Дзвони та дзвонарі: мистецтво відчувати звук

26 квітня 2012, 09:31 | Калейдоскоп-дайджест | 0 |   | Код для блогу |  | 

Євгенія Козловська

"Український тиждень", 24 квітня 2012

ДзвониНеодмінний атрибут Великодня – урочисті звуки дзвонів, що лунають з усіх дзвіниць Києва. Микола Іванов, дзвонар Володимирського собору, розповідає про особливості і нюанси того, як саме потрібно дзвонити, і, навіть, як самому стати дзвонарем – хоча б на один день

Як стати дзвонарем

Дзвонар Володимирського собору, пан Микола, підтримує ще одну давню традицію – передає знання учням. Під його керівництвом у соборі вже з’явилися два професійних дзвонаря. До речі, один з них – дівчина, що, однак, зовсім не суперечить церковним канонам - ще у далекому 1946 тут працювала дзвонарка  Віра Степанівна.

Стати дзвонарем на один день можна на Великдень, - за звичаєм, кожен може піднятися на дзвіницю і спробувати. А от щоб стати майстром, навчатися необхідно значно довше.  Звісно, музична освіта бажаючим осягти цю професію зовсім не завадить, проте не є обов’язковою.Найголовніше -  здібності та талант. А набуті вони самоосвітою чи професійним навчанням -  це не так уже і важливо. Хоча, звісно, «академістам» (професійним музикантам) простіше досягти вершин дзвонарської майстерності.

Майбутньому дзвонарю спершупросто дають  дивитися та слухати, щоб він відчув, яке звучання правильне. І лише потім  – доручають бити у великий дзвін. Як каже пан Микола, «зрозуміти, коли потрібно вдарити наступний раз – неабияке мистецтво, лише на перший погляд здається, що це легко». Найкращий спосіб підвищити свою кваліфікацію – відвідини інших дзвіниць. Дзвонар мусить уважно послухати, як звучить кожен «чужий» дзвін, зрозуміти, які мелодії тут відбивати найкраще. Двох однакових дзвіниць, як і дзвонів, не існує, всюди є свої нюанси. За своє життя пан Микола грав на багатьох дзвіницях, а навчання розпочав ще у дитинстві. З 12 років він навчався у священика у Новоявірівську, слухав записи дзвонів та повторював їх. На Володимирську дзвіницю потрапив випадково – співав у церковному хорі, а на Великдень піднявся задзвонити – і дзвін оцінили. Таким чином до  гри в симфонічному оркестрі та фольк-гурті «Рун»  додався ще один вид музичної діяльності - дзвонарство.

Фінансові питання та «Електронний дзвонар»

В Україні немає навчальних закладів, які б готували дзвонарів, можлива лише передача досвіду від майстра до учня. Окремої школи у нас не існує - така інституція вимагає значних фінансових витрат, а професія дзвонаря не «грошовита». Дехто, якщо дозволяють статки, взагалі дзвонить «во славу Божію» (безкоштовно, іншими словами). А якщо робота оплачується – за один «сеанс» платять дзвін близько 40 гривень, тому більшість дзвонарів працюють на декількох роботах.

У випадку, коли дзвонаря немає, найчастіше дзвонять пономарі. Або ж священник шукає бажаючих серед прихожан, і направляє на навчання до майстра. Однак проблема нестачі талановитих виконавців стоїть досить гостро. Деякі виробники дзвонів навіть пропонують пристрій «Електронний дзвонар»: невеликий електронний блок управляє приводами, що підключені до дзвонів. Це дозволяє імітувати рухи дзвонаря, регулюючи силу та час удару в дзвін. А за допомогою додаткових пристроїв, священник може навіть перетворити свій мобільний телефон на пульт управління таким «дзвонарем». Однак поки що, на щастя, такі установки в церквах України не надто популярні.

