Одружуємося, щоби отримувати силу
Людина одружується в церкві, щоби могти і в подружжі користати зі всіх тих скарбів, які є в Церкві. Ми одружуємося, щоби отримувати силу. Але треба щодня черпати, щоб та криниця давала нам силу. Коли мені особливо важко, не можу чогось з’ясувати, мушу йти до сповіді, отримавши Божу благодать, чуюся сильним.
Отець Михайло Димид та Іванка Крип’якевич-Димид про домашню церкву, родинні цінності, свободу та виховання дітей
Це велика та дружна родина, у якій п’ятеро дітей – Климентія-Параскевія, Артемій-Юліян, Магдалина-Марія, Димитрій-Роман, Емілія-Єлизавета. Батько – священик, доктор канонічного права. Мати – художниця, іконописець. Він – втілення спокою, вона – енергійності. Він народився в Бельгії, вона – в Україні. Вони у шлюбі вже 18 років. Два роки тому в листопаді “Пошта” вже гостювала у цій родині. Тоді ми розмовляли з Іванкою Крип’якевич-Димид, сьогодні у нашій розмові вона, як сама каже, відіграє роль “другої скрипки” поряд зі своїм чоловіком, отцем Михайлом Димидом .
Про родинне щастя
– В народі кажуть, хата – не церква, Ви ж, отче, у своєму блозі називаєте себе головою домашньої церкви. На Вашу думку, чи дім, родина може бути церквою?
Отець Михайло: Вони мали би бути церквою. Це не означає – весь час творити молитви, бити поклони, пускати ладан. Насамперед це означає: я хочу, щоби в моєму домі жив Бог, щоб мій дім захищали ангели. Бог створив людину для того, щоб вона Його потребувала. Кожна людина хоче, щоби її дім був захищений, а родина була щасливою, щоби в них мешкав Бог.
– Для чого люди одружуються в церкві, для чого беруть шлюб?
Отець Михайло: Людина одружується в церкві, щоби могти і в подружжі користати зі всіх тих скарбів, які є в Церкві. Ми одружуємося, щоби отримувати силу. Але треба щодня черпати, щоб та криниця давала нам силу. Коли мені особливо важко, не можу чогось з’ясувати, мушу йти до сповіді, отримавши Божу благодать, чуюся сильним. Якщо подружжя, які б хиби воно не мало, намагається постійно очищуватися перед Господом, це є зовсім інша якість стосунків. Вони можуть мати багато проблем, але у них є спільна основа.
Про свободу
– Що є важливим для сучасного подружжя?
Іванка: Дуже важливо, щоб молоді люди були вільними. Свобода – це те, за що молодь, підлітки сьогодні борються, але неправильно її трактують як матеріальну свободу, свободу від того, що скажуть батьки. Йдеться про внутрішню зрілість: я є цілком вільний, дарую тобі себе цілого, а не якусь частину. Одним із елементів цієї свободи є дошлюбна чистота. Сьогоднішня колосальна пропаганда сексуальних стосунків призводить до браку цієї свободи. Багато подружжів розпадається через те, що не були вільними, не мали вибору.
Отець Михайло: Багато молодих людей мають лише ілюзію свободи, старше покоління було значно вільнішим, нинішня культура навчає викривлення свободи: щось отримувати, а не давати. Сучасна людина не завжди розуміє, що шлюб є заради свободи, а не заради обмеження. Бог є творцем свободи, він наділяє нею кожну особу, а людина, гонячись за примарою щастя, створює собі клітку, обмежує себе, зрештою перетворює свою родину на гуртожиток.
– Що потрібно, щоби шлюб став міцним?
Отець Михайло: Пам’ятати, що Любов походить від Господа Бога. Він її дав нам. Хто видумав сексуальні стосунки? Бог. Для чого? Для добра подружжя, для того, щоби вони були співтворцями разом з Ним. Якщо ми беремо це за основу, то одружуємося для любові.
– Як це можна реалізувати в повсякденному житті?
Отець Михайло: Щодня себе запитую, що можу сьогодні зробити для своєї милої. Я себе віддаю їй. Не запитую, що моя мила зробила для мене. Живу для іншої людини, так само і моя мила. Живучи для іншої людини, можу розвиватися, інакше в кожній людині я знайду негативи. Одружуватися потрібно щодня. Кожен день запитувати і кожен день на це погоджуватися. Це дає свіжість стосунків. Я часто запитую дружину: “Іванко, коли ми одружимося?” Я так відчуваю. Маю потребу запитати, чи хотіла б вона зі мною одружитися сьогодні. Після 18 років шлюбу ми зберегли свіжість стосунків, нам здається, що це було вчора. І хоч не все було гладко, ми маємо цю свіжість, і дає її Христос.
Спілкування та вміння почути
– Чому, на Вашу думку, так багато родин розпадається або є самотніми в подружжі?
