Автокефалія Києва

7 червня 2010, 16:26 | Калейдоскоп-дайджест | 0 |   | Код для блогу |  | 

Ярослава МУЗИЧЕНКО. — "Україна молода", 5 червня 2010 року

20 років тому в «другому Єрусалимі» проголошено відновлення Української православної церкви

 

5–6 червня 1990 року православний Собор проголосив відродження УАПЦ, відновив церковну структуру у вигляді патріархату і обрав першим українським патріархом митрополита Мстислава Скрипника. Собор був велелюдний, від Софійського собору до Будинку кіно, де він відбувся, духовенство і миряни пройшли урочистою ходою. Серед них крокували 7 єпископів і майже 200 священиків. Київ не бачив такого від часів Української революції, коли столиця Русі стала духовно не залежною від Росії — вперше, відтоді як центр руського православ’я дивним чином «перемістився» до Москви. На той час уже діяли парафії Української автокефальної церкви на Заході й Сході України, відбувалися велелюдні молебні у пам’ять закатованих подвижників, про яких «у лоні російського православ’я» і згадати не можна було, та виходив незалежний часопис «Наша віра»...

Громада і Прибалтика

Українську автокефалію ніхто не нав’язував «згори». Ідея її відновлення визрівала поступово в широкій громаді, коли в перші тріщини «саркофага» тоталітаризму запроменіла надія. Утім, як згадує протоієрей Володимир Черпак, до 1988 року — відзначення тисячоліття Хрещення Русі, навіть у сім’ї на кухні розмови про Київську церкву не велися. Хоча з «Голосу Америки» й «Німецької хвилі» знали, що була в 1920–ті УАПЦ. До 1000 Хрещення Києва Український культурологічний клуб влаштував біля пам’ятника Володимиру молебень, у якому взяли участь кількасот людей. Вперше було заявлено, що в Україні є альтернативне «сергіанському» сприйняття православ’я.

«Після відзначення тисячоліття Хрещення стало легше, — каже отець Володимир. — Митрополит Мстислав домігся, щоб у СРСР завезли Біблію в перекладі українською мовою. Її продавали в екзархаті Московської патріархії на Пушкінській, 36. Там весь український бомонд збирався — черги стояли чималі!». Приклад прибалтів, казахів і безстрашних тувинців додавав українцям сміливості. У Єлгаві під Ригою служив отець Богдан Михайлечко. У 1989–му його запросили на з’їзд Товариства української мови до Києва. У своєму двохвилинному виступі він закликав відродити УАПЦ. У хатині Миколи Будника отець Богдан відслужив першу в Києві українську літургію.

До речі, у Литві «чеканилися» перші жовто–блакитні значки, і був надрукований перший номер газети «Наша віра», який поширили на першому з’їзді Народного руху. У київській хаті відомого музиканта й художника Миколи Будника на вулиці Сєдовців Олександр Ткачук, Будник і Микола Свирнюк у 1989–му створили газету. На її тиражування В’ячеслав Чорновіл видав з каси Руху 2000 тодішніх рублів.

Духовна пам’ять

«Ініціативний комітет відновлення Української автокефальної православної церкви в Україні» було утворено ще 15 лютого 1989 року. Безкорисливими й безстрашними його лицарями стали члени Української гельсінської спілки та Українського культурологічного клубу, де релігійний комітет очолювала Лариса Лохвицька. У своєму першому документі ініціативна група звернулася до президій Верховної Ради СРСР та УРСР і до світової християнської громадськості щодо відродження УАПЦ. Першою 19 серпня 1989 року вийшла з підпорядкування Москві парафія Петра і Павла у Львові, де служив отець Володимир Ярема (майбутній патріарх УАПЦ Димитрій). «Як не парадоксально, відродження розпочалося з західних областей, де у 1920–х не було УАПЦ. На Сході ж було страшенне протистояння, народ невіруючий, заляканий, пам’ятав, як чекісти знищували за саму приналежність до «автокефалістів», — розповідає протоієрей Володимир Черпак. — Церкви Карпатського гірського регіону масово переходили в УАПЦ».

У Києві перша парафія УАПЦ з’явилася 10 березня 1990 року. Завдяки відомому етнологу Лідії Орел для неї надали церкву святого архістратига Михаїла у Музеї народної архітектури та побуту. «Пріснопам’ятний отець Мефодій Андрущенко, якого висвятив у диякони сам митрополит Липківський, а у священики — єпископ Мстислав у 1942 році, почув по радіо про відновлення УАПЦ і приїхав з Вінниччини, — розповідає отець Володимир. — Він привіз зшиті дратвою книги, які в нього були десь закопані». Знаменно, що відновлення традицій, історичної правди, національної пам’яті, перші молебні за загиблими в час Голодомору, за героїв Крут, за розстріляними на Соловках зініціювала Українська автокефальна церква. УПЦ Московського патріархату «зацікавилася» цим лише у 2005–му.

