• Головна
  • Моніторинг
  • ЧАС І ГЛЯДАЧ РОЗСУДЯТЬ. У Києві відбувся IX Міжнародний фестиваль православного кіно «Покров»...

ЧАС І ГЛЯДАЧ РОЗСУДЯТЬ. У Києві відбувся IX Міжнародний фестиваль православного кіно «Покров»

25.10.2011, 13:45

Щоосені Київ на кілька днів стає столицею православного кінематографа. Ті, хто любить і вміє знімати таке кіно, разом зі своїми глядачами створюють справжнє свято творчості та душевного спілкування. Не став винятком і IX фестиваль, що подарував киянам та гостям столиці п’ять днів знайомства з добрими фільмами та їхніми творцями.

Щоосені Київ на кілька днів стає столицею православного кінематографа. Ті, хто любить і вміє знімати таке кіно, разом зі своїми глядачами створюють справжнє свято творчості та душевного спілкування. Не став винятком і IX фестиваль, що подарував киянам та гостям столиці п’ять днів знайомства з добрими фільмами та їхніми творцями.

IX Міжнародний православний кінофестиваль «Покров» відкрився 5 жовтня в київському Будинку кіно. Від імені Предстоятеля УПЦ Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського і всієї України, присутніх привітав архієпископ Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр. А президент фестивалю народний депутат Андрій Деркач зачитав вітальне слово Президента України Віктора Януковича. З привітаннями виступили й інші офіційні особи, та особливо зворушили учасників і глядачів слова духовного керівника фестивалю — єпископа Обухівського Іони та його гостей — голови Духовної експертної ради Міжнародного кінофестивалю «Cвітлосяйний ангел» (Росія, м. Москва) ігумена Кіпріана (Яценка) та президента Міжнародного Стрітенського православного кінофестивалю «Зустріч» (Росія, м. Обнінськ) черниці Софії (Іщенко).  

ЩО ТАКЕ  ПРАВОСЛАВНЕ КІНО?

Голова Синодального відділу у справах молоді єпископ Іона відкрив дискусію, що стала лейтмотивом усіх заходів фестивалю. Що таке православне кіно? Тема, на перший погляд, не нова, але не втратила своєї актуальності навіть на дев’ятому фестивалі «Покров». Владика навів приклад із житія святителя Димитрія Ростовського, який заповідав покласти у свою домовину його рукописи Житій святих. «Тому критерієм православного кіно є готовність автора постати перед Господом зі своїм творінням», — зробив висновок єпископ Іона. Духовний керівник фестивалю одразу ж поставив дуже високу планку і, можливо, глибше та ясніше за інших відповів на питання, яке хвилює багатьох. Ігумен Кіпріан розповів, що кінофестиваль «Світлосяйний ангел» висунув ідею доброго кіно і проводиться під гаслом «Добре кіно повертається». «Добре кіно, — пояснив він, — це таке кіно, після якого у глядача з’являються добрі думки і бажання, прагнення робити добрі справи». Черниця Софія підійшла до проблеми, порушеної єпископом Іоною, найбільш ґрунтовно. Вона виділила три критерії православного кіно: 1. Христоцентричність. 2. Християнська етика. 3. Християнська естетика. «Прославляти православний спосіб життя засобами кіномистецтва», —так визначила вона завдання православного кінофестивалю «Зустріч».  

«ПЕЛІКАН» І КУСТУРИЦЯ

Понад 100 фільмів були запропоновані для участі у програмі фестивалю, з яких журі обрало 40. Цього року до його складу увійшли: архієпископ Білоцерківський і Богуславський Митрофан (голова журі), режисер Міла Панкова (почесний член журі), викладач Київського національного університету театру, кіно і телебачення Аделіна Хмельницька, оператор Дмитро Санін, директор компанії «Фабрика Кіно» Вадим Романенко, сценарист і режисер Володимир Громов, керівник компанії «Бабич-дизайн» Валерій Бабич і керівник Центру православної культури «Ліствиця» протоієрей Ігор Собко. Дорогим подарунком на відкритті фестивалю стала прем’єра фільму французького режисера Олів’є Орлі «Пелікан», з Еміром Кустуріцею в головній ролі. У картині розповідається про непрості стосунки батька-рибалки зі своїм сином після смерті матері. У їхньому будинку з’являється пташеня-пелікан, яке допомагає хлопчикові знову знайти свого батька і повернути його до життя. Із перших хвилин перегляду стало ясно, що відомий сербський режисер не лише грає у цьому фільмі, але і є безсумнівним натхненником творчої групи. Це і насторожувало. Життєрадісність і оригінальний гумор фільмів Кустуриці — надбання світового кінематографа, але багато його картин важко назвати православними. Побоювання виявилися марними: «Пелікан», на превеликий подив публіки, показав справжній зразок професійного православного кіно. Попри те, що фільм знятий у жанрі трагікомедії, він не переходить ту межу, за якою гумор стає вульгарністю. Тут є і веселі ченці, і багатодітний парафіяльний священик, який викликає посмішку, але це анітрохи не принижує пастирів Церкви, а робить їх більш зрозумілими глядачеві. Є в картині і любовна лінія, але режисер зумів так показати закоханих підлітків, що фільм можна сміливо дивитися всією родиною.  

ЧИ БУВАЮТЬ НЕПРАВОСЛАВНІ ФІЛЬМИ НА ПРАВОСЛАВНИХ КІНОФЕСТИВАЛЯХ?