Виготовлення традиційного дзвону, до речі, дуже специфічна і недешева робота. Цим займаються лише декілька заводів та приватних підприємств у Києві, Дніпропетровську, Донецьку, Нововолинську та Полтаві. В Полтаві, зокрема, дзвін вагою 5 кг коштуватиме від 1200 гривень і виготовлятиметься близько двох місяців. Інколи замовляють інструмент у подарунок храму із дарчим написом, де вказано, з приводу якої події його було зроблено.

Міжконфесійні стосунки

Суперечності, що виникають між окремими конфесіями впливають на ставлення до дзвонарів з «чужих» дзвіниць. Пан Микола згадує, що якось на Великдень хотів подзвонити у Кирилівський церкві. Однак коли там дізналися, що він з Володимирського собору, - то на дзвіницю не пустили. Неприємні епізоди через «не ту конфесію» траплялися і в Лаврі. Хоча все ж таки  більшiсть  дзвонарів толерантніше ставляться до цього питання. Пан Микола зазначає, що він із задоволенням буде дзвонити і автокефальній, і в греко-католицькій церквах, і в храмах Московського патріархату. Та й взагалі, на його думку, духовне життя, любов до ближнього та політпропаганда - несумісні речі, і розділяти людей за конфесійними ознаками - теж не по-християнськи.

Зараз дзвони можна почути не лише на богослужіннях. Є спеціальні конкурси та фестивалі -  у Любечі, в Диканьці, Дніпропетровську. У Луцьку під час фестивалю можна подивитися унікальний музей дзвонів, де зберігаються старовинні зразки не лише з України, а й з Польщі, Австрії, Румунії, Росії.

До речі, і використання дзвонів як музичного інструменту досить популярне. Нещодавно кияни мали змогу подивитися сучасну інтерпретацію - «Скажені дзвонарі» з Франції проводили шоу на Софіївській площі. Тож можна стверджувати, що дзвін – це і традиційний, і в той же час, сучасний інструмент, який ще довго даруватиме нам святковий настрій.an>    Зараз дзвони можна почути не лише на богослужіннях. Є спеціальні конкурси та фестивалі -  у Любечі, в Диканьці, Дніпропетровську. У Луцьку під час фестивалю можна подивитися унікальний музей дзвонів, де зберігаються старовинні зразки не лише з України, а й з Польщі, Австрії, Румунії, Росії.

До речі, і використання дзвонів як музичного інструменту досить популярне. Нещодавно кияни мали змогу подивитися сучасну інтерпретацію - «Скажені дзвонарі» з Франції проводили шоу на Софіївській площі. Тож можна стверджувати, що дзвін – це і традиційний, і в той же час, сучасний інструмент, який ще довго даруватиме нам святковий настрій. 

Система Orphus
Рейтинг
0
0
0коментарів

Коментарі

додати коментар 

    Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

    Останні коментарі

    • velovs@ukr.net | 19 лютого 2018, 09:19

      А от справжній лохотрон, який створили й активно поширюють по всьому світі сили диявольсько-демонічної темряви та ті (свідомі чи несвідомі) його адепти, що йому - так або інак, тією чи іншою мірою -

    • sl.chem | 19 лютого 2018, 00:47

      Очам своїм не вірю, РІСУ перепечатала статтю із жовтої преси!!! Будь-ласка, приберіть цей лохотрон!!!

    • enzian | 18 лютого 2018, 22:51

      А як же бути з такими отаманами російських козаків, я Гельмут фон Паннвітц та Султан Килич Герай?

    • velovs@ukr.net | 18 лютого 2018, 17:13

      Навряд чи є суто випадковим збігом та цікава й знакова обставина сучасної календарної доби, що в той самий день, коли частина християн, які живуть за старим (Юліанським) стилем, святкують Собор

    • velovs@ukr.net | 18 лютого 2018, 15:54

      "Або ми станемо Нацією Священиків, яка є сіллю для землі і світлом для світу, або зникнемо в загальній біомасі, яка засліплена крокує у прірву. І в цьому контексті нам нічого шукати ні на

    Популярні статті місяця