Без ключа

Про «інспірування УАПЦ комуністичними спецслужбами» — мовляв, на перешкоду активному відродженню Української греко–католицької церкви, свого часу багато говорилося. «Спецслужби, якими все було начинено, боялися відновлення справжньої церкви, — каже відомий філософ–богослов, редактор часопису «Наша віра», голова оргкомітету з відзначення 20–ї річниці відновлення УАПЦ Євген Сверстюк. — Слід було влаштувати ворожнечу між двома гілками справжньої церкви, що відроджується. До певного часу це вдавалося. Утім люди опам’яталися і примирилися». На думку протоієрея Володимира Черпака, якщо чекісти на Луб’янці й планували зіштовхнути УАПЦ та УГКЦ, то прорахувалися, бо недооцінили, що рух за автокефалію йде з народу.

А як ставилися до відновлення українського православ’я політики–націонал–демократи, виховані в комсомолі? Відомо, що В’ячеслава Чорновола уже в дорослому віці хрестив патріарх Володимир (Романюк). «Чорновіл хоча й підтримував церкву, але доволі холодно ставився, — згадує отець Володимир Черпак. — Хоча коли ховали патріарха Володимира, то майже всі розбіглися, а він стояв із лопатою, відбивався від омонівців. Національна еліта розуміла, що РПЦ є інструментом не релігійного, а політичного впливу на населення. І хотіли позбавити церкву отого не природного для неї завдання. Але як? «Гадаю, у політичного проводу не було ключа до сприймання духовних речей, вони були далекі від християнства, хоча симпатизували йому, — каже Євген Сверстюк. — У 1920–ті українські інтелектуали мали належну освіту і знання євангельських текстів. У 1990–ті цього вже не було. Думаю, що та ж біда була й у духівництва. Пригадую виступи на з’їздах про духовні основи відродження, моральні сили Руху... Вони сприймалися позитивно, але люди більше думали про речі політичні».

 

ВАРТО ЗНАТИ

У 1917—1918 рр. значна частина українського православ’я, підтримана Центральною Радою, відокремилася від Московського патріархату і відновила Українську автокефальну церкву. У жовтні 1921 р. УАПЦ скликала свій перший Собор у Києві. Уже в 1924–му у таємній директиві ОДПУ зверталася увага на «постійне зростання впливу» УАПЦ, що «особливо небезпечно для радянського ладу». З0 січня 1930 р., в перебігу «процесу СВУ», большевицький режим організував «собор УАПЦ», на якому проголошено її «самоліквідацію» (у 1946–му за подібним сценарієм було «самоліквідовано» Українську греко–католицьку церкву). У таборах і тюрмах загинули всі митрополити УАПЦ, 1150 священиків і понад 20 тисяч парафіян та членів окружних церковних рад. 84–річного митрополита Василя Липківського розстріляли в 1938–му. Українська автокефальна православна церква відродилася на українських теренах у роки ІІ Світової війни. Згодом УАПЦ тривалий час розвивалася на теренах Канади й США.

ДОВІДКА «УМ»

До 20–літнього ювілею відродження УАПЦ при Святопокровській подільській церкві Києва створено громадський оргкомітет, який очолив відомий богослов, редактор часопису «Наша віра» Євген Сверстюк. 13 червня 2010 року у Покровській церкві (вул. Покровська,7), з 9.30 до 16.00 відбуватимуться урочистості, зокрема ювілейна конференція.

ПЕРШИЙ ПАТРІАРХ

92–річному митрополиту Мстиславу, предстоятелю УАПЦ, який мешкав у Банд–Бруку (США), забороняли в’їзд у СРСР як особі, що загрожує державній безпеці. Він домагався поїздки в Україну через американського президента, на Майдані сміливці влаштовували голодування з вимогою дозволити митрополитові в’їзд до Києва. 18 листопада 1990 року владика Мстислав прибув до столиці України. Від аеропорту до Києва вишикувався живий коридор. Тисячі людей зібралися на Софійській площі: у соборі святої Софії за участю численного духовенства та вірних відбулася його інтронізація на Київський патріарший престол.

 

 

Система Orphus
Рейтинг
0
0
0коментарів

Коментарі

додати коментар 

    Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

    Останні коментарі

    • Ігор Зенькович | 16 липня 2018, 10:38

      Вар"яти.

    • В. Ясеневий | 16 липня 2018, 06:21

      Браво, п. Ольга! От якби так правильно розуміли це всі єпископи наших традиційних Церков і відповідно діяли б. А то скільки пасивності у них було до цього надважливого питання за всі роки нашої

    • Mauricio | 14 липня 2018, 16:37

      moscow, russia, putin .... same rubbish. As their vessel sinks, they want their neighbours to sink with them. They better worry about china who hast taken vast lands in siberia and eastern russia.

    • lerer10225@com.ua | 14 липня 2018, 15:45

      Господи,будь милостивий до цих дітей!

    • В. Ясеневий | 14 липня 2018, 12:52

      Десь пропали відомі Михаил і Н. Григорьев. А може вже покинули ненависну їм Україну і спасаються в свїй любій благоддатній расеї?