Отець Михайло: Для подружжя важливим є спілкування, важливо є запитувати один одного, чого ти потребуєш, виявляти проблеми, які існують. Коли між подружжям є багато не обговорених тем, невисловленого, це призводить до самот ності. Важливо бути якийсь, хоч не тривалий час тільки вдвох.
– Що допомагає у повсякденному житті бути родиною?
Отець Михайло: Для нас є два важливих моменти: спільна молитва і спільна вечеря, і це має бути щодня. Спільна молитва виражає те, що ми є одна родина перед Господом Богом. Спільна вечеря для того, щоб ми вчилися один одного слухати і почути, один одному служити. Ці моменти для кожного з нас є постійною наукою. Після такої вечері ми можемо бути дуже задоволені або сумні, втішені або знервовані, навіть голодні, але кожного разу ми чогось вчимося, це нас формує як групу, як родину, як людей, які вчаться бути лице в лице з іншим. Не як ті люди, котрі мають одну кров, але кожен закрився у своїй кімнатці чи в своєму его.
– Що має визначати стратегію родини?
Отець Михайло: Щастя подружжя, народження та виховання дітей не залежить від матеріальних статків, добробуту, інтелекту пари. Якщо є Боже благословення, то все це буде. Тому треба зрозуміти, що господарем цього світу є Господь, і за словами молитви віддатися на Його волю: “Нехай буде воля Твоя, нехай прийде царство Твоє”.
Діти – велика радість!
– Скажіть, будь ласка, чим тішитеся сьогодні?
Отець Михайло: Найбільше тішимося нашими дітьми. А цього дня (27 жовтня, коли “Пошта” гостювала у Димидів) найбільше тішуся Климентією, їй сьогодні виповнюється 17 років. І тішуся тим, що вона дозволила мені і моїй дружині стати татом і мамою, здобути новий статус, нову гідність, що ми стали співтворцями.
– А за що тривожитеся? Чого бажаєте своїм дітям?
Отець Михайло: Велика тривога за те, щоби наші діти жили тими цінностями, якими живемо ми, які ми отримали від своїх батьків, не задля того, що це наші цінності, а тому, що ми з ними є щасливими і хочемо, щоби й наші діти змогли себе також відчувати з ними щасливими.
Іванка: Дуже хочу, щоб наші діти зустріли в своєму житті таких людей, як я колись: світлих, гарних постатей, які були б носіями добра, краси, які б послужили їм дороговказами. Чуюся дуже безпорадною щодо старших дітей та їхньої адаптації у сучасному світі, щодо того, як вони собі уявляють світ. Часто чую: “Ти мене не любиш, не приділяєш уваги. Де ти є зараз?” З меншими простіше – вони знають нашу любов, вони самі її беруть, не чекаючи. Старші – перевіряють, хочуть самі переконатися в тому, що їх люблять, хочуть доказів. І це не тільки спільно проведений час чи матеріальні забаганки. Те саме стосується духовного: чи справді є Господь Бог і який Він.
– Яке завдання ставите собі як батьки?
Отець Михайло: Допомогти нашим дітям стати Людьми. Навчити бачити свої слабкості та мати співчуття до немочей інших, бо тільки так можемо зрозуміти ближнього. Навчити їх бути вільними, а щоб цього досягти, треба привчати дітей до що в них є повсякденні обов’язків. Важливо, щоб вони розуміли: обов’язки – це частина їхньої свободи. Бути вільним і самодостатнім – означає шанувати Божу волю, шанувати свободу іншої людини, тому бути вільним – це вміти обмежити свої потреби, мати свої обов’язки стосовно іншого. Не отримувати, а давати.
Іванка: Мені важливо сьогодні пояснити дітям, що таке багатство-бідність. Я бачу, що їх вабить дорога техніка, машини. Запитання: “А ти хотіла би мати цю машину?” означає: “Чи ти була би щаслива, якби її мала?” Для мене дуже важливо встановити оту “планку” щастя для них, допомогти їм стати незалежними від матеріальної ненаситності, яка сьогодні глибоко в’їлася в суспільну свідомість. Якби все залежало тільки від матеріального, то всі багаті люди були б щасливими, але ми знаємо, що це не так.
Про домашні обов’язки
– А в кожного з вас є обов’язки?
Отець Михайло: Наші обов’язки більш-менш поділені: Іванка відповідає за навчання, а я за – матеріальну частину. Я сам весь час в науці й уже не маю до того снаги. Дружина вирішує також всі бюрократичні питання, я більше люблю братися за всякі домашні справи, поїхати з дітьми в басейн чи ще кудись.
Іванка: Михайло має талант до домашньої роботи. Нещодавно, наприклад, він мав їхати у відрядження і не мав відповідних штанів: він собі їх купує, приходить додому, сідає за машинку, вкорочує до потрібної довжини і підшиває. Після 18 років спільного життя я була вражена генієм свого чоловіка. Думаю, чим ще він може мене здивувати.