Якщо покази кінофестивалю, що проходили при переповненому залі, знаходили гарячий відгук у глядачів, то інші заходи «Покрову» викликали суперечливі почуття. Організаторами було заявлено, що в рік ювілею Федора Михайловича Достоєвського кінофестиваль проведе круглий стіл «Життя Достоєвського. Кінолітопис», на якому обговорюватимуться картини, що розповідають про життя і творчість великого письменника. До того ж у програмі фестивалю було кілька фільмів на цю тему, які викликали не­однозначну критику глядачів та експертів. З невідомих причин круглий стіл раптово скасували, і дискусія, на жаль, не відбулася. Проте учасники фестивалю змогли вдосталь поспілкуватися з відомим російським режисером Володимиром Хотиненком, який провів майстер-клас та прес-конференцію. Володимир Іванович відповів на численні запитання колег і глядачів, розповів про те, як знімав свої відомі картини — документальний серіал «Паломництво у вічне місто» і художній фільм «Піп» (гран-прі ПКФ «Покров-2009»). Поділився він і своїм визначенням православного кіно — «це кіно, в якому не переплутані добро і зло». Володимир Хотиненко розповів, що після зйомок серіалу «Достоєвський» йому доручили писати сценарій для екранізації роману Достоєвського «Біси». Останнє творіння режисера викликає найбільше запитань. Здається, що вже намітилася певна тенденція — режисери, які стали «своїми» в православному середовищі завдяки хорошим православним фільмам, наступною картиною ставлять своїх шанувальників, м’яко кажучи, у незручне становище. Так сталося з Павлом Лунгіним, який після «Острова» зняв фільм «Цар», що отримав масу негативних оцінок православних критиків. Щось схоже відбувається і з Володимиром Хотиненком. Його фільм «Піп» — це, напевно, найкраще кіно про православного священика. Звичайно, безліч шанувальників режисера з нетерпінням чекали виходу на екрани його нової роботи — серіалу «Достоєвський». Але ситуація дзеркально повторилася. Дуже добротно знятий, з одним із кращих російських акторів у головній ролі (Достоєвського грає Євген Миронов), серіал показує лише бентежну, сповнену неспокою, людину, яка погрузла у пристрастях. Залишмо біографічну достовірність серіалу (хоча провідні літературознавці його вже розкритикували), та хіба не можна було обійтися без розбещених сцен у фільмі про людину, дорогу багатьом православним?  

ПЕРСПЕКТИВИ І ПАРАДОКСИ

У рамках фестивалю 7 жовтня відбувся круглий стіл на тему «Перспективи розвитку православного кінематографа», модераторами якого виступили директор ПКФ «Покров» протоієрей Олександр Акулов і президент православного кінофестивалю «Зустріч» черниця Софія (Іщенко). З самого початку дискусії президент «Зустрічі» дала обґрунтування критеріям православного кіно, які категорично заперечував отець Олександр. Долю заходу «врятував» гість фестивалю — відомий російський православний письменник і сценарист Олексій Солоніцин, який порадив звернутися до давно відомого літературного терміну «духовний реалізм». Запропонований метод письменник висловив через формулу, де в чисельнику — православний світогляд, а в знаменнику — сума художніх прийомів. Він додав, що по-справжньому великий твір має відповідати чотирьом вимогам: 1. Передавати побутову правду життя. 2. Вірно відображати психологію героїв. 3. Мати соціальну складову. 4. Мати прагнення до неба. Під час обговорення учасники негативно оцінили фільм «Цар», з чим повністю був згоден і отець Олександр Акулов. Проте у 2009 р. саме цей фільм закривав фестиваль і отримав І премію в номінації «ігрове кіно». Звідси напрошується висновок, що іноді найголовнішими членами журі є час і глядач. Вони розсудять.  

КІНО СКІНЧИЛОСЯ?

Урочисте закриття фестивалю відбулося 9 жовтня. Привітати переможців прийшли міністр освіти і науки, молоді та спорту України Дмитро Табачник, політик Петро Порошенко, генеральний директор ЗАТ «Смарт-холдинг» Олексій Пертін, голова Державного комітету телебачення і радіомовлення України Олександр Курдинович, генеральний директор Національної телекомпанії України Єгор Бенкендорф. На превеликий подив учасників фестивалю, Гран-прі отримав маловідомий фільм російського режисера Ірини Васильєвої «Кіно скінчилося». На жаль, картина демонструвалася у дуже незручний для православного кінофестивалю час — у суботу ввечері, тому залишилася невідомою для більшості глядачів. Найкращий фільм православного кінофестивалю «Покров–2011» розповідає про трагічну долю багатодітної жінки, яка в жертовному пориві розлучається з чоловіком і виходить заміж за вбивцю. Після болісних випробувань головні герої знову стають чоловіком і дружиною. Прості сільські аристократи духу вражають глядача глибиною самоаналізу, тонкістю почуттів, гумором і тугою про нездійсненне. Сподіваємося, що глядачі все-таки побачать цю стічку на показах, які кінофестиваль проводить у Києві та інших містах України, а згодом і на DVD. Адже, за твердженням організаторів кінофоруму, «Покров» не закінчується разом з нагородженням переможців, а триває впродовж цілого року.

Олег Карпенко

"Церковна православна газета", 23 жовтня 2011 року