще комусь – варто відмовитися від інформації у соцмережах, яка тисне звідусіль і не дає можливості сфокусуватися на Бозі. 

Проблема сучасної людини – це відсутність часу для себе. Ми настільки перейняті своїм публічним образом у соцмережах, що втікаємо від себе справжнього. У гонитві за примарними ідеалами забуваємо, чого шукаємо і до чого прагнемо. Під час посту так важливо відчути, що ми народжені для вічного життя, що в кожного з нас є покликання і що ми його звершуємо кожного дня своїми словами, реакціями і вчинками. Через надмірну увагу до того, що творить людина, ми часто забуваємо про те, що творить Бог. У світі медійних технологій ми віддаляємося одне від одного і сидячи в одній кімнаті з ближнім, не говоримо, а переписуємося у соцмережах. Ми споглядаємо красу природи не на природі, а через картинки в інтернеті. Часто ми навіть не можемо обійтися без шуму, високих децибелів, які видаються нам такими потрібними. Але насправді ми боїмося бути на самоті, боїмося зустрічі з собою і з Богом. Навіть йдучи по вулиці, як часто ми накладаємо навушники, аби лишень чути щось ззовні, тільки не самого себе. 

Отже, ще одна важлива настанова – віддалитися від метушні, планувати свій день так, аби мати час для молитви та участі в Літургії. Неможливо уявити піст без сповіді та євхаристії – таїнств, через які ми найбільше зближаємося з Богом, переживаємо Його в собі. Він вже не далекий, а близький до нас. З цього ми черпаємо силу та відвагу жити праведним життям та надихати до цього інших.  

Є люди, які дуже строго дотримуються настанов щодо їжі в період посту, а є люди, які не можуть дотримуватися через певні хвороби. Які поради для таких людей? 

І для дітей, і для дорослих, у тому числі і тих, які хворіють, настанови щодо їжі не є заборонами, а лише пропозиціями Церкви. Церква не утверджує уставів, які би ускладнювали людям життя, а навпаки, допомагає людині позбутися душевних тягарів. Це не гріх в час посту їсти щось із непісних продуктів, якщо через хворобу вам не варто від них відмовлятися. Інша річ, коли у вас немає критичної потреби в продуктах, які Церква не рекомендує їсти, а ви все одно не можете себе стримати навіть на той короткий період. Це означає, що ви не можете володіти собою.  

Церква постановила два дні, у які особливо важливо дотримуватися посту – середа та п’ятниця. Я радив би усім у ці дні проходити піст разом з Церквою, очищати себе та єднатися з Господом. Це треба робити з власної волі, цінуючи Христовим спасінням, а не через букву закону. Якщо ж дотримуватися посту не за власним бажанням, не за власним рішенням, без розуміння, а з примусу, бо «церква так каже», то це буде звичайним ритуалом. А ритуали не мають ніякої користі для нашого духовного життя. Обов’язковою умовою посту є глибоке духовне переосмислення своїх дій, уподобань та поглядів. 

Що б Ви радили читати під час Великого посту, адже те, що ми читаємо – це теж їжа для розуму, яка нас формує?

Почну з того, від чого варто було б утриматися, аби побути в тиші. Два роки тому першого дня посту я відмовився від Facebook. Помітив, що він забирає час, який би я міг використати на більш цінні речі. Так, мені не вистачало достатньо часу на молитву, духовне роздумування чи духовну книжку. Тож я прийняв радикальне рішення, хоч й дуже любив перечитувати новини у соцмережах. Відтоді вже минуло 2 роки, як я не перечитував дописи у стрічці новин. Правда, кілька разів зайшов, аби прочитати важливу інформацію, яку мені змогли надіслати тільки на Facebook.  

Звичайно, це корисний інструмент для комунікації, але, як на мене, там лише 5% від інформації, яка мені необхідна. Решта – пожирає час і не дає можливості побути в тиші. Тому раджу й іншим відмовитися! Ви знайдете час для інших форматів спілкування, час для духовної поживи. Коли маєш обмаль часу, то мусиш навчитися правильно його планувати. Заради того, що є більш цінним, часто відмовляюся від того, що мені подобається. Іноді треба робити радикальний вибір. 

Щодо рекомендованої літератури під час посту, то сьогодні є досить багато корисних пропозицій для людей різних рівнів духовного життя та релігійної свідомості. Радив би кожному зайти до книгарні і придбати книгу із серії духовної літератури. Свого часу любив читати «Ключ до Біблії» Антоніо Джирланда, у якій йдеться про історію спасіння і яка спонукає до роздумів, яким є той ключ до щасливого життя. Зараз ця книга перекладена українською мовою і буде цікавою для богословів. Також я люблю читати книги про історію Церкви. З одного боку, я вивчаю історію, з іншого боку – черпаю звідти багато досвіду і пізнаю історію спасіння. Бог сильно промовляє як через історичні дії, так і через певні історичні постаті, через їхнє нагромаджене напрацювання. Для мене вони є зразком відваги, як побороти себе заради Божої справи, задля життя Церкви. Так, для прикладу, читати послання митрополита Андрея Шептицького – це одна насолода. Але загалом раджу кожному знайти те, що йому до душі. 

Спілкувалася Ірина Наумець

"Твоє місто", б.д.