Паїсій Величковський. Повернення додому
У Полтаві вшанували пам’ять видатного православного подвижника й заснували іменну премію
27 листопада в нижньому храмі Свято-Успенського кафедрального собору Полтави відкрили виставкову залу духовно-культурного центру, в якому експонують ікони XVIII — XX століть із приватних колекцій. Цей захід Полтавська єпархія Української православної церкви Київського патріархату приурочила до 290-річчя з дня народження преподобного Паїсія Величковського (1722 — 1794), котрий походив із відомого полтавського священицького роду. Його прадід (знаний бароковий поет Іван Величковський), дід, батько і старший брат були настоятелями Успенського собору. Із нагоди відкриття виставки в Полтаву завітав глава УПЦ КП. Святіший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет освятив ікону видатного церковного подвижника, яку написав художник Кім Скалацький за портретом XVIII століття. У її рамку вмонтовано мощовик з частинкою нетлінних мощей Величковського.
«Учення Паїсія Величковського має велике значення, тому що він показав шлях до вічного життя, дав приклад того, як треба жити на Землі. Це не значить, що кожна людина повинна йти в монастир, але це значить, що кожен повинен думати про добро, святість і чистоту серця. Для чого преподобний Паїсій пішов у монастир? Для того, щоб очистити своє серце від усякої скверни і гріха, — й очистив його. Він став подвижником, який міг учити, як треба жити і бачити Бога. Побачити й відчути Його може тільки чисте серце, а не порочне. Значення Паїсія Величковського полягає не тільки в тому, що він є молитовником за нас, грішних, а й у тому, що він указує нам шлях, яким повинен іти кожен християнин», — наголосив Патріарх Філарет, котрий у співслужінні єпископів звершив Божественну літургію на пошану подвижника.
Відкриття духовно-культурного центру, якому дали ім’я Величковського, має не лише просвітницьке значення, а й певний символічний вимір, адже, як нагадав присутнім архієпископ Полтавський і Кременчуцький Федір, майбутній православний святий назавжди покинув Полтаву в ранній юності, й тільки тепер він — у вигляді нетлінних мощей — повертається додому. «У автобіографії Величковський пише про те, як мати провела його з Полтави до Решетилівки, вони там переночували. Потім відбулося зворушливе прощання сина з матір’ю. Він попросив у неї прощення, знаючи, що вже ніколи не повернеться і більше ніколи її не побачить. Материнське серце відчувало це. Вони попрощалися, й Петро (світське ім’я Величковського. — Ред.) пішов у свої мандри, вибравши служіння Христу», — зазначив владика Федір.
Ушановуючи пам’ять «Полтавського Родимця», як підписував свої листи преподобний Паїсій Величковський, Полтавська єпархія УПЦ КП також заснувала «іменну» премію. Нею відзначатимуть людей, які сприяють відродженню духовного життя на Полтавщині, активно працюють у громадському секторі, науці, мистецтві та культурі.
Сергій ШЕБЕЛІСТ, Полтава
